Ухвала суду № 24017834, 10.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. справа № 2а-0870/1849/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у справі №2а-0870/1849/11 за позовом відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Південтрансенерго»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про стягнення бюджетного відшкодування, -

в с т а н о в и В :

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Південтрансенерго»звернулося до суду з позовом, в якому просило відшкодувати з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 438 129, 00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що підприємство має право на одержання суми бюджетного відшкодування, оскільки ним виконано всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»під час декларування суми бюджетного відшкодування, натомість відповідачем не вчинено дій направлених на одержання позивачем бюджетного відшкодування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року позовні вимоги задоволено, а саме стягнуту з Державного бюджету України на користь ВАТ «Акціонерна компанія «Південтрансенерго», суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 438 129, 00 грн.. Постанова суду мотивована тим, що позивач має право на бюджетне відшкодування у вказаній сумі, а позиція ДПІ щодо залежності права позивача на бюджетне відшкодування від підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету, є неправомірною.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби) подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне зясування судом обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за наслідками проведеної перевірки позивача не підтверджено факту сплати ПДВ його контрагентами по ланцюгу до бюджету, що не дозволяє підтвердити заявлену суми до бюджетного відшкодування. Крім цього, на думку податкового органу, позивач, з огляду на приписи Закону України «Про податок на додану вартість», не має право на звернення до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, позивач подав до ДПІ податкові декларації з податку на додану вартість: 19.04.2010р. за березень 2010 р.; 17.09.2010 р за серпень 2010 р.; 20.10.2010 р. за вересень 2010 р.; 22.11.2010 р. за червень 2010 р. Крім того, 22.11.2010 року позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010 року. Разом з деклараціями позивач подав заяви про відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості, яка була ним визначена у деклараціях: за березень 2010 р 97478 грн., за червень 2010 р. 297 251 грн., за серпень 2010 р. 459 096 грн., за вересень 2010р. 292 627 грн.. В наслідок надходження на адресу відповідача декларацій та заяв про бюджетне відшкодування, посадовими особами ДПІ було проведено документальні виїзні перевірки, за результатами яких складено акт №4620/23-07/00110993 від 23.12.2010р. та № 4717/23-08/00110993 від 29.12.2010 року, в яких зроблено висновок про неможливість тимчасово підтвердити, у повному обсязі, заявлені суми бюджетного відшкодування, у звязку з відсутністю інформації щодо сплати ПДВ до бюджету контрагентами позивача по ланцюгу та ненадходження актів зустрічних перевірок.

Не підтвердження податковим органом заявленої суми до бюджетного відшкодування, що фактично позбавило підприємство право на бюджетне відшкодування, стало підставою для звернення позивачем з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування за березень, червень, серпень, вересень 2010 року на суму 438 129,00грн., і з огляду на суть спірних правовідносин, визначив спосіб захисту порушеного права, як стягнення цих сум з Державного бюджету України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначалося, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, вказаними нормами права визначено як право підприємства на бюджетне відшкодування, порядок визначення сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню так і обовязок податкового органу, у визначені Законом, строки здійснити перевірку заявлених даних податкової декларації та прийняти відповідне рішення.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем до ДПІ подавались наступні декларації, в яких платником приймалося рішення про бюджетне відшкодування.

По декларації березня 2010 року сума заявлена до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок складає 97478 грн. За результатами документальної виїзної перевірки складено акт від 29.12.2010 року №4717/23-08/00110993, де зазначено, що за результатами перевірки тимчасово не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року у розмірі 97478 грн., що пов'язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок.

На час перевірки не підтверджено суму ПДВ по контрагенту:

ТОВ "Мір Інвест" (іпн 343667504643). Так, 25.06.2010 надіслано запит до Лівобережної міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська, але відповідь не отримана.

По декларації червня 2010 року сума заявлена до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок складає 297 251 грн. За результатами документальної виїзної перевірки складено акт від 29.12.2010 року №4717/23-08/00110993, де зазначено, що за результатами перевірки тимчасово не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року у розмірі 297 251 грн., що пов'язано:

по перше: на суму 143 832 грн. з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок по контрагенту:

ТОВ "Форма Сема ЛТД" (іпн 30709995). Направлено запит на проведення зустрічної перевірки до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. Відповідь не отримана.

