Рішення № 24023306, 08.05.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.05.12 р. Справа № 5006/7/40/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сгара Е.В.

при секретарі судового засідання О.В. Журило

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Добропілля

До відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське» смт.Святогорівка

Предмет спору: стягнення 6 712 540, 00 грн.

За участі представників:

Від позивача: ОСОБА_2 - дов.

Від відповідача: ОСОБА_3 - дов.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 м.Добропілля звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське» смт.Святогорівка про стягнення 6 712 540, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на той факт, що відповідачу на підставі договору №1 від 03.11.2008р. було передано на зберігання 1930 тн насіння соняшника. В подальшому вказаний договір було визнано в судовому порядку недійсним, а також виявлено факт відсутності у відповідача зазначеного насіння соняшника. У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду за відновленням порушеного права та стягнення вартості безпідставно набутого майна (насіння соняшника в кількості 1785,25 тн з урахуванням розрахунків за зберігання в розмірі 0,3% насіння за надані послуги зберігання в місяць від кількості отриманого соняшника) в сумі 6 712 540, 00 грн. згідно ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначив, що спірне насіння соняшника від позивача не приймав, повідомив суд про оскарження рішення суду №3/86пн від 20.06.2011р., яким було зобов'язано СТОВ «Святогорівське» повернути спірне насіння соняшника Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, в касаційному порядку та про звернення до суду в рамках господарської справи №3/86пн із заявою про перегляд вищезазначеного рішення за нововиявленими обставинами.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

03.11.2008р. між Позивачем (Зберігач) та Відповідачем (Поклажодавець) був укладений договір № 1 складського зберігання соняшника від 03.11.2008р, умовами п.п. 1.1, 6.1 якого передбачається передання Поклажодавцем на відповідальне зберігання Зберігачу соняшник у кількості 2000,00 тонн на строк до першої вимоги Поклажодавця на повернення вказаного об'єкту зберігання, що є обов'язком Зберігача.

Пунктом 3.1 договору №1 від 03.11.2008р. передбачено, що розрахунки за надані послуги проводяться соняшником, який знаходиться на зберіганні у Зберігача в розмірі 0,3% у місяць від кількості соняшника.

На підтвердження факту передання соняшника на зберігання сторонами був складений акт прийому-передачі від 13.11.2008р. у кількості 1930 тонн, а також накладні №3/101 від 03.11.2008, №4/101 від 04.11.2008р., №5/101 від 05.11.2008р., №6/101 від 06.11.2008р., №7/101 від 07.11.2008р., №10/101 від 10.11.2008р., №11/101 від 11.11.2008р., №12/101 від 12.11.2008р., №13/101 від 13.11.2008р. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Таким чином, факт передачі майна (насіння соняшника) від позивача відповідачу доведений матеріалами справи та не спростований відповідачем належними доказами в порядку ст.33 ГПК України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.11.2011р. №37/171пд, яке набрало чинності, договір №1 складського зберігання соняшника від 03.11.2008р. укладений між сторонами визнано недійсним.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За наслідками визнання договору №1 від 03.11.2008р. недійсним, у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 236 Цивільного кодексу України, такий договір є недійсним з моменту його вчинення, а можливість настання передбачених ним прав та обов'язків на майбутнє припиняється.

З урахуванням правої позиції Вищого господарського суду України, викладеною в п. 19 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008р. №01-8/211, наведені законодавчі приписи вказують на те, що рішення суду про визнання договору недійсним має зворотну силу в часі, і ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України не встановлює винятків із правил частини 1 цієї статті, а лише конкретизує ч. 1 ст. 216 цього Кодексу, згідно якої недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, на момент розгляду справи по справі №5006/7/40/2012 у відповідача відсутні підстави для зберігання майна (або набуття цього майна) - насіння соняшника та наявні підстави для його повернення позивачу.

Згідно наявної в матеріалах справи постанови ВДВС Добропільського міськрайонного управління юстиції про повернення виконавчого документа ВП№30568869 від 03.02.2012р.) та пояснень представника позивача, при виїзді за адресою: с.Святогорівка, вул.Леніна, 1 (місце зберігання насіння соняшника, яке було передано позивачем на зберігання відповідачу) встановлено відсутність насіння соняшника, яке підлягає передачі на користь ФОП ОСОБА_1

Факт відсутності насіння соняшника також не спростовано представником відповідача по справі у своїх запереченнях.

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача в примусовому порядку вартість безпідставно набутого майна - насіння соняшника в кількості 1785,25 тн з урахуванням розрахунків за зберігання в розмірі 0,3% насіння за надані послуги зберігання в місяць від кількості отриманого соняшника) в сумі 6 712 540, 00 грн.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Факт вартості спірного майна (насіння соняшника) у заявленій позивачем до стягнення сумі підтверджено довідкою Інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Донецької обласної державної адміністрації №01-8/35 від 20.02.2012р.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку про той факт, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, тоді як заперечення відповідача щодо отримання спірного насіння соняшника від позивача не підтверджені жодним доказом та спростовуються наявними в матеріалах справи документами, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі приписів Конституції України, ст.ст. 236, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Добропілля до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське» смт.Святогорівка про стягнення 6 712 540, 00 грн. задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Святогорівське» (85020, Донецька обл., Добропільський район, смт. Святогорівка, вул. Леніна, 1, ЄДРПОУ 30886741) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 6 712 540, 00 грн., судовий збір в сумі 64 380, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 14.05.2012р.

Суддя Сгара Е.В.