Постанова № 24012229, 19.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2012 року № 2а-19248/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Крупічко Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби до Закритого акціонерного товариства Закритого акціонерного товариства «Каргілл», Приватного підприємства «Колос Кировоградщини - 2009», Приватного підприємства «Електропроммаш»про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за договорами поставки сільгосппродуктів вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у зв'язку з їх нікчемністю у розмірі 14 505 461,4 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків (надалі -Позивач) з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства «Каргілл»(надалі -Відповідач1), Приватного підприємства «Колос Кировоградщини - 2009»(надалі -Відповідач2), Приватного підприємства «Електропроммаш»(надалі -Відповідач3) про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за договорами поставки сільгосппродуктів вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у зв'язку з їх нікчемністю у розмірі 14 505 461,4 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що кошти, отримані відповідачами за договорами, вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у зв'язку з нікчемністю та підлягає стягненню в дохід держави.

Відповідач1 проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Відповідач2 та Відповідач3 в судове засідання не прибули, своїх повноважних представників не скерували, позиції щодо заявленого позову не виклали.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню , з огляду про наступне.

Матеріалами справи, Позивачем проведено позапланової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «AT Каргілл», код за ЄДРПОУ 20010397 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Колос Кіровоградщини -2009», код за ЄДРПОУ 36793511, ПП «Електропроммаш», код за ЄДРПОУ 30330862 період з 01.01.2008р. по 31.03.2011р.

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, в тому числі виписок банку про рух коштів по рахунках, відкритих ЗАТ «AT «Каргілл»в установах банків, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до наданих до перевірки договорів, первинних бухгалтерських (звіт про рух та наявність товарів, звіт про надходження товару), банківських документів, податкових та видаткових накладних, ЗАТ «AT «Каргілл»на протязі періоду, що перевірявся, перебувало у взаємовідносинах з ПП «Колос Кіровоградщини-2009»та ПП «Електропроммаш», місце реєстрації Кіровоградська ОДПІ.

Під час проведення перевірки , та при системному аналізі взаємовідносин ЗАТ «AT Каргіл»з ПП „Електропроммаш" , ПП „Колос Кіровоградщини 2009" та враховуючи, що розслідуванням по справі слідчим відділом ПМ ДПА у Кіровоградській області проводиться досудове слідство по кримінальній справі №57-481 по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні злочинів передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212 КК України за фактом фіктивного підприємництва за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно, яке полягає в створенні суб'єктів підприємницької діяльності за ознаками фіктивності як ПП «Електропроммаш», ПП «Колос Кіровоградщини 2009», з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі з умисного ухилення від сплати податків діючих суб'єктів господарювання, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Розрахунки по всіх договорах за період з 01.01.2008р. по 31.03.2011р. між ПП «Електропроммаш»(код 37048886) та ЗАТ «AT «Каргілл»проводились в безготівковій формі.

Також, розслідуванням по справі слідчим відділом ПМ ДПА у Кіровоградській області проводиться досудове слідство по кримінальній справі №57-481 по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні злочинів передбачених ч.З ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.З ст.27, ч.З ст.212 КК України за фактом фіктивного підприємництва за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно, яке виражається в створенні суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності як ПП „Електропроммаш" , ПП „Колос Кіровоградщини 2009" , з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі з умисного ухилення від сплати податків діючих суб'єктів господарювання, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Печатки ПП „Колос Кіровоградщини 2009", ПП „Електропроммаш", первинна документація вказаних підприємств, а також інших підконтрольних вищевказаним особам підприємств вилучені 21.04.2011р. на паперових та електронних носіях інформації (флешах, системному блоці, ноутбуці) в ході проведених обшуків в використовуваному ОСОБА_3, автомобілі, за місцем проживання ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_1. із використовуваного ОСОБА_4, автомобіля, а також в використовуваному вище переліченими особами офісному приміщенні за адресою АДРЕСА_2.

Окрім того перевіркою встановлено, що що в протоколах допитів ОСОБА_5, який рахувався засновником та директором ПП „Електропроммаш", та ОСОБА_6 який рахувався засновником та директором ПП „Колос Кіровоградщини 2009". Як було встановлено органами податкової міліції під час досудового слідства, що вказані суб'єкти господарювання були ними зареєстровані без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, на прохання чи за погодженням з ОСОБА_3 чи ОСОБА_4, до діяльності вказаних підприємств не причетні, договірні та первинні документи щодо придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не виписували і фінансово-господарських операцій з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не здійснювали. За зазначеними в реєстраційних документах юридичними адресами вказані підприємства не знаходились.

Дані щодо непричетності вказаних осіб до фінансово-господарської діяльності підтверджуються висновками проведених по справі комп'ютерно - технічних експертиз, відповідно даних яких в вилученому за місцем проживання ОСОБА_3 ноутбуці, в системному блоці вилученому в використовуваному ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тіньовому «офісі», містяться електроні файли щодо складання первинних документів вищевказаних підприємств.

Як вбачається із матеріалів справи, що УПМ ДПА у м. Києві проводиться перевірка фінансово - господарської діяльності ЗАТ AT «Каргілл»з питань господарських взаєморозрахунків з ПП «Електропроммаш», ПП «Колос Кіровоградщини 2009».

На дослідження надані договори поставки, податкові накладні, контракти, за підписами гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 При порівнянні підписів, що підлягають дослідженню із наданими на дослідження в якості порівняльного матеріалу встановлені розбіжності ряду загальних ознак., а також окремих ознак підписів. Встановлені розбіжності визнані суттєвими, інформативними, характерними, у своїй сукупності є стійкими та у комплексі достатніми для висновку про те, що підписи виконані іншою особою.

Інформація про наявність основних засобів, нематеріальних активів відсутня. За наявною інформацією у ПП „Електропроммаш", ПП „Колос Кіровоградщини 2009", трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності відсутні.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03 №436-ІV, якими визначено: «Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства».

«Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.»

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Відповідно до ст.3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, наявність офісного приміщення а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи) встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦКУ є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.4 прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного Кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.202 ЦК України).

В ході проведення перевірки не встановлено факту надання послуг, передачі товарів (послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, актів виконаних робіт, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, надання послуг.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.647 Цивільного кодексу України, договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.655 за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар, послуги) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар, послуги) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар (послуги), який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України). За ст.662 ЦКУ продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар: надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Також, просимо суд звернути увагу,що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про те, що правочини між ПП «Колос Кіровоградщини-2009», ПП „Електропроммаш" та ЗАТ «AT Каргілл»здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, операції ПП «Колос Кіровоградщини-2009», ПП „Електропроммаш" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.^В зв'язку з цим посадові особи ПП «Колос Кіровоградщини-2009»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Відповідно до статті 202 ЦК України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Поняття "інтереси держави" полягає в дотриманні суб'єктами господарювання правових актів, які визначають соціально-економічні основи Держави та суспільства (рішення Конституційного Суду України по справі №1 -1 \99 від 8 квітня 1999 року).

Недотримання вимог податкового законодавства , а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Суб'єкт господарювання, який за результатами вчинення господарської операції не задекларував податкові зобов'язання та не сплатив відповідні суми до бюджету, не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства; прагнув настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

ч.1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

ч.2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між ЗАТ «Каргілл»та вищезазначеними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи із наступного.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним .є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ст. 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочин}' не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок , є нікчемним.

Необхідно враховувати, що, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Тобто вчинені правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України порушують публічний прядок, оскільки були спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Таким чином, вищевказані договори, які укладені між ЗАТ «Каргілл»та контрагентами відповідно до п. 1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26 вересня 2006 року правочин. який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Така позиція повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у до Листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, відповідно до якої платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 Ф№ 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину. який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судам варто мати на увазі, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами не доведено відсутність правових підстав для стягнення коштів до бюджету.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 11, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути в дохід Держави з Закритого акціонерного товариства «АТ Каргілл», «Колос Кировоградщини -2009», Приватного підприємства «Електронпроммаш»кошти, одержані за договорами про поставку сільгосппродуктів вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у зв'язку з їх нікчемністю на загальну суму 14 505 461,4 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур