Постанова № 23992841, 23.04.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/1285/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Агевич К.В.,

при секретарі: Чуванову А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення про невизнання як податкової звітності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області про визнання протиправним рішення про невизнання як податкової звітності.

На обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» (далі ТОВ «Укрстандарт», позивач) 19.12.2011 року отримало повідомлення № 3929/28-020 від 14.12.11 «Про невизнання як податкової звітності уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість №9012019207 з додатками від 08.12.2011р. за вересень 2011 року та податку на прибуток підприємств № 9007038122 з додатками від 08.12.2011р за звітний податковий період рік 2010».

позивач вважає зазначене повідомлення № 3929/28-020 від 14.12.11 «Про невизнання як податкової звітності» і повідомлення ДПА України в Луганській області, визначене в листі від 25.01.2012 № 1528/28-06 суперечить конституційним нормам та вимогам Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

У зв'язку з чим ТОВ «Укрстандарт» просив суд визнати противоправним рішення Державної податкової інспекції у м. Первомайську, викладеним у повідомленні № 3929/28-020 від 14.12.11 «Про невизнання як податкової звітності».

18 квітня 2012 року у судовому засіданні допущено заміну відповідача державну податкову інспекцію у м. Первомайську Луганської області на Первомайську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області Державної податкової служби України.

У судовому засіданні 23 квітня 2012 року представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях (а.с. 86-97), у зв'язку з чим представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позову з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що ТОВ «Укрстандарт» зареєстрований як суб'єкт господарювання - юридична особа виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 30.10.2000 року, реєстраційний запис № 1388 120 0000 000021, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 392607 (а.с. 69).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.11 головному бухгалтеру ТОВ «Укрстандарт» було вручено повідомлення та наказ від 26.10.11 № 386 про проведення документальної планової виїзної перевірки на ІV квартал 2011 року, в якому зазначено, що перевірку буде розпочато 09 листопада 2011 року терміном у 10 робочих днів (а.с. 32, 189).

22 листопада 2011 року відповідачем було винесено наказ № 432 про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укрстандарт» на 5 робочих днів (а.с. 31).

На підставі чого з відома директора Іванова В.В. та головного бухгалтера Мтвєєвой Г.Ф. з 09.11.2011 по 29.11.11 року було проведено планову виїздну перевірку ТОВ «УКрастандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10 по 30.09.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 по 30.09.11, про що складено акт від 06.12.11 № 535/23/31197388 (а.с. 124-188).

Як вбачається з зазначеного акту перевіркою встановлені такі порушення:

П. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 183480,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 183480,00 грн.;

П.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 ст. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та п.2 п.5, п.18 Порядку заповнення податкової накладної № 165 від 30.05.97 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 №233/2037, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 173100,00 грн., в тому числі: за квітень 2010 в сумі 122225,00 грн., за травень 2010 року в сумі 16585,00 грн., за червень 2010 року в сумі 34290,00 грн.

08 грудня 2011 року ТОВ «Укрстандарт» надало до ДПІ в м. Первомайську уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з самостійно виправленими помилками та уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства в яких підприємством самостійно зменшено витрати та податковий кредит на суми по взаємовідносинам з ПП «Варекоресурс», і які зменшено ДПІ в м. Первоамйську за актом перевірки від 06.12.2011 №535/23/31197388.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем відповідно до п. 49.11.1 ст. 49 ПК України було спрямовано ТОВ «Укрстандарт» лист від 14.12.11 року за № 3929/28-020 про неможливість визнання уточнюючих розрахунків, як податкову звітність (а.с. 28).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Оскільки перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 173100,00 грн. за актом перевірки від 06.12.2011 №535/23/31197388, тобто заниження встановлено контролюючим органом, уточнюючи розрахунки позивача від 08.12.2011 відповідачем правомірно не визнані як податкова звітність.

Суд звертає увагу позивача на п. 50.1.ст. 50 Податкового кодексу України яким передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. В даному випадку законодавець зобов'язує платника податків подати уточнюючий розрахунку виключно у випадку самостійного виявляння помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби України про скасування рішення відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 28 квітня 2012 року.

Суддя К.В. Агевич