Рішення № 24035346, 17.04.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-1905/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С., при секретарі Малоїд Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»про зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди, -

в с т а н о в и в :

у жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра»про визнання дій відповідача протизаконними, визначення матеріальних збитків за весь час фактичного знаходження вкладу в банку, стягнення матеріальної та моральної шкоди, винесення окремої ухвали суду до вищих органів влади України щодо неналежного виконання усіма ними державних обов'язків, а також стягнення судових витрат.

В ході судового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати дії відповідача щодо відмови у своєчасному поверненні суми вкладу та нарахованих відсотків протиправними, зобов'язати ПАТ «КБ «Надра»виплатити йому суму вкладу у розмірі 1 000,00 Євро, відшкодувати завдану йому матеріальну та моральну шкоду, а також стягнути на його користь понесені ним судові витрати.

Свої вимоги мотивував тим, що 26 квітня 2008 року між ним та ВАТ «КБ «Надра»був укладений договір № 396375 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір», оформлений в рамках пакету послуг ПП «Базовий +»№ 969013, відповідно до умов якого вніс на відкритий відповідачем вкладний (депозитний) рахунок 1 000,00 Євро зі строком дії вкладу 12 місяців від дати надходження вкладу на вкладний (депозитний) рахунок із процентною ставкою по вкладу у розмірі 10,5 % річних.

По закінченню терміну дії вкладу - 26 квітня 2009 року він звернувся з письмовою заявою до відповідача про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків.

Проте, відповідач в порушення своїх обов'язків за договором, умови останнього не виконав належним чином, посилаючись на введення тимчасової адміністрації банку та мораторію.

Позивач в ході розгляду справи підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень й обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд позов задовольнити з обставин, викладених у ньому.

Відповідач просив у задоволенні позову відмовити за його безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки ПАТ «КБ «Надра»виконало взяті на себе зобов'язання, хоча постановою Правління НБУ від 10 лютого 2009 року № 58 з 11 лютого 2009 року було введено тимчасову адміністрацію на один рік та мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено про те, що 26 квітня 2008 року між ним та ВАТ „КБ „Надра" був укладений договір № 396375 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір», оформлений в рамках пакету послуг ПП «Базовий +»№ 969013, відповідно до умов якого вніс на відкритий відповідачем вкладний (депозитний) рахунок 1 000,00 Євро зі строком дії вкладу 12 місяців від дати надходження вкладу на вкладний (депозитний) рахунок із процентною ставкою по вкладу у розмірі 10,5 % річних (а.с. 30-31).

За умовами вказаного договору позивач передає шляхом внесення на відкритий відповідачем вкладний (депозитний) рахунок позивача суму вкладу у розмірі 1 000,00 Євро, а відповідач приймає останню і зобов'язується виплатити її та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

На виконання зазначених умов договору позивачем згідно квитанції № 4457 того ж дня, а саме - 26 квітня 2008 року на відкритий на його ім'я вкладний (депозитний) рахунок № 396375 було внесено грошові кошти у розмірі 1 000,00 Євро (а.с. 28).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено главою 71 Цивільного кодексу України або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою повернути депозитний вклад із нарахованими відсотками 26 квітня 2009 року (а.с. 32).

Згідно п. п. 3.4.4., 3.4.5. договору банк зобов'язався сплатити позивачу проценти шляхом перерахування коштів на поточний рахунок вкладника, відкритий в рамках даного пакету послуг, в останній день строку дії вкладу та повернути позивачеві вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу шляхом перерахування також на зазначений рахунок.

Як було встановлено в ході судового розгляду справи і не оспорюється сторонами, банком було перераховано депозитний вклад та відсотки за користування банківським вкладом на поточний рахунок позивача, проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, звіту за операціями по поточному (картковому) рахунку з 01 січня 2008 року по 06 лютого 2012 року на поточний рахунок ОСОБА_1 27 квітня 2009 року перераховані відсотки по депозитному вкладу у сумі 103,65 Євро, а 31 грудня 2009 року - сума депозиту - 1 000,00 Євро, тобто у зазначений строк в порушення умов договору відповідач не повернув належні позивачу гроші (а.с. 42-43).

Тому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на повне виконання умов договору № 396375 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір», оскільки вони не були виконані у визначений договором строку, про що й свідчать наявні у матеріалах справи докази.

Крім того, не може бути покладене в основу рішення, на думку суду, й посилання відповідача на призначення у ВАТ «КБ «Надра»тимчасової адміністрації та введення мораторію, не зважаючи на впровадження якого банком було виконано зобов'язання за договором строкового банківського вкладу (депозиту) та перераховано депозитний вклад та відсотки за користування банківським вкладом на поточний рахунок позивача, виходячи з наступного.

Так, Постановою Правління НБУ № 59 від 10 лютого 2009 року була призначена тимчасова адміністрація банку та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, який пізніше було продовжено що 10 лютого 2010 року на підставі постанови Правління НБУ № 452 від 05 серпня 2009 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»від 7 грудня 2000 року № 2121- ІІІ (далі Закон № 2121) «мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію».

Згідно зі ст. ст. 58, 85 Закону № 2121 банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Судом встановлено, що з 10 лютого 2009 року, тобто, до настання строку виконання зобов'язань банку перед позивачем 26 квітня 2009 року, на підставі вищезазначеної постанови Правління НБУ була призначена тимчасова адміністрація банку та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів на шість місяців, який потім було продовжено до 10 лютого 2010 року.

Враховуючи вищезазначені приписи діючого законодавства, суд вважає, що вимога позивача про визнання дій відповідача протиправними щодо відмови у поверненні суми вкладу та нарахованих відсотків відповідно до умов укладеного договору строкового банківського вкладу (депозиту) підлягають задоволенню, оскільки строк виконання договору виник під час дії мораторію. Отже, на дані спірні правовідносини мораторій не розповсюджується. Тому для банка виникають наслідки у вигляді обов'язку повернути суму вкладу відповідно до договору та норм цивільного законодавства, зокрема, ст. ст. 526, 611, 1058 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Отже, позов ОСОБА_1 в частині зобов'язання ПАТ «КБ «Надра»виплатити йому суму вкладу у розмірі 1 000,00 Євро задоволенню не підлягає, оскільки, як вже зазначалось вище і не викликало сумнівів ні в сторін, ні в суду, сума депозитного вкладу повернута банком відповідачу шляхом перерахування на його поточний рахунок відповідно до вимог п. 3.4.5. договору, а тому неотримання позивачем коштів не може бути розцінено судом як підстава для зобов'язання відповідача здійснити повернення позивачу суми вкладу та нарахованих відсотків у інший спосіб, ніж передбачено умовами укладеного між ними договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (ст. ст. 177, 325 ЦК України).

Вирішуючи питання про характер правовідносин між позивачем та відповідачем, суд виходить з того, що вони регулюються також нормами Цивільного кодексу стосовно права власності особи на майно. Позивач, який є власником грошового вкладу, переданого на зберігання банку, може вимагати відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди за умови доведення її наявності, а також наявності вини особи, що заподіяла шкоду.

Так, позивач просить стягнути з відповідача матеріальні збитки за весь час фактичного знаходження вкладу у банку за формулою, що діяла при укладанні договору, а саме: S (сума збитків у Євро) = 1105*(1+(n/12*0,105), де n - число цілих місяців з 26 квітня 2009 року до часу винесення рішення судом.

Проте, нормами діючого законодавства, зокрема, ст. 22 ЦК України під збитками розуміють: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи положення вказаних статей, приймаючи до уваги, що позивачем не було надано в обґрунтування матеріальних збитків та формули їх розрахунку доказів, на які б він посилався як на підставу своїх вимог в даній частині позову, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування завданої йому моральної шкоди, суд приходить до висновку про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу дійсно була заподіяна така шкода, оскільки ОСОБА_1 на протязі тривалого часу не міг реалізувати свої права як власник грошового вкладу, а також змушений був витрачати час на звернення до відповідача щодо захисту своїх прав, що завдавало йому, на думку суду, моральних страждань та переживань.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд, згідно зі ст. 23 ЦК України, враховує глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, позбавлення його можливості їх реалізації, наявність змушених змін у житті, з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення, зокрема, суми неповернутого депозиту, обставин ситуації, ступеню відповідальності заподіювача шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню

Враховуючи суть позовних вимог та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди слід стягнути 1 000,00 грн.

Питання судових витрат по оплаті судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи вирішити на підставі ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст. ст. 12, 15, 16, 23, 177, 325, 386, 526, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 2, 58, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність»від 7 грудня 2000 року № 2121- ІІІ та керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 58, 60, 61, 88, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»про зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди - задовольнити частково.

Визнати дії публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»з відмови у своєчасному поверненні суми вкладу та нарахованих відсотків відповідно до п. п. 3.4.4., 3.4.5. договору № 396375 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір», оформлений в рамках пакету послуг ПП «Базовий»№ 969013 - протиправними.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(04053 м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого у АДРЕСА_1) у відшкодування моральної шкоди 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(04053 м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого у АДРЕСА_1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(04053 м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) в дохід держави судовий збір в сумі 8 (вісім) грн. 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя