Рішення № 23998685, 04.05.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" травня 2012 р. Справа № 4/5007/13/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. від 05.10.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. від 26.12.2011 р.;

ОСОБА_3 - представник за дов. від 18.04.2012 р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м .Житомир)

до Приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт" (м. Житомир)

про стягнення 42657,34 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 42675,34 грн. за неналежне виконання договору купівлі-продажу від 24.10.2011 р., з яких 21000,00 грн. - основний борг, 21000,00 грн. - штраф, 454,80 грн. - пеня, 157,50 грн. - 3% річних, 63,04 грн. - інфляційні. Крім того, заявлена вимога про стягнення з відповідача сплачений судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в засіданні суду позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнали, в частині стягнення 21000,00грн. штрафу заперечили з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позовну заяву (а. с.30 - 32).

Відповідно до ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Враховуючи, що дії відповідачів не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

24.10.2011 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу Котла РЕТРА-200 - 1 шт. вартістю 56000,00 грн. без ПДВ (а. с.11,12), відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець - прийняти товар і сплатити його вартість згідно умов даного договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу вказаний товар вартістю 56000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000006 від 24.10.2011р. (а. с.14).

Згідно з п. 3.1. договору покупець проводить оплату за товар в розмірі 100% протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару.

Проте, відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши позивачу лише 35000,00 грн., внаслідок чого утворився борг перед позивачем за отриманий товар в сумі 21000,00 грн., що не заперечувалось представниками відповідача.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 21000,00 грн. штрафу, 454,80 грн. пені, 157,50 грн. 3% річних та 63,04 грн. інфляційних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно з ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 21000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача, інфляційних, 3% річних, штрафу та пені, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно з розрахунками позивача становить: 63,04 грн. - інфляційних та 157,50 грн. - 3% річних, які є обґрунтовані, нараховані відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню судом..

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2. договору за необґрунтовану відмову від оплати товару покупець сплачує штраф у розмірі 100% від суми товару за договором.

За несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 6.3. договору).

Відповідно до розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви (а. с. 2), розмір штраф складає 21000,00 грн., розмір пені - 454,80 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу та пені, суд вважає, що він здійснений правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, встановивши правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 21000,00 грн. штрафу, суд, водночас, враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України у майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня), згідно із ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, згідно із ст.217 ГК України, "господарські санкції" є заходами впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлено загальне правило, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Так, у відповідності до ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна за змістом і ст. 233 ГК України згідно з якою, у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, тому господарський суд вважає, що у даному випадку, наявні підстави для застосування судом права зменшити розмір штрафу. Зокрема, судом враховується ступінь виконання відповідачем зобов'язання, а саме - відповідачем сплачено більшу частину вартості поставленого товару.

При цьому, слід зважити також на те, що майнове право та інтерес позивача щодо отримання компенсації за користування утримуваними грошовими коштами, належними йому до сплати, захищене положенням ст. 625 ЦК України, яким встановлено право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3% процентів річних та інфляційних.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, ґрунтується, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Тому, визначаючи по справі відповідальність відповідача, госаподарський суд виходить саме з вищеназваних принципів права, оскільки, на думку суду, в даному випадку, заявлена до стягнення сума штрафу є надзвичайно великою порівняно із наслідками вчиненого відповідачем порушення; беручи крім того, до уваги об'єктивно встановлені обставини справи, а також, з врахуванням матеріальних інтересів сторін та їх фінансового стану за наявних інфляційних процесів у економіці держави.

Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданими суду правами, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належного до сплати штрафу до 4200,00 грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі, проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо), позов визнав .

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 21000,00 грн. основного боргу, 4200 грн. штрафу, 454,80 грн. пені, 157,50 грн. 3% річних та 63,04 грн. інфляційних, відповідають приписам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Зменшити розмір штрафу до 4200,00грн.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт" (10001, м.Житомир, вул. Ватутіна, 61, ідентифікаційний код 32265282)

- на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 25875,34 грн., з яких 21000,00 грн. - основний борг, 4200 грн. - штраф, 454,80 грн. - пеня, 157,50 грн. - 3% річних, 63,04 грн. - інфляційні, а також 1609,50 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення складено 14 травня 2012 р.

Віддрукувати:

1 - в справу