Постанова № 24041440, 26.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. Справа № 5004/1397/11

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,суддів:Данилової Т.Б., Ходаківської І.П.,розглянулакасаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (далі -Банк)на постанову Рівненського апеляційного господарського судувід21.02.12у справі№ 5004/1397/11господарського судуВолинської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Спецуправління Дорсервіс" (далі -Товариство)доБанку, приватного підприємства "ТВВ" (далі -Підприємство),провизнання недійсним договору суборенди,В засіданні взяли участь представники:

- Товариства:Гаврилишина І.В. (директор, особисто); ОСОБА_5 (за дов. б/н від 23.04.12); - Банку:ОСОБА_6 (за дов. № 5232-19 від 14.12.10); - Підприємства:ОСОБА_7 (за дов. № 03/08-11/01 від 03.08.11).

Ухвалою від 11.04.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П., касаційну скаргу Банку було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.04.12.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному, розпорядженням від 23.04.12 секретаря другої судової палати для розгляду даної справи створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судового засідання 01.09.11. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.09.11 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 23.08.11 господарського суду Волинської області (суддя Слупко В.Л.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Визнано недійсним договір суборенди № 0-04/11 від 01.04.11, укладений між Банком та Підприємством.

Постановою від 21.02.12 Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Гулова А.Г., суддів -Маціщук А.В., Петухов М.Г.) апеляційні скарги Банку та Підприємства залишено без задоволення, а рішенням від 23.08.11 господарського суду Волинської області -без змін.

Приймаючи вказані рішення та постанову суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлено ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, якщо зміст правочину суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Також взято до уваги, що відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайму) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом, строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 23.08.11 господарського суду Волинської області та постанову від 21.01.12 Рівненського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти постанову, якою у позові Товариству відмовити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 204, 207 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи у травні 2010 року Товариство звернулось до суду з позовом до Банку про усунення порушення прав власника шляхом звільнення Банком приміщень загальною площею 91,3 кв.м, а саме:

- кабінет під № 15 площею 16,3 кв.м.;

- кабінет під № 16площею 11,7 кв.м.;

- кабінет під № 18 площею 21,7 кв.м.;

- кабінет під № 19 площею 11,7 кв.м.;

- кабінет під № 20 площею 16,4 кв.м.;

- коридор під № 15 площею 5,5 кв.м.;

- частину коридору під № 225 площею 8,0 кв.м.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариству на праві власності належить частина адміністративного будинку № 15 по пр.Перемоги в м.Луцьку площею 227,6 кв.м., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.11.06, реєстраційний номер 159380007 та технічним паспортом, станом на 28.11.06, а частина приміщень загальною площею 91,3 кв.м. орендуються Банком .

Банк фактично користується приміщенням, що належить на праві власності Товариству, але протягом певного часу не сплачував орендну плату за користування таким приміщенням.

Як свідчать рішення від 22.07.10 господарського суду Волинської області по справі № 9/24-77, договір оренди з 01.01.10 закінчив своєї дії, проте Банк без законних підстав продовжує користуватись спірними приміщеннями.

Суд визнав безпідставними посилання Банку на договір суборенди частини майнового комплексу від 01.01.09 загальною площею 84,6 кв.м., оскільки згідно п. 8.1 договору термін дії даного договору з 01.01.09 по 31.12.09, а даний строк сплив, та докази про продовження дії договору відсутні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що із рішення господарського суду Волинської області від 22.07.10 у справі № 9/24-77 вбачається, що Банк займає частини майнового комплексу Товариства на підставі договорів оренди площею 91,3 кв.м..

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки наявності у матеріалах справи трьох договорів оренди, а саме Договору оренди від 01.02.10, якій не підписано, де в пункті 1.3 строк його дії встановлений 12 місяців (а.с.64-66), а в аналогічному договорі від цієї же дати в пункті 1.3, який підписано та скріплено печатками Банку і Товариства, строк договору оренди становить 35 місяців з правом передачі орендованого майна в суборенду в без додаткової згоди Орендодавця (а.с.55-57).

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в залежності від встановлення та надання правової оцінки наявності або відсутності правової підстави укладання договору оренди на певний термін та надання чи ненадання права орендарю укладати договори суборенди суд першої та апеляційної інстанції може зробити висновок про правомірність укладання договору суборенди.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до вимог ст.ст. 759, 765, 773 Цивільного кодексу України за договором (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, та Банк зобов'язаний користуватися приміщенням відповідно до його призначення та умов договору.

В той же час попередні судові інстанції не врахували наявні обставини по справі та не надали відповідної правової оцінки вказаним нормам права в контексті спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, але повернення майна у відповідності до вказаної норми права можливо лише в разі закінчення дії договору оренди або його розірвання, але доказів у справі який із договорів, що є в матеріалах справи, діє, немає.

Згідно ст.ст. 773, 779 Цивільного кодексу України якщо наймач користується річчю, переданою йому у найом, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків довівши ці обставину у судовому порядку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1

ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Приписи ст. 207 Цивільного кодексу України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання в силу

ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржених судових актів наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі та встановити певні обставини застосувань норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що для встановлення наявності чи відсутності факту розірвання договору суборенди необхідно визначиться щодо наявних спірних договорів оренди, судам першої та апеляційної інстанцій необхідно було надати правову оцінку наявності між сторонами договірних відносин, однак такої оцінки всупереч вимог чинного законодавства попередніми судовими інстанціями надано не було.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" задовольнити частково.

Рішення від 23.08.11 господарського суд Волинської області та постанову від 21.02.12 Рівненського апеляційного господарського суду у справі

№ 5004/1397/11 господарського суду Волинської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова Т.Костенко