Постанова № 24012400, 28.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 квітня 2012 року № 2а-18773/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 05.12.2011 р. №№ 0010942303, 0010932303, 0010922303, прийнятих відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту у розмірі 46 826,00 грн., зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 186 135,00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39 552,00 грн. (31 642,00 грн. -за основним платежем, 7910,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями), що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

09.02.2012 р. у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-14328/11/2670 від 03.11.2011 р. за позовом цього ж позивача до того ж відповідача про визнання протиправним наказу від 13.09.2011 р. № 1861 про проведення документальної планової перевірки позивача, якою у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою суду від 09.02.2012 р. клопотання представника позивача було задоволено та провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-14328/11/2670 від 03.11.2011 р.

03.04.2012 р. представником позивача до суду подано клопотання про поновлення провадженні у даній справі у зв'язку з прийняттям 15.03.2012 р. Київським апеляційним адміністративним судом рішення, яким постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Ухвалою суду від 19.04.2012 р. клопотання представника позивача було задоволено та поновлено провадження у даній справі.

24.04.2012 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" Печерською зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 23.01.2007 р. та є платником податків (ЄДРПОУ 34881820).

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р.

Перевіркою встановлено, що позивачем не включено до складу валового доходу суми коштів від продажу іноземної валюти за ІV квартал 2010 року в розмірі 6 117 535,00 грн. за кредитним договором від 23.12.2010 р. № 230-CDB, укладеним з ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк". Згідно умов договору, ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" (кредитор) зобов'язувався надати позивачу (позичальнику) грошові кошті в іноземній валюті у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії. Після отримання кредиту позивач продав валюту в сумі 6 117 535,00 грн. (24.12.2010 р. -3 718 708,26 грн., 27.12.2010 р. -2 398 826,71 грн.).

Перевіркою встановлено безпідставне завищення позивачем валових витрат у зв'язку з отриманням транспортних послуг за договором від 27.06.2007 р. № 02/07 в розмірі 392 937,00 грн., а саме за ІІІ квартал 2010 року у сумі 285 761,00 грн. та за IV квартал 2010 року у сумі 107 176,00 грн. Згідно умов зазначеного договору ПП "Сім" (Виконавець) зобов'язувався надати позивачу (Замовник) послуги по перевезенню легковими автомобілями. До перевірки були надані виписані акти виконаних робіт від 31.07.2010 р. № 13 на загальну суму 58 091,52 грн. (з ПДВ), від 31.08.2010 р. № 15 на загальну суму 156 712,32 грн. (з ПДВ), від 31.09.2010 р. № 18 на загальну суму 128 110,08 грн. (з ПДВ) та від 31.10.2010 р. № 20 на загальну суму 128 611,20 грн. (з ПДВ).

Як свідчать надані до перевірки Акти здачі - приймання робіт, транспортні послуги надавались без зазначення місця відправки та призначення автомобіля, без часу відправки та прибуття, без зазначення загальної кількості кілометрів проїзду; до перевірки не були надані подорожні листи, тому не має змоги довести зв'язок понесених витрат з фінансово-господарською діяльністю товариства. Таким чином, понесені позивачем витрати у розмірі 392 937 грн., не підтверджені відповідними первинними документами та не доведено їх використання у власній господарській діяльності.

Крім того, перевіркою встановлено безпідставне завищення позивачем валових витрати у зв'язку з отриманням транспортних послуг за II квартал 2011 р. у сумі 241 371 грн. за договором від 01.04.2011 р. № 01/04-11. Згідно умов зазначеного договору ПП "КСВ Інтернешнл" (Виконавець) зобов'язувався надати позивачу (Замовник) послуги по перевезенню легковими автомобілями.

До перевірки були надані виписані акти виконаних робіт від 29.04.2011 р. № ОУ-0000001 на загальну суму 88 233,50 грн. (з ПДВ), від 31.05.2011 р. № ОУ-0000002 на загальну суму 105 941,86 грн.(з ПДВ) та від 30.06.2011 р. № ОУ-0000003 на загальну суму 95 470,08 грн. (з ПДВ).

Як свідчать надані до перевірки Акти здачі-приймання робіт, транспортні послуги надавались без зазначення місця відправки та призначення автомобіля, без часу відправки та прибуття, без зазначення загальної кількості кілометрів проїзду; до перевірки не були надані подорожні листи, тому не має змоги довести зв'язок понесених витрат з фінансово-господарською діяльністю товариства. Таким чином понесені витрати у розмірі 241 371 грн., не підтверджені відповідними первинними документами та не доведено їх використання у власній господарській діяльності.

Перевіркою також встановлено, що позивачем у р.06.6. податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане ним за результатами господарської дальності за І квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року.

Крім того, перевіркою виявлено завищення позивачем податкового кредиту в розмірі 78 588 грн.

За результатами перевірки складено акт від 17.11.2011 р. № 1485/23-3/34881820, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема: п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, п.6.1. ст.6, пп.7.3.5. п.7.3. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.139.1.9. п.139.1. ст.139, п.150.1. ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9 696 607,00 грн., в т.ч.: за ІІІ квартал 2010 року в сумі 285 761,00 грн., за ІV квартал 2010 року в сумі 6 224 711,00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 432 953,00 грн., за ІІ квартал 2011 року в сумі 2 753 182,00 грн.; пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31 642,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 93 722,00 грн., в т.ч. за липень 2010 року у сумі 35 420,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 11 526,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 14 264,00 грн., за травень 2011 року у сумі 17 127,00 грн., за червень 2011 року у сумі 15 435 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 17.11.2011 р. № 1485/23-3/34881820, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, відповідачем надана відповідь від 30.11.2011 р. № 15725/10/23-311 про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акта перевірки від 17.11.2011 р. № 1485/23-3/34881820, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.12.2011 р. №№ 0010942303, 0010932303, 0010922303, якими позивачу зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту у розмірі 46 826,00 грн. (в т.ч. за квітень 2011 року у сумі 14 264,00 грн., за травень 2011 року у сумі 17 127,00 грн., за червень 2011 року у сумі 15 435,00 грн.), зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 186 135,00 грн. (за І квартал 2011 року на 432 953,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на 2 753 182,00 грн.), збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39 552,00 грн. (31 642,00 грн. -за основним платежем, 7 910,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями).

Суд звертає увагу на те, що позивачем не було використане, надане йому ст.56 Податкового кодексу України, право адміністративного оскарження рішення податкового органу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми закріплені й у ст.139 Податкового кодексу України.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження факту надання транспортних послуг за договорами від 27.06.2007 р. № 02/07, від 01.04.2011 р. № 01/04-11 мають бути в наявності належним чином оформлені, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - акти виконаних робіт (послуг). Оскільки зазначені документи, як встановлено перевіркою, оформлені без зазначення місця відправки та призначення автомобіля, без часу відправки та прибуття, без зазначення загальної кількості кілометрів проїзду, суд погоджується з висновками відповідача про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пп.7.3.5. п.7.3. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Отже, не віднесення позивачем до складу валових доходів суми коштів від продажу валюти за кредитним договором від 23.12.2010 р. № 230-CDB, свідчить про порушення ним встановлених законодавчих вимог.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від

звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону,

протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в

оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, що виникає у платника за кожним податком та збором, і є безумовним та першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п.37.1. та п.37.2. ст.37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Пунктом 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (Особливості справляння податку на прибуток підприємств) визначено, що розділ III (податок на прибуток підприємств) цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пунктом 3 (абз.1) підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Згідно абз.2 п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з попередніх років.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у зв'язку з набранням 01 квітня 2011 року чинності розділом III Податкового кодексу України (Особливості справляння податку на прибуток підприємств) та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування попередніх років, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв до 01 квітня 2011 року) до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Таким чином, висновки відповідача щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту є правомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Аблов Є.В.