Постанова № 23993615, 25.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2012 року № 2а-4178/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовомупровадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ "Ірпінь" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про скасування повідомлень - рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЦ Ірпінь»- звернулось до суду з вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 07.10.2011 №0002922302/43546, №0002902302/43544, від 27.12.2011 №0004012302/71262, від 19.03.2012 №0000282220708 - повністю, податково повідомлення-рішення від 07.10.2011 №0002932302/43545 в частині зменшення відємного значення суми ПДВ у розмірі 354840,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 16.09.2011 №5592/2302/34475254 (далі акт перевірки) планової виїзної перевірки ТОВ «РТЦ «Ірпінь»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2011 не відповідають чинному законодавству, не мають належного обґрунтування на підставі чого податкові повідомлення-рішення від 07.10.2011 №0002922302/43546, №0002902302/43544, від 27.12.2011 №0004012302/71262, від 19.03.2012 №0000282220708 - повністю, податково повідомлення-рішення від 07.10.2011 №0002932302/43545 в частині є неправомірними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби - проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

09.04.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження. Представники сторін проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували, тому з урахуванням ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «РТЦ «Ірпінь»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2011, результати якої оформлені Актом від 16.09.2011 №5592/2302/34475254 (а.с. 17-71).

У вказаному Акті перевірки Відповідач, зокрема, дійшов висновків про порушення Позивачем:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті позивачем завищено відємне значення обєкта оподаткування з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 57914755,00 грн. та занижено обєкт оподаткування на суму 1 157977,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 266335,00 грн.

- п. 13.1 п. 13.2 ст. 13 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР, п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 460982,00 грн.

- пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР в результаті чого позивачем зменшено суму залишку відємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, що відображено в рядку 26 декларації про податок на додану вартість на загальну суму 384840,00 грн. за червень 2011 року.

- п. 8 «Порядку встановлення нормативів збору та забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303, пп. 5.3-5.5. «Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 №162/379 та встановлено заниження суми збору за забруднення навколишнього природного середовища у 4 кварталі 2010 року на суму 13359,10 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Відповідачем 07 жовтня 2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002922302/43546, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 57914755,00 грн.

- №0002902302/43544, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 266336,00 грн. (за основним платежем 266335,00 грн, з а штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.)

- № 0002932302/43545, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 384840,00 грн.

Рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 16.12.2011 №12130/10/25-114 скаргу позивача задоволено частково:

- залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 07.10.2011 № 0002932302/43545, №0002922302/43546,

- скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.10.2011 №0002902302/43544 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн. та збільшено на 417665,00 грн. суму донарахованого податку на прибуток, визначеного в податковому повідомленні рішенні №0002902302/43544 (а.с.75-88).

На підставі зазначеного рішення ДПА України та акту перевірки 27.12.2011 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0004012302/71262, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 417665,00 грн.

Також, 19.03.2012 на підставі акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282220/708, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 54258196,01 грн.

Не погоджуючись з прийнятими Відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення 07.10.2011 №0002922302/43546, №0002902302/43544, від 27.12.2011 №0004012302/71262, від 19.03.2012 №0000282220708 - повністю, податково повідомлення-рішення від 07.10.2011 №0002932302/43545 в частині зменшення відємного значення суми ПДВ у розмірі 354840,00 грн.

Свою правову позицію Позивач обґрунтовував наступним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від №0002902302/43544, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 266335,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 №0004012302/71262 яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 417665,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки (а.с. 12-14) відповідач вказує, що позивач неправомірно включив до складу валових доходів суми поворотної фінансової допомоги наданих юридичною особою нерезидентом та до складу валових витрат нараховані відсотки за користування поворотною процентною позикою, отриманої від нерезидента юридичної особи.

Крім того, відповідач дійшов висновку, що Позивач неправомірно сформував суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік у сумі 11 556 827 гривень, оскільки Позивачем не включено в доход 373 913 гривень, завищено валові витрати на суму 9117175 гривень та [завищено валові витрати на суму] 2 065 739 гривень - нараховані відсотки по позиці.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та компанією нерезидентом «VALSTROM LIMITED»(Республіка Кіпр) укладено договір поворотної процентної позики (а.с. 115-117) який зареєстровано головним управлінням Національного банку України у м. києві та Київській області (а.с. 129-131), відповідно до умов якого позивачу надано у позику кошти в сумі 13040000,00 доларів США для поповнення оборотних засобів та фінансування основних видів діяльності позивача.

Відповідно до п. 2.2 договору за користування коштами позивач зобовязаний сплачувати проценти від отриманої суми позики до дня її фактичного погашення.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем зроблено висновок, що кошти, що надаються особами, які мають статус небанківська фінансова установа фінансовим кредитом не вважаються, на підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР, оскільки позивачем не включено до валових доходів суми надходження кредитних коштів як суми поворотної фінансової допомоги, наданої юридичною особою нерезидентом.

Проте, статтею 1046 Цивільного кодексу України дано визначення терміну позика та зазначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не передбачено договором або законом. Розмір і порядок отримання процентів встановлюються договором.

У відповідності до ст. 510 Цивільного кодексу України термін сторона у зобовязаннях корелюється з терміном «особа», до кола «осіб»відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу України відносяться будь-які фізичні або юридичні особи.

Відповідно до пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону №334/94-ВР під терміном «фінансовий кредит»слід розуміти кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або нерезидентами і резидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичний абр фізичній особі на визначений термін, для цільового використання під процент.

Враховуючи положення пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону №334/94-ВР, оскільки кредитор «VALSTROM LIMITED»(Республіка Кіпр) є нерезидентом, має статус небанківської установи, кошти за договором позики були надані позивачу на певний строк під процент для цільового призначення у власній господарській діяльності позивача суд дійшов висновку, що кошти отримані позивачем за зазначеним договором підпадають під визначення «фінансовий кредит»та виникають боргові зобовязання, операції з якими з метою оподаткування відносяться до операцій особливого виду, оподаткування яких регулюється п. 7.9 ст. 7 Закону №334/94-ВР.

Зокрема, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно залучені платником податку у звязку з отриманням фінансових кредитів від інших осіб кредиторів(пп. 7.9.1 цього пункту), а також не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у звязку з поверненням основної суми кредиту іншим особам-кредиторам(пп. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону №334/94-ВР).

Враховуючи викладене, позивач відповідно до вимог пп. 7.9.1 п. 7.9 ст 7 Закону №334/94-ВРне включив до валових доходів суму фінансового кредиту отриманого за зазначеним договором позики.

Так, пп. 1.32 ст. 1 Закону України «Про прибуток»визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разу, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

При цьому пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з акту перевірки: «в періоді, що перевірявся позивачем збудовано та введено в експлуатацію торгівельно-регіональний комплекс „Модуль", що розташований за адресою: Київська обл., м. Буча, Нове шосе, буд.48. Акт готовності об'єкта до експлуатації від 26.02.2010р. №97, загальна площа будівлі 22164 м.кв. Загальна вартість будівництва 89'602,0 тис. грн. Сертифікат відповідності від 27.02.2010р. №00000097 засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пуского комплексу). Комплекс введено в експлуатацію в 2 кв. 2010р. та нараховуються амортизаційні відрахування з 3 кв. 2010р. Для будівництва даного комплексу були залучені інвестиційні кошти від нерезидентів.»

Отже, отримані за зазначеним договором кошти були використані позивачем для будівництва торгового комплексу «Модуль»(а.с. 132), тобто були використані у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговим зобовязанням (у тому числі за будь-якими кредитами. Депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі витрати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 5.11. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Тобто, для віднесення до складу валових витрат сум сплачених платником податку коштів (здійснених витрат), платнику податку необхідно підтвердити здійснення ним таких витрат відповідними розрахунковими документами та не віднесення таких витрат до переліку видів витрат, які не включаються до складу валових витрат, передбачений п. 5.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки, кошти отримані за борговим зобовязанням позивачем були використані у власній господарський діяльності то і витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговим зобовязанням позивачем на підставі пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону №334/94-ВР віднесено до складу валових витрат.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, завищення відємного значення в декларації поданої

- за 2009 рік в сумі 11566827,00 грн. (зменшення суми за результатами перевірки 4 кварталу 2008 року: не включено в доход 373913,00 грн. завищені валові витрати за період, що був перевірений 2008 рік та 2065739,00 грн. нараховані відсотки по позиці),

- за 2010 рік в сумі 4369051,00 грн. (зменшення суми за результатами перевірки 2008-2009 років з урахуванням 20%, яке утворилось станом на 10.01.2010),

- за 1 квартал 2011 року в сумі 35285956,00 грн. поданої підприємством до ДПІ у Дарницькому районі (уточнюючий розрахунок від 06.05.2010 №9001524364) на суму 11 556 827,00 грн. - зменшення суми за результатом перевірки 4 кварталу 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства в 1 кварталі 2010 року в рядку 04.9 Декларації з податку на прибуток позивачем було відображено відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року в сумі 57 398 966,00 грн.

Оскільки судом встановлено, що позивачем правомірно не включено до складу валового доходу суму отриманого фінансового кредиту та віднесено до складу валових витрат витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговим зобовязанням, відтак сума від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2009 році була сформована Позивачем відповідно до положень законодавства, то від'ємне значення об'єкта оподаткування наступних податкових періодів, сформоване з врахуванням від'ємного значення 2009 року також правомірно задекларовано Позивачем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Позивач включив до валових витрат суму балансової вартості проданої іноземної валюти (9 100 580 гривень) та витрати, пов'язані з оплатою послуг банку, пов'язаних з продажем іноземної валюти (16 595 гривень) на загальну суму 9117 175 грн. у травні 2010 року, відповідно до уточнюючого розрахунку, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та Пояснюючої записки до декларації з податку на прибуток за 2008 рік з врахуванням уточнюючого розрахунку, копії якого долучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 7.3.5 частини 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Згідно з пунктом 7.3.7 частини 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат платників податку - суб'єктів валютного ринку відносяться також будь-які витрати, пов'язані з оплатою послуг інших осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням таких платників податку.

Відтак, Позивач правомірно включив до валових витрат суму балансової вартості проданої іноземної валюти (9 100 580 гривень) та витрати, пов'язані з оплатою послуг банку, пов'язаних з продажем іноземної валюти (16 595 гривень) на загальну суму 9 117 175 гривень.

Відповідно до пункту 5.2.7 частини 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість на ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем на підтвердження суму балансової вартості проданої іноземної валюти та витрати, пов'язані з оплатою послуг банку, пов'язаних з продажем іноземної валюти надано суду виписки з банку від 26.02.2008, 28.02.2008, 28.05.2008, 18.07.2008, 25.07.2008, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, суд звертає увагу, що уточнюючий розрахунок було прийнято відповідачем прийнято як податкову звітність, відтак, Позивач правомірно включив суму 9 117 175 гривень до валових витрат шляхом подання уточнюючого розрахунку у травні 2010 року.

Враховуючи викладене, що позивачем відповідно до положень законодавства сформовано суму від'ємного значення об'єкта оподаткування у 2009 році.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.10.2011 №0002922302/43546, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 57914755,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 19.03.2012 №0000282220/708, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 54258196,01 грн.

Як вбачається з акту перевірки. відповідачем встановлено, що позивачем при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року порушено ст. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: неправомірно визначено р.06.6 декларації (відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело до завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року.

Така позиція відповідача є необґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (Особливості справляння податку на прибуток підприємств) розділ III (податок на прибуток підприємств) цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, до 01 квітня 2011 року, при визначені доходів і витрат платники податків керувалися нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв до 01 квітня 2011 року.

Так, згідно п.6.1. ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до п.22.4. ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума відємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та відємне значення обєкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сформував валові витрати у І кварталі 2011 року відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", отже відображення ним відємного значення обєкту оподаткування, що утворилося станом на 01 січня 2011 року є правомірним.

Згідно пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням відємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Згідно п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Крім цього, слід звернути увагу, що ст.139 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Так, зазначений перелік не містить такого поняття як "відємне значення обєкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування відємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

Так, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20 березня 1952 р. (надалі - «Перший протокол Конвенції»), учасником якої є Україна, визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна, а саме: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.»

Для розуміння цієї вимоги щодо податків варто звернутися до рішень Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини щодо положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають в Україні значення одного із джерел права.

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У Рішенні Європейського суду з прав людини (п. 49) у справі Щокін проти України від 14 жовтня 2010 (остаточне від 14 січня 2011) Суд вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з статку безперечно є втручанням до майнових прав заявника гарантованих статтею 1 fcpnoro протоколу Конвенції.

Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах передбачених законом. Так, в п. 50-51 згаданого рішення Європейський суд зазначає:

Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах передбачених законом. Так, в п. 50-51 згаданого рішення Європейський суд зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою статті 1 Протоколу 1 є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути Законним»

Друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом» і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції.

Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також

посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні (див. Бейлер про Італії, №33202/96, ECHR 2000-1)».

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відображення позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року в рядку 06.6 (відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (відємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або відємне значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року) є правомірним та таким, що відповідає визначеним законодавчим вимогам, відтак підстав для зменшення відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у податкового органу не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем при проведенні перевірки та складанні акту, було неправильно розтлумачено норми податкового законодавства стосовно спірних правовідносин, що призвело до порушення прав позивача а відтак податкові повідомлення-рішення від 07.10.2011 №0002922302/43546 та від 19.03.2012 №0000282220/708 підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.10.2011 № 0002932302/43545, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 384840,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено завищення позивачем сум податкового кредиту на загальну суму 384840,00 грн. внаслідок начебто не підтвердження сум податку на додану вартість податковими накладними.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що податкову накладну від 23.11.2007 №288 видану ПП «Каскад і Ко»видано із затримкою та встановлено, що позивач не звернувся до ПП «Каскад і Ко»в порядку пп. 7.4.5 п, 7.4 ст. 7 Закону №334/94-ВР з вимогою в наданні зазначеної накладної, на підставі чого, відповідач дійшов висновку про віднесення позивачем податкового кредиту витрат не підтверджених податковою накладною.

Так, як вбачається з матеріалів справи, період з 11.07.2006р. по 30.09.2008р. був перевірений, складений акт від 16.01.2009р. №98/2305/34475254.

Проте, Позивачем в квітні 2009 року задекларовано в декларації з податку на додану вартість, відображено в реєстрі податкових накладних та віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 238571,83 грн. по податковій накладній від 23.11.2007 №288 виданої ПП «Каскад і Ко»(а.с.133).

Суд звертає увагу, що позивач подав податкової накладної від 23.11.2007 №288 в межах строку давності встановленого ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. за №168/97-ВР із змінами та доповненнями регламентується, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат, що не підтверджені податковими накладними.

Проте, оскільки сума податкового кредиту задекларованого позивачем в квітні 2009 року, підтверджена належним чином оформленою податковою накладною від 23.11.2007 №288, що була включена в реєстр накладних в межах строку давності визначеного ст. 15 Закону №2181-ІІІ, висновок відповідача про завищення позивачем відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 238571,83 грн. спростовується матеріалами справи.

Крім того, як вбачається з акту перевірки Відповідачем встановлено, що позивачем задекларовано в декларації з податку на додану вартість в вересні 2009, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 52'807,25 грн. по податковим накладним, отриманих від МПП «Вектра», а саме: № 270 від 01.08.2008, № 286 від 12.08.2008, № 286.1 від 12.08.2008, № 368 від 30.09.2008, (а.с. 134-137).

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, наявні у справі матеріали, податкові накладні виписані МПП «Вектора», є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Суд звертає увагу, твердження відповідача, що зазначені накладні мають однакові номери спростовується матеріалами справи,

Наявність належним чином виписаної податкової накладної є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, оскільки судом встановлено, що зазначені податкові накладні МПП «Вектора»є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, висновок відповідача про завищення позивачем відємного значення суми податку на додану вартість в сумі 52 807,25 гривень спростовується матеріалами справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем у листопаді 2008 року подано уточнюючий розрахунок №122036 від 14.11.2008, яким Позивач самостійно зменшив суму задекларованого податкового кредиту на 19500 гривень, яка утворилася в результаті помилково двічі зареєстрованої податкової накладної щодо контрагента ТОВ «БМК».

Також, як вбачається з матеріалів справи позивачем у травні 2010 року подано уточнюючий розрахунок від 28.05.2010 яким самостійно зменшено суму задекларованого податкового кредиту на 1 638,46 гривень по операціях щодо контрагента ТОВ «Апіс Плюс».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Оскільки судом встановлено, що Позивачем в порядку пункту 5.1 статті 5 Закону №2181-ІІІ самостійно зменшено суму податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків, Відповідача не було жодних підстав повторно зменшення суму податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень від 07.10.2011 №0002922302/43546, №0002902302/43544, від 27.12.2011 №0004012302/71262, від 19.03.2012 №0000282220708 - повністю, податково повідомлення-рішення від 07.10.2011 №0002932302/43545 в частині зменшення відємного значення суми ПДВ у розмірі 354840,00 грн. з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірного формування валових витрат та податкового кредиту, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю РТЦ Ірпінь підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2011 №0002922302/43546, №0002902302/43544, від 27.12.2011 №0004012302/71262, від 19.03.2012 №0000282220708 - повністю, податково повідомлення-рішення від 07.10.2011 №0002932302/43545 в частині зменшення відємного значення суми ПДВ у розмірі 354840,00 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда