Рішення № 24002423, 07.04.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/1790/12 07.05.2012 07.05.2012 07.04.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1490/ 1231/12р. Головуюча по першій інстанції Ротар М.М.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Коломієць В.В., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Скопенко В.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

(далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»)

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2012 року за позовом

ТОВ «ОТП Факторинг Україна»

до

ОСОБА_5,

третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

22 березня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності відповідачці, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 18 січня 2008 року.

Позивач зазначав, що прийняв право вимоги за вказаним кредитним договором від ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ

ОТП Банк». Згідно цього кредитного договору третій особі ОСОБА_4. було видано 24 096, 10 швейцарських франків зі сплатою 5, 99 % + FIDR та строком повернення 19 серпня 2019 року. В забезпечення виконання зазначеного договору 18 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачкою було укладено договір іпотеки, який забезпечував виконання зобов'язань третьої особи ОСОБА_4 за кредитним договором. Вартість предмета договору іпотеки визначена в розмірі 148 430 грн. Посилаючись на те, що третя особа не виконує умови кредитного договору, має заборгованість в розмірі 228 690 грн., позивач просив звернути стягнення на вказаний будинок шляхом продажу позивачем із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме з правом укладання від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою будь-якою особою-покупцем та з наданням позивачу всіх повноважень продавця.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. На думку апелянта, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем порушена процедура повідомлення відповідачки про усунення порушення зобов'язання, а тому відмовив в задоволенні позову.

Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскарженого рішення і ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 18 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за яким позичальнику надано кредит в розмірі 24096,10 швейцарських франків до 19 серпня 2019 року (а.с. 7-12).

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 18 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки нерухомого майна, яке належить їй на праві власності, а саме: будинок АДРЕСА_1 (а.с. 14-16).

Згідно рішення загальних зборів акціонерів від 23 квітня 2009 року Банк змінив свою назву з ЗАТ «ОТП Банк» на ПАТ «ОТП Банк», яке стало правонаступником всіх прав і обовязків ЗАТ «ОТП Банк» (а.с. 24).

10 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ПАТ «ОТП Банк» передав останньому права вимоги за кредитними договорами (а.с. 25).

Також, 10 грудня 2010 року між вказаними сторонами був укладений договір про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «ОТП Банк» передав та відступив ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сукупність прав, належних ПАТ «ОТП Банк» за договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звернення стягнення на заставлене майно (а.с. 33).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 січня 2012 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 1 061 124 грн. 43 коп. заборгованості за кредитним договором. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 березня 2012 року вказане рішення суду змінено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 30 577,55 швейцарських франків, що еквівалентно 258 198 грн. 79 коп., заборгованості за кредитним договором. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Крім того, 15 грудня 2011 року ухвалою апеляційного суду Миколаївської області залишено без змін рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 жовтня 2011 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання вищезазначених кредитного договору і договору іпотеки, предметом якого є спірний будинок, недійсними, відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Обставини, встановлені цими рішеннями суду є преюдиціальними фактами, так як відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 35 Закону «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю і боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надсилались іпотекодавцю і боржнику письмові вимоги (а.с. 22-23, 99-102).

Але, згідно ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.

Тому, висновок суду щодо відмови в задоволенні позову в зв'язку з порушенням позивачем процедури повідомлення відповідачки про усунення порушення зобов'язання є помилковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Матеріалами справи підтверджується, що розмір предмету іпотеки не перевищує суму заборгованості за основним зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у своїй позовній заяві вказало спосіб звернення стягнення шляхом продажу ним із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме з правом укладання від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою будь-якою особою-покупцем та з наданням йому всіх повноважень продавця.

Пунктами 6.4; 6.4.1 іпотечного договору передбачено спосіб реалізації іпотечного майна шляхом самостійного права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Але, згідно цих пунктів договору, вказаний спосіб реалізації є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Тому, колегія суддів вважає за доцільним визначити такий спосіб реалізації іпотечного майна, як продаж його з публічних торгів.

Згідно п. 3.1 Положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого в міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038, орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота. Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, що створені і діють відповідно до закону. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю. Місце проведення прилюдних торгів визначається спеціалізованою організацією за погодженням з іпотекодержателем.

Таким чином, позовні вимоги позивача про звернення стягнення на іпотечне майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню, але іншим способом реалізації іпотечного майна.

Стосовно положень статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк» та яке уступило право вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна», звернути стягнення на іпотечне майно - жилий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_5, шляхом проведення прилюдних торгів органами державної виконавчої служби.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 3520 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять грн.) судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України протягом двадцяти днів.

Головуюча

Судді