Постанова № 24023856, 05.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 р. Справа № 2а-1870/7574/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Прокуратури м. Суми, Сумського міського центру зайнятості на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. по справі № 2а-1870/7574/11

за позовом Прокуратури м. Суми в інтересах держави в особі Сумського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Прокуратура м. Суми, що діє в інтересах держави в особі Сумського міського центру зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача на користь Сумського міського центру зайнятості отримані кошти в сумі 11735 грн. 25 коп., виплачених як допомога по безробіттю з 27.05.2008 року по 12.01.2009 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, прокуратурою м. Суми подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 31, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Сумським міським центром зайнятості подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2008 року відповідач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського міського центру зайнятості, де спеціалістом центру зайнятості заповнено персональну картку за НОМЕР_2 і особистим підписом відповідача підтверджено достовірність внесених до неї даних (а.с. 3).

У поданій до центру зайнятості заяві відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує.

Під час перебування відповідача в статусі безробітного, Сумським міським центром зайнятості виплачено допомогу по безробіттю ОСОБА_1 за період з 27.05.2008 р. по 12.01.2009 р. у розмірі 11 735 грн. 25 коп., що підтверджується довідкою №185009637 від 31.03.2009 р. (а.с. 10).

Згідно інформації отриманої з Єдиного державного реєстру встановлено, що гр. ОСОБА_1 був зареєстрований з 16.03.2006 р. по 20.01.2009 р. як фізична особа - підприємець, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців НОМЕР_1 від 23.02.2009 р. (а.с. 5 - 7).

На підставі зазначеної довідки, комісією Сумського міського центру зайнятості складено акт № 31 від 24.02.2009 року про встановлення факту надання неправдивих відомостей та одержання матеріального забезпечення по безробіттю обманним шляхом (а.с. 8).

Відповідно до Наказу від 10.03.2009р. № НТ090310 відповідача знято з обліку у Центрі зайнятості та припинено виплату допомоги по безробіттю.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів в підтвердження зайнятості відповідача з моменту реєстрації у центрі зайнятості до припинення виплати йому допомоги по безробіттю, наявність у відповідача статусу підприємця під час реєстрації у центрі зайнятості не є належним доказом в підтвердження факту здійснення ним підприємницької діяльності та отримання від неї прибутку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача отриманих ним коштів в сумі 11 735 грн. 25 коп., виплачених як допомога по безробіттю.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону № 1533-ІІІ ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Відповідно до підпункту "б" пункту 3 статті 1 Закону № 803-ХІІ ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність з боку відповідача умисних дій, спрямованих на невиконання ним своїх обов'язків при отриманні статусу безробітного, оскільки ОСОБА_1 в порядку встановленому законом вжив заходів щодо припинення власної підприємницької діяльності, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачене право фізичної особи-підприємця прийняти рішення про припинення підприємницької діяльності. Однак, у розумінні цього Закону рішення фізичної особи-підприємця, запис про що вноситься до реєстру, є лише підставою для розпочатку заходів з припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_1, державним реєстратором 04.09.2006 року внесено запис про рішення фізичної особи про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 15 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Таким чином, відповідач, ОСОБА_1, позбавився статусу підприємця, і відповідно і статусу зайнятої особи, лише 20.01.2009 року, про що свідчить запис № 4 у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_1.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, під час перебування на обліку у центрі зайнятості, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак, про зазначені обставини відповідач центр зайнятості не повідомив, а тому колегія суддів погоджується з доводами позивача про невиконання відповідачем приписів ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Щодо доводів суду першої інстанції про те, що відповідач на момент подачі до центру зайнятості заяви про надання статусу безробітного не здійснював будь-якої господарської діяльності та не отримував заробітку або іншого передбаченого законодавством доходу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Колегія суддів зауважує, що належність фізичних осіб-підприємців до категорії зайнятого населення ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) обумовлена ні фактичним здійсненням такої діяльності, ні отриманням доходу від нього.

Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Після того як фізична особа - підприємець припинить підприємницьку діяльність, вона зможе стати на облік у центрі зайнятості і матиме право на отримання допомоги по безробіттю, за умови сплати страхових внесків під час здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що наявність у відповідача статусу підприємця під час реєстрації у центрі зайнятості не є належним доказом в підтвердження факту здійснення ним підприємницької діяльності та отримання від неї прибутку.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 року, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами у справі, Сумським міським центром зайнятості видано наказ № НТ090310 від 10.03.2009 року про зняття ОСОБА_1 з обліку центру зайнятості та припинено виплату допомоги по безробіттю.

Лист № 07-17/1357 від 18.03.2009 року з вимогою повернути необґрунтовано отриману допомогу по безробіттю отримано відповідачем 24.03.2009 року, про що свідчить його особистий підпис про отримання зазначених документів. (а.с. 13). Однак до теперішнього часу зазначені грошові кошти відповідачем до центру зайнятості не перераховані.

Відповідно до п. 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за N 232/16248, у разі відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення зазначених грошових коштів у судовому порядку є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Прокуратури м. Суми, Сумського міського центру зайнятості задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. по справі № 2а-1870/7574/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Прокуратури м. Суми в інтересах держави в особі Сумського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Сумського міського центру зайнятості (вул. Баумана, 45, м. Суми, 40009, п/р 37170001000293 в ГУДКСУ в Сумській області, МФО 837013, код 23636315) 11735,25грн., виплачених як допомога по безробіттю за період з 27.05.2008 року по 12.01.2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст постанови виготовлений 09.04.2012 р.