Постанова № 24023245, 14.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2012 р. Справа № 5021/2512/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривда Д.С. головуючий Бернацька Ж.О. Грек Б.М.за участю представників:позивачаМалашенкова Т.М., представниквідповідачане зявились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Агроцентр ЄвроХім-Україна"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року у справі№ 5021/2512/2011 господарського суду Сумської областіза позовомДочірнього підприємства "Агроцентр ЄвроХім-Україна"доБуринської міської радипровизнання недійсним пункту договору та внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 11.05.2012 року, у звязку з перебуванням у відпустці судді Капацин Н.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 07.12.2011 № 95-р, призначено колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Кривда Д.С. головуючий (доповідач), судді Бернацька Ж.О., Грек Б.М., для перегляду у касаційному порядку постанови Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року у справі № 5021/2512/2011 господарського суду Сумської області.

У жовтні 2011 року Дочірнє підприємство "Агроцентр ЄвроХім-Україна" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Буринської міської ради про визнання недійсним пункту 7 Договору оренди землі (комерційного використання) від 19 липня 2010 року в редакції: "Орендна плата за користування земельною ділянкою нараховується відповідно до п.1 рішення двадцять шостої сесії міської ради від 16 березня 2010 р. "Про упорядкування сплати орендної плати за землю" з 04.02.2010 р. (дата укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться на орендованій земельній ділянці) і вноситься орендарем виключно у грошовій формі на р/р 33219812700067 в ГУДКУ в Сумській області МФО 837013, код платежу 1305020, код одержувача 23635066 місцевий бюджет Буринського району, Буринська міська рада, протягом усього терміну дії цього договору", та внесення змін до вказаного договору, шляхом викладення пункту 7 даного договору в новій редакції, а саме: "7. Орендна плата за користування земельною ділянкою нараховується з дати державної реєстрації договору оренди і вноситься орендарем виключно в грошовій формі на р/р 33219812700067 в ГУДКУ в Сумській області МФО 837013, код платежу 1305020, код одержувача 23635066 місцевий бюджет Буринського району, Буринська міська рада, протягом усього терміну дії цього договору".

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.12.2011 року (суддя Левченко П.І.) у справі № 5021/2512/2011 позов задоволено частково. Визнано недійсною частину пункту 7 договору оренди землі (комерційного використання) від 19.07.2010 року, укладеного між Буринською міською радою та Дочірнім підприємством "Агроцентр ЄвроХім-Україна", наступного змісту: "… відповідно до п. 1 рішення двадцять шостої сесії міської ради від 16 березня 2010 року "Про упорядкування сплати орендної плати за землю" з 04.02.2010 року (дата укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться на орендованій земельній ділянці)…". Стягнуто з Буринської міської ради на користь Дочірнього підприємства "Агроцентр ЄвроХім-Україна" витрати по держмиту в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року (судді: Шепітько І.І. головуючий, Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) рішення господарського суду Сумської області від 05.12.2011 року у справі № 5021/2512/2011 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, Дочірнє підприємство "Агроцентр ЄвроХім-Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду Сумської області від 05.12.2011 року залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить повністю відмовити ДП "Агроцентр ЄвроХім-Україна" у задоволенні касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року у справі № 5021/2512/2011, постанову апеляційної інстанції у даній справі залишити без змін.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 19.07.2010 року між Буринською міською радою (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Агроцентр ЄвроХім-Україна" (орендар) було укладено договір оренди землі (комерційного використання) (далі - Договір), згідно якого, відповідно до рішення двадцять восьмої сесії п'ятого скликання Буринської міської ради від 26 травня 2010 року, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комерційного використання (оптова торгівля та складське господарство) , яке знаходиться в м. Буринь, вул. Червоноармійська, 5 (п. 1), загальною площею 3,9014 га під нежитловим приміщенням (п. 2).

Згідно пункту 7 Договору орендна плата за користування земельною ділянкою нараховується відповідно до п.1 рішення двадцять шостої сесії міської ради від 16 березня 2010 р. "Про упорядкування сплати орендної плати за землю" з 04.02.2010 р. (дата укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться на орендованій земельній ділянці) і вноситься орендарем виключно у грошовій формі на р/р 33219812700067 в ГУДКУ в Сумській області МФО 837013, код платежу 1305020, код одержувача 23635066 місцевий бюджет Буринського району, Буринська міська рада, протягом усього терміну дії цього договору.

