Рішення № 23999637, 15.05.2012, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/2-1636/11

РІШЕННЯ

іменем України

"15" травня 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого -судді Вуїва О.В., при секретарі -Кашарайло А.А.,

за участю: позивачки ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення авансу,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення авансу в якій з врахуванням подальших уточнень вказувала на те, що в липні 2008 року вона домовилася з відповідачами про майбутнє укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що належала відповідачу ОСОБА_2

Також сторонами було узгоджено вартість квартири в 22 000 доларів США.

На підтвердження такої домовленості 10 серпня 2008 року позивачка передала дружині власника квартири - ОСОБА_3 аванс в розмірі 1 000 доларів США, а 02 вересня 2008 року - ще 1 000 доларів США, про що остання написала відповідні розписки, а остаточний розрахунок сторони домовилися здійснити під час нотаріального посвідчення договору.

Однак, незважаючи на домовленість між сторонами, відповідачі в односторонньому порядку збільшили суму авансу на що позивачка не погодилася, що призвело до того, що правочин не відбувся.

Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_1 просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь аванс в національній валюті України відповідно до валютного курсу на час розгляду справи, що становить 15 941,60 грн. з врахуванням індексу інфляції за час користування коштами, що становить 5 128,41 грн. та 3 % річних за весь час користування чужими коштами без зазначення суми, а також всі понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 в усному порядку уточнила свої вимоги та просила про стягнення авансу в тій валюті в якій він надавався, тобто в доларах США, а також зменшила розмір позовних вимог на суму інфляції та процентів.

В іншій частині вимоги залишила незмінними.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково -в частині отримання 10 серпня 2008 року його дружиною від ОСОБА_1 авансу за квартиру в розмірі 1 000 доларів США., вказуючи на те, що решту коштів ні він, ні ОСОБА_3 не отримували та жодних розписок в цій частині не писали.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, підтвердила отримання нею 10 серпня 2008 року від ОСОБА_1 авансу за квартиру в розмірі 1 000 доларів США та не заперечувала проти повернення цих коштів в національній валюті України, проте відповідно до валютного курсу, що діяв на час їх отримання.

В іншій частині вимоги вважала безпідставними, вказуючи на те, що розписку від 02 вересня 2008 року вона не писала та не підписувала, водночас визнала, що в цей день вона дійсно отримала від ОСОБА_1 аванс, проте в національній валюті України та в розмірі 4 800 грн., а не 1 000 доларів США, як зазначено в самій розписці.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що в липні 2008 року позивачка домовилася з відповідачами про майбутнє укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що належала відповідачу ОСОБА_2

Також сторонами було узгоджено вартість квартири в 22 000 доларів США.

На підтвердження такої домовленості 10 серпня 2008 року позивачка передала дружині власника квартири - ОСОБА_3 аванс в розмірі 1 000 доларів США, а 02 вересня 2008 року - ще 1 000 доларів США, про що остання написала відповідні розписки, а остаточний розрахунок сторони домовилися здійснити під час нотаріального посвідчення договору.

Однак, незважаючи на домовленість між сторонами, відповідачі в односторонньому порядку збільшили суму авансу на що позивачка не погодилася, що призвело до того, що правочин не відбувся.

Згідно ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

У разі, коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України вважаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавались.

Вказане повністю узгоджується з положеннями ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином судом встановлено, що:

- передані позивачкою кошти є авансом;

- сторони не уклали та не оформили договір купівлі-продажу квартири за формою, передбаченою ст. 657 ЦК України;

- сторони відмовилися від майбутнього укладення договору, однак особа, що отримала аванс, відмовляється від повернення безпідставно отриманого, а тому такі кошти, незалежно від поведінки та вини будь-якої зі сторін, повинні бути повернуті власнику в тому розмірі, в якому вони надавались.

Також судом встановлено, що кошти в сукупному розмірі 2 000 доларів США передавалися позивачкою саме ОСОБА_3, що підтверджується:

- розпискою від 10 серпня 2008 року про отримання відповідачкою коштів в розмірі 1 000 доларів США (написання розписки та отримання коштів не оспорювалося останньою);

- розпискою від 02 вересня 2008 року про отримання відповідачкою коштів в розмірі 1 000 доларів США. Незважаючи на оспорювання факту написання та підписання вказаної розписки, ОСОБА_3 ухилилася від подання для проведення судової почеркознавчої експертизи необхідних матеріалів та від іншої участі в експертизі. З врахуванням вказаних обставин та положень ст. 146 ЦПК України, приймаючи до уваги часткове визнання відповідачкою обставин щодо отримання нею коштів за цією розпискою, проте в національній валюті України та в іншому розмірі, при цьому остання не надала доказів безгрошовості розписки, а тому суд вбачає підстави для прийняття цього доказу (розписки), як належного та допустимого.

Таким чином саме з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню безпідставно отриманий аванс.

Разом з тим, суд виходить з того, що позивачка, в усному порядку змінюючи свої вимоги про стягнення авансу в іноземній валюті замість національної грошової одиниці України, як зазначено в основному позові, не здійснила уточнення позову в передбаченому нормами Цивільного процесуального кодексу України порядку, тобто шляхом надання уточненого позову в письмовому вигляді.

А тому суд не приймає до уваги таке уточнення, виходить зі змісту вимог основного позову та відповідно до норм 533 ЦК України стягує з відповідачки на користь позивачки в межах вимог останньої аванс в національній валюті України в розмірі 15 941,60 грн., що на час звернення до суду еквівалентно 2 000 доларам США.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_3 також підлягають стягненню судові витрати:

- на користь ОСОБА_1 -в розмірі 171 грн. (51 грн. судового збору + 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи);

- на користь державного бюджету Вознесенського району -залишок судового збору, що на час винесення рішення складає 163,60 грн.

Проте, оскільки в судовому засіданні не доведено обставин щодо отримання спірної суми авансу ОСОБА_2, а тому вимоги до цього відповідача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення авансу -задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно отриманий аванс в розмірі 15 941 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок одна) гривня 60 копійок (що в еквіваленті становить 2 000 (дві тисячі) доларів США), а також 171 (сто сімдесят одну) гривню судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 163 (сто шістдесят три) гривні 60 копійок судового збору на користь державного бюджету Вознесенського району (банк ГУ ДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22030001, код отримувача 38037770, код ЄДРПОУ 26498995, р/р 31210206700113).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Вуїв