Рішення № 23998821, 07.05.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.05.12 р. Справа № 5006/15/14/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Захарченко Г.В. при секретарі судового засідання Пилипенко О.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», м.Маріуполь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ», м.Маріуполь

про стягнення пені, інфляції та 3% річних в сумі 14 545,36грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_3 (за довір.)

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», м.Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ», м.Маріуполь про стягнення 14 545,36грн., з яких: 11922,36грн. - пеня, 315,45грн.- інфляція, 3% річних - 2307,55грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №123 купівлі-продажу майна 07.07.2011р., заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №576 від 07.11.2011р.

Ухвалою від 29.02.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/15/14/2012.

21.03.12р. відповідач надав відзив на позов, в якому не погодився з позовними вимогами, з огляду на невірне нарахування позивачем пені за прострочення оплати та невиконання ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» іншого зобов'язання перед ТОВ «Ейч Ар Гарант» у встановлений строк, в наслідок чого відповідач не мав можливості здійснити розрахунок з договором №123 від 07.07.11р.

22.03.12р. відповідачем надані доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких він просить суд звільнити ТОВ «Ейч Ар Гарант» від відповідальності, у зв'язку з порушенням ним зобов'язання за наявності провини ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс».

Позивач в судовому засіданні 26.04.12р. підтримав вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 26.04.12р. оголошувалась перерва до 07.05.12р., про що мається відмітка на обкладинці справи. Тобто позивач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

В судове засідання 07.05.12р. представник позивача не з'явився.

В силу ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Встановив:

07 липня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс », м.Маріуполь та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ», м.Маріуполь був укладений договір №123 купівлі-продажу (далі - договір), згідно з умовами якого позивач (продавець) зобов'язується передати у власність покупця належне йому на праві власності майно належної якості й кількості згідно додатка №1 до даного договору (майно), а покупець зобов'язується в порядку й на умовах даного договору прийняти майно й оплатити його повну вартість, визначену додатком №1 до даного договору.

Відповідно до п.2.1 договору договірна ціна відчужуваного майна визначена сторонами у розмірі, зазначеному в додатку №1 до договору, яка становить 315425,27грн.

Оплата вартості майна згідно п.2.2 договору провадиться покупцем протягом 20 банківських днів з моменту приймання товару в повному обсязі й підписання сторонами акту прийому-передачі майна, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі, зазначеному в додатку №1 до договору, на поточний рахунок продавця.

Відповідно п.2.3 договору продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти майно не пізніше 12.07.11р.

Передача майна покупцеві згідно п.2.4 договору оформляється актом прийому-передачі майна.

Згідно п.4.4 договір набуває сили з моменту його підписання з обома сторонами та діє до 31.12.11р.

Договір №123 від 07.07.11р. підписаний керівниками та скріплений печатками підприємств.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм §1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається зі змісту договору, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази його припинення або визнання у встановленому порядку недійсним. З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно наданого до матеріалів справи акту прийому-передачі майна від 12.07.11р. на суму 315452,27грн. позивачем (продавцем) було передано, а відповідачем (покупцем) отримано товар на вказану суму, тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Фактичне отримання відповідачем товару підтверджується підписом директора ТОВ «Ейч Ар Гарант» ОСОБА_5 на акті прийому-передачі майна, що також підтверджено присутнім в судовому зсіданні представником відповідача.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідно до п.2.2 договору майно мало бути повністю оплачене не пізніше 09.08.11р.

Відповідно до заяви про залік зустрічних однорідних вимог №576 від 07.11.11р. відповідач заявив про припинення грошових зобов'язань ТОВ «Ейч Ар Гарант» перед ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» за договорами купівлі-продажу майна №100 від 22.04.11р., №123 від 07.07.11р. та №123/2 від 08.07.11р. на загальну суму 1279743,45грн.

Згідно ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже зобов'язання відповідача з оплати позивачу заборгованості в розмірі 315452,27грн. за товар, отриманий по договору купівлі-продажу майна №123 від 07.07.11р. було припинено 07.11.11р.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 315452,27грн. у встановлений строк всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав, у зв'язку з чим в період з 10.08.11р. по 06.11.11р. мало місце прострочення виконання боржником свого обов'язку оплатити товар.

Відповідач визнав факт прострочення сплати заборгованості за отриманий від позивача товар за договором №123 від 07.07.11р.

За приписами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Пунктом п.3.1 договору купівлі-продажу майна №123 від 07.07.11р. встановлено: «У випадку порушення покупцем строку оплати, зазначеного в п.2.2 договору, він зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченого в строк майна, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені за кожний день прострочення платежу».

Заявлена позивачем сума пені - 11922,36грн., розрахована з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за весь період прострочення - з 10.08.11р. по 06.11.11р., тобто за 89 днів. Такий розрахунок зроблений позивачем з огляду на те, що розмір пені, обчислений з врахуванням 1% від вартості неоплаченого майна буде складати більше, ніж з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що буде порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про невірний спосіб нарахування позивачем пені та вважає, що розмір штрафних санкцій, які підлягають застосуванню до покупця відповідно п.3.1 договору є фіксованим і складає 1% від вартості несплаченого у визначений строк майна. Тобто сума штрафних санкції має складати: 315452,27 * 1% / 100% = 3154,52грн.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. (ч.4 ст.231 ГК України).

При цьому вказана стаття кодексу передбачає можливі варіанти визначення в договорі розміру санкцій, а саме: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами договору (п.3.1) встановлений розмір пені: 1% від вартості неоплаченого в строк майна, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також визначено «за кожен день прострочки платежа».

Крім того, поняття пені розуміє під собою нарахування цієї санкції за певний період.

Відповідач, обґрунтовуючи невірність розрахунку пені помилково ототожнює порядок нарахування пені та порядок нарахування штрафу.

Отже з огляду на приписи ч.3 ст.549 ЦК України нарахування пені має здійснюватись за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, розрахунок пені, проведений позивачем відповідає вимогам діючого законодавства, а тому заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

Суд перевірив вірність розрахунку пені та період її нарахування та дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в цій частині.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище правової норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2307,55грн. за період з 10.08.11р. по 06.11.11р. та інфляцію в розмірі 315,45грн. за період з вересня по жовтень 2011р. включно.

Під час судового розгляду справи №5006/15/14/2012 судом встановлений факт несвоєчасного повернення відповідачем суми боргу, який виник на підставі договору №123 від 07.07.11р., з чого суд дійшов висновку про правомірне нарахування позивачем плати за прострочення виконання зобов'язання - пені та 3% річних за період з 10.08.11р. по 06.11.11р., а також інфляційних витрат за період з вересня по листопад 2011р.

За висновками суду, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат за прострочення платежу, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов №355 від 20.03.12р. та доповненнях до нього №362 від 21.03.12р. просив звільнити ТОВ «Ейч Ар Гарант» від сплати штрафних санкцій або встановити відповідальність відповідача в розмірі 5% суми пені, передбаченої договором, посилаючись на неправомірну бездіяльность ТОВ «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» та відсутність у діях ТОВ «Ейч Ар Гарант» вини у допущеному правопорушенні.

Зокрема, своє прохання відповідач обґрунтовує наступним: - невиконання його грошового зобов'язання у встановлений строк - до 10.08.11р. є наслідком попереднього невиконання позивачем грошового зобов'язання на суму 4907561,39грн. за правочином про переведення працівників, строк виконання якого був встановлений до 08.06.11р.; - при укладенні договору купівлі-продажу від 07.07.11р. №123 відповідач розраховував на виконання позивачем зобов'язання за угодою про переведення працівників на суму 4907561,39грн.; причиною неналежного виконання зобов'язання перед позивачем були вимоги КЗпП України про здійснення оплати праці працівників у першочерговому порядку та здійснення інших платежів виключно після виконання зобов'язань з оплати праці; зобов'язання відповідача за договором купівлі-продажу від 07.07.11р. №123 було припинено 07.11.11р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст.549 ЦК України)

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 3.1 договору, сторони передбачили відповідальність покупця (відповідача) за прострочення виконання зобов'язання за договором: в разі несплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.2.2 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

В п.3.5 сторони визначили, що вони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо доведе, що нею були вжиті усі залежні від неї заходи по належному виконанню зобов'язання.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Посилання на відсутність у позивача збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати заборгованості за договором купівлі-продажу №123 від 07.07.11р. відповідачем не наведені. Відповідні докази не надані.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В пункті 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12р. №5 зазначено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначалося вище судом встановлений факт прострочення оплати відповідачем заборгованості за спірним договором в період з 10.08.11р. по 06.11.11р. Свої зобов'язання за спірним договором позивач виконав належним чином та у встановлений строк. Прострочення сплати заборгованості мало місце з вини відповідача. Відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання за договором відповідач суду не довів. Про факт вжиття відповідачем усіх залежні від нього заходів по належному виконанню зобов'язання у встановлений договором строк відповідач не зазначав. Відповідні докази суду не надані.

Наявність заборгованості позивача перед відповідачем за іншою угодою, не пов'язаною зі спірним договором, не є підставою для звільнення від відповідальності чи зменшення її розміру за спірним договором у даній справі. Крім того на час укладення спірного договору вже мало місце прострочення оплати позивачем на користь відповідача боргу за угодою про переведення працівників.

Посилання на тяжкий майновий стан боржника відсутні, відповідний факт відповідачем не доведений.

За результатами розгляду клопотання відповідача про звільнення від відповідальності чи зменшення її розміру, суд вважає, що відповідач не довів належним чином, відповідно до ст. 34 ГПК України, винятковість обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій; доказів винятковості обставин, які призвели до порушення грошового зобов'язання відповідач не надав.

З огляду на зазначене суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для зменшення пені чи звільнення відповідача від її сплати.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги вищевикладене і враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені і відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 548, 549, 551, 610, 611, 612, 615, 624, 625, §1 Глави 54 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст.1, 4, 22, 33-35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» про стягнення пені, інфляції та 3% річних в сумі 14 545,36грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» (87505, Донецька область, м.Маріуполь, пров.Банний, буд.2; ЄДРПОУ 37598904; р/р 26006900179031 в філії ПАТ «ПУМБ» в м.Маріуполі, МФО 335742; р/р 26001962485530 в відділенні №2 ПАТ «ПУМБ» в м.Макіївка, МФО 334851; р/р 26003962485895 в відділенні №11 ПАТ «ПУМБ» в м.Макіївка, МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс» (87503, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Київська, буд.53, кв.49; ЄДРПОУ 35455697, р/р 26005360233000 в відділенні ПАТ «Донгорбанк» в м.Маріуполь, МФО 334970) пеню в сумі 11922,36грн., 3% річних в сумі 2307,55грн.; інфляцію в розмірі 315,45грн.; судовий збір в сумі 1609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 07.05.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 11.05.12р.

Суддя Захарченко Г.В.