Ухвала суду № 24036850, 17.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 р.Справа № 2-а-4609/11/1470

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Запорожана Д.В.судді -Жука С.І.при секретарі -Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк НВ" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 10.06.2011 року № 0000090231,

встановила:

Позивач ТОВ "Технопарк НВ" 15.06.2011 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000090231 від 10.06.2011 року на загальну суму 186837,5 грн., оскільки первинні документи, що вказують на отримання від контрагента позивача ТОВ "КАСТРОСЕРВІС" товару є в наявності та були представлені при перевірці; позивач повністю розрахувався з постачальником; на момент видачі податкових накладних ТОВ "КАСТРОСЕРВІС" мало свідоцтво платника ПДВ та було включено до ЄДР; відповідач не має повноважень на визнання нікчемними або фіктивними угод, укладених між позивачем та його контрагентами; доказів визнання угод фіктивними, у встановленому законодавством порядку, відповідачем не надано.

Відповідач проти позовних вимог заперечував (а.с.45-46), вказуючи на те, що при перевірці не було встановлено фактів передачі позивачу товарів від ТОВ "КАСТРОСЕРВІС"; укладені між позивачем та ТОВ "КАСТРОСЕРВІС" правочини є нікчемними, оскільки операції по ним здійснювались без мети настання реальних наслідків.

Під час розгляду справи, представник позивача та відповідача підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.06.2011 року № 0000090231 на загальну суму 186837,5 гривень в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18.05.2011 року по 24.05.2011 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Технопарк НВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, при здійсненні правових відносин з ТОВ "КАСТРОСЕРВІС", за вересень та жовтень 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1728/231-00/34375556 від 27.05.2011 (а.с.14-41).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ "Технопарк НВ" п.п.7.4.1, п 7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 149 470 гривень, в т.ч. за вересень 2010 року на суму 76875,37,0 гривень та за жовтень 2010 року у сумі 72595,41 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки 10.06.2011 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000090231, яким позивачу донараховано по податку на додану вартість 186837,50 гривень, з яких 149470,00 гривень за основним платежем та 37367,5 гривень штрафних санкцій (а.с.11).

Не погоджуючись з прийнятим ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість", зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки та пояснення представника відповідача під час розгляду справи, на момент видачі позивачу податкових накладних його контрагент ТОВ "КАСТРОСЕРВІС" перебував у Державному реєстрі підприємств та організацій України і знаходився на податковому обліку як платники ПДВ, а відповідно й мало право на видачу податкових накладних.

Податкові накладні №22 від 30.09.2010 року, №18 від 05.09.2010 року, №19 від 13.09.2010 року, №20 від 27.09.2010 року, №21 від 27.09.2010 року, №133 від 30.10.2010 року, №132 від 29.10.2010 року, №131 від 25.10.2010 року, №130 від 21.10.2010 року, №129 від 12.10.2010 року, №128 від 11.10.2010 року, №127 від 08.10.2010 року та №126 від 08.10.2010 року, отримані позивачем від вказаного підприємства і використані при формуванні позивачем податкового кредиту за вересень, жовтень 2010 року, досліджувались податковою при проведенні перевірки. Будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання їх недійсними відповідачем не було виявлено. Отримані податкові накладні відображені позивачем у розділі 1 "Отримані податкові накладні " за жовтень, листопад 2010 року.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "КАСТРОСЕРВІС" проведені у безготівковій формі в повному обсязі, що зафіксовано відповідачем у акті сторінка 21-22 (а.с.34-35 ).

В обґрунтування свого висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, внаслідок безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з операцій по придбанню товарів у ТОВ "КАСТРОСЕРВІС", відповідач у акті перевірки посилається на наступне:

- актом №164/23-300/37157866 від 14.02.2011 року, складеним ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва за наслідками перевірки ТОВ " КАСТРОСЕРВІС ", встановлено, що останнє не могло здійснювати фінансово-господарську діяльності через відсутність матеріальних ресурсів, управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, тому вказаним актом правочини укладені ТОВ "КАСТРОСЕРВІС" визнано нікчемними.

Позивач наполягав на тому, що господарські операції з придбанням у ТОВ "КАСТРОСЕРВІС" продукції на загальну суму 896824,46 гривень (ПДВ 149 470,78 гривень) дійсно мали місце, їх здійснення підтверджено договором купівлі продажу №2-П-10 від 01.09.2010 року (а.с.50-52), первинними бухгалтерськими документами, видатковими та податковими накладними, актами виконанних робіт, а також доказами оплати товару ( а.с.53-116).

Крім вжиття заходів офіційного з'ясування обставин у справі, судом була надана податковому органу можливість довести, що укладені між позивачем та ТОВ "КАСТРОСЕРВІС" угоди спрямовані на отримання податкових пільг, а не на досягнення господарсько-фінансового результату. Однак, належних доказів в підтвердження фактів "безтоварності" операцій з поставки позивачу продукції, відповідачем суду не надано.

Стосовно "нікчемності" укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Цивільний кодекс України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); правочин, який порушує публічний порядок (ч.2 ст.228 ЦК), а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодна з цих підстав не може бути застосована до договору купівлі продажу №2-П-10 від 01.09.2010 року, укладеному між позивачем та ТОВ " КАСТРОСЕРВІС ".

Частина 2 ст. 228 ЦК України у цьому випадку не може бути застосовано оскільки договір поставки електротехнічної продукції за своїм змістом не направлений на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, для визнання правочину недійсним не має значення чи були сплачені сторонами податки з отриманих по цьому правочину коштів чи ні, оскільки ці зобов'язання (сплата податків) виникають завжди після вчинення самого правочину.

На момент складання акту перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення, вироку по кримінальній справі №10800015 не було винесено, тобто посилання у акті перевірки на "фіктивність" угод, які укладались ТОВ " КАСТРОСЕРВІС "є припущенням, яке не підтверджено належними доказами.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення від 10.06.2011 року № 0000090231.

Стосовно нарахування відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 10.06.2011 року № 0000090231 штрафних санкції у сумі 37367,50 гривень. Вимогами пункту 109.2 ст.109 Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції накладаються на платника податків лише за порушення податкового законодавства.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення позивачем норм податкового законодавства, які б могли стати підставою для застосування до нього штрафних санкцій, то застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції, передбачених п.п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, не відповідають вимогам чинного законодавства України.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк НВ" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 10.06.2011 року №0000090231 -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Д.В. Запорожан Суддя:/підпис/С.І. Жук Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Ю.В. Яковлев