Постанова № 23993886, 23.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2012 року 11:45 № 2а-18404/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Агротехкомплект» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києвапровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 12.07.2011р.,за участю:

позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідач -ОСОБА_5

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Агротехкомплект»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2011р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту по контрагентах ТзОВ «Аметт», ТзОВ «Штудіан», оскільки господарські операції містять ознаки фіктивності та є безтоварними, а правочин нікчемним - не відповідає фактичним обставинам, оскільки реальність та товарність господарських операцій підтверджується первинними документами.

В поданих письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки, перевіркою встановлено, що укладені між позивачем та ТзОВ «Аметт», ТзОВ «Штудіан»договори містять ознаки фіктивності, оскільки в останніх відсутня матеріальна база для здійснення господарської діяльності, не підтверджуються первинною документацією та здійснювались з метою отримання податкової вигоди.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

В період з 26.04.2011р. по 12.05.2011р. ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Агротехкомплект»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Аметт», ТзОВ «Штудіан», які мали правовідносини з платником податків за період з 01.09.2008р. по 30.09.209р., про що складено Акт №134/23-304/30783213 від 16.05.2011р.

Перевіркою встановлено, порушення: п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 574 351 грн.; п.п. 7.2.3, 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 259 483 грн.

12.07.2011р. ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення №0000512330, яким визначено ПП «Агротехкомплект»податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1 574 351 грн. за основним платежем та 393 588 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0000522330, яким позивачу визначено зобов'язання з ПДВ в сумі 1 259 483 грн. за основним платежем та 314 871 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ПП «Агротехкомплект»оскаржувало податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарги залишені без задоволення.

Судом встановлено, що 01.09.2008р. між ТзОВ «Аметт»(постачальник) та ПП «Агротехкомплект»(покупець) укладено договір поставки №01-09, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти товар (передавати у власність покупця) для використання у господарській діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Обсяг та кількість постачання, товар, вказаний в Договорі, поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається специфікацією. Згідно специфікацій предметом поставки були ГТВ, рукава штуцеровані, арматура, запчастини.

Згідно Додаткової угоди №1 від 13.02.2009р. по взаємній домовленості сторін внесено зміни до Договору №01-09 від 01.09.2008р. в пункті «місцезнаходження та реквізити сторін»для ПП «Агротехкомплект».

В подальшому укладено наступні договори поставки №19-01 від 19.01.2009р., №01-06 від 01.06.2009р., №01.09.2009р.

Перевіркою встановлено, що товар передавався на підставі видаткових накладних на загальну суму 6 446 885грн. Також, ТзОВ «Аметт»видало ПП «Агротехкомплект»податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 074 482 грн.

Видані постачальником податкові накладні включені позивачем при формуванні зобов'язання з ПДВ до податкового кредиту, а також витрати на придбання товару включені до валових витрат.

Крім цього, 01.09.2009р. між ТзОВ Штудіан» (постачальник) та ПП «Агротехкомплект»(покупець) укладено договір №Ш-45 згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти товар (передавати у власність покупця) для використання у господарській діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Обсяг та кількість постачання, товар, вказаний в Договорі, поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається специфікацією. Згідно специфікацій предметом поставки були рукава штуцеровані, арматура, запчастини.

Перевіркою встановлено, що товар передавався на підставі видаткових накладних на загальну суму 1 110 000 грн. Також, ТзОВ «Штудіан»видало ПП «Агротехкомплект»податкові накладні на загальну суму ПДВ 185 000 грн.

Видані постачальником податкові накладні включені позивачем при формуванні зобов'язання з ПДВ до податкового кредиту а також витрати на придбання товару включені до валових витрат.

В ході перевірки податковий орган виходив з того, що операції між ПП «Агротехкомплект»та ТзОВ «Аметт», ТзОВ «Штудіан»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. А тому, здійснені між позивачем та постачальниками право чини податковий орган вважає нікчемники, оскільки вони укладені без мети настання реальних наслідків.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності та товарності господарських операцій із ТзОВ «Аметт», ТзОВ «Штудіан»позивач посилався на копії: договорів, специфікацій, видаткових накладних, банківських виписок, податкових накладних, податкових декларацій. Будь-яких інших доказів товарності господарських операцій позивачем не надано.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20.07.2010р.).

Як вбачається з акту податкової перевірки ПП «Агротехкомплект»не надано документи, які підтверджують факт постачання товару (товарно-транспортні накладні, маршрутні листи, договори перевезення, докази зберігання). Податковим органом встановлено відсутність матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарських операцій.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011).

Дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Отже, суд досліджує насамперед доводи органів державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010).

В ході розгляду справи судом скеровувався запит до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління на Південно-Західній залізниці, у відповідь на який було надіслано копію висновку експерта №32 від 02.02.2011р. складеного в ході розслідування кримінальної справи №69-107 порушеної за фактом створення фіктивних підприємств, зокрема й щодо ТзОВ «Штудіан»та ТзОВ «Аметт».

Згідно висновку експерта №32 від 02.02.2011р. підписи на первинних документах від імені директора ТзОВ «Штудіан»виданих ПП «Агротехкомплект»виконані не директором ОСОБА_3, а іншою особою, а також, що підписи в первинних документах від імені директора ТзОВ «Аметт»виданих ПП «Агротехкомплект»виконані не директором ОСОБА_4

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається Витягів з ЄДР стан відомостей про юридичну особу ТзОВ «Амаетт»не підтверджується, стан відомостей про юридичну особу ТзОВ «Штудіан»перебуває в стані припинення підприємницької діяльності

Крім цього, згідно Акту про анулювання реєстрації платника ПДВ №7225 від 05.11.2010р. анульовано Свідоцтво ТзОВ «Штудіан»по причині -в ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Також, рішенням про анулювання реєстрації платника ПДВ №340/15-3 від 16.06.2011р. ТзОВ «Аметт»анульовано Свідоцтво по причині неподання декларацій протягом року.

Також, в матеріалах справи міститься копія постанови Господарського суду міста Києва від 20.12.2010р. у справі №46/545-б про визнання ТзОВ «Штудіан»банкрутом.

Згідно положень ст. 202 ЦК України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" №15 від 08.10.2004р. ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно положенням ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок , є нікчемним.

Тобто, вчинені правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 ЦК України порушують публічний прядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006р. правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд звертає увагу на положення Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, відповідно до якого будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставину щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів які підтверджували фактичність виконання господарських операцій та їх товарності, а тому відсутні підстави для включення виданих постачальниками ТзОВ «Аметт», ТзОВ «Штудіан»податкових накладних при формуванні податкового кредиту з ПДВ, а також витрат по оплаті товару при коригуванні валових витрат.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення податкового органу відповідають вимогам законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Приватному підприємству «Агротехкомплект»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 28.04.2012р.

Суддя В.В. Амельохін