Ухвала суду № 23997896, 16.05.2012, Апеляційний суд Херсонської області

16.05.2012

Справа №22ц -2190/1609/2012 Головуючий в І інстанції:

Зубов О.С.

Категорія: 37 Доповідач: Майданік В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2012 року травня місяця 15 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Орловської Н.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Майданіка В.В.

при секретарі: Гулько К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 29 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИЛА:

03 листопада 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, звернулися до суду з вказаним позовом, зазначаючи, що вони є спадкоємцями ОСОБА_6 (відповідно чоловік та дочка), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилась спадщина на 17/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, яку спадкодавець прийняла після смерті в 1981 році своєї матері ОСОБА_7, яка у свою чергу прийняла це спадкове майно після смерті в 1962 році своєї матері ОСОБА_8. Вони, їх мати та ОСОБА_7 прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном. У 2008 році їм стало відомо, що ОСОБА_9 (сестра ОСОБА_7) незаконно отримала на своє ім'я свідоцтво про право на спадщину на вказану частину домоволодіння. Після її смерті спадщину прийняла відповідачка.

Просили: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.01.2008 року, видане Другою Херсонською нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_9 відносно спадкового майна, а саме 17/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1; встановити факт прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на 17/100 частин вказаного домоволодіння.

Рішенням суду від 29 липня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі заявники просять вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначили, що є помилковим висновок суду про те, що вони не прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, оскільки на момент смерті останньої вони проживали у спірному житловому будинку.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до копії технічного паспорту спірний житловий будинок №51 з господарсько-побутовими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної часткової васності і складається з трьох житлових будинків літ. "А", "Б" і "Д" (роки побудови відповідно 1908, 1958 та 1962) з різними господарськими будівлями (а.с.67-69).

Згідно архівного витягу з рішення виконкому Суворовської районної ради від 11.03.1988 року про зміну ідеальних часток співвласників та довідки ХДБТІ від 06.08.2010 року про належність ідеальних часток будинку співвласникам співвласниками будинку є: ОСОБА_10 -25/100 часток; ОСОБА_11 -17/100 часток; ОСОБА_9 -58/100 часток (а.с.24, 99).

Спір між сторонами йде відносно останньої частки, яка належала спочатку ОСОБА_8, а потім ОСОБА_9

Зазначена частина житлового будинку (58/100 часток) протягом кількох десятків років змінювала свій розмір.

Відповідно до копії свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 04.05.1987 року: спочатку ОСОБА_8 на праві приватної власності належало 11/50 часток за договором дарування від 02.03.1954 року; взамін нього на підставі рішення виконкому Суворовської районної ради від 25.04.1986 року їй видано зазначене свідоцтво на 44/100 часток (а.с.19).

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.49).

Після її смерті належну їй частину успадкували її дочки: ОСОБА_9 та ОСОБА_7 (а.с.55, 56).

Остання прийняла спадщину відповідно до ст.549 ЦК УРСР 1963 року шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном, оскільки після смерті ОСОБА_8 проживала у спірному будинку. При цьому свідоцтво про право на спадщину за законом не отримала.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 09.12.1986 року та ухвалою цього ж суду від 27.07.1987 року за ОСОБА_9 визнано право власності на 22/100 частин вказаного житлового будинку (а.с.13, 14).

При цьому, згідно копії свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 26.04.1988 року: взамін вказаної ухвали суду від 27.07.1987 року на підставі рішення виконкому Суворовської районної ради від 11.03.1988 року №99 ОСОБА_9 видано зазначене свідоцтво вже на 41/100 часток вказаного домоволодіння (а.с.16).

Крім того, на підставі того ж рішення виконкому Суворовської районної ради від 11.03.1988 року №99 на ім'я ОСОБА_8 (на той час вже померла) видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02.08.2007 року на 17/100 часток вказаного домоволодіння (а.с.17).

Отже, вказані 17/100 часток входять до складу спадщини, яку прийняла друга гілка спадкоємців (наряду з ОСОБА_9) після смерті ОСОБА_8

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.01.2008 року після смерті ОСОБА_8 спадкоємицею спадкового майна є її дочка ОСОБА_9; спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з 17/100 частин вказаного домоволодіння (а.с.18).

Саме відносно вказаної частини (17/100) і йде спір між сторонами.

Відповідно до копії актового запису про смерть ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.95).

Згідно копій документів, які перебувають у спадковій справі померлої ОСОБА_9: після смерті останньої спадщину прийняла її дочка -відповідачка ОСОБА_5 (а.с.104-107).

Після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.45) її частку успадкували її дочки: ОСОБА_6 (а.с.54, 57, 47) та ОСОБА_13.

Вказані особи також прийняли спадщину відповідно до ст.549 ЦК УРСР 1963 року шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном, оскільки після смерті ОСОБА_7 проживали у вказаному будинку, були в ньому прописані (а саме з 27.5.1971 року по 11.05.1988 року), що вбачається з оригіналу домової книги, дослідженої при апеляційному розгляді справи (а.с.44). При цьому свідоцтво про право на спадщину за законом не отримали.

ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно ОСОБА_6 та ОСОБА_13 померли (а.с.47, 46).

Діти ОСОБА_13 -ОСОБА_15 (а.с.52) та ОСОБА_16 (а.с.53) -спадщину не прийняли, оскільки у спірному будинку не проживали, про що свідчить, зокрема, копія домової книги (а.с.36-44; 70-71).

Дочка та чоловік ОСОБА_6 відповідно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.51), яка була малолітньою на момент смерті матері, та ОСОБА_3 (а.с.57) вказують на те, що прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном, оскільки після смерті ОСОБА_6 проживали і були зареєстровані у вказаному будинку.

На запит апеляційного суду СГІРФО Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області повідомив про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані у вказаному будинку з 19.01.2012 року. Іншої інформації щодо їх реєстрації за вказаною адресою в інші періоди часу немає.

Проте, з оригіналу домової книги, дослідженої при апеляційному розгляді справи, вбачається, що ОСОБА_3 протягом шести місяців після смерті ОСОБА_6 був зареєстрований у вказаному будинку (а саме з 27.5.1971 року по 23.02.1998 року) (а.с.44).

Відповідно до п.124 чинної на час виникнення спірних правовідносин Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР №45/5 від 31.10.1975 року (втратила чинність на підставі Наказу Мін'юсту N18/5 від 14.06.94) - свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому окладному страхуванню або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може служити наявність у спадкоємців ощадної книжки, квитанції про здані в ломбард речі, технічного паспорту на автомобіль чи мотоцикл або свідоцтва на моточовен та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користуватися яким можливо лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Аналогічні положення містяться і в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (зі змінами), затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.1994 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.07.1994 року за №152/361, яка також набула чинності на момент виникнення спірних правовідносин. Зокрема, за її п.113 свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 ЦК); доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконкому місцевої ради чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном; доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього; ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

З підстав викладеного, з урахуванням положення діючої на час виникнення спірних правовідносин (на час смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1) ст.17 ЦК УРСР 1963 року (місцепроживання неповнолітніх, які не досягли 15 років, визнається місцепроживання їх батьків), а також того факту, що на момент смерті матері ОСОБА_4 виповнилося 9 років вважається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно до ст.ст.529, 549 ЦК УРСР 1963 року як спадкоємці першої черги за законом прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6

Відтак, на підставі ст.548 ЦК УРСР 1963 року 17/100 часток вказаного домоволодіння, що належало позивачам з моменту відкриття спадщини, прийняті відповідно до закону.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" - свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що через відсутність правовстановлюючого документу на квартиру не було умов для одержання позивачами в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину відносно спірної частини домоволодіння.

Тобто, вони, як спадкоємці першої черги за ст.529 ЦК УРСР 1963 року, які між собою спадкують в рівних частках, не могли оформити своє право на спадщину.

Отже, своє право на вказану частку позивачі могли поновити (захистити), лише пред'явивши позов до суду, чим вони і скористалися.

У суду ж не було законних підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки свідоцтво про право на спадщину на вказані 17/100 частин домоволодіння видані на ім'я ОСОБА_9 незаконно через прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 її дочкою ОСОБА_7, а після смерті останньої -ОСОБА_6

Суд же першої інстанції на це уваги не звернув, прийшовши до помилкового висновку про неприйняття позивачами спадщини після смерті ОСОБА_6

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції як незаконне і необґрунтоване підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову, а саме про визнання за позивачами права власності на зазначені 17/100 частин вказаного домоволодіння в порядку спадкування за законом (по 1/2 частці за кожним) після смерті ОСОБА_6 та про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.01.2008 року на ім'я ОСОБА_9 на вказані 17/100 частин зазначеного домоволодіння після смерті ОСОБА_8

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відтак, підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 752грн.63коп. (а.с.3, 4, 138, 139).

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ст.ст.529, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 29 липня 2011 року -скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування -задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 31 січня 2008 року державним нотаріусом Другої Херсонської нотаріальної контори ОСОБА_17 на ім'я ОСОБА_9 відносно спадкового майна її матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2; спадкове майно складається з 17/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1; зареєстровано в реєстрі №2-136.

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом право власності на 17/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (по 1/2 частці спадкового майна за кожним).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 752грн.63коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: