Ухвала суду № 24008509, 18.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2012 р.Справа № 2-а/1570/7325/11

Категорія:8.2.2Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

суддів - Домусчі С.Д.

Скрипченка В.О.

при секретарі - Абилгазінової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСАНІТ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ТЕХСАНІТ" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Приморському районі м. Одеси (у теперішній час ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської обласної Державної податкової служби) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2011 року №0001762350 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 65 115, 67 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що оскаржене рішення мотивоване висновками відповідача (за результатами перевірки) про порушення підприємством п.187.1 ст. 187, п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 ПК України, яке полягало у віднесенні до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 65 115,67 грн., сплаченого ТОВ "Компанія Делі" за договором, який є нікчемним. На думку позивача, ці висновки є помилковими, оскільки реальність його договору з ТОВ "Компанія Делі" підтверджується відповідними документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що згідно акта ДПІ у Приморському районі м. Одеси №1798/23-5/37421699 від 30 червня 2011 року "Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ "Компанія Делі" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у березні, квітні 2011 року", у ТОВ "Компанія Делі" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, а тому відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 203, ч.ч.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України угоди, укладені з ТОВ "Компанія Делі" є нікчемними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2010 року адміністративний позов ТОВ "ТЕХСАНІТ" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0001762350 від 28 липня 2011 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ДПІ у Приморському районі м. Одеси подало апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Згідно довідки з ЄДРПО України, видами господарської діяльності ТОВ "ТЕХСАНІТ" за КВЕД є: будівництво будівель, інші монтажні роботи.

Між ТОВ "ТЕХСАНІТ" (покупець) та ТОВ "Компанія Делі" (постачальник) був укладений договір постачання б/н від 07 лютого 2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцю будівельні матеріали та малоцінні швидкозношувані предмети, а покупець прийняти цей товар та оплатити його. Сума договору складає 766 000 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно п.8.1 зазначеного договору покупець повинен передплатити відсоток вартості товару, що погоджений сторонами в акцептованій продавцем заявці від постачальника протягом 5 банківських днів від дня надходження рахунку-фактури від продавця до бухгалтерії постачальника.

Відповідно до п. 2 зазначеного договору поставка товару здійснюється на умовах ЕXW, склад постачальника. На складі постачальника покупець власними силами здійснює завантаження товаром транспортного засобу покупця. Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця водночас із передачею товару за видатковою накладною.

10 березня 2011 року ТОВ "ТЕХСАНІТ" здійснило на рахунок ТОВ "Компанія Делі" через АКБ "Імексбанк" м. Одеса часткову передплату товару на загальну суму 650 000 грн., у тому числі ПДВ -108 333, 33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11583 від 10 березня 2011 року.

На підставі перерахування ТОВ "ТЕХСАНІТ" на банківський рахунок постачальника зазначених коштів в якості оплати товарів, що підлягають постачанню, ТОВ "Компанія Делі" видало на ім'я позивача відповідну податкову накладну №5 від 10 березня 2011 року на суму ПДВ 108 333, 33 грн.

Факт отримання ТОВ "ТЕХСАНІТ" зазначеного товару підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами видатковою накладною №5 від 30 березня 2011 року на суму 650 000 грн., у тому числі ПДВ - 108 333,33 грн.

Іншу частину товару за договором б/н від 07 лютого 2011 року позивачем було отримано від контрагента на підставі видаткової накладної №13 від 31 березня 2011 року на суму 116 000 грн., у тому числі ПДВ - 19 333, 33 грн., внаслідок чого ТОВ "Компанія Делі" видало на ім'я позивача відповідну податкову накладну №13 від 31 березня 2011 року на суму 116 000 грн., у тому числі ПДВ - 19 333, 33 грн.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №13 від 30 березня 2011 року поставка товару позивачу контрагентом - ТОВ "ТЕХСАНІТ" відповідно до умов п.2 договору б/н від 07 лютого 2011 року було здійснено позивачем шляхом самостійного вивозу товару зі складу ТОВ "Компанія Делі" транспортним засобом - автомобілем марки МАЗ-551605, №ВН31-69ВИ, за видатковою накладною 30 березня 2011 року №5 на суму 650 000 грн., у т.ч. ПДВ -108 333,33 грн. та видатковою накладною №13 від 31 березня 2011 року на суму 19 333, 33 грн., у тому числі ПДВ -116 000 грн.

Транспортний засіб - автомобіль марки МАЗ-551605, №ВН31-69ВИ, яким здійснювалося перевезення товару, використовувався ТОВ "ТЕХСАНІТ" на підставі укладеного з ТОВ "Будівельна фірма" договору оренди транспортного засобу б/н від 03 січня 2011 року та акта приймання-передачі обладнання (додаток №1 до зазначеного договору), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених документів.

За наслідками виконання договору б/н від 07 лютого 2011 року, на підставі вищезазначених податкових накладних ТОВ "ТЕХСАНІТ" включило до податкового кредиту у декларації з ПДВ за березень 2011 року суму ПДВ у розмірі 127 666, 67 грн.

Контрагентом позивача - ТОВ "Компанія Делі" - суму ПДВ у розмірі 127 666, 67 грн. по вказаній господарській операції з ТОВ "ТЕХСАНІТ" було включено до своїх податкових зобов'язань у податковій декларації за березень 2011 року.

В червні 2011 року, скористувавшись правом на формування податкового кредиту, з урахуванням виявленої помилки при внесенні до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної №13 від 31 березня 2011 року внаслідок її оформлення з порушенням вимог ПК України, ТОВ "ТЕХСАНІТ" надало до ДПІ у Приморському районі уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у березні 2011 року, згідно якого відкориговано у сторону зменшення на 62 551 грн. суму податкового кредиту з ПДВ, сформованого у податковій декларації за березень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Делі". Після виправлення помилки податковий кредит по декларації з ПДВ за березень 2011 року по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом склав 65 115, 67 грн. До суми цього податкового кредиту за березень 2011 року ТОВ "ТЕХСАНІТ" було включено суму ПДВ на підставі податкової накладної №5 від 30 березня 2011 року.

