Вирок № 24001467, 16.05.2012, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

дата документу :

Справа № 1/1005/95/2012

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Величка В.П.,

при секретарях судового засідання - Бохоновській Г.С., Леоненко А.О.,

за участю помічника прокурора - Маркицького А.М.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Великий Луг, Червоноармійського району, Житомирської області, мешканки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, вдови, освіта вища, раніше не судимої,

- у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 149 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2009 року ОСОБА_1 знаходячись в м. Житомирі погодилась на пропозицію невстановленої особи на ім'я ОСОБА_15 узяти участь у переміщені молодих громадянок України до Республіки Індонезія.

Для цього, ОСОБА_1 на початку січня 2010 року за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, діючи умисно, запропонувала ОСОБА_2, підшукати знайомих дівчат, для працевлаштування в м. Джакарта Республіки Індонезія. На вказану пропозицію, ОСОБА_2, будучи введена в оману, завербованою та не обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_1 погодилась і розповіла своїй знайомій ОСОБА_3 поїхати з нею та повідомила про пропозицію у працевлаштуванні ОСОБА_1

ОСОБА_1 запропонувавши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 займатися консумацією в нічних клубах Республіки Індонезія, а саме спілкуватися з відвідувачами розважального закладу при цьому повідомила їх про умови праці та високу оплату за неї. При цьому повідомила, що квитки на літак, оформлення закордонних паспортів та проживання мав оплачувати роботодавець. Крім того, ОСОБА_1 повідомила, що в їх обов'язки не буде входити надання сексуальних послуг. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не будучи обізнаними про наміри ОСОБА_1 погодились на її пропозицію поїхати в Республіку Індонезію для зайняття консумацією. Після чого, ОСОБА_1 діючи згідно розробленого плану, знайшла турагенство "Оскар Вейс" в якому швидко виготовила закордонні паспорти та придбала квитки на літак рейсу "Київ-Москва" на своє ім'я та на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, після чого ОСОБА_2 від поїздки відмовилась.

23 лютого 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з аеропоту "Бориспіль" вилетіли до РФ м. Москва, де їх зустріли невстановлені в ході досудового слідства особи, один з яких мав ім'я ОСОБА_15 та посадили в автомобіль, а водій, особа якого не встановлена, відвіз їх у супроводі зазначених чоловіків до м. Одинцово Московської області, де вони посилились у невстановленій квартирі.

Наступного дня, 24 лютого 2010 року, ОСОБА_1 супроводжуючи ОСОБА_3 вилетіли літаком рейсу "Москва-Абу-Дабі" до ОАЕ, де їх зустрів чоловік азіатської національності на ім'я ОСОБА_16.

24 лютого 2010 року ОСОБА_1 та невстановлений досудовим слідством чоловік на ім'я ОСОБА_16 супроводжуючи ОСОБА_3. літаком рейсу "Абу-Дабі-Куала-Лумпур" прилетіли до Республіки Малайзія м. Куала-Лумпур, де чоловік на ім'я ОСОБА_16 допоміг оформити візи для виїзду у Республіку Індонезія.

25 лютого 2010 року ОСОБА_3 у супроводі чоловіка на ім'я ОСОБА_16 та ОСОБА_1 вилетіли літаком рейсу "Куала-Лумпур- Джакарта" в м. Джакарта Республіка Індонезія де ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 чоловіку на ім'я ОСОБА_17.

Після реєстрації, ОСОБА_1 діючи згідно домовленостей на невстановленому автомобілі за вказівкою чоловіка на ім'я ОСОБА_17 відвезли ОСОБА_3 до клубу "Маліоборо" м. Джакарта, де чоловік на ім'я ОСОБА_17 поселив ОСОБА_3 в будинку, який знаходиться поблизу під охороною, в кімнату без вікон та заборонив покидати вказане приміщення.

Прибувши в м. Джакарта Республіка Індонезія, ОСОБА_3 від чоловіка на ім'я ОСОБА_17 дізналась, що її обманули і вона не буде надавати послуги з консумації, а має надавати оплатні сексуальні послуги клієнтам клубу "Маліоборо".

ОСОБА_3 знаходячись в чужій країні, без паспорту та під повним контролем невстановленого чоловіка на ім'я ОСОБА_17 була змушена працювати в нічному клубі "Маліоборо" та надавати послуги сексуального характеру під контролем та примусом чоловіка на ім'я ОСОБА_17, який їй повідомив, що вона не зможе без документів повернутися додому до того часу, поки не відпрацює борг в сумі 15000 доларів США, які він заплатив за неї невстановленим особам та ОСОБА_1

Пропрацювавши з 26 лютого 2010 року по 15 жовтня 2010 року невстановлена особа придбала для ОСОБА_3 квиток на літак, повернув паспорт громадянки України для виїзду за кордон та відправив рейсом "Джакарта-Абу-Дабі" до ОАЕ, після чого вона рейсом "Абу-Дабі-Київ" прилетіла до аеропорту "Бориспіль".

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вину свою у вчиненні злочину фактично визнала та пояснила, що дійсно за її допомогою потерпіла ОСОБА_3 попала до нічного клубу "Маліоборо" в м. Джакарта Республіки Індонезія де надавала послуги сексуального характеру. Зазначає, що вона особисто ніяких коштів за ОСОБА_3 не отримувала.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що під час однієї із зустрічей, яка відбулася перед 2010 роком, ОСОБА_2, розповіла, що її запропонували роботу за кордоном, а саме в Республіці Індонезії. Вона цим зацікавилась, так як не могла знайти роботу в м. Житомир та попросила ОСОБА_2 розповісти про роботу, остання сказала, що роботу запропонували та допомагає їй працевлаштуватись в Республіці Індонезії знайома на ім'я ОСОБА_1, яка обіцяє офіційне працевлаштування в розважальних закладах Республіки Індонезії з можливістю отримувати заробітну платню, яку в Україні ніколи не отримаєш, при умові, що надання сексуальних послуг повністю виключено. Вона попросила познайомити її з ОСОБА_1 і якщо вона підійде то хотіла б разом з ОСОБА_2 поїхати на роботу до Республіки Індонезії. ОСОБА_2 пообіцяла, що поговорить з ОСОБА_1. Наступного дня ОСОБА_1 зателефонувала та попросила надіслати на електрону скриньку її фотознімки. Наступного дня ОСОБА_1 зателефонувала і сказала, що вона підходить та через декілька днів треба їхати до м. Київ, де будуть оформлені необхідні документи для виїзду за кордон. Також ОСОБА_1 розповіла, що вона працевлаштує її в одному з дорогих розважальних закладах м. Джакарти Республіки Індонезії, на півроку, по контракту і за зовнішніми даними вона консумацією заробить немало грошей.

Приблизно через 2-3 дні її знову зателефонувала ОСОБА_1 і домовились про зустріч на автовокзалі м. Житомир. В середині січня 2010 року вона зустрілася на автовокзалі з ОСОБА_1 та своєю подругою ОСОБА_2, з метою поїзди до м. Києва. На вокзалі ОСОБА_2 познайомила її з ОСОБА_1 Зустрівшись та познайомившись з ОСОБА_1, остання запитала чи не передумали вони їхати за кордон, і чи взяли з собою паспорти та почувши, що ОСОБА_2 та вона налаштовані їхати до Республіки Індонезії, вона з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сіли до маршрутного таксі та вирушили до м. Києва. За проїзд у маршрутному таксі до Києва сплачувала ОСОБА_1

По приїзду до м. Київ, вони поїхали до туристичного агентства по вул. Михайлівській, що в м. Києві. В турагенстві куди їх привезла ОСОБА_1, їм мали виготовити документи, однак -попросили почекати і ОСОБА_1 повела її та ОСОБА_2 до ресторану швидкого харчування в торгівельно-розважальному комплексі "Глобус" на вул. Хрещатик в м. Києві. ОСОБА_1 розповідала, про роботу за кордоном, що там хороші умови праці, багато дівчат, ніяких послуг сексуального характеру надавати не потрібно та нема чого боятися, в Республіці Індонезії проституція заборонена законом, та за це суворо карають.

ОСОБА_1 розповіла, що вони будуть працювати у нічному клубі розташованому в м. Джакарта, і займатись консумацією, тобто спокушати клієнтів на придбання дорогих алкогольних напоїв від вартості продажу, яких отримуватимуть 50%. Гроші на оформлення необхідних документів та квитки на переліт надає приймаюча сторона.

Після бесіди вони повернулись до турагенства та оформили необхідні документи. Закордонний паспорт за короткий строк зробити не вдалося так, як не було бланків паспортів.

Наступного разу приблизно в середині лютого, за домовленістю з ОСОБА_1, вони поїхали до м. Києва, за проїзд сплачувала остання, де в ВГІРФО ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримала закордоні паспорти на власні імена, які відразу віддали ОСОБА_1 Після чого ОСОБА_1 сказала, що в двадцятих числах лютого вони вилітають до Республіки Індонезії. Коли були готові документи для виїзду, ОСОБА_2 відмовилась летіти за кордон так як їй заборонив хлопець. Дізнавшись про це ОСОБА_1 сказала, що буде летіти разом з нею, щоб не виникло ніяких проблем при перельоті до м. Джакарти Республіки Індонезії.

21 лютого 2010 року зателефонувала ОСОБА_1 та сказала, що 22 лютого 2010 року вона разом з нею вилітає до Індонезії. Наступного дня вона з ОСОБА_1 на маршрутному таксі виїхала до м. Києва, при цьому ОСОБА_1 оплачувала проїзд, потім до аеропорту "Бориспіль". Квитки на літак до м. Москва і закордонний паспорт знаходилися у ОСОБА_1, паспорт був у останньої з того часу коли його оформили в паспортному столі і як пояснювала ОСОБА_1 він їй потрібен, щоб оформляти документи для виїзду. По прибутті в аеропорт «Домодедово»їх зустрів чоловік на ім'я ОСОБА_15, якого представила ОСОБА_1 При зустрічі ОСОБА_15 запитував ОСОБА_1 -" чому тільки одна дівчина прилетіла, розмова ішла про двох дівчат". ОСОБА_1 сказала, - "що друга дівчина відмовилась летіти до Республіки Індонезії в останній момент і вона пообіцяла віддати гроші, які були витрачені на оформлення її документів". В подальшому на автомобілі поїхали до квартири ОСОБА_15, що розташована в м. Одинцово, Московської області. Знаходячись в квартирі ОСОБА_15 сказав, що в Індонезії ОСОБА_3 буде надавати послуги сексуального характеру та ніякої консумації чи хостес в клубі, для неї не буде. ОСОБА_1 підтвердила слова ОСОБА_15. ОСОБА_3 відповіла, що повертається в Україну, на що ОСОБА_15 та ОСОБА_1 стали говорити та погрожувати, що вона повинна повернути гроші в сумі 3000 доларів США, які начебто витрачені на оформлення документів та квитки. Вийшовши разом з ОСОБА_1 з кухні квартири, вона стала просити ОСОБА_1, щоб вона та ОСОБА_15 не відправляли її до Індонезії, на що ОСОБА_1 відповіла, що гроші вже витрачено та потрібно слухати її та ОСОБА_15, тільки в цьому разі вона зможе відробити затрачені на неї гроші і не буде ніяких проблем.

На протязі всієї ночі вона міркувала, як вийти з положення яке склалося. У зв'язку з тим, що на вказану роботу та умови погодилася лише тому, що в м. Житомир немає де працювати і знаходилася в скрутному матеріальному становищі, та віддавати вказану суму грошових коштів не може. Також зазначила, що вона раніше ніколи не займалась проституцією і для неї це було неприйнятно, однак зрозумівши, що іншого виходу не має, вона повинна буде віддавати гроші ОСОБА_1 та ОСОБА_15. Вранці вона сказала ОСОБА_1, що погоджується летіти до Республіки Індонезії і лише попросила ОСОБА_1, щоб ніхто з рідних не дізнався про те чим буде займатись і що тільки відпрацює борг повернеться до України. ОСОБА_1 завірила що все буде добре.

23 лютого 2010 року її разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_15, двоє чоловіків відвезли автомобілем до аеропорту «Домодедово», які провели їх до реєстрації на літак і переконавшись, що вона зареєструвалась на рейс, попрощались з ОСОБА_1 та вийшли з приміщення аеропорту. Вони вилетіла до аеропорту "Абу-Дабі" Об'єднаних Арабських Еміратів. З аеропорту "Абу-Дабі", вилетіли до аеропорту "Куала-Лумпур" Республіки Малайзія, де їх зустрів в аеропорту китаєць на ім'я ОСОБА_16, який взяв у ОСОБА_1 закордоні паспорти домовився та зробив візи для перебування в Індонезії. По прильоту в аеропорт м. Джакарта їх зустрічав чоловіки на ім'я ОСОБА_17 (ОСОБА_17) та ОСОБА_18, їх представив ОСОБА_16, як її здалося ОСОБА_1 їх не знала. ОСОБА_3 та дівчину з Узбекистану, яка летіла з ними забрав ОСОБА_18 та відвів до автомобіля, а ОСОБА_1 залишилася з ОСОБА_17. З аеропорту ОСОБА_18 відвіз їх до клубу "Маліоборо" м. Джакарта Республіки Індонезії та провів до готелю, який розташований на території клубу. В готелі їх зустріла дівчину на ім'я ОСОБА_19, яка розповіла, що вона потрапила в бордель і повинна надавати послуги сексуального характеру. Знаходячись в нічному клубі "Маліоборо" вона мешкала в розміщеному на території розважального комплексу приміщенні для проживання дівчат повій в кімнаті НОМЕР_2, в якій крім неї проживало ще три дівчини з Узбекистану. Вказане двоповерхове приміщення без вікон та цілодобово охороняється озброєними охоронцями, які наглядали за дівчатами та їхнім пересуванням на території клубу. За територію готелю нікого з дівчат не випускали без нагляду сутенера чи охоронця. Цього ж дня, ОСОБА_17 представив її дівчатам, які працювали у клубі. В розмові ОСОБА_17 сказав, що якщо вона хоче повернутись на Україну то повинна відпрацювати 5000 доларів США, які той особисто сплатив ОСОБА_1 за те, що остання знайшла її та привезла до нього, а також заробити собі на квиток до України надаючи секс послуги відвідувачам клубу. Якщо вона відмовиться виконувати умови то ніколи не повернусь до України і її ніхто більше не знайде, або він продасть її работоргівцям до м. Бангкок звідки вона ніколи не повернеться живою. Після цієї розмови та розповіді дівчат про те, як їх б'є та принижує ОСОБА_17, зрозуміла, що повинна виконувати все, що наказує ОСОБА_17. Наступного дня вона зустріла ОСОБА_1 разом з ОСОБА_17 в клубі "Маліоборо" м. Джакарта, вона намагалась з нею поговорити, кликали її, хотіла попросити, щоб ОСОБА_1 допомогла повернутися до України, але остання зробила вигляд, що не помічає її. Цього ж дня, о 21 год. за місцевим часом вона вийшла надавити як і інші дівчата послуги сексуального характеру клієнтам клубу. В середньому за день вона обслуговувала 5-6 клієнтів. Ніяких грошових коштів за це не отримувала. За надані сексуальні послуги чоловіки розраховувались з сутенерами, які знаходились в клубі, та працювали на ОСОБА_17. Розмов відмовитись надавати послуги сексуального характеру не вела так як сподівалась залишитися живою та повернутись на Батьківщину. По приїзду в «Маліоборо»декілька разів телефонувала ОСОБА_1 з проханням щоб вона допомогла вибратись з борделю, однак ОСОБА_1 кожен раз відповідала, що не може нічим допомогти і всі питання вона повинна вирішувати з ОСОБА_17. Через два-три дні, ОСОБА_17 на прохання ОСОБА_1, забрав у неї мобільний телефон і після цього вона могла лише під наглядом ОСОБА_17 телефонувати матері та заспокоювати, розказуючи що у неї все добре. Так само як і інші дівчата з країн СНД, яких шляхом обману продали ОСОБА_17 для сексуальної експлуатації, працювала повією в клубі кожної ночі. Якщо за ніч не було жодного клієнту ОСОБА_17 зранку приходив кричав та бив її.

