Вирок № 24038882, 10.04.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 1-28/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2012 р. м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бондаренко Г.В.

при секретарі - Титенко Ю.А.

з участю прокурорів - Рака П.О., Сівакової І.П., Замкової К.П., Ткачук Ю.Б.,

потерпілих -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілих -ОСОБА_3,

захисників -ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Чернігівської області, смт. Крюківка, громадянина України, який має середню-технічну та незакінчену вищу освіту, працює менеджером ТОВ «Укрнафтохім», одружений, має трьох неповнолітніх дітей, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця Київської області, м. Кагарлик, громадянина України, який має середню технічну освіту, працює директором ПП «Янтар», одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

встановив:

ОСОБА_7 9 липня 2004 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по проїзній частині Старообухівської дороги зі сторони м. Києва в напрямку м. Обухів зі швидкістю руху 100-110 км/год., яка перевищує максимально допустиму на даній ділянці дороги 90 км/год., та наближався до нерегульованого перехрестя з другорядною дорогою - заїзду до селища «Золоті Ворота».

В цей час попереду автомобіля НОМЕР_1, в попутному з ним напрямку до вказаного перехрестя наближався автомобіль НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 Також в цей момент за вищевказаним перехрестям по узбіччі проїзної части Старообухівської дороги рухались пішоходи ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Під час руху водій ОСОБА_7 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1, 12.6 підпункт «ґ», 14.6 підпункт «а» Правил дорожнього руху України:

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі;

- п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п. 12.6: поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю:

- підпункт «ґ»: іншим транспортним засобам на інших дорогах - не більше 90 км/год;

- п. 14.6: обгін заборонено:

- підпункт «а»: на перехресті.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_7 виявились в тім, що він, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по проїзній частині Старообухівської дороги, зі сторони міста Києва в напрямку міста Обухів та наближався до нерегульованого перехрестя з другорядною дорогою - заїзду до селища «Золоті Ворота» зі швидкістю руху 100-110 км/год., яка перевищує максимально допустиму на даній ділянці дороги 90 км/год., проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, на перехресті з другорядною дорогою - заїзду до селища «Золоті Ворота» виїхав на смугу призначену для зустрічного руху з метою виконання обгону транспортних засобів, що рухалися в попутному з ним напрямку, де вчинив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8, який в цей час на перехресті виконував маневр повороту ліворуч у напрямку селища «Золоті Ворота».

В свою чергу водій ОСОБА_8 того ж дня в той же час доби, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, рухався по проїзній частині Старообухівської дороги, зі сторони м. Києва в напрямку м. Обухова та наближався до нерегульованого перехрестя з другорядною дорогою заїзд до селища «Золоті Ворота», маючи на меті виконати маневр повороту ліворуч. В цей час, позаду автомобіля в попутному з ним напрямку до вказаного перехрестя, здійснюючи маневр обгону попутних транспортних засобів по смузі зустрічного руху наближався вищевказаний автомобіль НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7, а за вищевказаним перехрестям по узбіччю проїзної частини Старообухівської дороги рухались пішоходи ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Під час руху водій ОСОБА_8 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України:

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі;

- п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 12.3: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_8. виявились в тім, що він, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, рухався по проїзній частині Старообухівської дороги зі сторони м. Києва в напрямку нерегульованого перехрестя з другорядною дорогою заїзд до селища «Золоті Ворота», перед зміною напрямку руху, пов'язаною з виконанням маневру лівого повороту на нерегульованому перехресті, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, не переконався, що цей його маневр буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, зокрема автомобілю НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7 При виникненні небезпеки для руху, чим для ОСОБА_8 являвся автомобіль НОМЕР_1 і якого він об'єктивно спроможний був виявити, ОСОБА_8 не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого автомобіля, продовжував рух ліворуч і на нерегульованому перехресті з другорядною дорогою заїзду до селища «Золоті Ворота» скоїв зіткнення з автомобілем «БМВ 750»транзитний номерний знак НОМЕР_1, який наближався до нього в попутному з ним напрямку, виконуючи маневр обгону.

Після зіткнення автомобілів «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_2 та «БМВ 750» транзитний номерний знак НОМЕР_1, останній, продовжуючи рух, виїхав на узбіччя з лівого краю проїзної частини Старообухівської дороги, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які в цей час йшли по узбіччю Страообухівської дороги в напрямку м. Обухів. В подальшому автомобіль НОМЕР_1 виїхав на смугу призначену для руху в напрямку м. Києва, де скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота Рав 4» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_12, який рухався зі сторони м. Обухів в напрямку м. Києва.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спричинені тілесні ушкодження, від яких вони 09.07.2004 року померли на місці пригоди.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 190/2684 від 23.04.2005 року відносно ОСОБА_9, у останнього були виявлені ряд тілесних ушкоджень, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя. Смерть ОСОБА_9 настала від закритої черепно-спинно-мозкової травми з переломом хребта в грудному і шийному відділах та пошкодженням головного і спинного мозку.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 189/2685 від 23.04.2005 року відносно ОСОБА_10, у останнього виявлені ряд тілесних ушкоджень, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя. Смерть ОСОБА_10 наступила від закритої черепно-спинно-мозкової травми у вигляді перелому основи черепа, розриву атланто-потиличного сочленіння, пошкодження головного та спинного мозку.

Порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1, 12.6 підпункт «ґ», 14.6 підпункт «а» Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_7 та порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_8 знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину визнав частково та показав, що 9.07.2004 року він рухався на автомобілі БМВ-750, який мав намір продати, в напрямку м. Обухів по Старообухівській дорозі. Вказана дорога має по одній смузі в кожному напрямку руху. Коли він проїхав санаторій Жовтень, закінчилась дія всіх дорожніх знаків, на дорозі булу розривчаста лінія і він розпочав маневр обгону автомобілів, що рухались в попутному напрямку, рухався зі швидкістю 90 км/год по зустрічній смузі, на якій при цьому, по переду автомобілів не було. Коли він обігнав приблизно два автомобілі, відчув різкий удар в правий бік автомобіля. Вказане зіткнення сталося у зв'язку з тим, що, коли він наблизився до автомобіля ВАЗ, що рухався в попутному з ним напрямку руху і який він обганяв, останній без ввімкнення лівого показника повороту, не доїжджаючи до перехрестя, пересікаючи суцільну смугу, розпочав маневр повороту на ліво. Після зіткнення він намагався загальмувати та вивернути кермо вправо, проте автомобіль став не керованим і він здійснив виїзд на узбіччя, де він збив пішоходів, що відбувалося далі і яким чином він зіткнувся із автомобілем Тойота, він пояснити не може, оскільки нічого не пам'ятає.

Допитаний в ході судового слідства підсудний ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що 9.07.2004 року приблизно о 18-19 год. він рухався на автомобілі ВАЗ по Старообухівській дорозі в бік м. Обухів, на дорозі був інтенсивний рух автомобілів. Під'їжджаючи до перехрестя до повороту на Золоті Ворота ввімкнув лівий поворот, подивився у дзеркала заднього виду, автомобілів в напрямку його руху на зустрічній смузі не було, попереду на зустрічній смузі він бачив, що рухається чорний джип, але він не створював йому перешкод. Він розпочав маневр повороту на ліво через розривчасту смугу, в цей час із другорядної дороги в бік м. Києва виїжджав Камаз жовтого кольору, з яким він роз'їхався. Коли він проїхав зустрічну смугу, то помітив як повз нього на великій швидкості проїхав автомобіль БМВ та збив трьох хлопців, які йшли по узбіччю, а потім зіткнувся із автомобілем Тойота, який рухався на зустріч. Коли він вийшов з автомобіля, то побачив, що в нього розбите скло на боковому лівому дзеркалі та невеликі подряпини на лівій боковій частині автомобіля. Зіткнення із БМВ він не бачив, як воно відбулося, він не знає, проте вважає, що останнє трапилось, коли він вже знаходився на другорядній дорозі. Крім того, підсудний вказав, що в ході досудового слідства, крім першочергових пояснень, він не вказував про автомобіль Камаз, оскільки забув про даний факт. На місці пригоди він вказував працівникам міліції на місце наїзду БМВ на пішоходів, чи вказував він на місце зіткнення його автомобіля з автомобілем БМВ, він не пам'ятає, чи відповідають дані, що містяться на схемі місця пригоди тим даним, що були зображені на ній на момент її підписання ним, він не пам'ятає.

Дослідивши докази, зібрані по справі, суд вважає повністю доведеною винуватість підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм злочину, що підтверджується наступним.

Допитані в ході судового слідства потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дали покази про обставини народження та життя їх загиблих синів, які спільно на літніх канікулах підробляли і ввечері повинні були повернутися додому. Ввечері від сусідів їм стало відомо про те, що біля Золотих Воріт трапилась страшна аварія, в подальшому вони дізналися, що їх діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 стали жертвами вказаної пригоди. На наступний день вони їздили в морг, де упізнали в загиблих хлопцях своїх синів. Крім того, потерпілі вказали про те, що підсудні за весь час з 2004 року не вибачились перед ними та не відшкодували завданих збитків, свої цивільні позови підтримують в повному обсязі та просять суд призначити підсудним реальну міру покарання у максимальних межах, передбачених ч. 3 ст. 286 КК України, та позбавити підсудних права керувати транспортними засобами.

Допитана в ході судового слідства свідок ОСОБА_15 показала, що 9 липня 2004 року приблизно о 18 год. 30 хв. вона поверталась з роботи та йшла по узбіччю до зупинки в бік м. Обухів, попереду неї йшли троє хлопців. Вона їх обігнала і перейшла дорогу Київ-Обухів на інший бік, щоб їхати в бік м. Обухів. Коли вона стояла на зупинці і дивилася в бік м. Обухова, почула шум, повернула голову в бік м. Києва та побачила як на великій швидкості, на її думку, більше 100 км/год по узбіччю в зустрічному напрямку рухався автомобілів БМВ, який фактично в'їхав у вказаних хлопців. Потім даний автомобіль почало заносити в її бік, вона побігла сховатися в ліс, проте автомобіль вирівнявся і зупинився біля бордюру. З лівого боку від неї ще один автомобіль з'їхав в кювет. Із БМВ вийшли чоловік та дівчина, яка сиділа біля водія. Шум, який вона почула перед тим як повернути голову, не був схожий на гальмування, це був інший звук, автомобіль ВАЗ вона не бачила, автомобіль БМВ вона побачила вже тоді, коли він пересік перехрестя. Крім того, вона не бачила, коли повернула голову в бік м. Києва, щоб із повороту Золоті Ворота виїжджали інші автомобілі. В той момент на дорозі було не багато машин, на зупинці вона знаходилась одна, навпроти на зупинці було не більше двох людей. Вона бачила як хлопців, яких збили, розкидало в різні боки, проте вона після пригоди до них не підходила з власних міркувань.

