Ухвала суду № 2403604, 31.03.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Хабіб М.І. Справа № 22а-5650/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 24/217А) Рядок статзвіту № 69

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2008 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Кушнерика М.П. та Олендера І.Я.,

при секретарі - Соколовській А.С.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача - Кармелюка Т.Б., довіреність № 3/10 від 18.05.2007р.,

пред-ка відповідача - Гузара Р.М., довіреність від 03.03.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської обл. від 24.01.2008р. у справі за позовом Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Франківському районі м.Львова до Науково-виробничого приватного підприємства /НВПП/ «Спаринг-Віст центр» та Приватного підприємства /ПП/ «Контакт-Техно» про визнання недійсним господарського зобов'язання, -

в с т а н о в и л а:

11.09.2007р. позивач ДПІ у Франківському районі м.Львова звернулася до господарського суду із позовною заявою (Т.1, а.с.2-3), в якій, із врахуванням поданих під час розгляду справи уточнень позовних вимог (Т.2, а.с.128-129, 130-131), просить на підставі ст.207 ГК України визнати недійсним господарське зобов'язання, яке виникло між НВПП «Спаринг-Віст центр» та ПП «Контакт-Техно» згідно податкових накладних на загальну суму 195657 грн. 30 коп.; застосувати наслідки, які передбачені ст.208 ГК України, як при наявності наміру (умислу) в однієї сторони (ПП “Контакт-Техно”) до господарських зобов'язань, які виникли між НВПП «Спаринг-Віст центр» та ПП «Контакт-Техно», та зобов'язати ПП «Контакт-Техно» повернути НВПП «Спаринг-Віст центр» грошову суму в розмірі 195657 грн. 30 коп., стягнути з НВПП «Спаринг-Віст центр» в дохід держави 195657 грн. 30 коп., що є еквівалентом вартості придбаних у ПП «Контакт-Техно» товарів; судові витрати покласти на відповідачів.

Постановою господарського суду Львівської обл. від 24.01.2008р. в задоволенні заявленого ДПІ у Франківському районі м.Львова позову відмовлено (Т.2, а.с.163-167).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач ДПІ у Франківському районі м.Львова, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити.

Апелянт вказує, що господарським судом неправомірно не враховано тої обставини, що рішенням Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської обл. від 21.05.2007р. визнано недійсними статут та свідоцтво про державну реєстрацію ПП “Контакт-Техно” з моменту реєстрації.

Також вироком Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської обл. від 19.07.2006р. засуджений по даній справі ОСОБА_1, який від імені названого підприємства займався незаконною фінансово-господарською діяльністю.

Звідси, податкові накладні, що були видані від імені ПП “Контакт-Техно”, підписані не уповноваженою особою, що порушує вимоги п.18 наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997р. “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”, через що НВПП «Спаринг-Віст центр» відповідно до п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не має права їх використовувати їх у податковому обліку при формуванні податкового кредиту.

Також наведеним рішенням місцевого суду визнано недійсним свідоцтво платника податків на додану вартість ПП “Контакт-Техно” з моменту внесення його в реєстр платників податків, чого також не було враховано господарським судом.

Таким чином, обставини, які встановлені рішенням Ужгородського районного суду Закарпатської обл. від 21.05.2007р., підтверджують, що господарське зобов'язання між відповідачами вчинено з метою ухилення від сплати податків, через що є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також одночасно суперечить моральним засадам суспільства, тобто є недійсним у зв'язку із його нікчемністю у відповідності ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України (Т.2, а.с.171-173).

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.06.2004р. між відповідачами НВПП «Спаринг-Віст центр» та ПП «Контакт-Техно» було укладено договір № 18/06-01, відповідно до умов якого ПП «Контакт-Техно» прийняв на себе зобов'язання поставити, а НВПП «Спаринг-Віст центр» зобов'язався прийняти та оплатити товар на суму 500 000 грн. (Т.1, а.с.4).

На виконання цього договору ПП «Контакт-Техно» поставило протягом червня - серпня 2004 року комплектуючі вироби на загальну суму 195657 грн. 30 коп., а НВПП «Спаринг-Віст центр» прийняло та оплатило товар протягом червня - вересня 2004 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними і платіжними дорученнями (Т.1, а.с.5-12).

На вартість поставленого товару ПП «Контакт-Техно» видані НВПП «Спаринг-Віст центр» податкові накладні (Т.1, а.с.13-21).

Зазначені обставини також вказані в Акті перевірки № 2472/23-2/22362867 від 06.07.2007р. “Про результати виїзної планової перевірки НВПП «Спаринг-Віст центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р.” (Т.1, а.с.24-60).

Рішенням Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської обл. від 21.05.2007р. у справі за позовом ДПІ у м.Ужгороді до ПП «Контакт-Техно» і ОСОБА_2 визнано недійсними статут та свідоцтво про державну реєстрацію ПП “Контакт-Техно” як платника податку на додану вартість з моменту реєстрації (Т.1, а.с.62).

Як слідує із заявленого позову, підставами для визнання податкового зобов'язання недійсним податковим органом визначено такі обставини як невідповідність укладеного договору вимогам закону і вчинення такого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Причинами для такого твердження слугують визнання в судовому порядку недійсними статуту та свідоцтва платника ПДВ відповідача ПП «Контакт-Техно».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що рішенням Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської обл. від 21.05.2007р. та вироком цього ж суду від 19.07.2006р. лише ту обставину, що інша особа незаконно займалася фінансово-господарською діяльністю від імені відповідача ПП «Контакт-Техно» до моменту виникнення господарських зобов'язань, що є предметом даного спору.

Також предметом дослідження місцевого суду була відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу під час укладенні та виконання договору № 18/06-01 від 18.06.2004р.

Також у відповідності до вимог ч.1 і 3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно ч.9 п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

З врахуванням наведеного, правильним слід вважати висновок суду про відсутність підстав для віднесення рішення Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської обл. від 21.05.2007р. та вироку цього ж суду від 19.07.2006р. до доказів, які покладаються в підтвердження підставності позовних вимог.

Оскільки вказане рішення суду винесена 21.05.2007р., тобто після укладення договору № 18/06-01 від 18.06.2004р. на поставку товару, на момент укладення спірного правочину ПП “Контакт-Техно” перебував в Єдиному державному реєстрі, то доводи апелянта є безпідставними та відхиляються колегією суддів.

Також правильно підкреслено господарським судом й про те, що сам факт визнання недійсними статуту та свідоцтва платника ПДВ не є підставою для визнання недійсними всіх господарських зобов'язань, що виникли на підставі угод, укладених з моменту державної реєстрації юридичної особи і включення його до ЄДРПОУ, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Як слідує із заявленого позову, підставами для визнання договору недійсним податковим органом визначено таку обставину як вчинення такого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як вбачається з обставин справи, судом апеляційної інстанції не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення правочину (укладення договору) та його виконання відповідачі мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу /ЦК/ України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Частиною 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки Якщо ж одна сторона діяла без наміру створити юридичні наслідки, а інша сторона такий намір мала, то правочин не може бути визнаний недійсним.

На виконання фіктивного правочину не передаються майно або майнові права, через що майнові наслідки визнання право чинів фіктивними в законодавстві не передбачені.

Невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивну угоду. Позивач, який настоює на визнанні правочину недійсним, повинен довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Як вбачається з обставин справи, судом апеляційної інстанції не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення правочину (укладення угоди) та його виконання відповідачі не мали наміру створення правових наслідків, обумовлених цією угодою.

Окрім цього, санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України, по своїй правовій природі є адміністративно-господарськими санкціями, а тому можуть застосуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.

Враховуючи, що оспорюваний договір був укладений та виконаний в 2004 році, тому на момент звернення позивача до суду сплили строки, встановлені ст.250 ГК України щодо застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ч.1 ст.208 ГК України.

Інших доказів в підтвердження обставин наявності наміру у відповідачів та підставності позовних вимог органом державної податкової служби не представлено.

Таким чином, податковим органом не доведено наявності мети, яка завідомо суперечить держави і суспільства та наявність умислу у сторін спірного господарського зобов'язання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської обл. від 24.01.2008р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Р.М.Шавель

Судді: М.П.Кушнерик

І.Я.Олендер