Постанова № 23993704, 26.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2012 року 10:41 № 2а-4078/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2011 р. від 17.02.2012 р. № 0000254230 та № 0000244230

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Юзина О.В.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_4 (довіреність № 301/Д від 01.11.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_5 (довіреність № 392/9/10-229 від 28.02.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2011 р. № 0001894230 та № 0001884230.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2012 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»було залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-4078/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 26.04.2012 р.

В судовому засіданні 26.04.2012 р. представник позивача подав письмове клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 17.02.2012 р. № 0000254230 та № 0000244230.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо заниження податку на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 608,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2009 р. в сумі 608,00 грн., та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо заниження податку на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 486,00 грн., в т.ч. за жовтень 2009 р. в сумі 486,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками даного Акта, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Епіцентр К»за період з 01.06.2008 р. по 30.09.2011 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 608,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2009 р. в сумі 608,00 грн., та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 486,00 грн., в т.ч. за жовтень 2009 р. в сумі 486,00 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що згідно наявної в матеріалах справи постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції Васильченко Ю.В. від 25.07.2011 р. про призначення документальної перевірки, вбачається, що за розглядом матеріалів кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.2 ст. 205, ч.3 ст.212 КК України, було встановлено, що протягом 2008-2011 років ОСОБА_7 за попередньою змовою з невстановленими особами було створено та придбано ряд підприємств на території України, зокрема ТОВ «Інтермаксервіс»(код ЄДРПОУ 24710114), що був контрагентом позивача в перевіряємому періоді. Після чого вищевказане підприємство надавало послуги по транзиту та «конвертації»безготівкових коштів в готівку за грошову винагороду, для різних суб'єктів підприємницької діяльності на території України. Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_7 та невстановлених осіб бюджету завдано збитків у вигляді несплати податку на додану вартість.

Крім того, згідно вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року, гр. ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні в тому числі злочину, передбаченого ч.3 ст.28,ч.2,3 ст.358 КК України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року по ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Інтермаксервіс».

Відповідно до стану платника ТОВ «Інтермаксервіс»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Інтермаксервіс»складає 3 особи, зокрема директор та головний бухгалтер ОСОБА_8, який являється засновником підприємства.

Та, крім того, контрагент позивача ТОВ «Інтермаксервіс»не задекларував податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем та не сплатив відповідні суми до бюджету, а відповідно на час здійснення таких правовідносин, останній не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства, а отже прагнув настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» за період з 01.06.2008 р. по 30.09.2011 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 09.11.2011 р. № 1000/42-30/32490244, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 608,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2009 р. в сумі 608,00 грн., та п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 486,00 грн., в т.ч. за жовтень 2009 р. в сумі 486,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 22.11.2011 р. № 0001894230 та № 0001884230, якими позивачу донараховано податкові зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 912 гр. (в тому числі 608,00 грн. - за основним платежем, 304,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та по податку на додану вартість в загальній сумі 729,00 гр. (в тому числі 486,00 грн. -за основним платежем, 243,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень від 22.11.2011 р. № 0001894230 та № 0001884230 в апеляційному порядку, рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПС у м. Києві від 03.02.2012 року № 136/7/11-114 скаргу ТОВ «Епіцентр К»було задоволено частково, та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.11.2011 р. № 0001884230 та № 00001894230 в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 152,00 грн. та 121,50 грн. відповідно.

Зважаючи на викладене, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків були винесені нові податкові повідомлення рішення (з урахуванням рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 03.02.2012 року № 136/7/11-114), а саме: від 17.02.2012 р. № 0000254230 та № 0000244230, якими позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 760 гр. (в тому числі 608,00 грн. -за основним платежем, 152,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та по податку на додану вартість в загальній сумі 608,00 гр. (в тому числі 486,00 грн. -за основним платежем, 122,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 17.02.2012 р. № 0000254230 та № 0000244230, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як свідчать обставини справи, перевіркою, встановлено взаємовідносини між ТОВ «Епіцентр К»та ТОВ «Інтермаксервіс»у 2 кварталі 2009 року.

Зокрема, перевіркою було встановлено наступні обставини:

Позивачем до перевірки надано Акт № 290401 від 29.04.2009 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг), в якому вказано: «Системно-технічне та інформаційне обслуговування ЗОТ та ПЗ в кількості 1 штука. Загальна вартість з ПДВ 2 916,00 грн. в т.ч. ПДВ -486,00 грн., та рахунок-фактура № 290401 від 29 квітня 2009 р. на суму 2 916 грн., в т.ч. ПДВ - 486 грн. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок-фактура підписали: від імені Виконавця Директор ТОВ «Інтермаксервіс»ОСОБА_8, від імені Замовника ТОВ «Епіцентр К»прізвище, ім'я, по батькові осіб, які підписували документи не вказані.

На виконання зазначених договірних відносин, контрагентом позивача ТОВ «Інтермаксервіс»було виписано на адресу позивача податкову накладну № 290401 від 29.04.2009 р. на загальну суму 2 916,00 грн. (в т.ч. ПДВ -486 грн.).

Зазначені суми були віднесені позивачем до складу валових витрат та включені до складу податкового кредиту у відповідних періодах.

Згідно АРМ «ПДС - пошуково-дослідна система платників податків» ДПА України, ТОВ «Інтермаксервіс»(код ЄДРПОУ 24710114) зареєстровано Кіровоградською об'єднаною ДПІ у м. Кіровоград 02.03.1998 року за адресою: м. Кіровоград, вул. Жовтневої революції, буд.14-А.

Основний від діяльності за кодами КВЕД (50.50.0) - Роздрібна торгівля пальним. Стан платника - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Інтермаксервіс»складає 3 особи, в тому числі директор та головний бухгалтер ОСОБА_8, який являється засновником підприємства.

Також, як видно з наявних матеріалів справи, СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві було отримано Постанову заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції Васильченко Ю.В. від 25.07.2011 р.

В зазначеній постанові визначено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Полтавській області знаходиться кримінальна справа, за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.2 ст. 205, ч.3 ст.212 КК України.

Проведеним по кримінальної справі розслідуванням встановлено, що протягом 2008 -2011 років ОСОБА_7, за попередньою змовою з невстановленими особами створила та придбала ряд підприємств на території України, а саме: ПП «Алерт» (код ЄДРПОУ 32275589), ПП «Алерт Плюс»(код ЄДРПОУ 34793043), ПП «Інко»(код ЄДРПОУ 32141595), ПП «Авеланж»(код ЄДРПОУ 33672429), ПП «Арона Сервіс»(код ЄДРПОУ 34987777), ПП «Саланг-ТМ»(код ЄДРПОУ 34397742), ПП «Авіст»(код ЄДРПОУ 35713587), ТОВ «Інтермаксервіс»(код ЄДРПОУ 24710114), ПП «Маркап»(код ЄДРПОУ 36505035), ПП «Альпарі-Т»(код ЄДРПОУ 36643102), ПП «Агат Сервіс»(код ЄДРПОУ 36194933), ПП «Астелікс-2007»(код ЄДРПОУ 34873961), ТОВ «Алівіс»(код ЄДРПОУ 30566468), ПП «Оріль»(код ЄДРПОУ 25165943), ПП «Алькасар Плюс»(код ЄДРПОУ 37468826) з метою прикриття незаконної діяльності, зареєструвавши та перереєструвавши їх за винагороду на підставних осіб, які взагалі не мали та не мають ніякого відношення до діяльності підприємств. Після чого вищевказані підприємства надавали послуги по транзиту та «конвертації»безготівкових коштів в готівку за грошову винагороду, для різних суб'єктів підприємницької діяльності на території України. Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_7 та невстановлених осіб бюджету завдано збитків у вигляді несплати податку на додану вартість.

В ході досудового слідства встановлено, що ТОВ «ЕПІЦЕНТР К»документально відображало наявність фінансово-господарських взаємовідносин з вищевказаними підприємствами, в тому числи з ТОВ «Інтермаксервіс»(код ЄДРПОУ 24710114), які фактично не здійснювали господарської діяльності (фіктивні підприємства).

Зважаючи на викладене, контролюючим органом було зроблено висновок, що ТОВ «Епіцентр К»протиправно сформований податковий кредит та валові витрати шляхом включення підроблених від імені службових осіб вищевказаних підприємств (зокрема ТОВ «Інтермаксервіс») первинних документів щодо реалізації товарів (робіт, послуг) до податкового та бухгалтерського обліку.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 показав, що у період з 1998 року по 2008 рік він був засновником та директором ТОВ «Інтермаксервіс»та мав на балансі заправну станцію, яку у грудні 2007 року продав Концерну ГАЛ Нафто-Газ. В травні 2008 року він передав усі права на підприємство та печатку ОСОБА_7 на підставі довіреності та за умови реєстрації нею підприємства на своє ім'я, але остання цього не зробила. З того часу він ніякої звітності не подавав і діяльністю на підприємстві не займався.

Слідством також було встановлено, що ТОВ «Інтермаксервіс»займалося незаконною конвертацією безготівкових коштів в готівку. Дане підприємство ніяких робіт, послуг для підприємств контрагентів не виконувало.

Крім того, що підтверджується матеріалами справи, згідно вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року, гр. ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні в тому числі злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2,3 ст.358 КК України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року по ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Інтермаксервіс».

Таким чином контролюючим органом було зроблено висновок, що ТОВ «Епіцентр К»господарські правовідносини із контрагентом ТОВ «Інтермаксервіс»щодо придбання послуг, були оформлені виключно в паперовому виді (документальне оформлення), проте як в дійсності такі послуги не реалізовувалися, оскільки доказів фактичного отримання таких послуг від контрагента ТОВ «Інтермаксервіс»позивачем до перевірки надано не було. А отже, оформленні шляхом складання акту прийому-передачі, рахунка-фактури та податкової накладної відносини між договірними сторонами були вчинені з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Враховуючи наявні матеріали справи, та аналізуючи норми законодавства України, чинного на момент здійснення таких відносин, суд погоджується із висновками податкового органу, викладеними в Акті перевірки позивача, з приводу чого вважає також за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, основним видом діяльності контрагента позивача ТОВ «Інтермаксервіс»в перевіряємому періоду за кодами КВЕД (50.50.0) - була Роздрібна торгівля пальним.

Однак, як видно з Акта № 290401 від 29.04.2009 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг), та рахунка-фактура № 290401 від 29 квітня 2009 р., ТОВ «Інтермаксервіс»було надано позивачу послуги з системно-технічне та інформаційне обслуговування ЗОТ та ПЗ.

Як було пояснено представником позивача в судовому засіданні, контрагент в перевіряємому періоді надавав позивачу послуги з консультацій, проведення тренінгів та підвищення кваліфікації працівників позивача, що пов'язані із специфікою необхідності отримання працівниками певних видів професійних якостей, що не могли бути надані таким працівникам позивача особисто самим позивачем, а вимагали саме залучення певної професійної організації, тобто ТОВ «Інтермаксервіс».

Проте, як було зазначено вище, позивачем не було надано суду жодних допустимих доказів щодо фактичного надання ТОВ «Інтермаксервіс»таких послуг для ТОВ «Епіцентр К» (крім паперового оформлення шляхом підписання Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунка-фактура, що в свою чергу були підписані невідомою особою, оскільки допитаний в якості свідка директор, бухгалтер та засновник ТОВ «Інтермаксервіс»ОСОБА_8 показав, що з травня 2008 року він передав усі права на підприємство та печатку ОСОБА_7 (яку, згідно вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року визнано винною у вчиненні в тому числі злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2,3 ст.358 КК України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року по ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Інтермаксервіс») та з того часу ніякої звітності ОСОБА_8 не подавав і діяльністю на підприємстві не займався), та крім того, послуги про отримання яких від ТОВ «Інтермаксервіс»зазначає позивач (системно-технічне та інформаційне обслуговування ЗОТ та ПЗ) взагалі не відносяться до видів діяльності, які здійснює даний контрагент за кодами КВЕД, а також такі послуги фактично не могли бути надані товариством, чисельність працюючих на якому становила 3 особи разом із директором та головним бухгалтером.

Так, відповідно до ст. 551 Господарського кодексу України, визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа;

- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Отже, як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема Акта перевірки ТОВ «Епіцентр К», постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції Васильченко Ю.В. від 25.07.2011 р., вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року та наданих в ході допиту свідка пояснень директора ТОВ «Інтермаксервіс»ОСОБА_8, наслідком діяльності підприємства ТОВ «Інтермаксервіс»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Відповідно до частини 1, 5 ст.203, п. 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Таким чином, при здійснені перевірки позивача контролюючим органом було зроблено висновок, що правочини, укладені ТОВ «Інтермаксервіс»з контрагентами порушують публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В даному випадку податкова накладна контрагента позивача ТОВ «Інтермаксервіс»№ 290401 від 29.04.2009 р. на загальну суму 2 916,00 грн. (в т.ч. ПДВ -486 грн.), була виписана з порушеннями, а саме підписана невідомою особою, оскільки як зазначалося вище, директор, бухгалтер та засновник ТОВ «Інтермаксервіс»ОСОБА_8 при допиті в якості свідка показав, що з травня 2008 року він ніякої звітності не подавав та діяльністю на підприємстві не займався.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.3 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок заповнення податкової накладної визначений п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, та Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165). Визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи те, що договір між позивачем та ТОВ «Інтермаксервіс» не укладався, а правовідносини відбувалися на підставі рахунку-фактури, що також підписаний невстановленою особою, а відповідно містить ознаки нікчемності, то перевіркою не може бути прийнято до уваги податкову накладну, виписану від імені ТОВ «Інтермаксервіс», що в сою чергу також підписана невідомою особою.

Відповідно до положень п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, п.18 «Порядку заповнення податкової накладної»від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 р. за № 233/2037, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, законодавством передбачена необхідність обов'язкового підтвердження суб'єктами господарювання товарності (фактичності) здійснених операцій, суми ПДВ за якими включаються до складу податкового кредиту. Однак позивачем, як видно із матеріалів справи, не було допустимими доказами доведену суду такої товарності (фактичності) операцій із контрагентом ТОВ «Інтермаксервіс».

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту в періоді що перевірявся на загальну суму 486,00 грн.

Відповідно до п.1.32 статті 1 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

З наведеного вбачається, що первинні документи по господарських операціях позивача із ТОВ «Інтермаксервіс», з боку останнього були підписані невідомою особою, оскільки, допитаний в якості свідка директор, бухгалтер та засновник ТОВ «Інтермаксервіс»ОСОБА_8 показав, що з травня 2008 року він передав усі права на підприємство та печатку ОСОБА_7 (яку, згідно вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року визнано винною у вчиненні в тому числі злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2,3 ст.358 КК України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року по ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Інтермаксервіс») та з того часу ніякої звітності ОСОБА_8 не подавав і діяльністю на підприємстві не займався).

Крім того, як було зазначено вище, при перевірці позивача, було встановлено відсутність фактичного постачання товарів (надання послуг) ТОВ «Інтермаксервіс»та укладення ТОВ «Інтермаксервіс» угод з метою настання реальних наслідків, та в зв'язку з тим, що такі угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. А отже, в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Інтермаксервіс»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Інтермаксервіс»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема наданої відповідачем звітної форми відносно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ТОВ «Епіцентр К», позивач має відхилення суми ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «Інтермаксервіс»в сумі 486,00 грн.

Доказів щодо декларування ТОВ «Інтермаксервіс»податкових зобов'язань по правовідносинах із ТОВ «Епіцентр К»для їх сплати до Державного бюджету, позивачем до матеріалів справи також надано не було.

Зважаючи на викладене, сторони таких правовідносин не могли не усвідомлювати протиправності своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства, а отже прагнули настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Інтермаксервіс»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було встановлено вище, є наявним вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року, яким визнано винною ОСОБА_7 у вчиненні в тому числі злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2,3 ст.358 КК України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року по ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Інтермаксервіс», в той час як саме ОСОБА_7 директором ТОВ «Інтермаксервіс»ОСОБА_8 з травня 2008 року були передані всі права на підприємство та печатку ТОВ «Інтермаксервіс».

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 28.04.2012 р.