15 липня 2011 року на підставі наказу №2012 від 30 червня 2011 року "Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "ТЕХСАНІТ" головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси Лісовською М.В. проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "ТЕХСАНІТ" з питань правових взаємовідносин з ТОВ "Компанія Делі" за березень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №4380/23-513/33217140 від 15 липня 2011 року, у висновках якого відображено порушення ТОВ "ТЕХСАНІТ" п.187.1 ст. 187, п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим встановлено заниження позивачем суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 65 115, 67 грн.

Зазначені висновки відповідача про встановлені порушення ґрунтуються на даних акта ДПІ у Приморському районі м. Одеси №1798/23-5/37421699 від 30 червня 2011 року "Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ "Компанія Делі" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у березні, квітні 2011 року", у висновках якого відображено, що у ТОВ "Компанія Делі" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, а тому відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 203, ч.ч.1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України угоди з контрагентами за березень, квітень 2011 року мають ознаки нікчемності.

Також, в акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси №4380/23-513/33217140 від 15 липня 2011 року зазначено, що в ході перевірки встановлено, що згідно наданих на перевірку підтверджуючих документів, у періоді, який перевірявся, поставка товару ТОВ "ТЕХСАНІТ" контрагентом ТОВ "Компанія Делі" здійснювалася 30 березня 2011 року, однак в порушення п.187.1 ст. 187 ПК України датою складання податкових накладних, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит у березні 2011 року, є інша дата, аніж дата відвантаження відповідних товарів. Отже, зазначені податкові накладні були оформлені з порушенням вимог чинного законодавства з огляду на положення п.198.6 ст. 198 та п.201.10 ст. 201 ПК України, а тому ТОВ "ТЕХСАНІТ" було неправомірно включено до податкового кредиту у березні 2011 року суми ПДВ за такими податковими накладними. Крім того, ТОВ "ТЕХСАНІТ" заяви зі скаргою щодо порушення контрагентом порядку складання податкових накладних на постачальника - ТОВ "Компанія Делі" до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року не надавало.

Не погодившись із висновками акта перевірки №4380/23-513/33217140 від 15 липня 2011 року ТОВ "ТЕХСАНІТ" листом №18 від 21 липня 2011 року на адресу ДПІ у Приморському районі м. Одеси надіслало заперечення на зазначений акт.

05 серпня 2011 року ТОВ "ТЕХСАНІТ" була отримана відповідь ДПІ у Приморському районі м. Одеси №43303/80/23-513 від 28 липня 2011 року на вищезазначені заперечення, в якій вказувалось, що податковим органом встановлено достовірність складання податкових накладних, виписаних ТОВ "Компанія Делі" на ім'я ТОВ "ТЕХСАНІТ", а саме податкової накладної від 10 березня 2011 року №5 на суму ПДВ 108 333, 33 грн., однак цей факт не змінює висновків, зроблених в акті перевірки стосовно господарських відносин позивача із контрагентом ТОВ "Компанія Делі".

На підставі висновків акта ДПІ у Приморському районі м. Одеси №4380/23-513/33217140 від 15 липня 2011 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001762350 від 28 липня 2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 65 115, 67 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1 грн.

За результатами розгляду скарги позивача, ДПА в Одеській області прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення №0001762350 від 28 липня 2011 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Придбаний у ТОВ "Компанія Делі" товар було в подальшому використано позивачем у межах своєї господарської діяльності при виконанні ремонтних сантехнічних робіт згідно договору підряду № б/н від 12 січня 2011 року, укладеного з ТОВ "Бізнес-Центр", що підтверджується належним чином оформленими та підписаними сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року та кінцевою відомістю використаних ресурсів.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно формував податковий кредит по господарським операціям з ТОВ "Компанія Делі", оскільки їх реальність підтверджується відповідними документами, а висновки акта перевірки про порушення підприємством п.187.1 ст. 187, п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 ПК України не ґрунтуються на Законі та зроблені без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття і, тому, оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а також нормам діючого законодавства.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси вказується, що у ТОВ "Компанія Делі" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, а тому, відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 203, ч.ч.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України угоди, укладені з ТОВ "Компанія Делі" є нікчемними, у зв'язку з чим товариство неправомірно формувало податковий кредит по господарським операціям з ТОВ "Компанія Делі".

Колегія суддів не приймає до уваги наведені доводи апелянта, виходячи з наступного.

Статтею 20 "Права органів державної податкової служби" ПК України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

ЦК України містить загальні правила про недійсні правочини -це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦК), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦК) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу Закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 ЦК України.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК).

Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" - державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених Законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 208 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з тим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З наведеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів, а не податкових органів.

Відповідно до ст. 198 ПК України -право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що товарність господарських операцій між позивачем і ТОВ "Компанія Делі" підтверджується платіжним дорученням, податковою та товарно-транспортною накладною. Про використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача свідчить його договір підряду, укладений з ТОВ "Бізнес-Центр", виконання якого підтверджується належним чином оформленими та підписаними сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актом приймання виконаних будівельних робіт, та кінцевою відомістю використаних ресурсів.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та необхідність задоволення позовних вимог є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської обласної Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 квітня 2012 року.

Головуючий:/підпис/Л Л.П. Шеметенко Суддя:/підпис/С.Д. Домусчі Суддя:/підпис/В.О.Скрипченко