Постанова № 24024303, 19.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 р. Справа № 2а-1670/6976/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача - Шанько І.О.

представника відповідача - Тур Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант", Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2011р. по справі № 2а-1670/6976/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амарант" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просить визнати протиправними та скасувати акт від 26.07.2011 №6120/23-1/31801166 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Амарант" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010" та податкове повідомлення-рішення від 10.08.2011 №0001922301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 7891253,75 грн., в тому числі основний платіж - 6313003 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1578250,75 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "Амарант" про визнання протиправним та скасування акта від 26.07.2011 №6120/23-1/31801166 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Амарант" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010" закрито.

Подавши 29.09.2011 відповідну заяву, до участі у справі вступила Прокуратура Полтавської області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року зазначений позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 10.08.2011 №0001922301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 5401156,45 грн., в тому числі за основним платежем - 4320925,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1080231,29 грн.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" (код ЄДРПОУ 31801166) витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "Амарант" та Державною податковою інспекцією у м. Полтаві подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог в розмірі 2490097,30грн. (основний платіж - 1992077,84грн. та штрафні санкції - 498019,46грн.) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст.ст. 69, 70, 79, 86, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві в апеляційній скарзі просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує посиланням на порушення судом першої інстанції приписів пп. 7.2.3, п. 7.2.4, п. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 9, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Полтаві задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Амарант" (код ЄДРПОУ 31801166) зареєстроване виконкомом Полтавської міської ради 16.01.2002 за №16-Р, зміни та доповнення зареєстровані розпорядженням виконкому Полтавської міської ради від 08.12.2003 за №957-р (зміна місцезнаходження). Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР від 16.01.2002 № 15881200000005161. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві, є платником податку на додану вартість.

ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Амарант" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010.

За результатами перевірки податковим органом 26.07.2011 складено акт №6120/23-1/31801166 (з урахуванням додатку до акта перевірки "Про виправлення помилок і описок в акті планової виїзної перевірки №6120/23-1/31801166 від 26.07.2011), в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктів 5, 18 наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 6313003 грн., в тому числі за: листопад 2009 року в сумі - 1064140 грн.; березень 2010 року в сумі - 862506 грн.; квітень 2010 року в сумі - 143110 грн.; червень 2010 року в сумі - 25000 грн.; липень 2010 року в сумі - 40432 грн.; серпень 2010 року в сумі - 125200 грн.; вересень 2010 року в сумі - 1479478 грн.; жовтень 2010 року в сумі - 2573137 грн.

На підставі висновків акта перевірки №6120/23-1/31801166 від 26.07.2011 ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №0001922301 від 10.08.2011 про збільшення ТОВ "Амарант" суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 7891253,75 грн., в тому числі основний платіж - 6313003 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1578250,75 грн.

Збільшуючи ТОВ "Амарант" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган виходив з того, що податкові накладні, отримані позивачем від ПП "Вербаскум", ТОВ "Атміс", ТОВ "Сілва" та ПП "Даманіят" підписані невстановленими особами, а підпис в податкових накладних від ПП "Кебсар" нанесений фотомеханічним способом (факсимільним кліше), що підтверджується відповідними висновками експерта експертного сектору Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз УСБ України в Полтавській області.

Щодо висновку про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за наслідками операцій з надання йому інформаційно-консультаційних послуг ТОВ "ЮМФ Консалтинг" та продажу соняшника ТОВ "Сумиагрокапітал", то ДПІ в м. Полтаві виходила з обставин відсутності у ТОВ "ЮМФ Консалтинг" та ТОВ "Сумиагрокапітал" декларування податкових зобов'язань по обсягах реалізованих товарів (наданих послуг) ТОВ "Амарант".

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з реальності виконання договорів, укладених позивачем з ТОВ "Атміс", ПП "Вербаскум", та ТОВ "Сумиагрокапілат", підтвердження їх виконання відповідними первинними документами, а тому обґрунтоване віднесення податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Атміс", ПП "Вербаскум", та ТОВ "Сумиагрокапілат", до складу податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення від 10.08.2011 №0001922301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 5401156,45 грн., в тому числі за основним платежем - 4320925,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1080231,29 грн., з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому наявність обґрунтованих підстав для його скасування в зазначеній частині.

Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведена реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят" та ПП "Кебсар" і фактично операції з оприбуткування, приймання-передачі зерна не проводились, а тому віднесення ТОВ "Амарант" до складу податкового кредиту в березні 2010 року податку на додану вартість в сумі 862506,00 грн. на підставі отриманих від ТОВ "Сілва" податкових накладних, в листопаді 2009 року 397600,00 грн. та 666540,00 грн. на підставі отриманих від ПП "Даманіят" та ПП "Кебсар" податкових накладних, є неправомірним.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ "ЮМФ "Консалтинг" суд першої інстанції дійшов висновку про завищення ТОВ "Амарант" податкового кредиту в квітні та травні 2010 року на суму 65431,67 грн., на підставі отриманих від ТОВ "ЮМФ "Консалтинг" податкових накладних, оскільки позивачем не доведено реальність отримання таких послуг та їх економічну доцільність.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Оскільки перевірка з питань дотримання ТОВ "Амарант" вимог податкового законодавства проводилась податковим органом за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства - за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість".

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, 15.04.2010 між ТОВ "Атміс" (продавець) та ТОВ "Амарант" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1504/1, відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди до даного договору від 16.04.2010) продавець зобов'язується продати і передати в обумовлені строки (строк) покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити виробничо-господарське обладнання, перелік якого визначено в Додатку №1 до цього договору (пункт 1.1 договору); передача обладнання здійснюється згідно додатків до даного договору за наступними адресами: Полтавська область, Лохвицький район, с. Юсківці, вул. Лучанська, буд. 1б; Полтавська область, Лохвицький район, Червонозаводське, вул. Ватутіна, буд. 2а; Полтавська область, Лохвицький район, с. Піски, вул. Чапаєва, буд. 59а (пункт 3.2 договору); право власності на обладнання переходить до покупця з моменту отримання обладнання від продавця за видатковою накладною (пункт 3.3 договору); ціни на кожну одиницю обладнання, що продається у відповідності з умовами цього договору, відображаються в специфікації (пункт 4.1); загальна вартість обладнання складається з суми вартостей окремих одиниць обладнання, проданого та переданого продавцем покупцеві протягом строку дії цього договору, і на момент укладення цього договору становить 23150300,00 грн., в тому числі ПДВ - 3858383,33 грн. (пункт 4.4 договору); покупець повинен оплатити обладнання у строк до 30.11.2010, оплата здійснюється покупцем у розмірі повної вартості обладнання шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах продавця відповідно до цього договору (пункти 5.1, 5.2 договору) (том ІІ, а.с. 169-170, 173).

Сторонами договору підписано додаток №1 до договору купівлі-продажу №1504/1 від 15.04.2010 "Специфікація", в якому визначено перелік обладнання, що реалізується, його кількість та ціна (23150300,00 грн.) (том ІІ, а с. 171-172).

ТОВ "Атміс" на виконання умов вказаного договору в травні 2010 року було виписано на користь ТОВ "Амарант" видаткові та податкові накладні на загальну суму 23150300,00 грн., в тому числі ПДВ - 3858383,33 грн., копії яких маються в матеріалах справи (том ІІ, а.с. 174-237).

Крім того, 01.07.2010 між ТОВ "Амарант" (покупець) та ПП "Вербаскум" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №П-01/07/2010-001, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю ріпак 1 класу, врожаю 2010 року, в кількості та за ціною відповідно до умов даного договору, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити зазначений товар (пункт 1.1 договору); кількість товару, що поставляється, становить 451,100 метричних тонн у заліковій вазі (пункт 2.1 договору); продавець зобов'язується поставити товар погодженими партіями або однією партією в строки не пізніше ніж 31.08.2010 за адресою: Сумська область, Роменський район, с. Андріяшівка, ВАТ "Біловодський КХП", умови постачання: самовивоз (пункт 3.1, 3.2 договору); загальна вартість товару за даним договором складає 1752207,73 грн., в тому числі ПДВ - 292034,62 грн. (пункт 4.2 договору) (том ІІ, а.с. 34-36).

Поставка ТОВ "Амарант" товару - ріпаку 1 класу в кількості 451,100 т на загальну суму 1752207,73 грн., в тому числі ПДВ - 292034,62 грн. відбувалась на підставі виписаних на виконання умов вказаного договору ПП "Вербаскум" видаткової накладної №РН-0000088 від 16.08.2010, податкової накладної №87 від 16.08.2010, товарно-транспортних накладних, копії яких маються в матеріалах справи (том ІІІ, а.с. 145, 146, том V, а.с. 4-24).

Крім того, ПП "Вербаскум" було виписано видаткову накладну №РН-0000087 від 13.08.2010 та податкову накладну №86 від 13.08.2010, згідно яких позивачу поставлено ріпак 1 класу в кількості 45,220 т на загальну суму 164382,04 грн., в тому числі ПДВ - 27397,01 грн., транспортування товару здійснювалось згідно товарно-транспортних накладних (копії яких наявні в матеріалах справи).

ТОВ "Амарант" в повному обсязі розрахувалось з ПП "Вербаскум" за отриманий товар в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем (том ІІ, а.с. 37-38).

Також в квітні 2010 року між ТОВ "Амарант" та ТОВ "Сумиагрокапітал" склались господарські відносини по поставці соняшника в кількості 342,096 т на загальну суму 858660,96 грн., в тому числі ПДВ - 143110,16 грн.

Реальність господарської операції підтверджується оформленням наступних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку: податкової накладної від 30.04.2010 №1, видаткової накладної від 30.04.2010 №РН-0000001, товарно-транспортних накладних, згідно яких позивачем отримано соняшник в кількості 342,096 т на загальну суму 858660,96 грн., в тому числі ПДВ - 143110,16 грн. (том ІІ, а.с. 46, том ІV, а.с.177, 230-242).

Сума ПДВ в розмірі 143110,16 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту в квітні 2010 року.

Позивач повністю розрахувався за отриманий товар, сплативши ТОВ "Сумиагрокапітал" згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру №01 від 30.04.2010 та № 02 від 05.05.2010 суму коштів в розмірі 858660,96 грн., в тому числі ПДВ - 143110,16 грн. (том І, а.с. 138).

Операції по придбанню товарів від ТОВ "Сумиагрокапітал" в бухгалтерському обліку відображені наступною кореспонденцією рахунків: Дт 281 "Товари на складі" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 715550,80 грн (товар), Дт 64 "Розрахунки за податками і платежами" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 143110,16 грн. (ПДВ).

20.01.2010 між ТОВ "Амарант" (покупець) та ТОВ "Сілва" (постачальник) укладено господарський договір поставки №2001/01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (пункт 1.1 договору); загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом; специфікація, а також додатки до неї, після укладання сторонами є невід'ємними додатками до цього договору (пункти 3.1, 3.3 договору) (том ІІ, а.с. 238-239).

01, 02, 03, 04, 05, 09, 10 та 11 березня 2010 року сторонами підписано вісім додатків до господарського договору поставки №2001/01 (специфікації), якими були погоджені асортимент та загальна кількість товару, що постачається по договору (ріпак продовольчий, загальна кількість у грошовому виразі 5175036,00 грн.) (том ІІ, а.с. 240-247).

В підтвердження реальності господарської операції з поставки в березні 2010 року ТОВ "Сілва" ріпаку продовольчого на загальну суму 5175036,00 грн., в тому числі ПДВ 862505,50 грн., позивачем надано видаткові та податкові накладні, виписані ТОВ "Сілва" (том ІІІ, а.с.1-130).

В листопаді 2009 року між ТОВ "Амарант" та ПП "Даманіят" склались господарські відносини по поставці кукурудзи на загальну суму 3999240,00 грн., в тому числі ПДВ 666540,00 грн., про що ПП "Даманіят" виписані видаткові та податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (том ІІІ, а.с. 148-173).

Крім того, між ТОВ "Амарант" (покупець) та ПП "Кебсар" (постачальник) 05.11.2009 було укладено господарський договір поставки №0511/1 та додаток №1 до нього, згідно умов яких ПП "Кебсар" зобов'язалось поставити ТОВ "Амарант" кукурудзу в кількості 1988,00 тн на загальну суму 2385600,00 грн., в тому числі ПДВ 397600,00 грн.

На виконання умов вказаного договору ПП "Кебсар" в листопаді 2009 року виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму 2385600,00 грн., в тому числі ПДВ 397600,00 грн.

ТОВ "Амарант" проведено оплату на користь ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят" та ПП "Кебсар" за отриманий товар в повному обсязі платіжними дорученнями №224 від 30.06.2010, №788 від 13.09.2010, №785 від 13.09.2010, №786 від 13.09.2010, (том І, а.с. 131, 132, 134, 135).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, копіями платіжних доручень про сплату коштів постачальнику та копіями податкових накладних.

Згідно ст.655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведених норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по спірним договорам як ТОВ "Амарант", так і ТОВ "Атміс", ПП "Вербаскум", ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят" були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг товару, за який позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, що є підставою вважати такий договір укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "Амарант") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Амарант" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "Атміс", ПП "Вербаскум", ТОВ "Сумиагрокапітал", ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят", ПП "Кебсар", які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "Амарант" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Атміс", ПП "Вербаскум", ТОВ "Сумиагрокапітал" податковий орган обґрунтовує наявністю ознак безтоварності господарської операції з придбання обладнання з огляду на протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 07.04.2011, за змістом якого ОСОБА_3 за грошову винагороду зареєстрував на своє ім'я ТОВ "Атміс" на прохання свого знайомого, печатку ТОВ "Атміс" не отримував, фінансово-господарську операцію діяльність не здійснював, жодних бухгалтерських документів та угод не підписував, а також, що згідно висновку експерта експертного сектору Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз УСБ України в Полтавській області, який складено за наслідками проведеної почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи №11121009015, виписані ТОВ "Атміс" в адресу ТОВ "Амарант" податкові накладні підписані не громадянином ОСОБА_3 (директором), а іншою особою.

Крім того, податковим органом зазначено, що постановою заступника прокурора Полтавської області від 26.11.2010 порушено кримінальну справу за фактом створення невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ПП "Вербаскум", які створені з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Згідно висновку експерта від 10.02.2011 за №2010121009047/1 експертного сектору Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз УСБ України в Полтавській області, який складено за наслідками проведеної почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи №2010121009047, підписи у видаткових та податкових накладних ПП "Вербаскум" в графах "відвантажив(ла), "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" виконані не гр. ОСОБА_4, який є директором ПП "Вербаскум", а іншою особою.

Відносно ТОВ "Сумиагрокапітал" податковим органом звернуто увагу на недекларування контрагентом позивача у квітні 2010 року податкового зобов'язання з операції по поставці товару ТОВ "Амарант" та неможливість станом на липень 2011 року провести зустрічну перевірку ТОВ "Сумиагрокапітал".

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки податкові накладні були виписані від імені юридичної особи - ТОВ "Атміс", ПП "Вербаскум", які, на момент здійснення господарської операції, були зареєстровані як платник податку на додану вартість, та скріплені печатками товариств. У відповідності до постанови від 02.09.2011 старшого слідчого з ОВС Слідчого управління податкової міліції ДПА України підполковника податкової міліції Осипчука С.В. закрито кримінальну справу в частині, з якої вбачається, що досудовим слідством встановлена фактичність господарських взаємовідносин між ТОВ "Амарант" та ТОВ "Атміс", а також між ТОВ "Амарант" та ПП "Вербаскум" (том ІІІ, а.с. 131-139). Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відносно правовідносин позивача з ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят", ПП "Кебсар" податковий орган посилається на внесення до ЄДР записів про відсутність підтвердження відомостей, внесення записів про відсутність за місцем знаходження. Згідно поданої податкової звітності в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України кількість працюючих на зазначених підприємствах складає 1 чоловік, основні засоби відсутні.

Відповідно протоколу допиту свідка від 04.03.2011 засновника та директора ТОВ "Сілва" ОСОБА_6, останній повідомив, що приблизно в кінці квітня 2009 року незнайомий йому чоловік запропонував зареєструвати на своє ім'я підприємство, на що він погодився та отримав за це 200 грн. Чи давав він доручення на здійснення реєстрації чи перереєстрації ТОВ "Сілва" ОСОБА_6 не пам'ятає, сам особисто до діяльності підприємства ТОВ "Сілва" ніякого відношення не має, ні з ким ніяких угод не укладав, ніяких товарів не постачав, бухгалтерської та податкової звітності від імені ТОВ "Сілва" не складав, так як не має спеціальної освіти.

Відповідно протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 07.04.2011, останній повідомив про те, що на початку осені 2009 року до нього звернувся знайомий чоловік на ім'я Зоур з проханням зареєструвати на своє ім'я ПП "Даманіят" за грошову винагороду в розмірі 500 грн. ОСОБА_7 зазначив, що бухгалтерські документи та податкову звітність, а також договори як директор ПП "Даманіят" не складав та не підписував, де знаходиться ПП "Даманіят", бухгалтерські документи та печатка йому не відомо, він нікого не уповноважував на складання угод та бухгалтерських документів, а також їх підпису. З директором ТОВ "Амарант", а також з представниками цього товариства він не зустрічався і вони йому не відомі, де знаходиться ТОВ "Амарант" і чим займається не відомо, в адресу ТОВ "Амарант" нічого не поставляв і ніяких документів та послуг не надавав.

На момент спірних правовідносин з ТОВ "Амарант" керівником ПП "Кебсар" являвся ОСОБА_8 Згідно висновку експерта №11121009015/2 від 20.04.2011 експертного сектору Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз УСБ України в Полтавській області, який складено за наслідками проведеної почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи №11121009015, підписи в податкових накладних виписаних ПП "Кебсар" на адресу ТОВ "Амарант" нанесений фотомеханічним способом (факсимільним кліше), а не власноручно громадянином ОСОБА_8

Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки відсутність ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят", ПП "Кебсар" за своїм місцезнаходженням, відсутність у штаті ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят", ПП "Кебсар" відповідної кількості працівників для виконання укладених угод, основних засобів не підтверджена належними доказами; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень про оплату позивачем отриманої продукції, накладними на отримання продукції тощо.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В обґрунтування протиправності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят", ПП "Кебсар", податковий орган, серед іншого, посилається на протоколи допитів керівників ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят", ПП "Кебсар", які зазначили про відсутність проведення господарської діяльності, в тому числі і з ТОВ "Амарант".

Ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідач не зазначив і не надав доказів щодо того, в ході яких саме дій було допитано керівників ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят", ПП "Кебсар"(дослідча перевірка, оперативно-розшукова справа, тощо).

З огляду на викладене, зазначені протоколи допиту не можуть бути взяті колегією суддів до уваги в якості належного та допустимого доказу.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності товару, отриманого за договорами, укладеними позивачем з ТОВ "Атміс", ПП "Вербаскум", ТОВ "Сумиагрокапітал", ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят" та ПП "Кебсар", підтверджено матеріалами справи,

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі майна на зберігання №12 від 31.05.2010, №11 від 28.05.2010, №10 від 27.05.2010, №9 від 25.05.2010; №8 від 21.05.2010, №7 від 20.05.2010, №6 від 19.05.2010, №5 від 18.05.2010, №4 від 17.05.2010, №3 від 14.05.2010, №2 від 13.05.2010, №1 від 12.05.2010 ТОВ "Амарант" передав, а ВАТ "Юсківське хлібоприймальне підприємство" прийняв на зберігання обладнання, придбане у ТОВ "Атміс", на загальну суму 23150300,00 грн. (том ІІІ, а.с. 241-250; том ІV, а.с. 1-2). Згідно даних актів приймання-передачі майна на зберігання місцями його зберігання є: Полтавська область, Лохвицький район, с. Юсківці, вул. Лучанська, буд. 1б; Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Ватутіна, буд. 2а; Полтавська область, Лохвицький район, с. Піски, вул. Чапаєва, буд. 59а.

ТОВ "Амарант" має в своєму складі елеваторні комплекси, а саме: ТОВ "Амарант" Юсківське ХПП (с.Юсківці), ТОВ "Амарант" Сульське ХПП (м.Червонодаводське) та ТОВ "Амарант" Лохвицьке ХПП (с. Піски), де відбувається приймання, сушіння, зберігання та відвантаження зерна. На територіях вказаних елеваторів перебуває технологічне обладнання, придбане у ТОВ "Атміс", та використовується позивачем у виробничому процесі. Згідно інвентаризаційного опису основних засобів ТОВ "Амарант" станом на 29.12.2010 придбане позивачем обладнання наявне у його власності та користуванні.

Придбаний у ПП "Вербаскум" товар позивачем передано на зберігання ВАТ "Біловодський КХП", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями складських квитанцій на зерно ВАТ "Біловодський КХП", згідно яких належний ПП "Вербаскум" ріпак знаходився на зберіганні у ВАТ "Біловодський КХП"(Сумська область, Роменський район, с. Андріяшівка), договором про надання послуг з перевезення вантажів вантажними автомобілями, укладеним позивачем з ПП "Амарант-Транс" 01.07.2010, копією звіту моніторингу по об'єкту "Амарант" від 17.08.2010 по 20.08.2010, надану ТОВ "Саттранс навігатор", з якого погодинного прослідковується в часі рух автомобілів ПП "Амарант-Транс" по маршруту з с. Андріяшівка Сумської області (елеватор ВАТ "Біловодський КХП") до с. Юсківці та м. Червонозаводське Полтавської області, де знаходяться елеватори ТОВ "Амарант".

В подальшому придбаний ріпак був використаний позивачем в господарській діяльності, а саме, реалізовувався його контрагентам - ТОВ "Зерно-Трейд", ТОВ "Кернел-Трейд". В підтвердження вказаного позивачем залучено до матеріалів справи договори поставки з вказаними підприємствами, копії видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, товарно-транспортних накладних, залізничних квитанцій про приймання вантажу (на експорт), відомостей залізничних і водних накладних на відвантаження хлібопродуктів.

Операції по придбанню товарів від ТОВ "Сумиагрокапітал" в бухгалтерському обліку відображені позивачем наступною кореспонденцією рахунків: Дт 281 "Товари на складі" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 715550,80 грн. (товар), Д. 64 "Розрахунки за податками і платежами" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - 143110,16 грн. (ПДВ).

Придбаний у ТОВ "Сумиагрокапітал" соняшник був використаний у господарській діяльності ТОВ "Амарант" для виробництва нерафінованої олії та отримання доходу, що свідчить про наявність економічної вигоди для позивача. В підтвердження реалізації олії соняшникової позивачем надано попередню калькуляцію вартості виробництва продукції (олії) №КА-0000001 від 03.12.2010, договір купівлі-продажу №10/12-2010-001-олія від 10.12.2010, укладений з ТОВ "Регіон-Юртрейд", договір про внесення змін та доповнень до вказаного договору від 01.03.2011, видаткову та податкову накладні від 13.12.2010, товарно-транспортні накладні, довіреність на отримання товару.

Товар, придбаний позивачем у ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят" та ПП "Кебсар", в подальшому реалізовувся ТОВ "Полтав-Агро", ТОВ "СП "Нібулон", в підтвердження чого до матеріалів справи позивачем долучено договори поставки, видаткові, податкові накладні, довіреності на отримання товарів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ "Амарант" та ТОВ "Атміс", ПП "Вербаскум", ТОВ "Сумиагрокапітал", ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят" та ПП "Кебсар" угод, та, як наслідок, правомірність віднесення ТОВ "Амарант" сум податку на додану вартість по господарським операціям з зазначеними контрагентами до складу податкового кредиту.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

При цьому колегія суддів з викладених вище підстав дійшла висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001922301 від 10.08.2011 року щодо визначення податкового зобов'язання по податковому кредиту за основним зобов'язанням у розмірі 1926646грн., за штрафними санкціями - 481661,1грн. (по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят" та ПП "Кебсар").

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення в зазначеній частині в суді апеляційної інстанції належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0001922301 від 10.08.2011 року щодо визначення податкового зобов'язання по податковому кредиту за основним зобов'язанням у розмірі 1926646грн., за штрафними санкціями - 481661,1грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога про визнання такого рішення в зазначеній частині протиправним та його скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Щодо обґрунтованості формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "ЮМФ "Консалтинг" колегія суддів зазначає, що 15.03.2010 між ТОВ "Амарант" (замовником) та ТОВ "ЮМФ "Консалтинг" (виконавцем) було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 15/03-10 (том ІІ, а.с. 39-40).

Відповідно до умов вказаного договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати інформаційно-консультаційні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 договору); надання послуг, вказаних в пункті 1.1 договору, відбувається у разі письмового або усного запиту замовника або уповноважених ним осіб, запит оформлюється у формі додатків до договору і є його невід'ємною частиною (пункт 1.2 договору); послуги, вказані в пункті 1.1 можуть надаватися як в електронній формі, так і в письмовій, в залежності від вимог замовника (пункт 1.3 договору).

Умовами договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 15/03-10 передбачено надання послуг, вказаних в пункті 1.1 договору, у разі письмового або усного запиту замовника або уповноважених ним осіб, запит оформлюється у формі додатків до договору і є його невід'ємною частиною; послуги, вказані в пункті 1.1 можуть надаватися як в електронній формі, так і в письмовій, в залежності від вимог замовника.

Однак позивачем не було надано додатку №1 від 15.03.2010, на який є посилання в акті здачі-прийняття наданих послуг, інших додатків до вказаного договору, з яких би вбачався зміст наданих інформаційно-консультаційних послуг.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом в даному випадку є Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема містить зміст господарської операції.

До матеріалів справи позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 12.05.2010 року на загальну суму 392590,00 грн., в тому числі ПДВ 65431,67 грн., відповідно до якого ТОВ "ЮМФ "Консалтинг" надало інформаційно-консультаційні послуги по отриманню ТОВ "Амарант" протоколу Кредитного комітету ПАТ "БТА Банк" про надання грошових коштів в сумі 25500000 грн. відповідно до договору № 15/03-10 від 15.03.2010 та додатку №1 від 15.03.2010, згідно рахунку №30031 від 30.03.2010 та рахунку №20041 від 20.04.2011 (том ІІ, а.с. 45).

Однак, протокол Кредитного комітету ПАТ "БТА Банк" про надання ТОВ "Амарант" грошових коштів в сумі 25500000 грн., інформаційно-консультаційні послуги по отриманню якого були надані ТОВ "ЮМФ "Консалтинг", до матеріалів справи позивачем не надано; доказів укладання в подальшому договору на отримання кредиту в ПАТ "БТА Банк" також не надано.

Колегія суддів зазначає, що вказані обставини свідчать про відсутність використання позивачем інформаційно-консультаційних послуг, наданих ТОВ "ЮМФ "Консалтинг" по договору № 15/03-10, в межах своєї подальшої господарської діяльності, а тому і правомірність доводів податкового органу про безпідставність включення податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ "ЮМФ "Консалтинг" до складу податкового кредиту

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2011 року № 0001922301 в частині донарахування податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 65431,70грн. та штрафними санкціями у розмірі 16357,90грн. суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Амарант" про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001922301 від 10.08.2011 року щодо визначення податкового зобов'язання по податковому кредиту за основним зобов'язанням у розмірі 1926646грн., за штрафними санкціями - 481661,1грн. ((по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Сілва", ПП "Даманіят" та ПП "Кебсар")) з прийняттям в зазначеній частині нової постанови про задоволення позову.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ДПІ у м. Полтаві задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ТОВ "Амарант" підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2011р. по справі № 2а-1670/6976/11 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Амарант" про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001922301 від 10.08.2011 року щодо визначення податкового зобов'язання по податковому кредиту за основним зобов'язанням у розмірі 1926646грн., за штрафними санкціями - 481661,1грн.

Прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2011р. по справі № 2а-1670/6976/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст постанови виготовлений 23.04.2012 р.