Свідок ОСОБА_16 в суді показав, що 9 липня 2004 року приблизно о 18 год. 30 хв. він йшов по узбіччю, вийшов на зупинку в бік м. Києва, почув удар, повернувся та побачив автомобіль, який рухався по узбіччю до нього. Також він побачив наїзд вказаного автомобіля на людей, які рухались по узбіччю, далі авто рухалось в бік зупинки, де він стояв. Він відбіг до низу, авто проїхало повз зупинку та виїхало на зустрічну смугу, потім на свою смугу, після чого вдарилось об бровку та зупинилось. Він бачив, що хлопців розкидало в різні боки, одного з хлопців автомобіль протягнув по асфальту та його відкинуло на інший бік дороги, він підійшов до одного з хлопців, у останнього вже не було пульсу, також підійшов до водія та пасажира автомобіля Тойота, проте вони відмовились від допомоги. Потім він дочекався працівників ДАІ, підійшов до них, вони сказали, що їм нічого від нього не потрібно і він поїхав звідти. Звук удару, який він почув перед тим як повернути голову в бік м. Києва, був схожий на зіткнення автомобілів, проте саме зіткнення він не бачив, інших автомобілів в той момент, в тому числі ВАЗ, він не пам'ятає. Також він не бачив чи виїжджали автомобілі із повороту Золоті Ворота. На зупинці разом з ним була ще одна жінка, хто був на зупинці навпроти, він не бачив. Коли він побачив автомобіль БМВ, то він вже пересік перехрестя, на його думку, швидкість даного автомобіля була більше 100 км/год. Яка була інтенсивність руху в той момент на дорозі, він не пам'ятає.

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_17 показав, що 9 липня 2004 року після 18 год. він рухався на автомобілі Тойота зі своєю дочкою по Старообухівському шосе в бік в м. Києва. Під'їжджати до перехресті із поворотом на Золоті Ворота, приблизно за 200 м він побачив, що в зустрічному напрямку рухається автомобіль ВАЗ, потім він побачив як інший автомобіль, який з'явився із-за автомобіля ВАЗ та рухався в зустрічному напрямку по його смузі руху, як він потім дізнався автомобіль БМВ, здійснив поворот на ліво в бік Золотих Воріт, після чого вказаний автомобіль почав рухатись на нього, відбулося зіткнення і він втратив свідомість. Коли прийшов до тями, то його автомобіль знаходився в кюветі і він вибіг, щоб допомогти своїй дочці. На його думку, автомобіль БМВ рухався зі швидкістю більше 100 км/год, коли саме вказаний автомобіль з'явився на його смузі руху та скільки він по ній проїхав, він сказати не може. Також він не звертав уваги на те, чи вмикав лівий показник повороту автомобіль ВАЗ, проте чітко вказав, що даний автомобіль в поворот не входив та не знаходився на другорядній дорозі, коли автомобіль БМВ заїхав в бік Золоті Ворота і потім поїхав на нього. Крім того, свідок вказав, що в той момент на дорозі не було інтенсивного руху, пішоходів чи людей на зупинках, він не пам'ятає, також він не бачив, щоб із повороту Золоті Ворота виїжджали будь-які транспортні засоби. Про всі подробиці вказаної пригоди він дізнався пізніше із новин. Під час проведення відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_17 останній на місці пригоди вказав та підтвердив описані ним раніше слідчому обставини пригоди, очевидцем яких він був (т. 2 а.с. 64-70).

Допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_18 підтвердив те, що він приймав участь як понятий при огляді місця пригоди та складенні схеми пригоди, вказавши, що пред'явлені йому документи, а саме: протокол огляду місця дтп та схема пригоди (т. 1 а.с. 15-22), були складені в його присутності та ним підписані. Крім того, свідок суду показав, що очевидцем зіткнення він не був і бачив лише наслідки аварії, обставини пригоди, про які він повідомляв слідчого в ході досудового слідства (т. 2 а.с. 94-98), відомі йому зі слів чоловіка, який знаходився на місці пригоди, проте йому не відомо чи був той чоловік водієм автомобіля ВАЗ, який був учасником пригоди, чи іншою особою, чітко стверджувати про те, що він спілкувався з підсудним ОСОБА_8 на місці пригоди, він не може. Враховуючи те, що свідок ОСОБА_18 не був очевидцем пригоди, не впізнав підсудного ОСОБА_8, який, в свою чергу, категорично стверджував про те, що бачить свідка вперше і на місці пригоди ні з ким не спілкувався із сторонніх осіб, а також те, що суду достовірно невідоме джерело інформації свідка ОСОБА_18, суд не бере до уваги покази ОСОБА_18 в частині описання ним обставин дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів ВАЗ та БМВ.

Крім вказаних вище показів свідків вина підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочину підтверджується і зібраними та дослідженими судом письмовими доказами.

Так, згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 190/2684 від 23.04.2005 року при дослідженні трупу ОСОБА_9 у останнього виявлені наступні тілесні ушкодження: забої лобної ділянки зліва, забої в лобній області справа, забої в правій скроневій області, забої правої тім'яної області, забої в затильній області, забої в лівій скроневій області, забої в лівій щелепній області, забої в правій щелепній області, об'ємне пошкодження обличчя спереду у вигляді зливаючихся ран, забої, кровопідтікання в м'які тканини та м'язи шиї, повний розрив атланто-потиличного сплетіння з відокремленням спинного мозку в шийному відділі на рівні перелому, крововилив в м'які тканини потиличної області, розлиття крововиливу під м'яку мозкову оболонку, крововилив в шлуночки головного мозку, об'ємне осадження на правій задній та боковій поверхні груднини та живота, перелом хребта в грудному відділі, пошкодження спинного мозку в грудному відділі на рівні перелому, переломи кісток тазу, забій легень з надривами плеври на їх фоні, розриви печінки, множинні садна, подряпини на лівому плечі та передпліччі, садна на правому плечі та передпліччі, забійна рана в області правого ліктьового суглобу, різані рани в області правого надпліччя, відкриті переломи правих ліктьової та променевої кісток, садна в області колінних суглобів по передній поверхні, рвана рана на передній поверхні лівої голені на висоті 22 см від підошви, крововилив в порожнина колінних суглобів, крововилив в м'які тканини правої голені по задній поверхні на висоті 34 см від підошви, закритий перелом правої малогомілкової кістки на висоті 39 см від підошви, відкритий перелом лівої великогомілкової кістки на висоті 24 см від підошви з уламком трьохвугольної форми по задній поверхні, основа якого обернена до заду, перелом лівої малогомілкової кістки, крововилив в м'які тканини по задній поверхні лівого стегна на висоті 63 см від підошви, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя.

Описані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя. Смерть ОСОБА_9 1989 року народження, настала від закритої черепно-спинно-мозкової травми з переломом хребта в грудному та шийному відділах та пошкодженням головного і спинного мозку. Вказана травма знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Пошкодження утворилися від дії тупого предмету. Характер та локалізація пошкоджень, ознаки струсу тіла (крововилив в коріння легень) можуть вказувати на утворення при автомобільній травмі - зіткнення автомобіля, який рухається з пішоходом. В момент первинного контакту потерпілий знаходився в горизонтальному або близькому до нього положенні та був обернений задньою поверхнею тіла до автомобіля. Первинний контакт утворився в області верхніх третин голені ззаду (відкритий перелом лівих гомілкових кісток, крововилив та закритий перелом правої малогомілкової кістки). Після чого виникло падіння потерпілого на автомобіль задньою поверхнею тіла та подальше падіння його на дорожнє покриття. Ознак переїзду колесами автомобіля через тіло потерпілого не виявлено (т. 1 а.с. 46-53).

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 189/2685 від 23.04.2005 року, при дослідженні трупу ОСОБА_10 виявлені наступні ушкодження: об'ємне садно на обличчі праворуч, кровонатік на віках правого ока, забійна рана на правій брові, садна в області носа, садна в лівій акуловій області, садна на передній поверхні шиї, крововилив в кивальні м'язи (м'язи шиї по передній поверхні), крововилив в м'які тканини затильної області, розрив атлантно-потиличного сочленіння, гранично-диффузний крововилив під м'яку мозкову оболонку, крововилив в шлуночки мозку, повний розрив продовгуватого мозку, перелом основи черепа в середній черепній ямці зліва, обширне осадження на правій поверхні груднини справа, множинні садна та подряпини на передній поверхні груднини та живота, внутрішньо шкіряні крововиливи в правій лопаточній області, множинні садна, подряпини на спині, забій легень, розрив печінки, розрив правої нирки, садна в області правого передпліччя, множинні садна, подряпини, різані рани на правій руці та лівому передпліччі, крововилив на задній поверхні правого стегна на висоті 46 см від підошви, садна та кровопідтікання на задній поверхні лівого стегна на висоті 42 см від підошви, рвана рана на передньовнутрішній поверхні правої голені на висоті 22 см від підошви, рвана рана на задньовнутрішній поверхні лівої голені на висоті 22,5 см від підошви, садна в області надколінників, кровонатік в лівій паховій області, відкритий уламковий перелом правої великогомілкової кістки на висоті 22 см від підошви з уламком трьохвугольної форми по задній поверхні, закритий перелом правої малогомілкової кістки на висоті 41 см від підошви, крововилив в правий колінний суглоб, об'ємне відокремлення шкіри по задній поверхні правої голені з утворенням тканинних кишень заповнених кров'ю, відкритий уламковий перелом лівої великогомілкової кістки на висоті 23 см від підошви з уламком трьохвугольної форми по задній поверхні, відкритий уламковий перелом лівої малогомілкової кістки на висоті 24 см від підошви, відокремлення шкіри з тканинною кишенею по задньо-наружній поверхні лівого стегна на висоті 51 см від підошви.

Вказані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя. Смерть ОСОБА_10 1987 року народження наступила від закритої черепно-спинно-мозкової травми у вигляді перелому основи черепа, розриву атланто-потиличного сочленніння, пошкодження головного та спинного мозку. Вказана травма знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Ушкодження утворилися від дії тупого предмета. Характер та локалізація ушкоджень, ознаки струсу тіла (крововилив у корені легень) можуть вказувати на утворення їх при автомобільній травмі - зіткнення автомобіля, який рухається, з перешкодою. В момент первинного контакту потерпілий знаходився в горизонтальному чи близькому до нього положенні та був повернутий задньою поверхнею тіла до автомобіля. Первинний контакт виник в області середніх третин голені ззаду та трохи правіше (відкритті переломи кісток голені). Після чого виникло падіння потерпілого на автомобіль задньою поверхнею тіла та подальше падіння його на дорожнє покриття. Ознак переїзду колесами автомобіля через тіло потерпілого не виявлено (т. 1 а.с. 59-66).

Відповідно до даних висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 4770/4771/4772/9861/9862/9863 від 27.09.2007 року: первинно контактували деталі правої бокової сторони автомобіля «БМВ 750» і лівої бокової сторони автомобіля «ВАЗ 2109». Величина кута між повздовжніми осями транспортних засобів становила не більше 5 градусів. На момент первинного контакту автомобіль «ВАЗ 2109» знаходився у рухомому стані. Первинно контактували права бокова частина автомобіля «БМВ 750» і права частина автомобіля «Тойота Рав 4». Величина кута між повздовжніми осями транспортних засобів на момент первинного контакту становила біля 150 градусів. Величина швидкості руху автомобіля «БМВ 750» на момент первинних контактів з автомобілями «ВАЗ 2109» та «Тойота Рав 4» була більшою ніж 63…67 км/год. Визначити більш точно величини вказаної швидкості не виявилося можливим. Визначити величину швидкості автомобіля «ВАЗ 2109» на момент первинного контакту не виявилося можливим. Визначити величину швидкості автомобіля «Тойота Рав 4» на момент первинного контакту не виявилося можливим.

Робоча гальмівна система автомобіля НОМЕР_2 на момент огляду знаходилася у функціонально придатному стані. Рульове керування і ходова частина автомобіля НОМЕР_2 на момент огляду знаходились у функціонально придатному стані.

Робоча гальмівна система автомобіля «БМВ 750» д.н.з. НОМЕР_1 на момент огляду знаходилася у функціонально придатному стані. Рульове керування і ходова частина автомобіля «БМВ 750» д.н.з. НОМЕР_1 на момент огляду мали несправності аварійного характеру колісного вузла правого переднього колеса, перед зіткненням рульове керування і ходова частина могли знаходитись у функціонально придатному стані. Робоча гальмівна система автомобіля «Тойота Рав-4» д.н.з. НОМЕР_3 на момент огляду знаходилися у непрацездатному стані, несправність має аварійний характер. Рульове керування автомобіля «Тойота Рав 4» д.н.з. НОМЕР_3 на момент проведення огляду знаходилося у придатному стані. Ходова частина автомобіля «Тойота Рав 4» д.н.з. НОМЕР_3 на момент огляду знаходилася в непрацездатному стані і мала несправність аварійного характеру (т. 1 а.с. 156-160).

Згідно даних висновку додаткової автотехнічної експертизи № 457 ат від 12.10.2010 року, в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «БМВ 750» д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.6.(ґ); 14.6.(а) ПДР України; в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_8 повинен був керуватися вимогами пункту 10.1 ПДР України; в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «БМВ 750» д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_2 шляхом виконання вимог пункту 14.6.(а) ПДР України; в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «БМВ 750» д.н.з НОМЕР_1 шляхом виконання вимог пункту 10.1 ПДР України, водій автомобіля «БМВ 750» д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 шляхом виконання вимог п. 14.6 (а) ПДР України; в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою в діях водія автомобіля «БМВ 750» д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_7 з технічної точки зору експертом вбачаються невідповідності вимогам пункту 14.6.(а) ПДР України, а якщо швидкість руху автомобіля «БМВ 750» д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_7 становила (100.0…110.0) км/год., то також вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.6 (ґ) ПДР України; в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_8 з технічної точки зору експертом вбачаються невідповідності вимогам пункту 10.1 ПДР України; причиною зіткнення автомобіля «БМВ 750» д.н.з. НОМЕР_1з автомобілем «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_2, з технічної точки зору є невідповідність дій водія автомобіля «БМВ 750» д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_7 вимогам пункту 14.6.(а) ПДР України та невідповідність дій водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_8 вимогам пункту 10.1 ПДР України (т. 2 а.с. 220-227).

Враховуючи те, що причиною наїзду водія автомобіля «БМВ 750» д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_7 на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 стало зіткнення його автомобіля із автомобілем «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_2, суд вважає, що порушення водіями ОСОБА_7 вимог пункту 14.6.(а) ПДР України та ОСОБА_8 пункту 10.1 ПДР України знаходяться в причинному зв'язку із наслідками виниклої дорожньо-транспортної пригоди, а саме: загибель двох осіб.

Суд вважає, що висновки даної експертизи є повними та об'єктивними, оскільки експертом було взято до уваги всі зібрані у справі докази у їх сукупності, зокрема: покази ОСОБА_8 та ОСОБА_7, надані ними в ході їх допитів і при відтворенні обстановки та обставин подій, покази свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, дані протоколу огляду місця пригоди та схеми до нього, дані висновку транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи. Вказані покази були підтверджені підсудними та свідками і при їх допитах в ході судового слідства. Посилання захисника ОСОБА_5 на те, що експерт при проведенні додаткової експертизи взяв до уваги лише покази ОСОБА_7 є безпідставними та спростовуються змістом висновку експерта, який проводив додаткову експертизу із врахуванням отриманих ним раніше даних при проведенні первинної експертизи. Необґрунтованим є і посилання захисника ОСОБА_5 на те, що призначення додаткової експертизи було безпідставним, оскільки, як вбачається із досліджених судом матеріалів кримінальної справи, на момент призначення первинної автотехнічної експертизи - 19.07.2010 року (т. 2 а.с. 127-133) у органу досудового слідства були відсутні покази ОСОБА_7, не було проведено відтворення обстановки та обставин події за його участю, у зв'язку з чим при наданні первинного висновку експерт не брав до уваги позицію ОСОБА_7 та не мав можливості перевірити її спроможність. В подальшому, як показав слідчий ОСОБА_24 в суді, після допиту ним ОСОБА_7 та проведення із ним відтворення обстановки та обставин події - відповідно 2.09.2010 року та 17.09.2010 року (т. 2 а.с. 179-181, 199-211), він з метою повного та всебічного розслідування справи призначив 17.09.2010 року додаткову автотехнічну експертизу (т. 2 а.с. 213-216), проведення якої було доручено тому ж експерту у відповідності до вимог закону. Підставою для призначення даної експертизи було встановлення додаткових даних, які і були додатково досліджені експертом при проведенні додаткової експертизи у сукупності із раніше наданими йому даними при проведенні первинної експертизи. На думку суду, процедура призначення додаткової експертизи, проведена із дотриманням вимог закону.

Враховуючи вище викладене, суд не беру до уваги висновки автотехнічних експертиз № 9-178/4773 від 16.10.2007 року (т. 1 а.с. 130-139) та № 366 ат від 05.08.2010 року (т. 2 а.с. 137-148), оскільки вказані висновки були надані при оцінці та аналізі експертами не всіх зібраних у справі доказів у їх сукупності, тому їх висновки не можна вважати повними та об'єктивними.

Крім того, вина підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтверджується даними протоколів відтворення обстановки та обставин події за участю свідків ОСОБА_15, ОСОБА_17 та обвинуваченого ОСОБА_7 із схемами та фототаблицями до них, згідно яких останні підтвердили та уточнили свої покази, щодо виникнення механізму дорожньо-транспортної пригоди на місці (т. 1 а.с. 84-86, т. 2 а.с. 57-63, 64-71, 199-211). Крім того, свідок ОСОБА_17 та обвинувачений ОСОБА_7 вказали на місці розташування автомобілів БМВ та ВАЗ на дорозі перед зіткненням, їх покази в цій частині в повній мірі узгоджуються між собою та з даними висновку транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 27.09.2007 року, відповідно до яких первинно контактували деталі правої бокової сторони автомобіля «БМВ 750» і лівої бокової сторони автомобіля «ВАЗ 2109», величина кута між повздовжніми осями транспортних засобів становила не більше 5 градусів, на момент первинного контакту автомобіль «ВАЗ 2109» знаходився у рухомому стані.

Також вина підсудних підтверджується даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.07.2004 року зі схемою ДТП, в яких зафіксовано обстановку на місці пригоди, а саме місце розташування транспортних засобів на проїжджій частині дороги, місце наїзду на пішоходів тощо (т. 1 а.с. 15-22). Слід вказати, що вказані документи підписані учасниками пригоди та понятими, підсудний ОСОБА_7, свідок ОСОБА_18, який був понятим, слідчий ОСОБА_20, який складав вказаний вище протокол, інспектор ОСОБА_21, який складав схему місця пригоди, в суді підтвердили відповідність даних, викладених у схемі місця пригоди, обставинам справи на місці. Свідок ОСОБА_20. та ОСОБА_21, крім того, вказали, що наявність у схемі стрілочок та роз'яснення умовних знаків та цифр не є порушенням, всі обставини справи фіксувалися ними із врахуванням наявної на місці обстановки та зі слів водіїв, про що чітко зазначалось у схемі місця пригоди. Крім того, свідок ОСОБА_20 вказав про те, що його вказівка у протоколі на те, що «ліве дзеркало автомобіля ВАЗ зірване» свідчить про те, що вказане дзеркало було пошкоджено, якби вказане дзеркало було відсутнє на автомобілі, то він би вказав, що воно відсутнє або відірване. Вказані вище факти підтверджують покази підсудного ОСОБА_7 про механізм зіткнення його автомобіля БМВ із автомобілем ВАЗ та спростовують покази підсудного ОСОБА_8 про те, що зіткнення із автомобілем БМВ трапилось на другорядній дорозі. Крім того, вказані вище дані протоколу огляду зі схемою місця пригоди в повній мірі узгоджуються і з даними протоколу додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.02.2010 року зі схемою та фототаблицею до нього, в яких зафіксовано місце пригоди (т. 1 а.с. 196-203).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_7. та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена в повному обсязі.

Суд не бере до уваги оголошені за згодою всіх учасників процесу в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, у зв'язку з неможливістю встановити її місце перебування, покази свідка ОСОБА_23 (т. 1 а.с. 87), оскільки остання, знаходячись під час дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі БМВ як пасажир, механізм зіткнення автомобіля БМВ та ВАЗ не бачила і не могла пояснити будь-які обставини пригоди.

Покази підсудного ОСОБА_8 щодо відсутності декількох хрестиків на схемі на момент, коли він її підписував, та щодо місця розташування його автомобіля після зіткнення в іншому місці, ніж вказано у схемі, спростовуються показами свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_18 з викладених вище у вироку підстав та показами підсудного ОСОБА_7, які узгоджуються з показами зазначених свідків. Крім того, слід вказати, що ОСОБА_8 підписав як протокол огляду місця пригоди, так і схему місця пригоди без жодних зауважень, в подальшому в ході досудового слідства ні обвинуваченим, ні його захисниками не вказувалось про неправильність наявної у справі схеми місця пригоди.

Крім того, в ході судового слідства спростовано покази підсудного ОСОБА_8. про те, що на момент зіткнення його автомобіля із автомобілем БМВ на дорозі був дуже інтенсивний рух, а на найближчих зупинках знаходилось багато людей, а саме: близько 100 чоловік. Так, свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_16, які знаходились на протилежних зупинках та спостерігали за дорогою, оскільки очікували маршрутні таксі, як в ході досудового, так і судового слідства впевнено вказували про те, що машин на дорозі було мало, рух транспортних засобів 9.07.2004 року не був інтенсивним. Крім того, свідок ОСОБА_15 вказувала, що на зупинці в бік м. Обухів вона знаходилась одна, свідок ОСОБА_16 вказав про те, що разом із ним на зупинці в бік м. Києва знаходилась ще дна людина, свідок ОСОБА_17 в ході судового слідства також вказав про те, що він не пам'ятає, щоб на зупинках біля місця пригоди знаходилась велика кількість людей.

Як зазначалось вище у вироку, версія підсудного ОСОБА_8 про те, що зіткнення його автомобіля із автомобілем БМВ трапилось на другорядній дорозі в повній мірі спростована в ході досудового та судового слідства, зокрема, показами свідків ОСОБА_17, які в повній мірі узгоджуються з показами підсудного ОСОБА_7., даними схеми місця пригоди, даними протоколів відтворення обстановки та обставин подій за участю ОСОБА_17 та ОСОБА_7, даними трасологічної експертизи. Слід вказати, що покази підсудного ОСОБА_8 про те, що він побачив БМВ вже на другорядній дорозі лише підтверджують той факт, що перед здійсненням маневру на ліво він не впевнився в його безпеці.

Покази підсудного ОСОБА_8 про те, що під час здійснення ним маневру наліво із другорядної дороги з боку Золотих Воріт виїжджав автомобіль Камаз спростовуються його першочерговими показами, наданими ним в ході досудового слідства як свідком (т. 1 а.с. 79-80, 178-179, 180-187, 193-195, т. 2 а.с. 42-45) та обвинуваченим (т. 2 а.с. 243-244), згідно яких він жодного разу не вказав про наявність на дорозі автомобіля Камаз, показами свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та підсудного ОСОБА_7, які також не бачили на другорядній дорозі будь-яких автомобілів, в тому числі Камаз. Слід вказати, що допитаний як свідок ОСОБА_24 вказав, що в ході досудового слідства ОСОБА_8 не згадував про наявність на другорядній дорозі автомобіля Камаз, вказана версія з'явилася у обвинуваченого під час виконання вимог ст. 218 КПК України, жодних об'єктивних даних, які б підтверджували наявність вказаного автомобіля на дорозі перед зіткненням автомобілів БМВ та ВАЗ в ході слідства встановлено не було.

Вказане вище у своїй сукупності, свідчить про те, що позиція підсудного ОСОБА_8 про його невинуватість та наведені ним вказані вище факти, які спростовані в ході судового слідства, є його версією захисту, спрямованою на уникнення ним кримінальної відповідальності.

В ході судового слідства в повному обсязі спростована і версія підсудного ОСОБА_7 про те, що швидкість його руху перед та під час зіткнення його автомобіля БМВ з автомобілем ВАЗ становила не більше 90 км/год. Так, допитані в суді свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 вказували про те, що в момент, коли вони бачили автомобіль БМВ, його швидкість була дуже великою, понад 100 км/год. Порушення ОСОБА_7 швидкісного режиму підтверджується і даними схеми місця пригоди, характером та кількістю тілесних ушкоджень, отриманих потерпілими та характером пошкоджень автомобілів БМВ та Тойота, даними, проведених в ході досудового слідства додаткової автотехнічної та трасологічної експертиз тощо. Вказану версію підсудного ОСОБА_7 суд також розцінює як позицію його захисту, спрямовану на зменшення ступеню своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину.

На думку суду, в ході проведення досудового слідства істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі порушення права на захист підозрюваного, а в подальшому обвинуваченого ОСОБА_8 допущено не було. Захисник вказує на те, що при призначенні первинної та додаткової експертизи слідчим було порушено права обвинуваченого ОСОБА_8, передбачені ст. 197 КПК України, оскільки постанови про призначення вказаних експертиз, винесені відповідно 19.07.2010 року та 17.09.2010 року, а також висновок експерта, складений 19.07.2010 року, були надані ОСОБА_8 для ознайомлення лише 16.10.2010 року. На думку захисту, вказана обставина позбавила ОСОБА_8 можливості заявляти відводи експерту, ставити додаткові питання, надавати додаткові пояснення, брати участь при проведенні експертом ряду досліджень тощо. Разом з тим, суд вважає, що вказані доводи є безпідставними, оскільки при винесенні вказаних постанов та наданні вказаного вище висновку експерта ОСОБА_8 не був визнаний по справі підозрюваним чи обвинуваченим і тому слідчий, відповідно до вимог ст. 142 КПК України, не повинен був знайомити його із вказаними документами на той момент. В подальшому, після того як ОСОБА_8 був визнаний підозрюваним (т. 2 а.с. 233), слідчим того ж дня, а саме 16.10.2010 року, було пред'явлено останньому для ознайомлення постанови про призначення зазначених експертиз та відповідні висновки експертиз (т. 2 а.с. 135, 150, 217, 229). Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_8 ознайомившись із вказаними вище документами за участю захисника жодних заяв, клопотань, скарг чи відводів не заявляв. Крім того, в подальшому при виконанні слідчим вимог ст. 218 КПК України ОСОБА_8 заявив клопотання про призначення повторної автотехнічної експертизи, яке було вирішено слідчим у відповідності до вимог ст. 221 КПК України. За таких обставин, суд вважає, що в ході досудового слідства при ознайомленні обвинуваченого з постановами про призначення автотехнічної первинної і додаткової експертизи та висновками вказаних експертиз слідчим не було допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі права на захист ОСОБА_8, які б вплинули на повноту і правильність проведення досудового слідства.

Крім того, суд вважає безпідставними вказівки сторони захисту ОСОБА_8 на те, що в 2004-2005 роках слідчим було проведено відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_7, протокол якого відсутній в матеріалах справи, що вказує, на думку захисту, на фальсифікацію справи. Так, допитані в ході судового слідства як свідки слідчі ОСОБА_24 та ОСОБА_25 вказали про те, що на момент отримання ними матеріалів кримінальної справи протокол відтворення та обстановки події за участю ОСОБА_7 був відсутній, об'єктивних даних, які б вказували на його наявність, ними не встановлено. ОСОБА_25, крім того, вказав про те, що у своїх показах, наданих ним в ході досудового слідства (т. 2 а.с. 73-74) щодо зникнення протоколу відтворення обстановки та обставин події із ОСОБА_7 є виключно його припущенням, оскільки на момент отримання ним справи такого процесуального документа не було. Крім того, як вбачається із постанови про призначення комісійної автотехнічної експертизи від 1.06.2005 року (т. 1 а.с. 122-125) посилання на наявність протоколу відтворення обстановки та обставин події із ОСОБА_7 також відсутні. Факт проведення із ним вказаної слідчої дії в 2005 році спростовує і підсудний ОСОБА_7

Враховуючи викладене, суд, допитавши підсудних, потерпілих, свідків та дослідивши матеріали кримінальної справи, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їм злочину, при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю.

Дії підсудного ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть двох осіб, кваліфіковані правильно.

Дії підсудного ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть двох осіб, кваліфіковані правильно.

При призначенні покарання підсудним ОСОБА_8 та ОСОБА_7 суд враховує тяжкість вчиненого ними злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, ступінь вини підсудних у настанні наслідків, який, на думку суду, у підсудного ОСОБА_8 є меншим ніж у підсудного ОСОБА_26, який допустив велику кількість грубих порушень ПДР України одночасно. Крім того, суд враховує тяжкі наслідки, які настали в результаті вчинення злочину та думку потерпілих, які, враховуючи те, що підсудні протягом тривалого часу не вибачились перед ними та не відшкодували завдані збитки, вважали за необхідне призначити підсудним реальне покарання у максимальних межах санкції інкримінованої їм статті. Також суд приймає до уваги дані про особи підсудних, які раніше не судимі, до адміністративної відповідальності не притягувались, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, мають постійне місце проживання та реєстрації, за якими характеризуються позитивно, працюють, за місцем роботи також характеризуються позитивно, одружені. Крім того, суд бере до уваги вік підсудного ОСОБА_8, визнає обставиною, що пом'якшує його покарання, - наявність у нього інвалідності другої групи, пов'язаної із тяжких захворюванням. Суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_26: наявність у нього на утриманні трьох малолітніх дітей, часткове визнання ним своєї вини у інкримінованому йому злочині, щире каяття у вчиненому. Та обставина, що ОСОБА_26 визнав свою вину частково не позбавляє суд можливості визнати обставиною, що пом'якшує його покарання, щире каяття, оскільки поняття визнання вини та щирого каяття не є тотожними, визнання підсудним своєї вини повністю або частково є його позицією захисту. Обставин, які обтяжують покарання підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підсудним ОСОБА_8. та ОСОБА_7 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 286 КК України. Суд вважає, що призначене судом основне покарання є необхідним та достатнім для виправлення підсудних та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, суд, беручи до уваги обставини вчинення злочину, його наслідки, вважає за доцільне призначити ОСОБА_8 та ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в максимальних межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 286 КК України.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд вважає за необхідне задовольнити частково.

В ході судового слідства було підтверджено розміри матеріальних витрат, понесених потерпілими у зв'язку зі смертю їх дітей.

Разом з тим, суд вважає, що заявлені потерпілими розміри моральної шкоди підлягають до задоволення частково. При визначенні розмірів моральної шкоди, яка підлягає стягненню з підсудних на користь потерпілих, суд враховує ступінь морального болю, який відчували потерпілі внаслідок загибелі їх дітей, при тому, що потерпіла ОСОБА_1 втратила єдину дитину, виникнення у них на нервовому ґрунті ряду захворювань, постійних тривоги та страху за їх подальше життя, погіршення відносин із оточуючими людьми, порушення нормального образу життя, беручи до уваги вік потерпілих, порушення звичних умов життя та втрати життєвих зв'язків, які також викликають душевні переживання у потерпілих.

Долю судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 93 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_8 рахувати з 10 квітня 2012 року.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з 10 квітня 2012 року.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути із засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 72 683 (сімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят три) гривні, моральну шкоду в розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень, а всього стягнути 223 683 (двісті двадцять три тисячі шістсот вісімдесят три) гривні солідарно.

Стягнути із засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 36 500 (тридцять шість тисяч п'ятсот) гривень, моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, а всього стягнути 136 500 (сто тридцять шість тисяч п'ятсот) гривень солідарно.

Стягнути із засудженого ОСОБА_8 частину судових витрат:

на користь НДЕКЦ при ГУ МВС в м. Києві (розрахунковий рахунок 31253272210699, код 25575285, МФО 821018, банк ГУДКУ у Київській області, призначення платежу 11511 послуги експерта) за проведення експертизи № 366ат від 5.08.2010 року в сумі 417 грн. 96 коп., за проведення експертизи № 457 ат від 12.10.2010 року в сумі 348 грн. 30 коп.;

на користь КНДІСЕ МЮ України за проведення експертизи №4770/4771/4772/9861/9862/9863 в сумі 1661 грн. 75 коп.

Стягнути із засудженого ОСОБА_7 частину судових витрат:

на користь НДЕКЦ при ГУ МВС в м. Києві (розрахунковий рахунок 31253272210699, код 25575285, МФО 821018, банк ГУДКУ у Київській області, призначення платежу 11511 послуги експерта) за проведення експертизи № 366ат від 5.08.2010 року в сумі 417 грн. 96 коп., за проведення експертизи № 457 ат від 12.10.2010 року в сумі 348 грн. 30 коп.;

на користь КНДІСЕ МЮ України за проведення експертизи №4770/4771/4772/9861/9862/9863 в сумі 1661 грн. 75 коп.

Зарахувати в строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_8 строк перебування його під вартою з 22 березня 2012 року по 9 квітня 2012 року включно.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінити з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на взяття під варту для подальшого утримання до вступу вироку в законну силу в Київському СІЗО УДДУ ПВП в м. Києві та Київській області.

Взяти засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 під варту в залі суду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженими в той же строк з моменту отримання ними копії вироку.

Суддя Г. В. Бондаренко