Постанова № 24012477, 20.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2012 року 12:31 № 2а-1774/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Квадратура» доДержавної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києвапровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 23.12.2011р.,за участю:

позивача -Кондратенко Т.О.

відповідач -Максименко С.П., Тюшкевич С.І., ПетрукО.В.

ОБСТАВИНИСПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадратура»звернулось з позовом до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001442320 від 23.12.2011.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідачі проти заявленого позову заперечили, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та з врахування всіх обставин.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва (далі -відповідач-2) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадратура»(далі -позивач) на предмет дотримання податкового законодавства в частині нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Арт-Центр «Калаф»»за період з 01.10.2010 по 01.03.2011.

За результатами перевірки складено акт №6/23-80/33745905 від 05.12.2011 (далі -акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення п.п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон №168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 2319528,00 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 613671,00 грн., за листопад 2010 року на суму 550550,00 грн., за грудень 2010 року на суму 919197,00 грн. та за січень 2011 року на суму 236110,00 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: відповідно бази даних АІС «Податки»ТОВ «Арт-Центр «Калаф»(код за ЄДРПОУ 33545388) взято на податковий облік ДПІ у Печерському районі м. Києва. До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Директор - ОСОБА_5 згідно протоколу допиту свідка від 18.06.11 повідомив, що про ТОВ «Арт-Центр «Калаф», ніколи не чув, ніколи у ньому не працював, його директором та засновником ніколи не був і ніякої підприємницької діяльності в даному підприємстві не здійснював. фінансово-господарською діяльністю не займався, будь-які документи з ТОВ «Квадратура»не підписував. Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві №402/тдд від 21.11.2011 у договорах з позивачем та первинних документах підписи виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

Враховуючи встановлені актом перевірки факти не підтвердження господарських операцій позивача з контрагентом первинними документами, через їх оформлення з порушенням вимог законодавства, відповідач-2 дійшов висновку про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 2319527,98 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач 13.12.2011 подав на них заперечення.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі -відповідач-1) про результати розгляду заперечень №12133/10/23-810 від 16.12.2011 висновки акту перевірки визнано обгрунтованими.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001442320 від 23.12.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2319528,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 520856,00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивачем та ТОВ «Арт-Центр «Калаф»укладено договори №34-2-10/10 від 01.10.2010, №53-2-11/10 від 01.11.2010, №56-2-12/10 від 01.12.2010, №58-2-01/11 від 04.01.2011, №59-2-01/11 від 04.01.2011, предметом яких є виконання будівельних робіт ТОВ «Арт-Центр «Калаф»на будівництві житлових будинків за адресами: м. Київ, вул. Краснова, 19 та вул. Васильківська, 31/17.

Суми договорів згідно кошторисів складають: за договором №34-2-10/10 - 3682025,00 грн., в т.ч. ПДВ 613670,83 грн.; №53-2-11/10 - 3303303,30 грн., в т.ч. 550550,55 грн.; №56-2-12/10 -5515181,14 грн., в т.ч. ПДВ 919196,86грн.; №58-2-01/11 - 692050,44 грн., в т.ч. ПДВ 115341,74 грн.; №59-2-01/11 - 724608,00 грн., в т.ч. ПДВ 120768,00 грн.

Факт виконання ТОВ «Арт-Центр «Калаф»будівельних робіт на будівництві житлових будинків за вищезазначеними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання наданих послуг. На суму виконаних робіт ТОВ «Арт-Центр «Калаф»виписані податкові накладні позивачу №210 від 30.10.2010, №480 від 30.11.2010, №894 від 30.12.2010, №269 від 31.01.2011, №270 від 31.01.2011.

При цьому, матеріалами справи підтверджується оплата виконаних робіт на підставі платіжних доручень: №761 від 17.11.2010, №834 від 01.12.2010, №269 від 24.02.2011, №941 від 16.12.2010, №271 від 25.02.2011, №171 від 04.02.2011, №48 від 13.01.2011, №7 від 10.01.2011, №132 від 02.02.2011, №232 від 18.02.2011, №841 від 12.12.2010, №15 від 11.01.2011, №957 від 21.12.2010, №159 від 03.02.2011, №825 від 30.11.2010, №59 від 14.01.2011, №969 від 22.12.2010, №67 від 17.01.2011, №816 від 29.11.2010.

Позивачем суми ПДВ за вищенаведеними накладними були віднесені до складу податкового кредиту у жовтні - грудні 2010 року та січні 2011 року на суму 2319527,98 грн.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Арт-Центр «Калаф»виконувались сторонами у повному обсязі, також, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України та Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі - Порядок №165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Арт-Центр «Калаф» зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Також, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві №402/тдд від 21.11.2011, відповідно до якого підписи в графі «Виконавець ТОВ «Арт-Центр «Калаф»в договорах №34-2-10/10 від 01.10.2010, №53-2-11/10 від 01.11.2010, №56-2-12/10 від 01.12.2010, №58-2-01/11 від 04.01.2011, №59-2-01/11 від 04.01.2011, додатках №1 до них; в графі «Підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну»в податкових накладних №210, 269, 270, 480, 894 виконані не засновником ТОВ «Арт-Центр «Калаф» ОСОБА_5, а іншою особою, а також на інші докази, зібрані в межах розслідування кримінальної справи №18-563 відносно директора ТОВ «Арт-Центр «Калаф»ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачами не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Арт-Центр «Калаф»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачами не надано.

Окрім того, стосовно твердження відповідача-2 про те, що до основного виду діяльності підприємства відноситься лише театральна та інша мистецька діяльність, судом відзначається, що наявні в матеріалах справи копії довідки з ЄДРПОУ №352626 та витягу з ЄДР спростовують такі дані, оскільки згідно її даних видами діяльності ТОВ «Арт-Центр «Калаф»за КВЕД є будівництво будівель та діяльність у сфері інжинірингу. При цьому, згідно наявної у справі копії ліцензії №515005 від 13.04.2010 ТОВ «Арт-Центр «Калаф»надано право на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури та визначено перелік робіт провадження господарської діяльності з будівництва.

На додаток слід додати, що судом були викликані в судове засідання від 20.04.2012 свідки, які повідомили суду обставини про факти виконання робіт ТОВ «Арт-Центр «Калаф»на об'єктах будівництва позивача їх види та кількість осіб, зокрема, копії їх нотаріально посвідчених пояснень долучені до матеріалів справи.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Реальність спірних господарських операцій, крім вищевикладеного, підтверджується також залученими до матеріалів справи з фотографіями об'єктів будівництва.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Арт-Центр «Калаф»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0001442320 від 23.12.2011 безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесеного ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадратура»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2011р. №0001442320.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 27.04.2012р.

Суддя В.В. Амельохін