Постанова № 24041551, 10.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2012 р. Справа № 5004/1241/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П.суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Ком-Інвестбуд"на постанову відРівненського апеляційного господарського суду 25.01.2012у справі господарського суду№ 5004/1241/11 Волинської областіза позовомПриватного підприємства "Ком-Інвестбуд"доПублічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"простягнення 9 647 110, 71 грн.у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Івахненко Ю.М.;- відповідача Дячок С.М.; Смалюх Р.Я.;ВСТАНОВИВ:

24.06.2011 Приватне підприємство "Ком-Інвестбуд" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" про стягнення 9 647 110, 71 грн., а саме: 6 604 585, 00 грн. заборгованості, 3 017 900, 00 грн. неустойки та 24 625, 71 пені.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.12.2011 у справі № 5004/1241/11 (суддя Слободян П.Р.) позов задоволено. За рішенням стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на користь Приватного підприємства "Ком-Інвестбуд" 6 604 585, 00 грн. основного боргу, 24 625, 71 грн. пені та 3 017 900, 00 грн. неустойки.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 у справі № 5004/1241/11 (колегія суддів у складі: Дужич С.П. головуючий суддя, судді Василишин А.Р., Юрчук М.І.) рішення господарського суду Волинської області від 13.12.2011 у справі № 5004/1241/11 скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство "Ком-Інвестбуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 у справі № 5004/1241/11, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Приватного підприємства "Ком-Інвестбуд" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 у справі № 5004/1241/11 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" заборгованості, пені за договором оренди від 01.04.2009 та неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що: відповідач взяті на себе зобовязання за договором оренди по сплаті орендної плати не виконував з моменту укладення договору, у звязку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 6 604 585,00 грн.; 28.12.2010 направив відповідачу повідомлення про відмову від договору оренди; за порушення відповідачем термінів оплати орендних платежів підлягає сплаті пеня у розмірі 24 625, 71 грн.; позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування приміщенням на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 3 017 900, 00 грн. за період з 01.07.2010 по 01.01.2011; тимчасовими адміністраторами здійснювалося схвалення вчиненого керуючим філією банку правочину, оскільки здійснювалось постійне використання вказаного договору оренди в господарській діяльності відповідача; довіреність, на підставі якої здійснювалось підписання договору оренди від 01.04.2009 на момент укладення договору не була скасована, що підтверджується витягом з реєстру; доказами схвалення правочину є й наступні дії відповідача, зокрема: з метою отримання копії ліцензії для Київської філії Банк звернувся до територіального управління НБУ про отримання такої копії, в якій обов'язково зазначається місце знаходження банку та долучаються до матеріалів ліцензійної справи копії документів, що підтверджують місце знаходження філії, таким документом є, в тому числі, договір оренди від 01.04.2009, цей факт підтверджується листом Управління НБУ у Волинській області від 26.08.2011 № 02-012\568-2240; відповідач визнав факт дійсності договору оренди від 01.04.2009, звернувшись у справі № 43/115 із зустрічним позовом до ПП "Ком-Інвестбуд" про усунення перешкод у користуванні приміщенням та відшкодування збитків, обґрунтовуючи їх дійсністю договору оренди від 01.04.2009; на замовлення відповідача та за договорами, укладеними відповідачем здійснюється охорона приміщення Державною службою охорони; здійснюючи фактичне користування приміщенням відповідач здійснював розрахунки по комунальним платежам на користь компанії КФ "Інтер - Сервіс", дії відповідача були направленні на набуття та реалізацію тих прав, які передбачені договором оренди і, таким чином, правочин був спрямований на реальне настання для сторін правових наслідків передбачених його умовами.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові виходив з того, що: спірний договір оренди нежитлового приміщення від 01.04.2009 був підписаний керуючим Другої Київської філії ТОВ КБ "Західінкомбанк" після введення в даному банку тимчасової адміністрації; відповідно до ч. 1 ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора; угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з моменту укладення, а відтак безпідставними є позовні вимоги щодо стягнення коштів нарахованих позивачем на підставі зазначеного договору оренди.

Вищий господарський суд України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи із наведеного, за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані). Нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом.

Згідно з ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора; угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з моменту укладення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, договір оренди нежитлового приміщення від 01.04.2009 був підписаний керуючим Другої Київської філії ТОВ КБ "Західінкомбанк" після призначення в даному банку тимчасового адміністратора, а тому, апеляційний господарський суд правомірно зазначив, що такий договір в силу наведених норм є нікчемним.

Висновок місцевого господарського суду та доводи касаційної скарги з посиланням на ст. 241 Цивільного кодексу України про наступне схвалення договору оренди з боку тимчасового адміністратора, тому як здійснювалось постійне використання вказаного договору оренди в господарській діяльності відповідача, слід визнати помилковими, оскільки цей правочин в силу закону є недійсним з моменту його укладення.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до положень ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з моменту укладення, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" заборгованості, пені та неустойки у розмірі 9 647 110, 71 грн. за договором оренди від 01.04.2009.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Друга Київська філія ТОВ КБ "Західінкомбанк" перебувала в спірних приміщеннях на підставі договорів суборенди укладених з приватними підприємцями у 2008 році, оскільки як встановлено судом першої інстанції та не спростовано судом апеляційної інстанції, з метою отримання копії ліцензії для Київської філії ТОВ КБ "Західінкомбанк" відповідач звертався до територіального управління НБУ та на підтвердження місцезнаходження філії надав, зокрема, договір оренди від 01.04.2009 (лист Управління НБУ у Волинській області від 26.08.2011 № 02-012\568-2240); відповідач звертаючись із зустрічним позовом до ПП "Ком-Інвестбуд" у справі № 43/115 про усунення перешкод у користуванні приміщенням обґрунтовував підстави позову договором оренди від 01.04.2009.

Доводи Приватного підприємства "Ком-Інвестбуд", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків зроблених апеляційним господарським судом. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ком-Інвестбуд" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 у справі № 5004/1241/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА