Рішення № 23995707, 28.02.2012, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

2-1690/11 2/0538/110/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді -Гноєвой С.С.,

при секретарі Ковальовій М.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/11-155/212 від 13.04.2007 року та позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції Маріупольського відділення №1 про визнання недійсним кредитного договору №014/11-155/212 від 13.04.2007 року та договору іпотеки №014/11-155/212 від 16.04.2007 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/11-155/212 від 13.04.2007 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те що 13 квітня 2007 року між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №014/11-155/212 згідно умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 250 000 доларів США зі строком користування до 13 квітня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13,75%. Крім того, відповідно до умов кредитного договору, відповідач зобов'язався щомісячно до 30 числа кожного місяця погашати кредит згідно графіку погашення кредиту, однак відповідач в порушення умов договору та вимог діючого законодавства свої зобов'язання належним чином не виконував, в результаті чого станом на 12 січня 2009 року перед банком утворилась заборгованість у розмірі 236 129,41 доларів США. Зважаючи на викладене позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором №014/11-155/212 від 13.04.2007 року у розмірі 236 129,41 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ, станом на 12.01.2009 року, становить 1 818 196 гривень 46 копійок, а також судові витрати.

В ході вирішення справи позивачем було уточнено позовні вимоги і відповідно до остаточної редакції позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором №014/11-155/212 від 13.04.2007 року на загальну суму 2 511 698 гривень 81 копійка, з яких заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 1 987 822 гривні 89 копійок, заборгованість за відсотками в розмірі 265 750 гривень 88 копійок, пеня за порушення строків погашення судної заборгованості в розмірі 19 745 гривень 32 копійки, пеня за порушення строків погашення процентів в розмірі 238 379 гривен 70 копійок, а також судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в остаточній редакції, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 заперечуючи проти задоволення позову ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" про стягнення заборгованості за кредитним договором, пред'явив позов до ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсними кредитного договору №014/11-155/212 від 13.04.2007 року та договору іпотеки №014/11-155/212 від 16.04.2007 року.

Згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду від 31 травня 2011 року цивільні справи ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/11-155/212 від 13.04.2007 року та позовом ОСОБА_2 до ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки були об'єднані в одне провадження.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 вказував на те, що укладений 13.04.2007 року кредитний договір №014/11-155/212 не відповідає вимогам законодавства, а саме кредитний договір містить умови, які значно погіршують його становище, як споживача по відношенню до умов, встановлених діючим законодавством України. Так, відповідач надавши кредит у доларах США порушив норми ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 5 Декрету КМУ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Вважає, що використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, суперечить принципу справедливості, оскільки значно погіршує становище позичальника, як споживача порівняно з відповідачем в разі настання певних подій. Крім того, відповідач вважав, що проведення розрахунків у іноземній валюті, без індивідуальної ліцензії є також порушенням вимог діючого законодавства. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» та вимог Цивільного Кодексу України просив суд визнати в цілому недійсними кредитний договір №014/11-155/212 від 13.04.2007 року, та укладений на забезпечення виконання цього договору, договори іпотеки №014/11-155/212 від 16.04.2007 року.

Відповідач ОСОБА_2 за основним позовом, та його представник ОСОБА_3, в судовому засіданні підтримали вимоги зустрічного позову та просили його задовольнити.

Представник позивача за основним позовом ОСОБА_1, заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, просив суд в його задоволені відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" підлягає задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи 13 квітня 2007 року між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №014/11-155/212, за яким останній отримав кредит у розмірі 250 000 доларів США та прийняв на себе зобов'язання повернути його в строк до 13 квітня 2017 року і сплачувати відсотки у розмірі 13,75% за користування ним у строки, встановленні цим договором.

В забезпечення в забезпечення взятих зобов'язань за кредитним договором №014/11-155/212, між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 16 квітня 2007 року був укладений договір іпотеки №014/11-155/212, за яким останній передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме будинок №33а розташований по вулиці Менделєєва у місті Маріуполі Донецької області.

Згідно нової редакції статуту ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" останній є правонаступником ВАТ „Райффайзен Банк Аваль.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч.1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У відповідності зі ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч.1 ст. 192 ЦК України, відповідно якої законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ч.1 ст. 524 ЦК України, зобов'язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Згідно ч.2 ст. 524 ЦК України, сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобов'язаннями, відповідно до ч.2 ст. 192 ЦК України може використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч.3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 глави 71 ЦК України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до кредитних відносяться операції зазначені у п.3 ч.1 та у п. п. 3-7 ч.2 ст. 47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій. В розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

При цьому, ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій. Натомість, приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Відповідно до ч.1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто, виходячи з зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов'язань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

Як вбачається з матеріалів справи, Національним банком України було видано Відкритому акціонерному товариству „Райффайзен Банк Аваль" банківську ліцензію № 10 від 11 жовтня 2006 та дозвіл № 10-4 від 11 жовтня 2006 року на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Згідно п. «в» ч.4 ст. 5 Декрету, на який посилається позивач ОСОБА_2, індивідуальні ліцензії потребує зокрема здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тобто, індивідуальна ліцензія на проведення операцій по наданню і одержанню резидентами кредитів в іноземній валюті необхідна лише у випадку, якщо термін і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

На даний час законодавством не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, тому операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Крім того, відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладені договору кредиту ОСОБА_2 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили останнього прийняти умови на вкрай невигідних для себе умовах.

За викладених обставин, укладення кредитних договорів у іноземній валюті (доларах США) не суперечить вимогам діючого законодавства, а тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.

При цьому, суд не вдається до обговорення супутніх вимог ОСОБА_2 щодо визнання недійсними договору іпотеки №014/11-155/212 від 16.04.2007 року, оскільки не встановлено підстав для визнання недійсним кредитного договору.

Розглядаючи позовні вимоги ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання зобов'язання.

Вимоги ч.2 ст. 1050 ЦК України передбачають, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до п.6.5. кредитного договору №014/11-155/212 від 13.04.2007 року, банк набуває право вимагати від позичальника дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов цього договору або договорів іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту та в інших випадках передбачених договором.

Згідно до розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором №014/11-155/212 від 13.04.2007 року станом на 12.10.2010 року становить 317 538,63 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.10.2010 року становить 2 511 698 гривень 81 копійка, з яких заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 251 308,22 долара США, що за курсом НБУ станом на 12.10.2010 року становить 1 987 822 гривні 89 копійок; заборгованість за відсотками в розмірі 33 597, 25 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.10.2010 року становить 265 750 гривень 88 копійок; пеня за порушення строків погашення судної заборгованості в розмірі 2 496,28 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.10.2010 року становить 19 745 гривень 32 копійки; пеня за порушення строків погашення процентів в розмірі 30 136,88 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.10.2010 року становить 238 379 гривень 70 копійок.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору №014/11-155/212 від 13.04.2007 року, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем станом на 12.10.2010 року в розмірі 2 511 698,81 гривень, у зв'язку з чим суд вважає, що зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з нього в повному обсязі, а тому задовольняє позовні вимоги ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" .

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

Як встановлено ст. 79 ЦПК України до судових витрат належить судовий збір та витрати пов'язанні з розглядом справи, зокрема, витрати на інформаційне-технічне забезпечення.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню сплачені позивачем ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором витрати по оплаті судового збору в сумі 1700 гривень та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

На підставі ст.ст. 203, 215, 524, 533, 638, 1050, 1054, 1056 Цивільного Кодексу України; ст. 99 Конституції України; ст.ст. 47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»; Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/11-155/212 від 13.04.2007 року - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, яка мешкає за адресою - АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції, юридична адреса: 83086, місто Донецьк, вулиця Ф. Зайцева, будинок 48в (МФО335076, ЄДРПОУ23346741, р/р290975320), заборгованість за кредитним договором №014/11-155/212 від 13.04.2007 року на загальну суму 2 511 698 (дві мільйони п'ятсот одинадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) гривень 81 копійка, з яких заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 1 987 822 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят сім тисяч вісімсот двадцять дві) гривні 89 копійок, заборгованість за відсотками в розмірі 265 750 (двісті шістдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 88 копійок, пеня за порушення строків погашення судної заборгованості в розмірі 19 745 (дев'ятнадцять тисяч сімсот сорок п'ять) гривень 32 копійки, пеня за порушення строків погашення процентів в розмірі 238 379 (двісті тридцять вісім тисяч триста сімдесят дев'ять) гривен 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції суму судового збору - 1700 (одна тисяча сімсот) гривень; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі - 120 (сто двадцять) гривень.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції Маріупольського відділення №1 про визнання недійсним кредитного договору №014/11-155/212 від 13.04.2007 року та договору іпотеки №014/11-155/212 від 16.04.2007 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення а у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Гноєвой С. С.