Рішення № 24037556, 25.04.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-893/12

Провадження №: 2/2601/1317/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С.,

при секретарі Малоїд Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

у жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до умов кредитного договору № 014/4006/81/62546, укладеного 17 жовтня 2007 року між ВАТ „Райффапйзен Банк Аваль" та ОСОБА_3, останньому банком було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 940 000,00 грн. строком по 17 жовтня 2027 року зі сплатою 12,50 % річних за користування кредитними коштами.

Того ж дня з метою забезпечення зазначеного кредитного договору між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого останнім були забезпечені зобов'язання, що випливають з кредитного договору. В іпотеку було передано земельну ділянку загальною площею 0,1000 гектарів, що розташована за адресою у АДРЕСА_1, обслуговуючий кооператив „Колектив індивідуальних забудовників „Коник", яка належить відповідачу - ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Київською міською радою 15 вересня 2007 року.

14 липня 2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на ОСОБА_3, з останнім ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 014/4006/81/62546 від 17 жовтня 2007 року, відповідно до умов якої строк кредиту був збільшений на 80 календарних місяців; тимчасово на період з 15 липня 2009 року до 15 червня 2010 року („кредитні канікули") розмір щомісячного платежу за кредитним договором був зменшений, а фактична заборгованість за сумою кредиту з 14 липня 2009 року була збільшена на суму заборгованості за процентами, у зв'язку з чим відбулась зміна строку погашення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з боку банку були повністю виконані умови договору, натомість, з боку ОСОБА_3 в період дії договору мали місце недотримання його умов та порушення прийнятих на себе зобов'язань.

Про наявні факти порушень умов кредитного договору банком неодноразово повідомлялось позичальника - ОСОБА_3 та іпотекодавця - ОСОБА_2 Однак, належного реагування з боку останніх немає і на момент звернення банком до суду.

Станом на 10 червня 2011 року сума заборгованості по кредитному договору складає 1 369 246,57 грн.

Тому, зважаючи на умови п. 6.5 кредитного договору № 014/4006/81/62546 від 17 жовтня 2007 року щодо права банку на дострокове погашення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом та неустойки, а також на умови п. 2.1.3 договору іпотеки № 3149 від 17 жовтня 2007 року щодо права банку як іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання терміну погашення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, воно не буде виконано, положення ЦК України та Закону України „Про іпотеку", просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/4006/81/62546 від 17 жовтня 2007 року в розмірі 1 369 246,57 грн. звернути стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:034:0136) загальною площею 0,1000 га, що розташована у АДРЕСА_1, обслуговуючий кооператив „Колектив індивідуальних забудовників „Коник", котра належить ОСОБА_2 га підставі Державного акту на земельну ділянку серії ЯЖ № 018100, виданого Київською міською радою 15 вересня 2007 року на підставі рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 550/1211, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 07-7-03565, а також стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі.

Представник позивача в ході розгляду справи підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд позов задовольнити з обставин, викладених в позовній заяві.

Відповідач та третя особа, будучи повідомленими в установленому законом порядку про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. ст. 169, 224, 225 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Заслухавши представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи без участі відповідача та ухвалення по ній заочного рішення, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 17 жовтня 2007 року було укладено кредитний договір № 014/4006/81/62546 (а.с. 11-14).

14 липня 2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на ОСОБА_3, з останнім ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 014/4006/81/62546 від 17 жовтня 2007 року, відповідно до умов якої строк кредиту був збільшений на 80 календарних місяців; тимчасово на період з 15 липня 2009 року до 15 червня 2010 року („кредитні канікули") розмір щомісячного платежу за кредитним договором був зменшений, а фактична заборгованість за сумою кредиту з 14 липня 2009 року була збільшена на суму заборгованості за процентами, у зв'язку з чим відбулась зміна строку погашення заборгованості (а.с. 15).

Згідно кредитного договору ОСОБА_3 на умовах забезпеченості, строковості, повернення та плати отримав кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 940 000,00 грн. строком по 17 жовтня 2027 року зі сплатою 12,50 % річних за користування кредитними коштами (п.п. 1.1, 3.1. договору, а.с. 33-48).

ОСОБА_3, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

Зокрема, ОСОБА_3 зобов'язався щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу банку часткове погашення кредиту та сплати процентів за фактичне використання кредитних коштів згідно графіком (п. 5.1 кредитного договору), а за порушення строків повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом - сплачувати банку пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 10.1 кредитного договору).

В ході розгляду справи встановлено, що позивач повністю виконав умови договору та надав ОСОБА_3 кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 940 000,00 грн., що підтверджується заявами на видачу готівки (а.с. 33-48).

