Рішення № 24023426, 03.05.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2012 р. Справа № 5027/1254/2011.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю ГріКо, м. Чернівці

до приватного підприємства Карвацький-Буд, м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 45 916,72 грн.

Представники:

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю ГріКо звернулось з позовом до приватного підприємства Карвацький-Буд про стягнення заборгованості за поставлений товар будівельні матеріали на загальну суму 45 916,72 грн., у тому числі 28 430,38 грн. основного боргу, 8 398,52 грн. пені, 914,08 грн. втрат від інфляції та 5 330,70 грн. 25% річних та 2 843,04 грн. одноразового штрафу (10% від суми боргу).

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.11.2011 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 17.11.2011 р. за участю представників сторін, позивача зобовязано провести звірку розрахунків з відповідачем, акт звірки надати суду, надати оригінали накладних № 17692 від 17.12.2010 р. та № 17883 від 22.12.2010 р. для огляду в судовому засіданні, копію виставленого відповідачеві рахунку б/н від 23.02.2011 р. на суму 5000 грн. за будівельні матеріали, докази сплати відповідачем коштів у сумі 5000 грн. 13.07.2011 року, відповідача зобовязано надати відзив на позов та довідку про включення до ЄДР.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 17.11.2011 р., у звязку з неявкою представників сторін у судове засідання та невиконання ними вимог ухвали від 03.11.2011 р., розгляд справи відкладено на 06.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 06.12.2011 р. позов залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гріко задоволено, ухвалу господарського суду Чернівецької області від 06.12.2011 р. скасовано, а матеріали справи передано на розгляд господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02.03.2012 р. розгляд справи призначено на 20.03.2012 р., зобовязано сторони надати ряд доказів, а саме: позивача - оригінали накладних № 17692 від 17.12.2010 р. та № 17883 від 22.12.2010 р. для огляду в судовому засіданні, копію виставленого відповідачеві рахунку б/н від 23.02.2011 р. на суму 5000 грн. за будівельні матеріали, докази сплати відповідачем коштів у сумі 5000 грн. 13.07.2011 р., витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію відповідача станом на березень місяць 2012 року; відповідача - відзив на позовну заяву та докази в його обґрунтування.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 20.03.2012 р., у звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання, частковим невиконанням позивачем вимог ухвали від 02.03.2012 р., розгляд справи відкладено на 05.04.2012 р.

05.04.2012 р. господарським судом Чернівецької області отримано заяву представника позивача про зміну підстав позову з додатковими доказами.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.04.2012 р. прийнято заяву про зміну підстав позову до розгляду, відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 03.05.2012 р. за участю представників сторін, зобовязано позивача надати докази надіслання заяви про зміну підстав позову та додаткових доказів на адресу відповідача, повторно зобовязано відповідача надати відзив на позовну заяву та докази в його обґрунтування (докази, які подаються в копіях повинні бути належним чином засвідчені).

Представники сторін не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні та права відповідача на представлення відзиву, хоча і були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи. При цьому неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи, зясувавши фактичні обставини справи, суд встановив.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Аналогічний зміст викладений також й в частині першій статті 173 Господарського кодексу України.

25.10.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю ГріКо (Постачальник) та приватним підприємством Карвацький-Буд (Покупець) укладено договір поставки № 2510-1 (далі договір).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши договір поставки № 2510-1, суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевказане, станом на день розгляду справи договір поставки №2510-1 є дійсним.

Відповідно до п.п. 1.1.-1.3. Договору Постачальник (позивач по справі) зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві (відповідач по справі) товар (товари), а Покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін. Предметом поставки є товари, які поставляються Постачальником на умовах даного Договору та зазначені у накладних (рахунках) до даного Договору.

Пунктами 3.1.- 3.2. Договору передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються видатково-прибутковій накладній (товаро-транспортній накладній). Кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, може встановлюватися або в одиницях вимірювання, або у грошовому вираженні.

В пунктах 4.1.-4.4. Договору зазначено, що строки поставки визначаються сторонами в момент прийняття заявки Постачальником. Асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначаються сторонами видатково-прибутковій накладній (товаро-транспортній накладній). Передача товару Постачальником Покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною. Дата, вказана Покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару Постачальником.

Згідно пунктів 7.1.-7.3. Договору ціни на товари, що постачаються, є вільними відпускними і встановлюються Постачальником. Сторони визнають, що ціни на товари, є дійсним на дату укладання цього Договору, і можуть змінюватися Постачальником в залежності від показників, які обумовлюють ціну товару. Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки Покупцю не допускається. Сума цього договору становить 50 000,00 (пятдесят тисяч) гривень. Ціни встановлюються у національній валюті України.

Сторони в п.п. 8.1.-8.2. Договору встановили, що Покупець повинен сплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару Постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника цього договору.

На виконання умов вказаного Договору поставки № 2510-1, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 38 430,38 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №17693 від 17.12.2010 р., №17887 від 22.12.2010 р., №17888 від 22.12.2010 р., №17889 від 22.12.2010 р., №17890 від 22.12.2010 р. та №17990 від 23.12.2010 р.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Діюче законодавство передбачає, що згідно статті 265 Господарського кодексу України у відношенні до поставок застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України щодо договору купівлі-продажу, які регулюються нормами глави 54 Цивільного кодексу України.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу встановлений статтею 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідач, у встановлений п. 4.1. договору строк, кошти за поставлений товар сплатив тільки частково, а саме на суму 10 000,00 грн., що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку (а.с. 116, 117).

Таким чином, борг відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи становить 28 430,38 грн.

Оскільки в судовому засіданні доведено невиконання відповідачем зобовязання по сплаті коштів за поставлений товар, тож з останнього слід стягнути 28 430,38 грн. основного боргу.

Пунктом 9.7. Договору встановлено, що за порушення грошових зобовязань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі 0,5 % від суми невиконаного грошового зобовязання за кожний день порушення виконання.

Згідно розрахунку позивача пеня складає 8 398,52 грн. за періоди з 18.01.2011 р. по 13.07.2011 р., з 22.01.2011 р. по 22.07.2011 р., з 23.01.2011 р. по 13.07.2011 р.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем, в порушення вимог ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань нарахована пеня в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення і, крім того, здійснено частину розрахунку починаючи з 22.01.2011 р. та з 23.01.2011 р. однак, дані дні були вихідними (22.01. субота, 23.01. неділя) у звязку з чим, перевіривши правильність нарахування, судом встановлено. що правомірною є нарахування пені у розмірі 2 556,44 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення22250.5018.01.2011 - 17.07.20111817.7500 %0.042 %1710.248991.8824.01.2011 - 22.07.20111807.7500 %0.042 %687.322188.0024.01.2011 - 13.07.20111717.7500 %0.042 %158.88Щодо стягнення пені в сумі 5 842,08 грн., суд відмовляє в задоволені даної позовної вимоги в цій частині у звязку із необґрунтованістю.

Крім того пунктом 8.5. Договору передбачено, що в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобовязаний сплатити штраф за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25% річних, які нараховуються на суму заборгованості Покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати Постачальнику а також сплатити одноразовий штраф у вигляді 10 % від простроченої суми, а відтак відповідачу нараховано 25 процентів річних в сумі 5 330,70 грн. та 2 843,04 грн. штрафу.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Тобто стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3 % річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 9.7. договору поставки в розмірі 25 % річних від суми заборгованості.

Разом із тим, за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 9.7. Договору поставки сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення.

Крім того, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки, як юридичної відповідальності.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязання покупцем та ще й одноразовий штраф у вигляді 10 % від простроченої суми, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічну позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2012 року № 5004/1395/11 та постанові Верховного суду України від 12.12.2011 р. №3-132гс11.

З урахуванням вищевикладеного у стягненні 25 процентів річних в сумі 5 330,70 грн. та 2 843,04 грн. штрафу слід відмовити.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Згідно розрахунку позивача втрати від інфляції становлять 914,08 грн.

Перевіривши правильність розрахунку суд встановив, що правомірним є нарахування втрат від інфляції в розмірі 909,77 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.02.2011 - 30.09.201128430.381.032909.7729340.15Щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 4,31 грн., суд відмовляє в задоволені даної позовної вимоги в цій частині у звязку із необґрунтованістю.

За таких обставин справи позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача 28 430,38 грн. основного боргу, 2 556,44 грн. пені, 909,77 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати пропорційно задоволеним вимогам слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.61 Конституції України, ст.526 Цивільного кодексу України ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства Карвацький-Буд (м. Чернівці, пл.Театральна, 6, оф.96-97, код 34750392) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ГріКо (м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36-К, код 32357362) 28 430,38 грн. основного боргу, 2 556,44 грн. пені, 909,77 грн. інфляційних втрат, 347,35 грн. державного мита та 163,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Суддя М.О. Гурин

Повне рішення складено 08.05.2012 р.