Постанова № 23993888, 24.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.04.12Справа №2а-417/12/2770

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі, Апеляційного суду м. Севастополя про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії. Вказує, що позивач перебуває на посаді судді Апеляційного суду м. Севастополя. Згідно з довідками про заробітну плату в період з лютого по листопад 2011 року було стягнуто податок з доходу фізичних осіб в сумі 8871, 68 грн. Вважає, що сума податку була помилково нарахована, стягнута та перерахована до місцевого бюджету Ленінського району м. Севастополя.

Просить визнати неправомірним утримання податків з доходів фізичних осіб у розмірі 8871, 68 грн. та зарахування цієї суми до місцевого бюджету, зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі повернути з місцевого бюджету Ленінського району м. Севастополя до Апеляційного суду м. Севастополя незаконно утриману суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8871, 68 грн. з подальшою виплатою поверненої суми ОСОБА_1

Ухвалою від 22 лютого 2012 року відкрито провадження по адміністративній справі, також цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Апеляційний суд м. Севастополя. Ухвалою від 22 лютого 2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

28 лютого 2012 року (вх. № 1891/Н) від позивача надійшла заява про зміну адміністративного позову, відповідно до якої позивач просить: визнати дії Апеляційного суду м. Севастополя по утриманню з ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 871,68 грн. незаконними; зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі повернути з місцевого бюджету Ленінського району м. Севастополя до Апеляційного суду м. Севастополя незаконно утриману з ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8 871,68 грн. з подальшою виплатою поверненої суми ОСОБА_1; стягнути з Апеляційного суду м. Севастополя на користь ОСОБА_1 незаконно утриману з нього суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8 871,68 грн.

Ухвалою від 20 березня 2012 року заяву ОСОБА_1 про зміну адміністративного позову прийнято до провадження, виключено Апеляційний суд міста Севастополя зі складу третьої особи та залучено в якості другого відповідача.

28 лютого 2012 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.19).

До початку судового засідання від в.о. голови Апеляційного суду міста Севастополя надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника відповідача в порядку письмового провадження, з урахуванням заперечень на адміністративний позов (а.с.89), відповідно до яких, відповідач з позовом не згоден, просить у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що Апеляційний суд м. Севастополя є лише податковим агентом, а одержувачем податків є відповідний місцевий бюджет, також вказує, що Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.2011 року, відповідно до якого встановлено, що в аспекті конституційного подання поняття «щомісячне довічне грошове утримання», що міститься у підпункті «е»підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, в системному зв'язку з положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 7 липня 2010 року N 2453-VI з наступними змінами означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді та одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, що є складовою правового статусу судді і однією з гарантій його незалежності, так і судді у відставці, який одержує таку виплату з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України, з грудня 2011 року Апеляційний суд міста Севастополя зупинив утримання податку на доходи фізичних осіб з щомісячного грошового утримання судді ОСОБА_1 Проте вважає, що дії Апеляційного суду м. Севастополя по стягненню податку з доходів фізичних осіб у період з січня по листопад 2011 року є правомірними та здійснені з додержанням вимог законодавства (а.с.36-38).

Відповідач -Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Проте, у запереченнях на адміністративний позов, наданих 12.03.2012 року, з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що відповідно до наданих повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», Положенням «Про Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі», Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі: не є головним розпорядником бюджетних коштів, не несе відповідальності за дії Апеляційного суду міста Севастополя, не може надати будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що стосуються предмету спору. Вказує, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі в яких-небудь відносинах з позивачем не перебувало, ні яких порушень по відношенню до нього не допускало. Нарахування та утримання податку з доходу фізичних осіб з працюючого судді було здійснено безпосередньо Апеляційним судом м. Севастополя. Відповідно до Положення «Про Головне управління Державної казначейської служби України у м. Севастополі»до повноваження органів державного казначейства не входить контроль за діяльністю Апеляційним судом м. Севастополя та здійсненням утримання податку з доходів фізичних осіб. Також позивачем у позові не наведено та не надано доказів того, що між ним та Головним управлінням існує спір відносно здійснення відповідних відрахувань з Державного бюджету та докази того, що Головне управління ухиляється від здійснення зазначених дій. Отже немає підстав для прийняття рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити відповідні відрахування з Державного бюджету.

В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі частини 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено наступне: . ОСОБА_1 з 1977 року по теперішній час працює суддею, та за стажем праці на даній посаді до 2011 року йому нараховувалося і сплачувалося щомісячне грошове утримання без нарахування та стягнення податків.

У період з січня по грудень 2011 року, згідно з довідкою Апеляційного суду міста Севастополя з щомісячного грошового утримання позивача було стягнуто податок з доходів фізичних осіб в сумі 8 871,68 грн. (а.с.6).

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі -Кодекс № 2755) заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

У 2011 році питання призначення щомісячного грошового утримання суддів регулювалось постановою Кабінету міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»від 03.09.2005 року № 865 (далі -Постанова № 865).

Згідно з ч. 2 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі -Закон № 2453) функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів.

Відповідно до пункту 3.1 Постанови № 865 судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків, судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів - 50 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.

Підпунктом «е»підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу № 2755) передбачено, що сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011р. № 18-рп/2011 за наслідками розгляду справи № 1-33/2011 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо офіційного тлумачення поняття «щомісячне довічне грошове утримання», що міститься у підпункті «е»підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України дійшов висновку про те, що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання ідентичне щомісячному довічному грошовому утриманню та є звільненою від оподаткування виплатою.

Отже, підстав для утримання з позивача податку з доходів фізичних осіб з щомісячного грошового утримання не було.

Згідно частини 2 статті 78 Бюджетного кодексу України, казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державної казначейської служби України відповідно до статті 43 цього Кодексу.

Державна казначейська служба України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно статті 43 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів, яка передбачає здійснення Державною казначейською службою України: розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контролю за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Тобто, питання щодо повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, законодавством віднесено до компетенції органів Державної казначейської служби України, у даному випадку до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі. Зокрема, на підставі статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»утримана з ОСОБА_1 сума податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8 871,68 грн. підлягає стягненню саме з Апеляційного суду м. Севастополя.

З урахуванням вищевказаного, виходячи з аналізу вказаних нормативно-правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати дії Апеляційного суду міста Севастополя по утриманню з ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 871,68 грн., протиправними.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, код ЄДРПОУ 38022916) повернути з місцевого бюджету Ленінського району міста Севастополя до Апеляційного суду міста Севастополя незаконно утриману з ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8 871,68 грн. (вісім тисяч вісімсот сімдесят одна грн. 68 коп.).

4. Стягнути з Апеляційного суду міста Севастополя на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) утриману з нього суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8 871,68 грн. (вісім тисяч вісімсот сімдесят одна грн. 68 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак