Ухвала суду № 24038997, 25.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15546/11/0170/15

25.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Кучерука О.В. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 21.02.12 по справі № 2а-15546/11/0170/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (Північна промзона,Армянськ,Красноперекопський район, Автономна Республіка Кр,96012)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.12 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 21.11.2011 року №0001514001.

Стягнено на користь Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 гривень шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Не погодившись з постановою суду, представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.12, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ПАТ «Кримський ТИТАН»з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ЗАТ «Об'єднана металургійна компанія»за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 425/40-01/32785994 від 08.11.2011 року, за висновками якого встановлено завищення суми податкового кредиту з ПДВ на 10904,60 та у свою чергу до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту березня 2011 року на 10904,60 грн.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.11.2011 року №0001514001, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 10905,00 грн. і застосовані штрафні санкцій у сумі 1 грн.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що на адресу позивача за вих. № 4972/10/40-01 від 06.09.2011 року був спрямований лист про надання копії документів по взаємовідносинам ЗАТ «Об'єднана металургійна компанія»на підставі п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 73.5. ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Строк для надання відповіді на такий запит відповідно до п. 6 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМ України від 27.12.2010 року №1232, та п. 14 Порядку періодичного подання інформації органами державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою КМ України від 27.12.2010 року №1245,складає один місяць.

За вих. № 02-011-01/12598 від 27.09.2011 року позивачем на адресу податкового органу спрямована відповідь та копії документів.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що вказаний запит не відповідає вимогам пп. 78.1.1 п. 78.1. ст.78 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, у податкового органу не виникло право на проведення зазначеної перевірки на підставі п пп. 78.1.1 п. 78.1. ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності.

Пункт 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах цієї норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, під час встановлення факту надмірної сплати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг, які відносяться до господарської діяльності позивача.

Враховуючи зазначене, вимога щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Судом встановлено, що 20.04.2011 року позивачем була надана податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період березня 2011 року, відповідно до якої підприємство задекларувало суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ЗАТ «Об'єднана металургійна компанія»у розмірі 17571,27 грн. ПДВ, до якої увійшла сума у розмірі 10904,60 грн. за податковою накладною №0001003 від 10.03.2011року.

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року в рядку 23.1 якої підприємство відобразило, що 29886661 грн. є сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у зв'язку з чим додало до податкової декларації також розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, до якої увійшла сума бюджетного відшкодування ПДВ по взаємовідносинам з ЗАТ «Об'єднана металургійна компанія»за рахунок податкового кредиту та від'ємного значення сформованого у березні 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, філія «Іршанський ГЗК»ЗАТ «Кримський ТИТАН»мала господарські відносини з ЗАТ «Об'єднана металургійна компанія»на підставі договору купівлі-продажу №4-02/11 від 21.10.2008 року.

ЗАТ «Об'єднана металургійна компанія»була виписана податкова накладна №0001003 від 10.03.2011 року на суму 65427,60 грн., в тому числі ПДВ 10904,60 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №1161 від 10.03.2011 року (призначення платежу оплата за втулку бронзову згідно рахунку №25022, 25021 від 25.02.2011) відповідно до умов договору позивач здійснив оплату на загальну суму 65427,60 грн., в тому числі ПДВ 10904,60 грн.

Таким чином, сума податку на додану вартість - 10904,60 грн. була сплачена позивачем, зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця ЗАТ «Об'єднана металургійна компанія».

З матеріалів справи вбачається, що товар, який є предметом договору, був отриманий позивачем, що підтверджується видатковою накладною № 30031 від 30.03.2011 року загальна сума 71511,60 грн., в т.ч. ПДВ 11918,60 грн., до якої увійшов товар, який зазначений у податкової накладної №0001003 від 10.03.2011 року на суму 65427,60 грн., в тому числі ПДВ 10904,60 грн., та прибутковим ордером від 31.03.2011 року №1414 на загальну суму 71511,60 грн., в т.ч. ПДВ 11918,60 грн.

Використання товару в господарської діяльності позивача підтверджується лімітне - забірними картками, накладної вимогою на відпуск матеріалів, випискою з балансового рахунку 202.1.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товару з метою використання в господарської діяльності, тобто наявність матеріального результату господарської операції.

Зазначене свідчить про те, що укладення договору було спрямовано на реальне настання правових наслідків і при виконанні цього договору, зокрема, позивач діяв в межах діючого законодавства України.

Судом встановлено, що постачальник товару, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (березень 2011р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкову накладну, яка оформлена у відповідності до наказу ДПА України від 21.12.2010р. № 969 і ст. 201 ПК України та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, тобто документом, який згідно з вимогами ст. 138 ПК України повинний підтверджувати витрати позивача, тобто дана податкова накладна №0001003 від 10.03.2011 року не може вважатися недійсною.

Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом березня 2011р. у зв'язку з придбанням товару, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару.

Таким чином, на момент складання податкових накладних постачальник позивача був юридичною особою, зареєстровано як платник податку на додану вартість, тому відповідно до вимог Податкового кодексу України, мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку ЗАТ «Об'єднана металургійна компанія»та позивачем була вчинена господарська операція щодо придбання товару. Матеріали справи підтверджують отримання товару для подальшого використання в господарської діяльності. Оплата за договорами була здійсненна позивачем в повному обсязі.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, а спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству, нормам матеріального та процесуального права, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.02.12р. по справі № 2а-15546/11/0170/15 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від21.02.12р. по справі № 2а-15546/11/0170/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 травня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва