Рішення № 23999177, 08.05.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" травня 2012 р. Справа № 5019/489/12

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р"

про стягнення 34 190 грн. 66 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 07.05.2012р.).

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" про стягнення заборгованості в сумі 32 523 грн. 85 коп., пені в розмірі 671 грн. 01 коп., 3% річних в розмірі 259 грн. 74 коп., інфляційних в розмірі 65 грн. 05 коп. та відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 671 грн. 01 коп..

Представник позивача в судовому засіданні 08.05.2012р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 08.05.2012р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, вимог не заперечив.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (покупець) був укладений договір № 36/2 (а.с. 15-17), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а саме консерви рибні, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату на умовах визначених Договором.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що постачальник поставляє покупцю товар згідно зі специфікацією в кількості та асортименті, які вказані в накладній, та за ціною, що зазначається в специфікації. В накладних вказується найменування товару, його кількість, асортимент і ціна, не більша, ніж у специфікації. Загальна сума Договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного Договору згідно з накладними (пункт 1.4 Договору).

За умовами Договору покупець повинен був отримати товар на складі покупця за адресою: 43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1.

Згідно пункту 1.3. Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту, коли сторони підписали транспортну накладну.

У відповідності до пункту 2.1. Договору термін оплати за поставлену продукцію складає 30 календарних днів з дати отримання продукції.

На виконання умов Договору позивач, згідно видаткової накладної № РН-0004483 від 13.10.2011р., транспортної накладної № 4483 від 13.10.2011р., видаткової накладної № РН-0004879 від 18.11.2011р., транспортної накладної № 4879 від 18.11.2011р., видаткової накладної № РН-0004998 від 29.11.2011р., транспортно накладної № 4998 від 29.11.2011р. (а.с. 19-24), поставив відповідачу товар на загальну суму 67 027 грн. 20 коп..

Відповідач, в свою чергу, в порушення умов Договору, частково розрахувався з позивачем за поставлений товар в сумі 34 503 грн. 35 коп., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача (а.с. 52).

Таким чином, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 32 523 грн. 85 коп..

На підставі пункту 6 статті 231 ГК України позивач нарахував відповідачу пеню за період з 12.11.2011р. (з урахуванням строків настання оплати по кожній партії товару) по 19.03.2012р. в розмірі 671 грн. 01 коп..

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні за період з 28.12.2011р. (з урахуванням строків настання оплати по кожній партії товару) по 19.03.2012р. в розмірі 65 грн. 05 коп. та 3% річних за період з 12.11.2011р. (з урахуванням строків настання оплати по кожній партії товару) по 19.03.2012р. в розмірі 259 грн. 74 коп..

Крім того, на підставі статті 536 ЦК України позивач нарахував відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 12.11.2011р. (з урахуванням строків настання оплати по кожній партії товару) по 19.03.2012р. в розмірі 671 грн. 01 коп..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

На підставі вищевикладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 32 523 грн. 85 коп. заборгованості за поставлений товар стверджуються Договором, видатковими та транспортними накладними, іншими матеріалами справи і підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625, 612, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З матеріалів справи вбачається, що ні договором поставки № 36/2 від 01.07.2011р., ні окремим договором сторони не передбачили забезпечення зобов'язання у вигляді неустойки (пені). Таким чином, з урахуванням положень статті 547 ЦК України, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 671 грн. 01 коп. безпідставна та необґрунтована, а відтак не підлягає задоволенню.

Згідно до частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Частина 2 статті 1214 ЦК України передбачає, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Крім того, відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Тобто, цивільне законодавство України передбачає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може встановлюватися або договором, або законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 536 ЦК України встановлене важливе правило виконання зобов'язань, пов'язаних із користуванням чужими грошовими коштами, а саме оплатний характер таких зобов'язань. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Користування чужими грошовими коштами - не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями. Виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами. Буквальне тлумачення даного положення коментованої статті дозволяє зробити висновок, що юридичні особи не можуть бути звільнені від цього обов'язку.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може бути визначений договором або законом, зокрема Цивільним кодексом.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

На підставі вищевикладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 671 грн. 01 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 ЦК України, вимога позивача про стягнення з відповідача 65 грн 05 коп. інфляційних обґрунтована, а відтак підлягає задоволенню.

В силу приписів чинного законодавства України, 3 % річних є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, не дивлячись на той факт, що умовами статті 625 ЦК України встановлені проценти, що є заходом відповідальності, яка передбачає особливі підставі виникнення права на їх стягнення, все ж вони підлягають оплаті лише тоді, коли інший розмір процентів не встановлений законом або договором, а тому стягнення відсотків відповідно до статті 536 ЦК України виключає можливість стягнення відсотків, передбачених статтею 625 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 259 грн. 74 коп. 3% річних необґрунтована та безпідставна, а відтак не підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що задоволенню підлягають вимоги по позивача про стягнення з відповідача 32 523 грн. 85 коп. заборгованості, 671 грн. 01 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 65 грн. 05 коп. інфляційних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 565 грн. 73 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Р" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 93, код ЄДРПОУ 31299420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (61052, м. Харків, вул. Енгельса, буд. 29-А, кімн. 901, код ЄДРПОУ 32674729) -32 523 грн. 85 коп. заборгованості, 671 грн. 01 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 65 грн. 05 коп. інфляційних та 1 565 грн. 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову - відмовити.

Суддя Горплюк А.М.

Рішення підписане суддею "11" травня 2012р..