Рішення № 2402333, 16.03.2007, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №2-3175/07 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2007 року Малиновський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Дрішлюка А.І.,

за участі секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного банку „Інвестбанк" до ОСОБА_1, приватного підприємства „Молочний комбінат" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Акціонерного комерційного банку „Інвестбанк", про визнання права власності на частину квартири,-

ВСТАНОВИВ:

В Малиновський районний суд м. Одеси з позовом до ОСОБА_1, приватного підприємства „Молочний комбінат" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно, звернувся АКБ „Інвестбанк" щодо якого було порушено провадження № 2-2892/06. В Малиновський районний суд м. Одеси також звернувся ОСОБА_2 з позовом про визнання права на частину квартири щодо якого було порушено провадження № 2-4032/06.

Ухвалою Малиновського районного суду по справі № 2-2892/06 від 7 червня 2006 року цивільна справа була передана судді Малиновського районного суду Ярош А.І. для об'єднання в одне провадження зі справою 2-4032/06. Справа № 2-4032/06 передана для розгляду судді Малиновського районного суду м. Одеси А.І. Дрішлюку.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси А.І. Дрішлюка цивільна справа № 2-2892/06 за позовом Акціонерного комерційного банку „Інвестбанк" до ОСОБА_1, приватного підприємства „Молочний комбінат" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно та цивільна справа № 2-4032/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири, третя особа на боці відповідача Акціонерний комерційний банк „Інвестбанк", об'єднана в одне провадження, об'єднаній справі присвоєний єдиний номер № 2892/06. ОСОБА_2 був визнаний судом третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Відповідачі - Приватне підприємство „Молочний комбінат", ОСОБА_2, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Суд у зв'язку з їх неявкою та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності незявившихся учасників процесу. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов АКБ „Інвестбанк" підлягає задоволенню виходячи з наступного.

1 листопада 2001 року АКБ „Інвестбанк" уклав із приватним підприємством „Молочний комбінат" кредитний договір №68/01, згідно з яким відповідач, приватне підприємство „Молочний комбінат", отримав у позивача кредит у сумі 176443,34 грн. Директором ПП „Молочний комбінат" є ОСОБА_1

З метою забезпечення зобов'язань за укладеним кредитним договором між сторонами був укладений договір застави від 01.11.01 p., згідно з яким відповідач ОСОБА_1, виступаючи як фізична особа (майновий поручитель), передав у заставу позивачу устаткування і квартиру АДРЕСА_1.

У порушення умов кредитного договору відповідач ПП „Молочний комбінат" не сплатило заборгованість перед Банком. Сума заборгованості за кредитом склала 176443,34 грн., сума відсотків - 30 314,13 грн. Загальна сума заборгованості: 206757,47 грн.

Визначаючи норми матеріального права, що підлягають застосуванню та надаючи правову кваліфікацію діям сторін право чину, суд виходе з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень до Цивільного кодексу України, згідно з яким він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правочин був укладений позивачем з відповідачами до набуття чинності ним чинності, але його

виконання (здійснення прав та обов'язків) повинно було відбуватися протягом наступних років, тобто вже під час дії ЦК України, що набув чинності з 1 січня 2004 року, то суд застосовує його положення для вирішення спору.

Згідно з п. 9, 10 Прикінцевих та Перехідних положень до Цивільного Кодексу України До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Згідно ст.ст.4,151,161,162,216 ЦК УРСР, угода (договір) є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору і припиняються виконанням, проведеним належним чином, а одностороння відмова від їх виконання не допускається. Згідно ст.ст. 11,525,526,530 Цивільного кодексу України від 16.01.03 p., підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має .виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог ЦК, інших актів законодавства, і в установлений строк відповідно до договору, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.192 ЦК УРСР, ст.254 ЦК України відповідачі є солідарними боржниками перед позивачем. Отже, останній має право вимагати як сплати заборгованості за кредитним договором приватним підприємством „Молочний комбінат", так і звернення стягнення на заставлене майно, що належить ОСОБА_1 з тим, щоб отримані грошові кошти були направлені на сплату заборгованості ПП „Молочний комбінат" за кредитним договором.

На підставі ст. 20 Закону України „Про заставу" заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачене законом чи договором, якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей, стягнення може бути звернене на всі ці речі або на будь-яку з речей за вибором заставодержателя стягнення може бути звернене на підставі рішення суду; реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, проводиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим законом або договором. Аналогічні вимоги встановлені ст.ст. 589,590,591 Цивільного кодексу України.

На договорі застави було вчинено два виконавчих написи від 26.09.02 р. та від 06.11.02 р. Однак, приймаючи до уваги вищезазначені норми закону, вчинення виконавчих написів не позбавляє банк права вимагати звернення стягнення на майно у судовому порядку.

Згідно ст. 33 закону України „Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на підставі рішення суду.

Згідно Житлового кодексу УРСР, звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що проживають у ньому, за винятком випадків, установлених законом. Якщо громадяни не звільняють житлове приміщення у встановлений або погоджений сторонами термін добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ст. 39 Закону України „Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд, за заявою іпотекодержателя, вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно ст.40 Закону України „ Про іпотеку", звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок або житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів і членів їхніх родин.

Згідно зі ст. 217 ЦК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Щодо позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_2, то відмовляючи в його задоволенні суд виходе з наступного. Між сторонами виникли відповідні правовідносини, щодо яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зробили заяви, що датою їх виникнення є 10.10.1995 року, про що свідчить дата видачі розписки, копія якої приєднана до матеріалів справи (арк.. 49) Згідно зі ст. 15 Закону України „Про товарну біржу" угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі, а угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Таким чином у ОСОБА_1 виникло право власності згідно зі ст. 128 ЦК УРСР в момент отримання спірного майна - квартири. Виходячи зі змісту розписки строк виконання зобов'язання прийнятого на себе ОСОБА_1 не був визначений, тому виходячи зі змісту ст. 165 ЦК УРСР, який був чинний на момент виникнення зобов'язання, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання. Оскільки згідно зі ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювалося в три роки, надаючи грошові кошти ОСОБА_1 ОСОБА_2 повинен був бути зацікавлений виконанні виниклих між сторонами зобов'язань, зокрема повинен був проконтролювати оформлення права власності протягом сього строку. Оскільки згідно зі ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися

про порушення свого права. Суд вважає, що право на позов у третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору в межах відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 виникло 24.10.1995 року - тобто в день, коли було зареєстровано договір купівлі-продажу спірної квартири на Одеської універсальної товарній біржі. Згідно з п. 6 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Оскільки строк на пред'явлення позову сплив 24.10.1995 року, то до спірних відносин підлягає застосуванню ЦК УРСР, згідно з ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Згідно зі ст.80. ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Керуючись ст.ст. 4,71,76, 75, 80, 151,161,162,192,216 ЦК УРСР, ст.ст. 11,254,525,526,530,589,590,591 ЦК України, ст. 1,20 Закону України „Про заставу", ст. 33,39,40 Закону України „Про іпотеку", ст. 109 Житлового кодексу УРСР, ст.ст. 15,31,213,214,217 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного комерційного банку „Інвестбанк" до ОСОБА_1, приватного підприємства „Молочний комбінат" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з приватного підприємства „Молочний комбінат" на користь

Акціонерного комерційного банку „Інвестбанк" заборгованість за кредитним договором № 68/01 від 01.11.01 р. у таких сумах: кредит - 176 443, 34 грн., сума відсотків - 30314,13 грн., загальна сума - 206 757, 47 грн.

Визначити порядок виконання рішення, згідно з яким звернути стягнення на устаткування, згідно із описом № 1 (додаток до договору застави від 01.11.2001 р.), та на квартиру АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_1 з квартири № 28 за адресою: АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідачів солідарно витрати пов'язані з виплатою судового збору в сумі 1700 грн. на користь позивача.

Стягнути з ОСОБА_1, приватного підприємства „Молочний комбінат" у рівних частках витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 30,0 гривень, перерахувавши ці кошти за такими реквізитами: отримувач: Територіальне управління державної судової адміністрації в Одеській області, КФУ 828011; код ЄДРПОУ: 26302945, розрахунковий рахунок: 37315008000123 в УДК у Одеській області; призначення платежу „Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Малиновському районному суді м. Одеси.

В задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Акціонерного комерційного банку „Інвестбанк", про визнання права власності на частину квартири відмовити.

Заходи по забезпеченню позову скасувати.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.