Ухвала суду № 24012800, 24.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/65495/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 року по справі № 2а-6441/09/1570 за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

ДП "Одеська залізниця" звернулось до суду з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання нечинним рішення №0000121360/0 від 10.03.2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1224515,52 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 року адміністративний позов задоволено частково та скасовано рішення №0000121360/0 від 10.03.2006 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1221895,10 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що в період з 30.12.2005 року по 16.02.2006 року співробітниками СДПІ було проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 року по 30.06.2005 року. За результатами перевірки складений відповідний акт від 03.03.2006 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п.1, п.5 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг", а також п.п.2.13, 2.15, 2.3, 2.10 п.2, "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління Національного банку України від 19.02.2001 року №72, п.3.1 ст. 3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637. На підставі акту перевірки від 03.03.2006 року за зазначені порушення СДПІ було прийнято рішення № 0000121360/0 від 10.03.2006 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції в розмірі 1224515,52 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин приписи ст. 250 ГК України, згідно якої строки застосування адміністративно-господарських санкцій можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності та дійшов висновку про пропущення відповідачем даного строку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що порушення податкового законодавства, які допущені позивачем, встановлені саме 03.03.2006 року, а штрафні (фінансові) санкції застосовані 10.03.2006 року відповідним рішенням, тобто з дотриманням строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України строки застосування адміністративно-господарських санкцій можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Судами встановлено, що спірне рішення за порушення по службі електропостачання, встановлених актом перевірки від 28.08.2005 року №1829, по службі воєнізованої охорони, встановлених актом перевірки від 28.10.2005 року №807/13-32.1/23987925/9, по службі колії, встановлених актами перевірок від 10.08.2005 року №361-38/23-01071551, від 23.08.2005 року №1814, від 14.04.2005 року №855/2311-01071539, від 25.08.2005 року, від 23.12.2005 року №392/23-150/04733024, від 23.12.2005 року №392/23-150/04733024, по службі вагонного господарства, встановлених актами перевірок від 31.08.2005 року №1893, від 16.12.2005 року №946/13-32.1/26133678/28, від 31.08.2005 року №1893, по службі дирекції залізничних перевезень, встановлених актами перевірок від 31.10.2005 року №808/13-32.1/01071456, від 11.11.2005 року №829/13-32.1/01071485/13, по службі локомотивного господарства, встановлених актами перевірок від 05.09.2005 року №1902, від 23.12.2005 року №391/23-150/040711342, по пасажирській службі, встановлених актом перевірки від 18.11.2005 року №872/13-32.1/01071427/16, по службі сигналізації та зв'язку, встановлених актами перевірок від 04.11.2005 року №54/23-3013/12, від 27.10.2005 року №3088, по службі будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд, встановлених актами перевірок від 19.12.2005 року №954/13-32.1/01097183/29, від 26.08.2005 року №1843, від 26.08.2005 року №1843, по дорожній автобазі Одеської залізниці, встановлених актом перевірки від 07.10.2005 року №330/23-114/01071723, відповідачем прийнято 10.03.2006 року на підставі акту від 03.03.2006 року, який об'єднує висновки вищезгаданих актів 2005 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що згадані порушення законодавства мали місце у 2004 році, про що вказано в акті від 03.03.2006 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення № 0000121360/0 від 10.03.2006 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції прийнято відповідачем з порушенням строків, встановлених ст.250 ГК України.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 року скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 року по справі № 2а-6441/09/1570.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 27.04.2012 р.