Рішення № 23998931, 24.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2012 р. Справа № 6/030-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради про стягнення боргу,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (дов. № 119/10 від 26.12.2011 року),

відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 5 від 11.01.2012 року).

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2012 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі -позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (далі -відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 06/10-1645БО-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.10.2010р. щодо оплати отриманого природного газу у сумі 820 492,34 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2012 року порушено провадження у справі № 6/030-12 та призначено її до розгляду на 03.04.2012 року.

В судовому засіданні 03.04.2012р. відповідачем подано суду відзив № 114 від 30.03.2012р. на позовну заяву в якому він просить частково задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу.

Крім того, відповідач просив звернути увагу на його скрутне матеріальне становище, у з в'язку з чим просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

03.04.2012р. Суд оголосив перерву в засіданні до 24.12.2012р., у зв'язку з витребуванням додаткових доказів.

20.04.2012р. через загальний відділ господарського суду Київської області позивачем подано заяву № 31/10-2566 від 13.04.2012р. по зменшення розміру позовних вимог, якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог з підстав того, що відповідач частково погасив заявлену до стягнення суму основного боргу до звернення з позовом до суду. Згідно зазначеної заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача залишок боргу в розмірі 793 142,60 грн., 63 982,54 грн пені, 34 302,64 грн інфляційних втрат та 28 215,68 грн 3% річних.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 793 142,60 грн основного боргу, 63 982,54 грн пені, 34 302,64 грн інфляційних втрат та 28 215,68 грн 3% річних.

Присутній в судовому засіданні 24.04.2012р. представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у них.

Представник відповідача проти позову заперечив частково з підстав, викладених у його письмовому відзиві.

Розглянувши матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

20.10.2010р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунально-побутовим підприємством "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (Покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1645-БО-17, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом договору.

Постачальник передає покупцю в період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. природний газ (надалі -газ) з урахування вартості його транспортування в обсязі до 640,55 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: жовтень -101,7 тис. куб. м., листопад -232,05 тис. куб. м., грудень -306,8 тис. куб. м., разом 640,55 тис. куб. м. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м.), приведений до стандартних умов (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна за 1 000 куб. м. газу становить 2 187,20 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -234грн, крім того ПДВ - 20 %. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -2 464,94 грн, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 2 957,93 грн. Загальна вартість договору на дату його укладення становить 1 894 702,06 грн, у тому числі ПДВ -315 783,68 грн.

Згідно п.п. 4.1., 4.3., 4.4., 4.5. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за договором. Звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння, з урахуванням вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.

Пунктами 5.1., 5.2., 5.2.1. договору встановлено, що строк поставки газу: з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно. Місце поставки газу: постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за їх відсутності у покупця -на вузлі/вузлах обліку газотранспортного підприємства (надалі -пункти приймання-передачі). Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно п. 10.1. договору договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої Закону України „Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з початку опалювального періоду і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2010 року включно, а у частині розрахунків -до їх повного здійснення.

20.10.2010р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунально-побутовим підприємством "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (Покупець) укладено додаток № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1645-БО-17 від 20.10.2010р., за умовами якого сторони домовились, що покупець зобов'язується укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з транспортними або газодобувними, або газорозподільними підприємствами в пунктах приймання-передачі газу, зазначених у п. 5.2. договору.

Згідно п. 1.3. додатку № 1 до договору від 20.10.2010р. покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку постачальник до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії „Об'днане диспетчерське управління" ДК „Укртрансгаз" для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. додатку № 1 до договору від 20.10.2010р. обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п. 1.5.1. додатку. Обсяг газу, визначений згідно п. 2.1. додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу. У разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі фактично протранспортованих обсягів газу.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1645-БО-17 від 20.10.2010р., за період з жовтня 2010р. по грудень 2010р. поставлено, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 1 258 761,05 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань від відповідача не надходило.

Проте, як свідчать матеріали справи Відповідач, за отриманий за період з жовтня 2010р. по грудень 2010р. природний газ в порушення п. 4.1. договору розрахувався частково на суму 465 618,45 грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем, на момент судового розгляду справи, склав 793 142,60 грн (1 258 761,05 грн - 465 618,45 грн), що підтверджується наявними матеріалами справи актами звіряння розрахунків, які подані сторонами договору.

Таким чином, на час вирішення спору вартість неоплаченого газу відповідачем за договором становить 793 142,60 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 793 142,60 грн боргу за поставлений природний газ.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги положення п. 4.1. договору, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість отриманого природного газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (остаточний розрахунок).

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Проте, доказів сплати боргу в повному обсязі за договором № 06/10-1645-БО-17 від 20.10.2010р. відповідач суду не надав.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого газу доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості отриманого природного газу розмірі 793 142,60 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1645-БО-17 від 20.10.2010р., за поставки здійснені в період з жовтня -грудня 2010р. становить - 793 142,60 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати в повному обсязі за поставлений у період з жовтня по грудень 2010 року природний газ. Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати залишку боргу (793 142,60 грн) за отриманий природний газ відповідачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 793 142,60 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем за період з 28.08.2011р. по 28.02.2012р. нарахована пеня в сумі 63 982,54 грн на суму боргу 793 142,60 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3.1. договору сторонами погоджено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 9.3. договору).

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені є арифметично вірний.

Проте, згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Суд встановив, що враховуючи несвоєчасні розрахунки споживачів з відповідачем за природний газ відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, що підтверджується інформацією про дебіторську заборгованість станом на 26.03.012р. , у зв'язки з чим відповідачем допущено несвоєчасну оплату переданого позивачем природного газу.

Враховуючи вищевикладене, положення п. 3 ст. 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені на 10 % до 57 584,29 грн пені.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2011р. у справі № 13/155-10.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем за період з грудня 2010р. по січень 2012р. нараховано 34 302,64 грн інфляційних втрат та 28 215,68 грн 3% річних за період з 21.11.2010р. по 28.02.2012р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат і 3% річних та враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних, заявлені позивачем, частини 2 статті 625 ЦК України, господарський суд встановив, що надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 34 302,64 грн та 3% річних у сумі 28 215,68 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 793 142,60 грн основного боргу, 57 584,29 грн пені, 34 302,64 грн інфляційних втрат та 28 215,68 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (з 01.01.2012р. не менше 1073,00 *1,5= 1609,50 грн.).

Враховуючи, що позивачем зменшено позовні вимоги з 947 027,80 грн до 919 643,46 грн, а відтак судовий збір який підлягає стягненню з відповідача складає 18 392,87 грн.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що судовий збір в цій частині повертається позивачу, згідно зі ст. 7 Закону України «Про судовий збір" та п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачений судовий збір у розмірі 18 941 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 109 від 28.02.2012р., а тому різниця сплаченої суми від стягнутої з відповідача повертається позивачу, що складає 548,13 грн (18941 грн -18 392,87 грн).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (код ЄДРПОУ 32973584) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 31301827) 793 142,60 грн основного боргу, 57 584,29 грн пені, 34 302,64 грн грн. інфляційних втрат та 28 215,68 грн 3 % річних, а також 18 392,87 грн судового збору.

3. В частині позову про стягнення 6 398,25 грн пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Дочірній компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 31301827) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 548,13 грн у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

Суддя А.Ф. Черногуз