Також судами встановлено, що Дочірнє підприємство "Агроцентр ЄвроХім-Україна", не погоджуючись з пунктом 7 даного договору, зокрема з нарахуванням орендної плати за земельну ділянку починаючи з дати укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, що на ній розміщено (з 04.02.2010 р.), звернулось до Буринської міської ради листом № 06-08/10-1 від 06.08.2010 року з пропозицією про внесення змін до даного пункту договору, шляхом визначення датою початку нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою, що орендується згідно договору оренди від 19.07.2010 року дату державної реєстрації цього договору (19.07.2010 р.), зазначаючи, при цьому, причиною такого звернення неуважність працівників підприємства на час підписання такого договору.

Як встановлено господарськими судами, підставою звернення позивача до суду стала відмова Буринської міської ради вносити зміни до договору оренди, укладеного між цими ж сторонами, відповідно до рішення міськради, прийнятого згідно вимог діючого законодавства та таким, що залишається чинним на підпорядкованій території, а тому обов'язковим до виконання (лист № 937 від 13.08.2010 р.).

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, Харківський апеляційний господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження скасування, або зміни рішення Буринської міської ради від 16.03.2010 року, відповідно до якого оскаржуваним пунктом договору було передбачено порядок нарахування орендної плати за землю. Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, рішення ради є чинним актом нормативно-правового характеру, який встановлює певні обов'язки для суб'єктів господарювання-власників нерухомого майна, яке знаходиться на земельних ділянках комунальної форми власності, тому є обов'язковим до виконання всіма підприємствами, що розташовані на підпорядкованій території, і ДП "ЄвроХім-Україна" не може бути виключенням. Відтак, укладення спірного договору відповідно пункту 1 рішення Буринської міської ради є цілком правомірним.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Згідно частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Колегія суддів зазначає, що 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України N 2755-IV від 02.12.2010 року. Згідно прикінцевих положень цього Кодексу, Закон України "Про плату за землю" N 2535-XII від 03.07.1992 року втратив чинність.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 цієї статті). Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2). Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3). За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 4). Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5).

Відповідно до частини 4 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить визнати недійсним пункт 7 договору та внести зміни до даного договору, на підставі того, що даний пункт в частині, що стосується дати, з якої починається нарахування орендної плати, суперечить нормам чинного на момент укладення договору законодавства України, зокрема, статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 15 Закону України "Про плату за землю", у зв'язку з чим, на думку позивача, повинен бути визнаний судом недійсним, оскільки при підписанні даного договору працівники підприємства не звернули уваги на цей факт та в досудовому порядку не змогли врегулювати спір.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Кодексу передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. При цьому, згідно положень даної норми, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 цієї статті). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до приписів статей 229 - 233 ЦК України, правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Згідно частини 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання оскарженого пункту договору недійсним, оскільки даний пункт ґрунтується на чинному рішенні міської ради, а позивачем, в свою чергу, ані в апеляційній, ані в касаційній інстанціях не доведено, що волевиявлення орендаря при укладенні договору оренди не було вільним та не відповідало його внутрішній волі. Таким чином, у колегії є всі підстави вважати, що сторонами на момент укладення спірного договору було досягнуто згоди з усіх пунктів вказаного договору, в тому числі з оспорюваного.

Крім того, колегія суддів зауважує, що оскаржуваний договір був підписаний сторонами без жодних застережень, а протоколу розбіжностей при його укладенні сторони не складали. Відтак, колегія зазначає, що апеляційний господарський суд дійшов підставного висновку про те, що положеннями оскарженого пункту договору сторонами на власний розсуд було узгоджено з якого саме періоду підприємство взяло на себе зобов'язання сплачувати орендну плату.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно імперативних вимог статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Твердження заявника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, в звязку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Агроцентр ЄвроХім-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року у справі № 5021/2512/2011 господарського суду Сумської області залишити без змін.

Головуючий Д.Кривда

Судді Ж.Бернацька

Б.Грек