по друге: під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року у сумі 153419 грн. На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення - рішення № 0004092303\0 від 31.12.2010, яке вручене головному бухгалтеру підприємства.

З огляду на те, що вказане податкове повідомлення - рішення позивачем в установленому законом порядку не оскаржено, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування зазначеної суми у розмірі 153 419,00 грн., з чим погоджувався і позивач, оскільки ця сума не увійшла у розрахунок спірних сум бюджетного відшкодування.

По декларації серпня 2010 року сума заявлена до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок складає 459 096 грн. (не відшкодована сума 54 854 грн.) За результатами документальної виїзної перевірки складено акт від 23.12.2010 року № 4620\23-08\00110993, де зазначено, що за результатами перевірки тимчасово не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року у розмірі 54 854 грн., що пов'язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок.

На час перевірки непідтверджено суму ПДВ по контрагенту:

ТОВ "Метал Холдінг" (іпн 362545704072). Так, 09.12.2009 надіслано запит до Нікопольської ОДШ, але відповідь не отримана.

По декларації вересня 2010 року сума заявлена до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок складає 292 627 грн. (не відшкодована сума 141 965 грн.) За результатами документальної виїзної перевірки складено акт від 23.12.2010 року № 4620\23-08\00110993, де зазначено, що за результатами перевірки тимчасово не можливо підтвердити заявлену суму, бюджетного відшкодування за вересень 2010 року у розмірі 141 965 грн., що пов'язано з ненадходженням на дату закінчення перевірки матеріалів зустрічних перевірок.

На час проведення перевірки не підтверджено суму ПДВ по контрагентам:

ВАТ "Придніпровський ремонтно-механічний завод" (іпн 015285304683). Так, 09.12.2009 надіслано запит до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровськ, але відповідь не отримана.

Отже, з огляду на подані декларації та висновки, які зроблено в актах перевірки, судом встановлено, що позиція податкового органу полягала у тому, що право платника на бюджетне відшкодування залежить від належного виконання своїх обовязків, у тому числі сплата податку до бюджету, постачальниками товарів по ланцюгу до виробника і у разі не встановлення податковим органом фактичної сплати податку до бюджету всіма постачальниками по ланцюгу, покупець не набуває права на бюджетне відшкодування сум ПДВ, сплачених у вартості поставленого товару.

Такі висновки податкового органу суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними.

Відповідно до ст.. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.1.3. ст..1 Закону №168/97 ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем чи його постачальниками, у разі фактичного здійснення господарської операції, не пливає на формування податкового кредиту покупцем і виникнення права на бюджетне відшкодування.

Таким чином, відповідно до положень Закону про ПДВ, сума ПДВ, що включена до ціни товару (робіт, послуг) є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету, а отже, право платника на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту і як наслідок право на бюджетне відшкодування, не може бути поставлено в залежність від сплати сум ПДВ до бюджету підприємствами-постачальниками товару (робіт, послуг).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім цього, як встановлено у судовому засіданні, до теперішнього часу, проведенням зустрічних перевірок, податковим органом не встановлено будь-яких порушень, які б могли вплинути на розрахунок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що заявлено позивачем у поданих деклараціях.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на бюджетне відшкодування у сумах, які не підтверджено актами перевірки, з огляду на проведення зустрічних перевірок постачальників позивача та їх контрагентів по ланцюгу.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що позивач не має право на звернення до суду з вимогами про стягнення сум бюджетного відшкодування. Такі доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що Законом України «Про податок на додану вартість», в редакції який діяв на час звернення з позовом до суду, не передбачалось право платника стягувати такі суми у судовому порядку.

Правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обовязкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обовязкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні»покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обовязкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений підпунктами 7.7.4 7.7.8 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

Визначений Законом порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції лише цих органів і не може вплинути на право платника щодо стягнення сум бюджетної заборгованості з Державного бюджету України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем вірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Будь-яких інших доводів, з якими б СДПІ повязувала незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване судове рішення, у звязку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у справі №2а-0870/1849/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2012 р.).

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк