Постанова № 24012302, 13.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

13 березня 2012 року 10:49 год. № 2а-17572/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секре тарі судового засідання Палійчук Л.Д.,

за участю представників:

позивача: Волинської В.І., Лагутіна О.О.; відповідача - Завгороднєвої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні спра ву за позовом Товариства з обмеженою від повідальністю (далі -ТОВ) "Мануфактура" до Державної податкової інс пекції у Солом'янсько му районі м. Києва (далі -ДПІ) про визнання проти правними і скасування податкових повідом лень-рішень від 22.06.2011р. №0002242307/0, від 16.09.2011р. №0003832307/0,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Мануфактура" просить визнати проти правними і скасувати подат кові пові дом лення-рішення ДПІ від 22.06.2011р. №0002242307/0, від 16.09.2011р. №0003832307/0, якими йому збільшено грошові зобов'язання з ПДВ.

Під час розгляду справи представник позивача підтримали позов, представник відпові дача позов не визнала.

Позов обґрунтований неправомірністю прийнятих відповідачем рішень, з огляду на неправомірне проведення перевірки, оскільки в порушення п. 79.2 ст. 79 ПК позивач не був належно про неї повідомлений, так як повідомлення про проведення перевірки надійшло лише 25.05.2011р.; помилковістю і необґрунтованістю висновків перевірки, які ґрунтуються на припущеннях відповідача і не підтверджені відповідними доказами, в той же час у позивача наявні необхідні належно оформлені доку менти, які є підставою для включення ПДВ до податкового кредиту за січень, лютий 2011р. по операціям з придбання у ТОВ "Торгі вельно-промис лова компанія "Салтіс" (далі -ТОВ "ТПК "Салтіс") та ТОВ "Алієдора" товарів.

Відповідач, зазначивши у своїх запереченнях положення акта перевірки, просить від мовити в задоволенні позову з підстав допущення позивачем порушень п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК з огляду на наявність ознак фіктивності ТОВ "ТПК "Салтіс" і ТОВ "Аліє дора" і у зв'язку з цим недійсності та нікчемності правочинів між позивачем і названими контрагентами, які не спрямований на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим не відповідають інтересам держави і порушують публічний порядок.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. При цьому суд виходить з такого.

ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011р. №0002242307/0, яким згідно з пп. 54.3.2 ст. 54, п. 7 підр. 10 Пере хід них положень ПК позивачу збільшено грошо ве зобов'я зання з ПДВ на 1'353'453 грн. (в т.ч.: 1'353'451 грн. - основний платіж, 2 грн. - штраф).

В ході адміністративного оскарження дане податкове повідомлення-рішення скасова но рішенням ДПА у м. Києві від 06.09.2011р. №8913/10/25-114 в частині сплати 1 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині -залишено без змін.

У зв'язку з цим ДПІ прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 16.09.2011р. №0003832307/0, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 7 підр. 10 Перехідних положень ПК позивачу збільшено грошове зобов'я зання з ПДВ на 1'353'452 грн. (у т.ч.: 1'353'451 грн. - ос новний платіж, 1 грн. - штраф).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було вста новлене в ході документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Мануфактура" і зафік соване в акті від 17.05.2011р. №5881/23-07/31513808 по рушення пози вачем п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК, яке полягає в неправомірному включен ні до складу податкового кредиту за січень, лютий 2011р. ПДВ у сумі 1'353'451 грн., нарахованого у складі вартості придбаних у ТОВ "ТПК "Салтіс" і ТОВ "Аліє дора" товарів, з огляду на те, що усі операції купівлі-продажу названих контрагентів позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, їх слід розцінювати як такі, що укладені з метою суперечною інтересам держави і суспільства, та згідно з ст. 203, ч. 1 і ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК є нікчемними по всіх ланцюгах поставки, а по датковий кредит сформовано безпідставно.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються процедури формування платником ПДВ податкового кредиту.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою наклад ною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (конт рактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготов ленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвер джені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримува чу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як беззаперечно встановлено судом, позивачем вклю чено до податкового кредиту січня, лютого 2011р. ПДВ в загальній сумі 1'353'451 грн., у т.ч.:

- у січні 2011р. - 738180,39 грн., на підставі виписаних ТОВ "ТПК "Салтіс" податкових нак ладних, у зв'язку з прид ба нням товарів згідно з договором від 04.01.2011р. №04/01/11-1МФ;

- у лютому 2011р. - 615271,08 грн., на підставі виписаних ТОВ "Алієдора" податко вих нак ладних у зв'язку з придбанням товарів згідно з договором поставки від 26.01.2011р. №26/01/11-2МФ.

Договір від 04.01.2011р. №04/01/11-1МФ, укладений з ТОВ "ТПК "Сал тіс" (Продавець) на поставку товарів; - оформлені сторонами договору видаткові накла дні на товар і виписані Продавцем податкові накладні: від 04.01.2011р. №10, від 07.01.2011р. №108, від 12.01.2011р. №109, від 21.01.2011р. №110, від 25.01.2011р. №111, від 28.01.2011р. №112 підтверджують придбання позивачем товарів та згідно з п.п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК вказують на виникнення у позивача права на віднесення сум нарахованого ПДВ у сумі 738'180,40 грн. до податкового кредиту в січні 2011р., в якому отримано податкові накладні.

Договір від 26.01.2011р. №26/01/11-2МФ, укладений з ТОВ "Алієдора" (Продавець) на поставку товарів; - оформлені сторонами договору видаткові накладні на товар та виписані Продавцем податкові накладні: від 01.02.2011р. №164, від 14.02.2011р. №165, від 17.02.2011р. №166, від 22.02.2011р. №167, від 28.02.2011р. №168 підтверджують придбання позивачем товарів та згідно з п.п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК вказують на виникнення у позивача права на віднесення сум нарахованого ПДВ у сумі 615'271,07 грн. до податкового кредиту в лютому 2011р., в якому отримано податкові накладні.

Придбання товару здійснювалося для його використання в оподатковува них ПДВ опе раціях у межах господарської діяльності: готові товари -для подаль шої реаліза ції, а матеріали -для виготовлення і реалізації готової продукції власного вироб ництва, що відповідачем не заперечувалося і підтверджується наданими видатковими накладними, калькуляціями.

Зазначені первинні документи скла дені сторонами договору відповідно до його умов і містять номенклатуру (асор тимент), ціну, кількість і загальну вартість товару, скріплені печатками юридичних осіб та підписами їх посадових осіб, і документально підтвер джують здійс нення господарських операцій між позива чем та ТОВ "ТПК "Салтіс" і ТОВ "Аліє дора". Запере чень щодо форми і змісту поданих позивачем документів представник відповідача не висло вила, доказів, які б вказували на недійс ність чи фаль ши вість оформлених первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам від повідач суду не надав.

На час проведення господарських операцій ТОВ "ТПК "Салтіс" і ТОВ "Аліє дора" мали відповідну госпо дарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку були зареєс трованими суб'єктами господарювання юридичними особами, зареєстрованими платниками ПДВ -свідоцтва №100297046 та №100319461, відповідно, тому вправі були виписувати подат кові накладні. Податкові накладні підписані керівниками даний підприємств, тобто уповнова женими особами.

У відповідності до ПК право платника на віднесення нарахованих сум ПДВ до податкового кредиту кореспондується з обов'язком постачальника товарів/послуг включити відповідні суми ПДВ до податко вих зобов'язань відповідного звітного періоду.

Згідно з пп. "б" п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зо бов'язань з поста чання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата відвантаження товарів.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що ТОВ "ТПК "Салтіс" і ТОВ "Аліє дора" відобра зили у податковій звітності свої податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з поставки товарів на користь позивача в ідентичних сумах, а саме: ТОВ "ТПК "Салтіс" -738'180,39 грн., про що свідчить транзитний акт перевірки названого товариства від 31.03.2011р. №730/23-04/37146414, посилання на який зроблено відповідачем (с. 5); ТОВ "Алієдора" -615'271,08 грн., про що свідчить транзитний акт перевірки названого товариства від 06.04.2011р. №752/23-03/37270339, посилання на який зроблено відповідачем (с.10).

Включення ТОВ "ТПК "Салтіс" і ТОВ "Аліє дора" зазначених сум ПДВ до своїх подат кових зобов'язань за січень і лютий 2011р., підтверджується також наявним у справі листом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.01.2012р. №164/7/15-280 (т. 1, а.с. 154), наданим відповідачу на його запит від 17.01.2012р. №312/10-019.

Враховуючи викладене, а також з огляду на відповідність виписаних податкових нак ладних вимогам, визначеним ст. 201 ПК, доводи позивача про правомірне віднесення нарахованих у зв'язку з прид банням товарів за ставкою 20% від їх вартості спірних сум ПДВ до податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду є обґрунтованими.

Натомість необґрунтованими є твердження позивача про неправомірне проведення невиїзної перевірки та порушення відповідачем п. 79.2 ст. 79 ПК, згідно з яким документаль на позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У підтвердження цих доводів позивач зазначає про одержання повідом лення про проведення перевірки лише 25.05.2011р, в той час як перевірка розпочата 13.05.2011р.

Однак вказане положення п. 79.2 ст. 79 ПК вимагає направлення повідомлення про проведення перевірки попередньо її проведенню, проте не ставить залежність проведення перевірки від дня вручення (одержання) цього повідомлення.

Як вбачається з акта перевірки та не заперечувалося позивачем, копія наказу від 13.05.2011р. №1850 про проведення перевірки і повідомлення від 13.05.2011р. №13644/10/23-07 про проведення перевірки направлені 13.05.2011р., отже відповідачем додержано вимог п. 79.2 ст. 79 ПК.

Водночас відповідач, який стверджує про неправомірність формування податкового кредиту з підстав нікчемності правочину, відсутності намірів на ство рення правових наслід ків і порушення публічного порядку, не представив суду необхідних в цьому випадку доказів у підтвердження наявності даних обста вин і не спростував доводів та доказів позивача.

Висновки акта перевірки і запе речення відповідача ґрунту ються не на достовірно вста новлених в ході перевірки фактах, а виключно на при пущеннях та сумнівах відповідача і не підкріп лені належними засобами дока зування, а також свідчать про помил кове розуміння відповідачем положень цивільного законодавства і невірне їх застосування до фактич них обставин спра ви, що вбачається з наступного.

Твердження відповідача про нікчемність правочину прямо суперечать ч.ч. 2, 3 ст. 215, ст. 228, ст. 234 ЦК, ст. 207 ГК і фак тичним обставинам справи з огляду на те, що відповідач помилково ототожнює нікчемний правочин (недійсність встановлена законом) з оспорюва ним правочином (недійсність визнається судом), до яких відносяться зокрема фік тивні правочини (ст. 234 ЦК), правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК).

Згідно із ст. 234 ЦК правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним (ч. 1). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч. 2).

Згідно із ч. 3 ст. 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укла дено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У даному випадку відповідач посилається саме на оспорювані обставини (відсутність наміру на створення правових наслідків, невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), які не є законодавчими підставами для визнання пра вочину нікчемним, проте згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 і ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228, ст. 234 ЦК та ст. 207 ГК мо жуть бути підставами для визнання судом правочину (господарського зобов'язання) недійсним. Однак, відповідач не надав суду доказів наявності відповідних су дових рішень про визнання правочину недійсним (фік тивним), з огляду на їх відсутність, як пояснив представник відповідача.

Суд зауважує, що відповідач, як заінтере сована особа, не поз бавлений права і можли вості звернутися до суду з позовом про визнання правочину недійним (фіктивним) і стягнення в доход держави неправомірно отриманих коштів за таким правочином.

В той же час, укладені позивачем договори ТОВ "ТПК "Салтіс" і ТОВ "Аліє дора" не виз наються законом як недійсні (нікчемні), їх зміст не суперечить на ціональному законодав давству, цивільний оборот об'єктів купівлі-продажу (тканини, полотенця, скатертини, кухонні тканині вироби, комплекти постільної білизни, халати та ін.) не заборо нені та не обмежені в Україні, а самі по собі такі договори (їх окремі положення) не по рушують пуб лічний порядок. Аргументованих доводів і доказів, які б достовірно підтверджу вали наявність завідомо умисної мети і факту спрямова ності договорів на пору шення консти туцій них прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошко дження майна фізичної або юриди чної особи, держави, АР Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку відпові дач не надав, у зв'язку з чим підстав вважати правочин нікчемним згідно ч. 2 ст. 228 ЦК немає.

Крім того, як встановлено судом контрагенти позивача задекларували свої відповідні податкові зобов'язання з ПДВ у поданих до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податко вих деклараціях з ПДВ, а відомостей про не сплату контрагентами своїх податкових зобов'я зань з ПДВ чи наявність податкового боргу з ПДВ матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність фактичного порушення бюджетних інтересів держави по господарським взаємовідносинам з позивачем.

Фактично, як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на положеннях транзитних актів перевірки ТОВ "ТПК "Салтіс" від 31.03.2011р. №730/23-04/37146414 і ТОВ "Аліє дора" від 06.04.2011р. №752/23-03/37270339, відсутності вказаних підприємств за своїм місцезнаходженням, не надання ним документів до перевірки, відсут-ністю, на думку перевіряючих, необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим перевіряючими зроблено висновок про нікчемність усіх укладених вказаними товариствами правочинів, безпідставне формування своїх податкових зобов'язань і кредиту.

Однак такі висновки транзитних актів перевірок є формальними і необ'єктивними, оскіль ки ґрунтуються не на первинних документах податкового обліку та фактах, з якими законодавець пов'язує нікчемність правочинів, а на інших обставинах, які не мають значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ. З цих і наведених ви ще мотивів невірного застосування податковими органами положень цивільного законодавст ва, а також за відсутності відпо відних судових рішень висновки транзитних актів перевірок не є належним, допустимим і достатнім доказом у підтвердження фактів недійсності, фіктивності, нікчемності правочинів і не відміняють раніше задекларовані вказаними підприємствами показники податкової звітності.

Подальше одноосібне списання (обнуління) податковими органами з електронних баз податкової звітності всіх самостійно задекларованих ТОВ "ТПК "Салтіс" і ТОВ "Аліє дора" по казників податкових зобов'я зань і кредиту з ПДВ (у т.ч. податкових зобов'язань з ПДВ по господарським взаємовідносинах з позивачем) не передбачено податковим законодавством та суперечить положенням ст.ст. 216, 228 ЦК щодо застосування правових наслідків недійсності нікчемних правочинів, а також вчинено органами державної податкової служби поза межами наданої їм компетенції, тому не береться судом до уваги за недопустимістю.

Посилання відповідача на ознаки фіктивності ТОВ "ТПК "Салтіс" і ТОВ "Аліє дора" не є доказом у даній справі, так як не є юридичним фактом. Згідно із ст. 551 ГК наявність ознак фіктивності дає підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи, в т.ч. визнання реєстраційних документів недійсними.

Відпові дач не вправі одноосібно й на власний розсуд кваліфікувати діяльність госпо дарю ючих суб'єктів, їх посадових службових осіб, визначати чи мало місце злочи нне діяння та чи вчинене воно цією особою, оцінювати дійсність правочинів, а та кож застосовувати наслідки недійсності правочинів, тим самим в порушення конституцій ного порядку (ст. 124 Конституції України) присвою ючи собі функції судових органів.

З урахуванням вищевикладеного, наведені в акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем пору шення є необґрунтованими і безпідставними, оскільки всупереч п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відпові дачем без належних і достатніх мате ріалів, які достовірно підтвер джували відповідні юри дичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність правочину та заниження податкових зобов'язань.

Інших переконливих аргументів та доказів проти позову відповідач суду не навів.

Як вбачається, надані відповідачем заперечення не підтверджені необхідними у цьому випадку фактами і доказами, а оформлений відповідачем акт перевірки не є достатнім доказом для висновку про заниження пози вачем своїх податкових зобов'язань з ПДВ і не спростовує достовірність задекларованих позивачем показників податкового кредиту та задекларованих його контрагентами показників податкових зобов'язань з ПДВ за січень, лютий 2011р.

Суд зазначає, хоча відповідач на це не посилався, що позивачем не надано суду доказів повної сплати вартості придбаного товару за договорами з ТОВ "ТПК "Салтіс" і ТОВ "Аліє дора", однак дана обставина не впливає правомірність віднесення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, оскільки фактична сплата ПДВ постачальникам товарів/послуг має значення для включення ПДВ до податкового кредиту у разі першої події -списання коштів в рахунок оплати за товар/послуги (п. 198.2 ст. 198 ПК) або безпосередньо для бюджетного відшкодування податку (п. 200.4 ст. 200 ПК), що не стосується обставин даної справи.

Враховуючи недостатність наданих відповідачем доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказу вання правомірності прий нятого рішення, тих обставин, які стали підставою для прийняття такого рішення, а також беручи до уваги невірне застосу вання зазначених відповідачем норм податкового та цивіль ного законодавства, податкове нарахування у сумі 1'353'451 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 1 грн. не можна вважати обґрунтованим, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню у цій частині.

Водночас не підлягає задоволенню позов у частині визнання протиправним і скасу вання податкового повідомлення-рішення від 22.06.2011р. №0002242307/0 про сплату 1 грн. штрафу, оскільки, як було встановлено судом, в цій частині дане повідомлення-рішення вже скасовано рішенням ДПА у м. Києві від 06.09.2011р. №8913/10/25-114.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура" частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва від 22.06.2011р. №0002242307/0 в сумі 1353452 грн. (у тому числі: 1353451 грн. -основного платежу; 1 грн. -штрафних санкцій).

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва 16.09.2011р. №0003832307/0.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Мануфактура" в задово ленні позову в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва від 22.06.2011р. №0002242307/0 в сумі 1 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура" судовий збір у розмірі 28,23 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко