Постанова № 23993276, 22.03.2012, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 р. Справа № 2a-1870/766/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головного управління державної казначейської служби України у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2012 року позивач, дочірнє підприємство «Завод обважених бурильних та ведучих труб», звернувся до суду з адміністративним позовом до податкової інспекції в м.Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що 26.12.2011 року працівниками Державної податкової інспекції в м. Суми було проведено невиїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, лютий, квітень, липень 2009 року, лютий, вересень 2010 року, за наслідками якої складено акт від 26.12.2011 року №9607/23-620/30991664.

Як зазначено у Акті перевірка проведена на підставі даних, зазначених у наявних в

інспекції інформаційних баз (АРМ «TAX», АРМ «Звіт», АІС «OP» AІC «PПП» та

«Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА»).

В Акті податковим органом зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.7ст.4.1 ст. 4; п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7; п. 10.2 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено відємне значення суми податку на додану вартість за грудень 2008 року, січень, березень, червень 2009 року, січень, серпень 2010 року на загальну суму 2155,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, квітень, липень 2009 року, лютий, вересень 2010 року на суму 1486 грн.

Відповідно винесені податкові повідомлення-рішення від 17.01.2012 року № 000162306/3617, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2155,00 грн. та № 000152306/3612, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1486 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 371,50 грн.

Підставою висновків Акту та прийнятих рішень є те, що контрагентами позивача - ПАТ «Сумиобленерго», ПАТ «Сумигаз», Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві, ТОВ «Фрунзе-Будіндустрія», ТОВ «Алекстел», ТОВ «ВКФ «ВВ», ПП «Вторрезерв» подана звітність з ПДВ (декларація з податку на додану вартість) яка має розбіжності зі звітністю позивача.

Однак, позивач зазначає, що Закон не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу та не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем. Сума ПДВ, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори з порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Позивач не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій своїх контрагентів з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх дії.

Отже, позивачем виконано всі умови, передбачені чинним законодавством України для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

До того ж, позивачем виконано вимоги п.7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» щодо подання, в установленому порядку, відповідачам податкової декларації з податку на додану вартість разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Податковим органом у кожному випадку були проведені виїзні документальні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вищевказаний період, за результатами яких складені довідки/акти.

За наслідками таких перевірок не було встановлено порушень з боку позивача, які могли б бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування чи позбавлення позивача права на таке бюджетне відшкодування, у зв'язку з чим ДПІ в м.Суми було підтверджено заявлену позивачем до відшкодування суму податку на додану вартість у кожному з податкових періодів.

Але, незважаючи на вищевказані обставини (відсутність зі сторони позивача порушень порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку, фактичне підтвердження, за наслідками проведення перевірок позивача, заявленої останнім до відшкодування суми ПДВ), замість здійснення процедури відшкодування позивачу сум ПДВ, ДПІ в м.Суми винесені оскаржувані рішення. Тому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 17.01.2012 № 000162306/3617, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 17.01.2012 № 000152306/3612, стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 228 грн. 00 коп.

Представник відповідача, ДПІ в м.Суми, проти позову заперечив та пояснив, що в ході проведення перевірки було встановлено, що позивачем включено суми до податкового кредиту і в подальшому заявлені до бюджетного відшкодування по господарським операціям з наступними контрагентами:

1. ПАТ «Сумиобленерго» за перетоки реактивної електроенергії у грудні 2008р.. Сума ПДВ 1370,81грн. Позивачем включено до складу податкового кредиту грудня 2008р. суму ПДВ 1370,81грн. Проте, ПАТ «Сумиобленерго» включило до податкового зобов'язання суму ПДВ у розмірі 702,07грн. Різниця між податковим кредитом позивача і податковим зобов'язанням ПАТ «Сумиобленерго» складає 668,74грн.

2. ПАТ «Сумигаз» за технічне обслуговування КСС у січні 2009р. Сума ПДВ 179,21грн. Позивачем включено до складу податкового кредиту січня 2009р. суму ПДВ 179,21грн. Проте ПАТ «Сумигаз» взагалі не включило до своїх податкових зобов'язань січня 2009 року суму ПДВ по контрагенту ДП «Завод ОБ та ВТ». Різниця між податковим кредитом позивача і податковим зобов'язанням ПАТ «Сумигаз» складає 179,21грн.

3.Головне міжрегіональне управління статистики у м.Києві за надання відомостей у березні 2009р. Сума ПДВ 14,16грн. Позивачем включено до складу податкового кредиту березня 2009р. суму ПДВ у розмірі 14,16грн.. Проте, Головне міжрегіональне управління статистики у м.Києві взагалі не включило до своїх податкових зобов'язань суму ПДВ по контрагенту ДП «Завод ОБ та ВТ». Різниця між податковим кредитом позивача і податковим зобов'язанням Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві складає 14,16грн.

4. ТОВ «Алекстел»на поставку товару у червні 2009р. Сума ПДВ 966,35грн. Позивачем включено до складу податкового кредиту червня 2009р. суму ПДВ 966,35грн.

Проте ТОВ «Алекстел» взагалі не включило до своїх податкових зобов'язань січня 2009 року суму ПДВ по контрагенту ДП «Завод ОБ та ВТ». Різниця між податковим кредитом позивача і податковим зобов'язанням ТОВ «Алекстел» складає 966,35грн.

5. ТОВ ВКФ «ВВ» на поставку товару у січні 2010р. Сума ПДВ 150,83грн. Позивачем включено до складу податкового кредиту січня 2010 року суму ПДВ у розмірі 150 83грн . Проте, ТОВ ВКФ «ВВ» до складу податкового зобов»язання січня 2010р. включило суму ПДВ 9,88грн. по контрагенту ДП «Завод ОБ та ВТ». Різниця між податковим кредитом позивача і податковим зобов'язанням ТОВ ВКФ «ВВ» складає 140,92грн.

6. ПП «Вторрезерв» на поставку брухту сталевого у серпні 2010р. Сума ПДВ 87,47грн. Позивачем включено до складу податкового кредиту серпня 2010р. суму ПДВ 87,47грн.

Проте ПП «Вторрезерв» до складу податкових зобов»язань серпня 2010р. взагалі не включило суму ПДВ по контрагенту ДП «Завод ОБ та ВТ». Різниця між податковим кредитом позивача і податковим зобов'язанням ПП «Вторрезерв» складає 87,47грн.

Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до Державного бюджету України податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Саме встановлення даних обставин під час проведення перевірки є необхідною умовою для бюджетного відшкодування ПДВ.

Представник відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, в судове засідання не зявився, про час і місце належним чином повідомлений.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.12.2011 року працівниками Державної податкової інспекції в м. Суми було проведено невиїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, лютий, квітень, липень 2009 року, лютий, вересень 2010 року, за наслідками якої складено акт від 26.12.2011 року №9607/23-620/30991664. ( том 1 а.с. 12-29). 17.01.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення № 000162306/3617, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2155,00 грн. та № 000152306/3612, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1486 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 371,50 грн. ( том 1 а.с. 10,11).

Зі змісту акта вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.7ст.4.1 ст. 4; п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7; п. 10.2 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено відємне значення суми податку на додану вартість за грудень 2008 року, січень, березень, червень 2009 року, січень, серпень 2010 року на загальну суму 2155,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, квітень, липень 2009 року, лютий, вересень 2010 року на суму 1486 грн. Перевірка проведена на підставі даних, зазначених у наявних в інспекції інформаційних баз (АРМ «TAX», АРМ «Звіт», АІС «OP» AІC «PПП» та «Система автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА»).

Однак, з таким висновком податкового органу суд не може погодитись з огляду на таке.

В ході розгляду справи встановлено, що підставою висновків Акту та прийнятих рішень є те, що контрагентами позивача - ПАТ «Сумиобленерго», ПАТ «Сумигаз», Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві, ТОВ «Фрунзе-Будіндустрія», ТОВ «Алекстел», ТОВ «ВКФ «ВВ», ПП «Вторрезерв» подана звітність з ПДВ (декларація з податку на додану вартість) яка має розбіжності зі звітністю позивача.

Зокрема, позивачем у податковій декларації за грудень 2008 року до податкового кредиту включено суму ПДВ 1370,81 грн. по контрагенту ПАТ «Сумиобленерго» згідно з отриманими податковими накладними від 18.12.2008 № 172, від 30.12.2008 № 369 на сплачені позивачем контрагенту у ціні за товар (послугу) суму ПДВ 668,74 грн. (обслуговування комірок) та 702,07 грн. (перетоки реактивної електроенергії), при цьому ПАТ «Сумиобленерго» у відповідній декларації до своїх податкових зобов'язань включило лише суму 702,07 грн., розбіжність - 668,74 грн. ( том 1 а.с. 30,31)

Також позивачем у податковій декларації за січень 2009 року до податкового кредиту включено суму ПДВ 179,21 грн. по контрагенту ПАТ «Сумигаз» згідно з отриманою податковою накладною від 09.01.2009 № 24 на сплачену позивачем контрагенту у ціні за послугу (технічне обслуговування КСС) суму ПДВ 179,21 грн., при цьому ПАТ «Сумигаз» у відповідній декларації до своїх податкових зобов'язань цю суму не включило.( том 1 а.с. 32).

Позивачем у податковій декларації за березень 2009 року до податкового кредиту включено суму ПДВ 14,16 грн. по контрагенту Головне міжрегіональне управління статистики в м. Києві згідно з отриманою податковою накладною від 31.03.2009 № 1331 на сплачену позивачем контрагенту у ціні за послугу (за надання витягу є ЄДРПОУ та пересилку інформації) суму ПДВ 14,16 грн., при цьому Головне міжрегіональне управління статистики в м. Києві у повідній декларації до своїх податкових зобов'язань цю суму не включило. ( том 1 а.с. 33).

Позивачем у податковій декларації за червень 2009 року до податкових зобв'язань включено суму ПДВ 99,15 грн. по контрагенту ТОВ «Фрунзе-Будіндустрія» згідно з виданою податковою накладною від 30.06.2009 № 58 на сплачену контрагентом позивачу у ціні за послугу (питна вода та стоки) суму ПДВ 99,15 грн., при цьому ТОВ «ФрунзеБудіндустрія» у відповідній декларації до податкового кредиту включило суму 198,30 грн., розбіжність - 99,15 грн.( том 1 а.с. 34).

Позивачем у податковій декларації за червень 2009 року до податкового кредиту включено суму ПДВ 966,35 грн. по контрагенту ТОВ «Алекстел» згідно з отриманою податковою накладною від 11.06.2009 № 13 на сплачену позивачем контрагенту у ціні за товари (окуляр, окуляр-мікрометр, мікролінійка, поляризатор) суму ПДВ 966,35 грн., при цьому ТОВ «Алекстел» у відповідній декларації до своїх податкових зобов'язань цю суму не включило. ( том 1 а.с. 37-42).

Позивачем у податковій декларації за січень 2010 року до податкового кредиту включено суму ПДВ 150,83 грн. по контрагенту ТОВ «ВКФ «ВВ» згідно з отриманою податковою накладною від 28.01.2010 № 186/29. На сплачену позивачем контрагенту у ціні за товар (канцтовари) суму ПДВ 140,95 грн., при цьому ТОВ «ВКФ «ВВ» у відповідній декларації до своїх податкових зобов'язань включило суму 9,88 грн., розбіжність - 140,95 грн. ( том 1 а.с. 35).

Позивачем у податковій декларації за серпень 2010 року до податкового кредиту включено суму ПДВ 87,47 грн. по контрагенту ПП «Вторрезерв» згідно з отриманою податковою накладною від 16.08.2010 № 143 на сплачену позивачем контрагенту у ціні за товар (лом) суму ПДВ 87,47 грн., при цьому ПП «Вторрезерв» у відповідній декларації до своїх податкових зобов'язань цю суму не включило.( том 1 а.с. 36).

Проте, в період здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами та подання податкової звітності засади формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулювались Законом України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 Закону встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону, передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням і виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку р платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону є | податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено п.п. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету. України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7. Закону, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому

податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу

податкового кредиту наступного податкового періоду.

Закон не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу та не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем. Сума ПДВ, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Позивач не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій своїх контрагентів з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх дії.

Отже, позивачем виконано всі умови, передбачені чинним законодавством України для втримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

До того ж, позивачем виконано вимоги п.7.7 ст.7 Закону щодо подання, в установленому порядку, відповідачам податкової декларації з податку на додану вартість разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Згідно пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом З0 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону).

Податковим органом у кожному випадку були проведені виїзні документальні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вищевказаний період, за результатами яких складені довідки/акти.За наслідками таких перевірок не було встановлено порушень з боку позивача, які могли б бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування чи позбавлення позивача права на таке бюджетне відшкодування, у зв'язку з чим було підтверджено заявлену позивачем до відшкодування суму податку на додану вартість у кожному з податкових періодів. ( том 1 а.с. 62-70, 71-84, 85-104, 105-122, 123-149).

На думку суду не заслуговують на увагу і твердження ДПІ в м.Суми про те, що необхідною умовою для бюджетного відшкодування є підтвердження сплати сум податку на додану вартість до бюджету всіма постачальниками товарів (робіт, послуг) до виробника у зв'язку з наступним.

Згідно з п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» , платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону).

Отже, якщо контрагент юридичної особи не виконав свого зобов'язання по сплаті отриманого ним в ціні товару податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього контрагента.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови для отримання такого відшкодування, та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відповідності з пп. 7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону, джерелом сплати бюджетного відшкодування (в т.ч. бюджетного боргу) є загальні доходи державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Рішенням податкового органу позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі на 1486 грн., з яких на момент перевірки та прийняття рішення не перераховано на поточний рахунок позивача 228 грн. бюджетного відшкодування ПДВ за лютий, вересень 2010 року.

Таким чином враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства, відповідно є протиправними та підлягають скасуванню, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сум бюджетного відшкодування у розмірі 228 гривень. .

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Порядку взаємодії між органами податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27.04.2004 року №82/245 відшкодування податку на додану вартість за рішенням суду здійснюється Державним казначейством України.

Згідно зі ст. 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. В Сумській області обслуговування коштів державного бюджету здійснює Головне управління Державної казначейської служби у Сумській області.

На підставі ч.1 ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути за рахунок державного бюджету понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 139 грн.49коп. ( а.с. 2,51).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до Державної податкової інспекції в місті Суми, Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість задвольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Суми №0001623061/3617 від 17 січня 2012 року про зменшення Дочірньому підприємству "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2155 грн., та №000152306/3612 від 17 січня 2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1486 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 371,5 грн.

Стягнути з Державного бюджету України ( м.Суми, вул.Воскресенська,7) на користь дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 228 ( двісті двадцять вісім) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" в рахунок відшкодування судових витрат 139грн.49 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений 27 березня 2012 року.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

З оригіналом згідно

Суддя Л.М.Опімах