На початку червня 2010 року до клубу почали прибувати дівчата з України які були також запрошені на роботу хостес до клубу. Коли дівчата дізнавались про те що потрапили в бордель і надання сексуальних послуг чоловікам є необхідною умовою і в якому положенні опинились інші дівчата в «Маліоборо», то були шоковані, що їх так обманули. Деякі з дівчат які прилетіли з України, і у яких ще були при собі мобільні телефони, зрозумівши що потрапили в сексуальне рабство через своїх рідних звертались до посольства України за допомогою та вислали гроші ОСОБА_17 тільки щоб той відпустив їх до України. У неї не було змоги звернутися до того хто б міг заплатити ОСОБА_17. Протягом місяця дівчата які прилетіли з України повернулись додому. Як її стало відомо пізніше деякі з них повідомили про неї в посольство України в Республіки Індонезії. Після того, як всіх дівчат, яких ОСОБА_17 відпустив за повернені їх родичами гроші, вона залишилася одна як громадянка України. При перевірках клубу коли приходили співробітники поліції та Українського посольства, щоб забрати її та повернути до України, ОСОБА_17 наказував ховати ОСОБА_3 від поліції та представників посольства. Як пояснював ОСОБА_17, із-за дівчат з України в нього великі фінансові збитки і проблеми, та просто так він вже не відпустить з клубу ні одну дівчину. Також ОСОБА_17 пообіцяв, якщо вона ще півроку буду працювати на нього повією в клубі, то відпустить додому. Однак в кінці жовтня не довіряючи ніяким обіцянкам ОСОБА_17 за допомогою знайомого, громадянина Китаю, з яким познайомилась в клубі «Маліоборо», змогла втекти з клубу та звернулась до посольства України в Індонезії. Наступного дня вилетіла до України за допомогою посла, який допоміг з відправкою на Батьківщину.

- показаннями свідка ОСОБА_2, про те, що взимку 2009-2010 року її зателефонувала знайома на ім'я ОСОБА_1, з якою познайомилась близько 3 років назад на весіллі у тітки. В подальшому дізналась, що її звати ОСОБА_1, з останньою до цього часу не спілкувалась. Під час розмови ОСОБА_1 запропонувала навчити її нарощувати вії. Прийшовши до ОСОБА_1 додому, під час спілкування з нею, остання розпитувала, чи не хоче вона поїхати за кордон працювати та запропонувала поїхати працювати в Республіку Індонезію, де займатися консумацією в клубі "Маліоборо". Будь-яка можливість надання чи примушування до надання сексуальних послуг виключена. ОСОБА_1 розповіла, якщо вона погодиться поїхати працювати за кордон то остання допоможе з оформлення документів необхідним для виїзду за кордон, всі витрати по працевлаштуванні бере на себе, та в у неї ні яких витрат не буде. Вона пообіцяла подумати. Також ОСОБА_1 під час розмов, розповіла що у неї є компаньйони в м. Москва, які пропонують дівчатам працевлаштування, одного з них звати ОСОБА_15. В подальшому, постійно чуючи завіряння ОСОБА_1, про те, що робота насправді добра, що там хороший заробіток вона вирішила погодиться. ОСОБА_1 повідомила, що необхідно зробити закордонний паспорт та після того, як її зроблять закордонний паспорт, відразу може їхати працювати за кордон. Крім цього, як повідомила ОСОБА_2, ОСОБА_1 сказала їй, що вона може узяти з собою ще когось.

Під час одної з розмов зі знайомою ОСОБА_3 ОСОБА_2 розповіла їй про пропозицію ОСОБА_1 та запропонувала їй поїхати до Індонезії. ОСОБА_3 зацікавило це, та остання попросила, щоб вона дала ОСОБА_3 номер мобільного телефону ОСОБА_1, щоб вона змоги з нею поспілкуватися. Зателефонувавши ОСОБА_1, дала номер ОСОБА_3 та сказала, що остання також має бажання працевлаштуватися за кордоном. ОСОБА_1 сказала, що зателефонує ОСОБА_3

В середині січня 2010 року, вона зустрілася на автовокзалі з ОСОБА_1 та своєю подругою ОСОБА_3, з метою поїзди до Києва. На вокзалі вона познайомила ОСОБА_3 з ОСОБА_1 На маршрутному таксі вони поїхали до м. Києва, за проїзд у маршрутному таксі до Києва платила ОСОБА_1 По приїзду до м. Києва вони поїхали до турагенство, що по вул. Михайлівський в м. Києві. В турагенстві їм повинні були готувати документи, ОСОБА_1 сказали, що потрібно почекати, після чого ОСОБА_1 повела їх до ресторану швидкого харчування в торгівельно-розважальному комплексі "Глобус" по вул. Хрещатик. ОСОБА_1 розповідала, про роботу за кордоном, про хороші умови праці, багато дівчат туди вже їздило та вони були задоволені роботою, ніяких послуг сексуального характеру надавати не потрібно та нема чого боятися, в Індонезії це заборонено законом, та за це суворо карають. ОСОБА_1 розповіла, що вони будуть працювати в нічному клубі розташованому в м. Джакарта, і займатись консумацією, тобто спокушати клієнтів на придбання дорогих алкогольних напоїв від вартості продажу, яких отримувати будемо 50%. Гроші на оформлення необхідних документів та на квитки на переліт надає приймаюча сторона. Після розмови повернулись до турагенства, де її закордонний паспорт, не могли зробити за короткий строку, так як були відсутні бланки паспортів.

Приблизно через місяць був готовий закордонний паспорт. ОСОБА_1 зателефонувала та повідомила, щоб вона збирала речі та готувались їхати за кордон, але їхати відмовилась, так як виникли проблеми з близькими, які заборонили їхати. Також, свідок ОСОБА_2 пояснила, що через деякий час після того, як ОСОБА_3 вилетіла до Індонезії, остання по Інтернету зав'язалась з ОСОБА_2 та повідомила про те, що її примушують надавати сексуальні послуги та забрали документи, що підтверджує показання потерпілої;

- показаннями свідка ОСОБА_8, про те, що приблизно в середині 2010 року йому зателефонувала його дівчина ОСОБА_2 та сказала, що її необхідно допомогти зібрати речі. На запитання, "чи кудись вона переїжджає", відповіла, що їде до Індонезії в м. Джакарта, працювати у нічний клуб. Він запропонував її все розповісти, про поїздку. ОСОБА_2 розповіла, що її родичка на ім'я ОСОБА_1 запропонувала поїхати працювати в м. Джакарта Республіки Індонезія в нічний клуб "Маліоборо", де займатися консумацією. При цьому ОСОБА_1 за свої власні кошти оформила ОСОБА_2 паспорт України для виїзду за кордон та її подрузі ОСОБА_3, придбала для них авіаквитки. Як розповіла ОСОБА_2, ОСОБА_1, про умови роботи хороші, мешкати будуть у готелі, в кімнаті є прибиральниці, робота полягала у консумації, а заклад при цьому розподіляє прибуток 50 на 50. Він категорично був проти поїздки, але ОСОБА_2 стояла на своєму та сказала, що ОСОБА_1 її родичка та вона упевнена у безпечності поїздки. ОСОБА_1 телефонувала до клубу "Маліоборо", та давала її спілкуватися з дівчиною, яка там працюю і дівчина повністю задоволена умовами праці. Йому це не сподобалось і він заборонив їхати в Республіку Індонезії. Також, свідок ОСОБА_8 пояснив, що через деякий час після того, як ОСОБА_3 вилетіла до Індонезії, остання по Інтернету зав'язалась з ОСОБА_2 та повідомила про те, що її примушують надавати сексуальні послуги та забрали документи, що підтверджує показання потерпілої;

- показаннями свідка ОСОБА_9 оголошеними в судовому засіданні, про те, що в травні 2010 року вона стала жертвою торгівлі людьми, і в клубі "?Маліоборо" м. Джакарта Республіки Індонезії, до якого її продали у сексуальне рабство, познайомилась з ОСОБА_3, яка надавала у вказаному клубі послуги сексуального характеру( т.2 а.с. 23-28);

- показаннями свідка ОСОБА_10 оголошеними в судовому засіданні, про те, що в травні 2010 року вона стала жертвою торгівлі людьми, і в клубі "Маліоборо", м. Джакарта Республіки Індонезії, до якого її продали у сексуальне рабство, познайомилась з ОСОБА_3, яка надавала у вказаному клубі послуги сексуального характеру(т.2 а.с. 31-34);

- показаннями свідка ОСОБА_5 оголошеними в судовому засіданні, про те, що в травні 2010 року вона стала жертвою торгівлі людьми і в клубі "Маліоборо", м. Джакарта Республіки Індонезії, до якого її продали у сексуальне рабство, познайомилась з ОСОБА_3, яка надавала у вказаному клубі послуги сексуального характеру( т.2 а.с. 37-40);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, під час якої ОСОБА_3 підтвердила дані нею раніше показання, про те, що ОСОБА_1 на початку 2010 року шляхом обману переправила її до м. Джакарта Республіки Індонезія та продала у сексуальне рабство( т. 2 а.с. 3-6);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, під час якої ОСОБА_2 підтвердила свої покази, дані нею раніше, про те, що з грудня 2009 року по лютий 2010 року ОСОБА_1 оформила їй та ОСОБА_3 документи для виїзду за кордон з метою переправлення до м. Джакарта Республіки Індонезії( т.2 а.с. 19-20);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання, під час якого ОСОБА_3, вказала на фото ОСОБА_1 як на особу, яка переправила її до Республіки Індонезії та продала у сексуальне рабство( т. 2 а.с 1-2);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання, під час якого ОСОБА_2, вказала на фото ОСОБА_1, як на особу, яка намагалась переправити її до Республіки Індонезії(т. 2 а.с. 12-13);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання, під час якого ОСОБА_10, вказала на фото ОСОБА_3 як на особу, яка надавала послуги сексуального характеру в клубі "Маліоборо", м. Джакарта Республіки Індонезії(т.2 а.с. 35-36);

- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання, під час якого ОСОБА_5 вказала на фото ОСОБА_3 як на особу, яка надавала послуги сексуального характеру в клубі "Маліоборо", м. Джакарта Республіки Індонезії(т.2 а.с. 41-42);

- та іншими дослідженими судом доказами.

Аналізуючи в сукупності всі докази по справі, суд знаходить що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена повністю.

Її дії, які виразились у вербуванні та переміщенні людини з метою сексуальної експлуатації, з використанням обману, вчинені щодо кількох осіб за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 149 КК України.

Призначаючи покарання підсудній ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винної, яка вину свою визнала, за місцем проживання характеризується позитивно через відсутність конфліктних ситуацій та зразкову поведінку в побуті, веде здоровий спосіб життя, тому на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває і за допомогою до них не зверталась, вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не скоювала адміністративних правопорушень. Під час судових засідань ОСОБА_1 визнала себе винною в повному обсязі, щиро розкаялась, що виразилось в належній критичній оцінці підсудною своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність. Також підсудна має постійне місце проживання в м. Житомир, де офіційно зареєстрована.

Згідно довідки №137 від 12 травня 2011 року, що видана Старомайданською сільською Радою Житомирської області на утриманні підсудної ОСОБА_1 знаходиться хворий батько пенсійного віку -ОСОБА_12, який потребує лікування(т.3 а.с.4).

Суд враховує також сімейний стан ОСОБА_1, зокрема ту обставину, що в трирічному віці померла її мати ОСОБА_13, а в 22 роки підсудна стала вдовою -помер її чоловік ОСОБА_11

Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», а згідно статті 65 КК України встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

До обставин, що пом'якшують покарання підсудної ОСОБА_1, згідно ст.66 КК України, суд відносить активне сприяння ОСОБА_1 розкриттю злочину під час досудового слідства, а саме повідомлення слідчому СУ ГУ МВС України в Київській області інформації про обставини її протиправних діянь та надання доказів про свою злочину діяльність. Вказані нею обставини досудовому слідству були невідомі.

Обставин, що обтяжують покарання підсудної ОСОБА_1, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням особи винної, тяжкості та обставин вчиненого ОСОБА_1 злочину, суд знаходить необхідним призначити їй покарання, без ізоляції від суспільства, у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення і попередження вчинення підсудною нових злочинів.

При вирішенні питання про речові докази суд враховує вимоги ст. 81 КПК України у відповідності до якої: знаряддя злочину підлягають конфіскації; речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані - знищенню, оскільки інші особи про їх передачу не клопотали; гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям.

Зокрема, електронні квитки, корінці квитків, візитну картку клубу "Маліоборо", розрахунки вхідних і вихідних дзвінків, ДВД диски -залишити при справі.

Вирішуючи питання про речові докази, які знаходяться в камері схову Слідчого управління ГУ МВС України в Київській області, а саме апарат мобільного зв'язку фірми "LG" та комп'ютер фірми «HP», суд знаходить необхідним повернути підсудній.

Цивільний позов по справі суд залишає без розгляду, оскільки заяву яка знаходиться в матеріалах справи(т.1 а.с.237) не може бути визнано заявленим цивільним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 327, 330, 331-335, 341, 343-344 КПК України, ч.2 ст. 149 КК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України та призначити покарання - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_1 обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись до них для реєстрації.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередньою -підписку про невиїзд, а після набрання вироком законної сили запобіжний захід скасувати.

Речові докази: електронні квитки, корінці квитків, візитну картку клубу "Маліоборо", розрахунки вхідних і вихідних дзвінків, ДВД диски -зберігати при справі.

Речові докази: апарат мобільного зв'язку фірми "LG" та комп'ютер фірми «HP»повернути ОСОБА_1

Цивільний позов суд залишає без розгляду.

Скасувати накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1, валізу, грошові кошти в сумі 1000 грн., апарат мобільного зв'язку фірми "Нокіа" імеі НОМЕР_1, картону коробку з набором жіночих тіней, МР-3 програвач в корпусі чорного кольору, пакет з інструкцією користувача, комп'ютер фірми «HP», два МР-3 програвачі фірми «ZEN», сумку чорного кольору, два ключі з бриликом, гаманець червоного кольору, камеру фірми «JVS», сумку чорного кольору, системний блок фірми «BRAIN»№23959024.001-99.)

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту проголошення вироку.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Київської області В.П. Величко