Рішення № 24026124, 04.05.2012, Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим

04.05.2012 04.05.2012 103/971/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 травня 2012 року м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Яніна І.А.,

при секретарі Саттаровій Е.Е.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АРК про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АРК про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 17369 грн. за підставами, викладеними у позовній заяві. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що Жовтневим районним судом м. Кривій Ріг було видано два виконавчих листа №2-94 про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь позивача аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу та на утримання дитини ј частини всіх видів доходу. На підставі вказаних документів було відкрите виконавче провадження, але до теперішнього часу рішення суду не виконане. Внаслідок бездіяльності державного виконавця ВДВС Бахчисарайського РУЮ позивачу завдана моральна шкода, яку вона оцінила у 30000 грн., та виникла заборгованість за аліментами станом на 26 грудня 2011 року в розмірі 17360 грн., у зв'язку із чим позивач просила суд стягнути зазначені суми з відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АРК на її користь.

У судове засідання позивач не з'явилася, про час та місце судового розгляду справи сповіщалася належним чином, при цьому направила до суду телеграму про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача -відділу ДВС Бахчисарайського РУЮ АРК у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи відповідач сповіщався належним чином, при цьому представник відділу на підставі довіреності -державний виконавець ОСОБА_4 надала до суду письмові заперечення щодо позову, а також витяги з матеріалів виконавчого провадження.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, дослідивши в порядку ч.2 с.197 ЦПК України матеріали справи, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити за наступними обставинами.

Судом встановлено, що в провадженні відділу ДВС Бахчисарайського РУЮ АРК перебуває виконавче провадження за виконавчими листами №2-9024 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дружини ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу та неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі ј частини всіх видів доходу, виданих 10 листопада 2009 року Жовтневим районним судом м. Кривій Ріг. 25 березня 2010 року постановою державного виконавця Рожкової О.В. відкриті виконавчі провадження за вказаними виконавчими листами.

Із наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем були виконані необхідні заходи по виконанню рішення суду щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, а також вжиті заходи щодо виявлення майна, що належить боржнику у відповідних органах Державної автомобільної інспекції, Симферопольському міжміському бюро реєстрації та інвентаризації та органах податкової служби.

Крім того, із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що до органів міліції та прокуратури двічі надсилалися матеріали про вирішення питання про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст.164 КК України. Проте, постановами про відмову у порушенні кримінальної справи від 12 жовтня 2010 року та від 11 жовтня 2011 року у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.164 КК України, було відмовлено на підставі ст.6 п.2 КПК України, при цьому доказів того, що ОСОБА_1 не погодилася із вказаними постановами та встановленим порядком їх оскаржила, позивачем суду не надано.

Ствердження позивача, що їй достовірно відоме про те, що боржник постійно працює у м. Севастополі, має розрахунки допустимими та належними доказами не підтверджені, в позовній заяві такі докази не зазначені.

Таким чином, підстави для висновку щодо бездіяльності відділу державної виконавчої служби у справі не встановлені.

Крім того, звернувшись із позовом про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.ст. 23,1167 ЦК України, позивач пов'язує завдання їй моральної шкоди з бездіяльністю державного виконавця, яка призвела до хвороби дитини, хвороби позивача, відсутністю іншого джерела існування, закінченням виплати мізерної допомоги, постійними нервовими переживаннями, душевними стражданнями.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Однак, ця стаття закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав.

Спори про відшкодування заподіяної моральної (немайнової шкоди) розглядаються судами, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини, які виникли між сторонами, виникли у сфері примусового виконання судового рішення, що урегульовані Законом України «Про виконавче провадження», який не передбачає відшкодування моральної шкоди, при цьому позивач фактично пов'язує моральну шкоду із бездіяльністю державного виконавця, а відтак ст.1167 ЦК України, яка поширюється на позадоговірні (деліктні) правовідносини, не може бути застосована при вирішенні цього спору.

Крім того, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 30000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки у справі не встановлено обставин, з якими закон пов'язує право стягувача на відшкодування моральної шкоди. Спеціальним законодавством, що регулює порядок примусового виконання судового рішення, не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди.

Позовних вимог щодо відшкодування шкоди з інших правових підстав, зокрема ст.ст.1173-1174 ЦК України, позивач у встановленому ЦПК України порядку не заявляла. За таких обставин, не позбавляючи відповідача можливості заперечувати проти застосування до правовідносин інших правових норм, в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди за правовими підставами, зазначеними позивачем у позові, необхідно відмовити.

Разом з тим, допустимих та належних доказів завдання відповідачем моральної шкоди позивачем суду також не надано.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної шкоди у розмірі 17369 грн. задоволенню також не підлягають.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину.

Із позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути заборгованість за аліментами у розмірі 17369 грн., яка виникла у ОСОБА_2 станом на 26 грудня 2012 року, з відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АРК.

Проте, правові підстави для такого стягнення позивачем не зазначені, від свого обов'язку щодо сплати аліментів та заборгованості за аліментами боржник ОСОБА_2 не звільнений, відповідальність відділу державної виконавчої служби відшкодувати стягувачу заборгованість, яка виникла у боржника, замість останнього, чинним законодавством не передбачена, у зв'язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із засад змагальності цивільного судочинства, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.10,11,60,213,214,215,218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК в строки апеляційного оскарження, передбачені ст.294 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: