Постанова № 24041453, 14.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2012 р. Справа № 5015/6341/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривда Д.С. - головуючий Бернацька Ж.О. Грек Б.М.за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідачаМукан І.В., представникрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСтаросамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року у справі№ 5015/6341/11 господарського суду Львівської областіза позовомДержавної екологічної інспекції в Львівській областідоСтаросамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 11.05.2012 року, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Капацин Н.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 07.12.2011 № 95-р, призначено колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Кривда Д.С. - головуючий (доповідач), судді Бернацька Ж.О., Грек Б.М., для перегляду у касаційному порядку постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року у справі № 5015/6341/11 господарського суду Львівської області.

Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс" про стягнення на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області 754793,00 грн. збитків, завданих порушенням вимог природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.12.2011 року (суддя Деркач Ю.Б.) у справі №5015/6341/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року (судді: Дубник О.П. -головуючий, Скрипчук О.С., Процик Т.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки в сумі 754793,00 грн., які зараховано до місцевого бюджету Великолінинської сільської ради. Стягнуто з Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс" в дохід державного бюджету 7 547,93 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Старосамбірське дочірнє лісогосподарське підприємство обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем. В ході перевірки позивачем встановлено, що відповідачем допущено самовільну рубку, а саме: в обході № 11 та в обході № 2 допущено самовільну рубку 167 дерев бука, ялиці та сосни, що є порушенням ст.ст. 19, 105 Лісового кодексу України, а шкода заподіяна лісу становить 754 793,00 грн.

Розрахунок завданих державі збитків проведено у відповідності до діючих "Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", затвердженої постановою КМУ від 23.07.2008 р. № 665, і загалом становить 754 793 грн.

На час перевірки протоколу про лісопорушення на виявлену самовільну рубку не представлено, в книзі лісопорушень відповідного запису не зроблено.

Об'єми самовільно зрубаних дерев підтверджуються польовими переліковими відомостями, підписаними в тому числі лісничими Старосамбірського ДЛГП "Галсільліс".

07.07.2011 року Державна екологічна інспекція в Львівській області направила відповідачу претензію №11-3465, у якій просила відшкодувати завдану шкоду, однак останній залишив її без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно зі ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

Відповідно до ст.63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Стаття 64 Лісового кодексу України встановлює, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може бути двох видів -загальне та спеціальне.

Статтею 68 Лісового кодексу встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на лісових ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок.

Згідно зі статтею 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом -лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно.

Задовольняючи позов у повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що в даному випадку відповідач є постійним лісокористувачем і несе обов'язок, як відзначено вище, по охороні лісу та лісових насаджень від незаконних рубок.

Відповідно до ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства у вигляді незаконного вирубування та пошкодження дерев і чагарників тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Частиною 2 статті 40 Закону України "Про рослинний світ" унормовано, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.

Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками; відповідно до статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

До істотних обставин, що підлягають з'ясуванню судом та доведенню сторонами у спорі про відшкодування заподіяної шкоди, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Однак, господарськими судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що акт перевірки не містить достовірних даних про скоєння правопорушення у вигляді самовільного знесення дерев саме відповідачем.

Крім того, місцевий господарський суд, задовольняючи позов, стягнув шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, вказавши одержувачем коштів -місцевий бюджет Великолінинської сільської ради.

Між тим, у ст.4 п.35 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", що діяв на момент винесення судового рішення господарського суду першої інстанції, встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.20 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Подібні положення містяться і в п.28 ст.4 та п.1 ст.11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік".

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням наведених норм права, а апеляційний суд вказаних порушень не усунув.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Поза увагою господарських судів також залишились доводи та пояснення відповідача, чим порушено принципи рівності сторін та змагальності судового процесу, передбачені статтями 43, 42 Господарського процесуального кодексу України та статтею 129 Конституції України. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять свою правоту, за допомогою доказів переконують суд, а суд, в свою чергу, зобов'язаний, відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року у справі № 5015/6341/11 господарського суду Львівської області та рішення господарського суду Львівської області від 19.12.2011 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Д.Кривда

Судді Ж.Бернацька

Б.Грек