Рішення № 23999236, 10.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2012 р.Справа № 30-29/56-10-1332

За позовом: Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго"

До відповідача: Южненське міське комунальне підприємство електромереж

Про стягнення

Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 32 від 30.12.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №1 від 15.07.2009р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (далі -ВАТ „ЕК „Одесаобленерго"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Южненського міського комунального підприємства електромереж (далі -ЮМКПЕМ) про стягнення з відповідача збитків від інфляції у сумі 35 010 грн. 76 коп. та 3% річних у сумі 4 230 грн. 77 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31 жовтня 2011р. суддею Рога Н.В. прийнято справу № 29/56-10-1332 до свого провадження. Справі присвоєно № 30-29/56-10-1332.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив:

01.10.2003р. між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" (Постачальник електричної енергії) та Южненським міським комунальним підприємством електромереж (Споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії № Кю 1235, згідно якого Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

За умовами п. 2.2.3 Договору Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків до цього Договору „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Позивач зазначає, що він належним чином виконує свої зобов'язання за Договором щодо продажу електричної енергії Споживачу та своєчасно виставляє Споживачу рахунки на оплату спожитої електроенергії. Але, Южненське міське комунальне підприємство електромереж в порушення своїх договірних зобов'язань здійснює розрахунки за Договором не в повному обсязі, з порушенням виставлених Договором строків.

За період з 01.10.2003р. по 15.11.2005р. у ЮМКПЕМ виникла заборгованість за спожиту та втрачену електроенергію у розмірі 1 842 671 грн. 35 коп.

Позивач зазначає, що згідно зі ст.. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.09.2007р. по справі № 5/99-06-2719, зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2008р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2008р., позов ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" до ЮМКПЕМ про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 2 554 908 грн. 15 коп. було задоволено частково: ЮМКПЕМ на користь ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" було стягнуто 1 842 671 грн. 35 коп. заборгованості за спожиту та втрачену електроенергію у період з 01.10.2003р. по 15.11.2005р.; 108 887 грн. 26 коп. -збитків від інфляції; 33 397 грн. 81 коп. -3% річних; 79 704 грн. 07 коп. - пені; 20 606 грн. 55 коп. -державного мита; 93 грн. 35 коп. -витрат на ІТЗ судового процесу; 8 040 грн. 65 коп. -за проведення експертизи.

Позивач зазначає, що станом на 19 березня 2010р. ЮМКПЕМ борг не сплатило.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу збитки від інфляції за період прострочення виконання зобов'язань по оплаті 1 842 671 грн. 35 коп. за спожиту електроенергію з 13.02.2010р. по 12.03.2010р. у сумі 35 010 грн. 76 коп. та 3% річних за період з 13.02.2010р. по 12.03.2010р. у сумі 4 230 грн. 77 коп., які просить стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що стягнення окремо збитків від інфляції та 3 % річних від суми боргу суперечить чинному законодавству, а саме ст.. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, відповідач вважає, що вказані суми підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом з сумою боргу.

Відповідач зазначає, що підтвердженням вищезазначеного висновку є ч. 15 постанови Вищого господарського суду України від 12.08.2010р. у справі № 13/238 «… колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що наведенні вимоги (стягнення індексу інфляції, 3 % річних) є самостійними, оскільки ст.. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних за користування грошовими коштами. Тобто, вказані суми підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом з сумою боргу.».

Крім того, відповідач зазначає, що 01.10.2003р. між ВАТ «Одесаобленерго»в особі Комінтернівського РЕМ та Южненським міським комунальним підприємством електромереж укладено договір № Кю 1235 про постачання електричної енергії разом з додатками, які є невід'ємною частиною цього Договору. Договір про постачання електричної енергії № Кю 1235 був визнаний недійсним на майбутнє постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі № 15/36-05-1025, що перебуває у противоріччі із ч. 1 ст. 216 цивільного кодексу України, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідач зазначає, що у п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211 зазначено: «… нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі. Відповідно до ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України, якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Натомість, ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України конкретизує норму абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Саме ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України встановлює, що за нікчемним правочином та за правочином, визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладання правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому. Момент, з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків за такими правочинами, імперативно встановлені ч.ч. 1, 2 ст. 236 Цивільного кодексу України, і не можуть бути змінені судом. Тому, у разі задоволення судом позову про визнання правочину недійсним в рішенні не слід вказувати ні момент, з якого правочин є недійсним, ні про припинення можливості настання прав та обов'язків за правочином у майбутньому».

Відповідач також зазначає, що згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності на подання такого позову, який встановлено ст.. 257 Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови у задоволенні такого позову, відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України (строк стягнення суми боргу сплив у лютому 2009р.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 цієї статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2003р. між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" (Постачальник електричної енергії) та Южненським міським комунальним підприємством електромереж (Споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії Кю № 1235, згідно якого Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

За умовами п. 2.2.3 Договору Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків до цього Договору „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Позивач належним чином виконує свої зобов'язання за Договором щодо продажу електричної енергії Споживачу та своєчасно виставляє Споживачу рахунки на оплату спожитої електроенергії. Але, Южненське міське комунальне підприємство електромереж свої зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії належним чином не виконує, що, зокрема, підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 24.09.2007р. по справі № 5/99-06-2719, зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2008р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2008р.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зі змісту заявленого ВАТ «Одесаобленерго»позову вбачається, що за невиконання ЮМКПЕМ зобов'язань по оплаті 1 842 671 грн. 35 коп., які були стягнуті на користь позивача постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2008р. по справі № 5/99-06-2719, відповідачу було нараховано індекс інфляції у розмірі 35 010 грн. 796 коп. за період з лютого 2010р. по березень 2010р. та 3% річних - у розмірі 4 230 грн. 77 коп. за період з 13.02.2010р. по 12.03.2010р.

Отже, позовні вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних були заявлені 19.03.2010р., тобто в межах строку позовної давності, передбаченого ст.. 257 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача стосовно стягнення 3% річних окремо від суми боргу суд до уваги не приймає, так як, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 12.08.2010р. по справі № 13/238 суд не приймає до уваги, так як, зі змісту постанови Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі № 37/64 вбачається, що при розгляді в межах вказаної справи заяви відповідача про перегляд рішення касаційної інстанції на підставі неоднакового застосування останнім положень ст.. 625 Цивільного кодексу України, Верховний суд України надав правову оцінку висновкам викладеним Вищим господарським судом України в постанові № 13/238 від 12.08.2010р. При цьому, Верховний суд України не погодився з висновками викладеними Вищим господарським судом України в цій постанові.

Щодо посилання відповідача стосовно визнання Договору про постачання електричної енергії № Кю 1235 від 01.10.2003р. недійсним на майбутнє, слід зазначити що рішенням господарського суду Одеської області від 27.05.2005р. по справі № 15/36-05-1025 задоволено позов ЮМКПЕМ до ВАТ «Одесаобленерго», договір про постачання електричної енергії від 01.10.2003р. № Кю 1235, укладений між ЮМКПЕМ та ВАТ «Одесаобленерго», визнаний недійсним з моменту укладання. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. задоволено заяву ЮМКПЕМ про роз'яснення постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2005р. Роз'яснено, що саме з моменту набрання чинності постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2005р. у даній справі визнаний недійсним на майбутнє укладений між ВАТ «Одесаобленерго»та ЮМКПЕМ договір про постачання електричної енергії № Кю1235 від 012.10.2003р. Зі змісту постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2008р. по справі № 5/99-06-2719 вбачається, що грошове зобов'язання на підставі договору № Кю 1235 від 01.10.2003р. виникло у відповідача у період з 01.10.2003р. по 15.11.2005р., тобто у період коли вказаний договір був дійсним. На даний час заборгованість за постановою Одеського апеляційного суду від 31.01.2008р. по справі № 5/99-06-2719 не погашено.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач правомірно нарахував відповідачу індекс інфляції за період з лютого 2010р. по березень 2010р. у сумі 35 010 грн. 76 коп. та 3% річних за період з 13.02.2010р. по 12.03.2010р. у сумі 4 230 грн. 77 коп.

За таких обставин, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Южненського міського комунального підприємства електромереж (65481, Одеська область, м. Южне, пр.-т. Григорівського десанту, 24, кв. 37, код ЄДРПОУ 23992042, р/р 26000217021 м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б, код ЄДРПОУ 00131713) збитки від інфляції у сумі 35 010 грн. 76коп., 3% річних у сумі 4 230 грн. 77 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 392 грн. 42 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 травня 2012р.

Суддя Рога Н. В.