Рішення № 23999498, 10.05.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2012 р.Справа № 14/18/163-10

За позовом публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції, м. Хмельницький

до приватного підприємця ОСОБА_3 м. Хмельницький

про стягнення 107 636,64 грн.

Суддя Гладюк Ю. В.

Представники сторін:

позивач : ОСОБА_4 - за довіреністю

відповідач : ОСОБА_5 -за довіреністю

ОСОБА_2 -за довіреністю

з перервою в судовому засіданні

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача достроково заборгованість за кредитним договором № 010/08-11/8549 від 31.05.2006р. в сумі 50 458, 74 грн., з яких: 44 000 грн. основна заборгованість, 6 458, 74 грн. -заборгованість по процентах. Після збільшення позовних вимог сума заборгованості, що підлягає стягненню становить 107 636,64 грн., з яких: заборгованість по кредиту 44 000 грн., заборгованість по процентах 16 584,77 грн., пеня за прострочення тіла кредиту 17 905,02 грн., пеня за прострочення відсотків по кредиту 3 286,31 грн., пеня за несвоєчасну подачу фінансової звітності 12 185,59 грн., штраф за неподачу документів, що підтверджують цільове використання кредитних коштів 13 674,95 грн.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків у передбачені договором строки. Нарахування штрафних санкцій обумовлене наявністю відповідних умов договору про їх стягнення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представники відповідача в судових засіданнях та у поданому письмовому відзиві вказують наступне. Враховуючи положення п. 1.1. кредитного договору № 010/08-11/8549 від 31.05.06 р. строк надання кредиту (кредитної лінії) визначений до 30 травня 2009 року, тобто після спливу цього терміну, на думку відповідача, у позивача відсутня підстава для нарахування плати за користування кредитом (відсотків). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по відсоткам, станом на 31.05.09 р. за відповідачем рахувалась заборгованість 1 972,60 грн.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до згаданого вище п. 1.1. кредитного договору, строком погашення останнього платежу є 30 травня 2009 року. А отже, нарахована позивачем пеня за прострочення тіла кредиту (17 905,02 грн.) та пеня за прострочення відсотків по кредиту (3 286, 31 грн.), з урахуванням вищевказаної норми підлягають перерахунку.

Крім того, позивачем нараховано пеню за несвоєчасну подачу фінансової звітності в розмірі 12 185,59 грн. Однак, п. 10.2. договору встановлює, що позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми нарахованого кредиту за кожен день прострочення у випадку порушення строків подання документів, передбачених п. 6.3. В свою чергу, п.п. 6.3. визначає наступні документи: бухгалтерську та статистичну звітність, баланси, розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості, висновки аудиторів, книгу записів застав...

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Однак, жодного з перелічених видів звітних документів відповідач, як фізична особа-підприємець згідно вищевказаного Закону не зобов'язаний вести. А отже, подача таких документів є об'єктивно неможливою. Виходячи з цього, нарахування пені за несвоєчасну подачу фінансової звітності є неправомірною.

Разом з тим, згідно позовних вимог публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" основний борг відповідача становить 45 972,60 грн. (заборгованість по кредиту та заборгованість по відсоткам), решту суми у розмірі 47 051,87 грн. складають нараховані позивачем штрафні санкції. За таких умов відповідач вказує, що розмір штрафних санкцій є не співрозмірним з сумою основного боргу, а тому суперечить загально-правовим засадам, зокрема не відповідає принципу розумності. Тому, враховуючи ст. 233 Господарського кодексу України відповідач зазначає про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, по-перше, необхідно врахувати ступінь виконання основного зобов'язання відповідачем, який виконав близько трьох четвертих частини свого зобов'язання.

По-друге, на даний час ОСОБА_3 знаходиться у незадовільному майновому стані. Від здійснення підприємницької діяльності доходи фактично не отримує. Така ситуація зумовлена наслідками глобальної економічної кризи 2008-2011 років.

По-третє, порушення відповідачем своїх зобов'язань не завдало значних збитків позивачеві.

Також, нарахований позивачем штраф в розмірі 13 674,95 грн. за неподачу документів, що підтверджують цільове використання кредитних коштів, в повному обсязі відповідач не визнає, оскільки неподання таких документів не спричинила будь-якої шкоди кредитору.

Беручи до уваги вищевказане, та керуючись ч.2. ст. 233 Господарського кодексу України відповідач просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розглядом матеріалів встановлено.

24 травня 2006 року відповідач звернувся з заявою до позивача про надання йому кредиту у розмірі 160 000 грн., в зв'язку з чим заповнив відповідну анкету.

31 травня 2006 року між сторонами укладено договір № 010/08 -11/8549 згідно якого кредитор (позивач), на положеннях та умовах цього договору, відкриває позичальнику (відповідачу) відновлювальну кредитну лінію (кредит) у сумі 160 000 грн. зі строком погашення -30 травня 2009 року із сплатою процентів -16% річних.

Згідно п. 1.2. сторони домовились, що зменшення ліміту кредитування за відновлювальною кредитною лінією здійснюється щомісячно рівними частинами у розмірі 6 666, 67 грн., що становить 1/24 від суми відновлювальної кредитної лінії, починаючи з червня 2007р.

В силу п. 3.1. кредит надається на умовах його забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування. Сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно (п. 3.2.).

Згідно п. 6.1. позичальник зобов'язаний використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих відсотків на

умовах, передбачених цим договором. Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжними дорученнями на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту. Основна (позичкова) заборгованість за кредитом погашається позичальником відповідно до графіку погашення заборгованості п. 1.2. договору, а у випадку якщо такий не був укладений -не пізніше останнього дня користування кредитом, зазначеного у п. 1.1. договору.

Умовами п. 6.3. визначено, що позичальник зобов'язався надавати кредитору щоквартально, до 25 числа наступного місяця, бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати та їх використання, розшифровку дебіторської і кредиторської заборгованості, також за першою вимогою кредитора у строк не більше 3 робочих днів інформацію про свою фінансово -господарську діяльність, а саме: бухгалтерську та статистичну звітність, баланси, розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості, висновки аудиторів, книгу записів застав, бухгалтерські та інші документи, що підтверджують рух коштів позичальника за рахунками в інших фінансово -кредитних установах, в тому числі в іноземній валюті, а також договори, контракти, рахунки -фактура, що стосуються предмету цього договору, документи, що підтверджують використання кредиту за його цільовим призначенням, а також документи, які підтверджують наявність, стан та рух майна позичальника, та повну інформацію, що стосується судових справ, стороною яких є позичальник, в тому числі справи про визнання позичальника банкрутом, про порушення якої позичальник зобов'язується повідомити кредитора не пізніше трьох робочих днів з дня винесення судом відповідної ухвали, та додатково, за запитом кредитора -і інші матеріали з видачі, перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням і поверненням в тому числі інформацію про рух коштів по основному та додатковим поточним рахункам, інші документи про діяльність підприємства.

Відповідно до п. 6.4. позичальник зобов'язаний надати банку всі необхідні документи для здійснення перевірки цільового використання кредиту, аналізу фінансового стану позичальника та сприяти кредитору в здійсненні цих перевірок.

Відповідно до пунктів 10.1, 10.2., 10.4. за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом передбачених п. 1.1., 6.1. договору, комісії за встановлення кредитного ліміту, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0, 1 % від суми простроченого платежу але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення -для кредитів, наданих в національній валюті України; за порушення строків подання документів, передбачених пунктом 6.3., позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми наданого кредиту за кожен день прострочення; у разі виявлення фактів не цільового використання кредиту, та порушення умов передбачених п. 6.4., 6.8., 6.9., 6.10, 6.11, 6.12 позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 25 % від суми кредиту.

Договір набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, відсотків за користування кредитом, штрафів та пені) (п. 9.1.).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо погашення кредиту та процентів у передбачені строки, позивач направив відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість.

На підтвердження факту часткової оплати заборгованості відповідач надав суду квитанцію № VIP / 484 -1 від 30 листопада 2011 року про оплату 1 000 грн.

Також матеріали справи містять довідки банку від 29.01.08р., 30.01.08р., 28.01.08р. про відсутність фактів порушення цільового використання кредиту відповідачем, та податкову декларацію про майновий стан і доходи відповідача за 2011 рік.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером є господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності зі ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з договору.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали кредитний договір від 31 травня 2006 року, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Згідно п. 6.1. договору основна заборгованість за кредитом (позичкова) погашається відповідачем відповідно до положень п. 1.2., яким встановлено, що зменшення ліміту кредитування (погашення кредиту) здійснюється щомісячно рівними частинами у розмірі 6 666, 67 грн, починаючи з червня 2007 року. Отже, обов'язок по сплаті частин кредиту (6 666, 67 грн.) виникає кожного місяця, починаючи з червня 2007 року. Обов'язок по сплаті процентів виникає в відповідача, відповідно до п. 6.1. останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту. Як вбачається з наданих матеріалів та розрахунку відповідач неналежним чином виконував вказані положення договору, що призвело до виникнення заборгованості -44 000 грн. по кредиту та 16 584, 77 грн. -по процентах (з них: 16 314, 74 грн. -прострочена заборгованість, 270, 03 грн. поточна). При цьому, доводи відповідача щодо невірного розрахунку процентів через закінчення строку надання кредиту 30 травня 2009 року до уваги не приймається, оскільки відповідно до п. 3.2. договору обчислення строку нарахування відсотків здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, тобто понад 30 травня 2009 року (користування кредитом відбувається і на даний час). Наявність заборгованості по кредиту у розмірі 44 000 грн. не заперечується відповідачем.

Сплачена за квитанцією № VIP / 484 -1 від 30 листопада 2011 року 1 000 грн. судом не може бути врахована при вирішенні спору з огляду на те, що в призначенні платежу відповідач не вказав за яким договором вносяться дані кошти та на погашення яких нарахувань.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин вимога позивача про стягнення кредитної заборгованості (по кредиту та процентах) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи вищевказані норми, а також те, що пеня та штраф є договірними неустойками, і їх нарахування передбачено укладеним між сторонами договором, а умови їх застосування настали (умова стягнення штрафу -ненадання відповідачем всіх необхідних документів для здійснення перевірки цільового використання коштів, пені -порушення строків повернення кредиту і сплати відсотків та строків надання документів, передбачених п. 6.3.), вимоги про стягнення пені (за несплату процентів, кредиту та неподання звітів) та штрафу є обґрунтованими. Розмір таких нарахувань підтверджується наданим позивачем та перевіреним судом розрахунком. При цьому судом враховується, що в справі наявні докази перевірки цільового використання відповідачем кредиту лише за кінець січня 2008 року, а докази подання документів, передбачених п. 6.3. договору взагалі відсутні. Доводи відповідача щодо того, що фінансова звітність, в розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" ним не ведеться, а тому не може подаватись позивачу до уваги не приймається, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З урахуванням вказаних норм, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний вести облік доходів на основі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, які і зазначені у п. 6.3. договору.

Вирішуючи питання зменшення нарахувань штрафних санкцій судом враховується, нищенаведене.

Правилами ст. 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір

санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У ч. 3. ст. 551 ЦК України зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання зменшення штрафних нарахувань необхідно враховувати правову позицію Вищого господарського суду України, зазначену у постанові пленуму від 26 грудня 2011 року п. 3.17.6, де визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання, або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно п. 3 до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки(штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги співвідношення суми заборгованості за кредитом та відсотками по відношенню до розміру штрафних санкцій (60 584, 77 грн. до 47 051, 87 грн.), матеріальне становище відповідача, відсутність збитків у позивача, що можуть бути при неналежному виконанні зобов'язань за договором, а також значне погашення основної суми кредиту, суд рахує за можливе задовольнити клопотання про зменшення штрафних санкцій, визначивши розмір цих нарахувань в таких сумах: пеня за прострочення тіла кредиту -240 грн., пені за прострочення процентів -100 грн., пені за несвоєчасну подачу фінансової звітності -80 грн., штрафу за неподання документів, що підтверджують цільове використання коштів -80 грн.

Таким чином позов підлягає задоволенню частково. Судові витрати, з урахуванням п. 3.17.4. постанови пленуму ВСУ від 26.12.11р. № 18 покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 44,49,82,84,116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідн. код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції (м. Хмельницький, вул. Грушевського, 54, ЄДРПОУ 22985158, МФО 315966, р/р 290901019) 44 000 грн. заборгованості за кредитом, 16 584, 77 грн. -заборгованості по процентах, 240 грн. - пені за прострочення тіла кредиту, 100 грн. - пені за прострочення процентів, 80 грн. - пені за несвоєчасне подачу фінансової звітності, 80 грн. - штрафу за неподання документів, що підтверджують цільове використання коштів, 1 076, 53 грн. державного мита, а також 236 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук 3 прим: 1- до справи, 2- позивачу, 3- відповідачу