Також, в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3, в свою чергу, не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, не здійснює щомісячне погашення кредиту та не сплачує відсотки у розмірах та у строки, визначені договором, що, як наслідок, призводить до збільшення суми боргу.

Станом на 10 червня 2011 року загальна сума боргу ОСОБА_3 становить 1 369 246,57 грн., з яких:

- сума непогашеного кредиту - 1 054 180,15 грн.;

- заборгованість за відсотками - 148 270,88 грн.;

- пеня за порушення строків погашення кредиту - 5 594,00 грн.:

- пеня за порушення строків сплати відсотків - 161 201,54 грн. (а.с. 6).

Відповідно до п. 6.5 кредитного договору банк має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом та неустойки у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів іпотеки та інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. У випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, в тому числі у випадку невиконання позичальником зобов'язань щодо дострокового погашення заборгованості відповідно до умов договору, банк має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника за власним вибором звернути стягнення на предмет іпотеки, в даному випадку, - на земельну ділянку загальною площею 0,1000 гектарів, що розташована за адресою у АДРЕСА_1, обслуговуючий кооператив „Колектив індивідуальних забудовників „Коник", яка належить відповідачу - ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Київською міською радою 15 вересня 2007 року на підставі рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 550/1211, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 07-7-03565, котра є предметом іпотеки укладеного з метою забезпечення виконання умов кредитного договору 17 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_2 іпотечного договору, відповідно до умов якого останнім були забезпечені зобов'язання, що випливають з кредитного договору (а.с. 16-19).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 552 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

ОСОБА_3 порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов'язання.

ОСОБА_3, не сплачуючи у вказаний договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, тобто згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Тому, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та доведеними в ході розгляду справи.

Згідно з ст. 575 ЦК України заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотека.

На підставі п. 2.1.3. іпотечного договору № 3149 від 17 жовтня 2007 року банк як іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки або його частину згідно з чинним законодавством України у випадках, якщо на момент настання терміну виконання боржником зобов'язання (в тому числі і по сплаті будь-яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до кредитного договору), забезпеченого іпотекою згідно з цим договором, воно не буде виконано; виникнення у нього права вимагати дострокового погашення боргу та/або дострокового виконання боржником зобов'язань за кредитним договором (а.с. 17).

Згідно п. 2.1.5. іпотечного договору банк має право за рахунок предмету іпотеки задовольнити вимоги, зазначені в цьому та кредитному договорах, в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, неустойку, пеню, необхідні витрати на утримання предмету іпотеки, а також витрати, що будуть понесені іпотекодержателем при зверненні стягнення на предмет іпотеки, його реалізації (а.с. 17).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. З Закону України „Про іпотеку" від 5 червня 2003 року № 898-IV іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ст. 11 вказаного закону майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Частиною 1 ст. 12 Закону України „Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У частині 3 ст. 33 закону визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотеко держателя (або відсутність застереження в іпотечному договорі).

Статтею 35 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не виконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 06 вересня 2011 року на адресу іпотекодавця - відповідача ОСОБА_2 було направлено письмова вимога за № е11-114-1-3/526 про усунення порушення зобов'язань (а.с. 20).

Беручи до уваги викладені обставини, а також те, що банком була дотримана процедура досудового врегулювання спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що визначена ст. ст. 33, 35 Закону України „Про іпотеку", суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки знайшла своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 39 Закону України „Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі -покупцеві.

Питання судових витрат по оплаті судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи слід вирішити на підставі ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст. ст. 11, 509, 525, 526, 536, 549, 575, 611, 625, 1050, 1054, ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12, 33, 35, 41 Закону України „Про іпотеку" від 5 червня 2003 року № 898-IV та керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 58, 60, 61, 88, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/4006/81/62546 від 17 жовтня 2007 року в розмірі 1 369 246,57 грн. звернути стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:90:034:0136) загальною площею 0,1000 га, що розташована у АДРЕСА_1, обслуговуючий кооператив „Колектив індивідуальних забудовників „Коник", яка належить ОСОБА_2 га підставі Державного акту на земельну ділянку серії ЯЖ № 018100, виданого Київською міською радою 15 вересня 2007 року на підставі рішення Київської міської ради від 24 травня 2007 року № 550/1211, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 07-7-03565.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Калинівка, Доманівського району Одеської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої у АДРЕСА_1. на користь публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції (01601 м. Київ, вул. Пирогова, 7-7б, р/р 2909001032, МФО 322904, код ЄДРПОУ 23494105) судові витрати: судовий збір у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя