Постанова № 23992559, 12.04.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 року Справа № 0870/1408/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Стрельнікової Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області,

до: Військової частини А3840, м. Мелітополь Запорізької області,

про: скасування наказів та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Військової частини А 3840, в якому просить суд скасувати накази командира військової частини А 3840 «Про покарання винних щодо нестачі військового майна А і ЕГ служби» №414 від 22.07.2011р. та «Про внесення змін до наказу командира військової частини А 3840 №414 від 22.07.2011р.» №522 від 12.09.2011р., зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу грошові кошти, стягнуті з останнього на підставі спірних наказів.

В обгрнутування позовних вимог позивач у позовній заяві зокрема зазначає, що зазначені накази командира в/ч А 3840, на підставі яких з позивача утримано грошові кошти, є безпідставними та незаконними оскільки по-перше, постановою Мелітопольського міськрайонного суду вже був скасований п. 4 наказу командира в/ч А-3840 від 13.12.2007р. «Про покарання винних щодо нестачі матеріальних засобів автомобільної та електрогазової служби» прийнятий за тих-же обставин, що і спірні накази, по-друге, відповідачем при винесенні спірних наказів не враховано вимог норм чинного законодавства України, згідно яких матеріальна відповідальність покладається на працівника тільки при одночасної наявності таких умов, як: пряма дійсна шкода, протиправність поведінки працівника, що заподіяв шкоду, наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) працівника та шкодою, провина працівника в заподіянні шкоди, по-третє, відповідачем не врахований встановлений чинним законодавством строк притягнення до матеріальної відповідальності винних осіб.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача 12.04.2012р. до суду надійшла телеграма вх. № 16100, згідно якої представник позивача просить суд слухати справу у відсутність представника позивача, на позовних вимогах наполягає.

У попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Крім того, ухвалою суду в судовому засіданні 22.03.2011р. судом було задоволено клопотання представника позивача про поновлення позивачу строку звернення до суду, оскільки суд визнав поважною причину пропуску позивачем строку звернення до суду - неотримання позивачем копій спірних наказів.

Представник відповідача у судові засідання 28.03.2012р. та 12.04.2012р. не з`явився, про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Жодних клопотань та заяв від відповідача до суду не надійшло. У судовому засіданні 22.03.2012р. представник відповідача надав суду пояснення, заперечивши проти адміністративного позову, оскільки позивач є матеріально відповідальною особою, а тому несе підвищену відповідальність за нестачу майна на складі, крім того, навіть за наявності нестачі на складі ще до прийняття позивачем відповідної посади, позивач не повідомив про цю обставину керівництво військової частини.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 128 КАС України, суд відкладає розгляд справи у разі неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що представник відповідача двічі не з`явився у судові засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки у судові засідання суд не повідомив, та з урахуванням того, що від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, суд вирішив за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Пунктом 1 наказу командира військової частини А 3840 від 22.07.2011р. «Про покарання винних щодо нестачі матеріальних засобів автомобільної та електрогазової служби» наказано за порушення вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за недбале виконання службових обов'язків, за порушення вимог ст. 3.2.41, п. 9.4 наказу Міністра Оборони №300 від 16.07.1997 року, суму нестачі розмірі 39316,47 грн. стягнути з прапорщика ОСОБА_1

Наказом командира військової частини А 3840 № 522 від 12.09.2011 «Про внесення змін до наказу командира військової частини А 3840 від 22.07.2011 №414» у зв'язку з порушенням вимог Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, з метою наведення статутного порядку та недопущення таких порушень у майбутньому зокрема наказано:

1. Скасувати пункт 1 наказу командира військової частини А 3840 від 22.07.2011 №414.

2. За порушення п. 5.2 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 №82, не повідомлення результатів розслідування службовій особі, стосовно якої проводилось службове розслідування, начальнику автомобільної та електрогазової служби гвардії майору Чернєцову А.П. оголосити догану.

3. Пункт 1 наказу командира військової частини А 3840 від 22.07.2011 № 414 викласти в наступній редакції: «За недбале виконання службових обов'язків, порушення вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України, від 23.06.1995 №243/95-ВР, за порушення вимог п. 9.4 Положення про військове (корабельне) господарство військової частини, затвердженої наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 №300, притягнути до повної матеріальної відповідальності в розмірі заподіяної шкоди в сумі 39316,47 грн. прапорщика ОСОБА_1».

Вважаючи вищенаведені накази безпідставними та протизаконними, позивач звернувся до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дескримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто проятгом розумного строку.

Згідно п. 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 243/95-ВР від 23.06.1995 (далі - Положення про матеріальну відповідальність), це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 5 зазначеного Положення, час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії постанови Мелітопольського міськрайонного суду від 15.11.2010 р. по справі № 2-а-1944/2010 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3840 про скасування наказу та повернення безпідставно стягнутої суми, 13.12.2007р. командиром військової частини А 3840 було видано наказ № 1015, відповідно до пункту 4 якого, з начальника складу ОСОБА_1 стягнуто вартість нестачі майна - 39 316,47 грн. Як випливає з тексту зазначеного наказу, ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняв майно складу з наявністю нестачі певної кількості майна. Нестача виникла внаслідок недбалої роботи інвентаризаційної комісії на чолі з ОСОБА_4 при передачі майна складу від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Зазначена постанова суду набрала законної сили 26.11.2010р.

Як вбачається зі змісту наказу командира військової частини А 3840 №414 від 22.07.2011 та з наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, фактичні обставини, які послугували підставами для прийняття відповідачем наказів №414 від 22.07.2011р. та № 1015 від 13.12.2007р. є тотожними. Таким чином, відповідачеві було відомо про наявність нестачі на складі ще у грудні 2007 року, отже в порушення п. 5 Положення позивача було притягнуто відповідачем до матеріальної відповідальності спірними наказами у липні 2011 року, тобто вже після спливу строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.

Посилання представника відповідача у судовому засіданні на те, що у зв'язку зі зверненням ОСОБА_1 до суду з позовом про скасування наказу №1015 від 13.12.2007р. відбулось переривання строку позовної давності, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки не ґрунтується на законі.

Також суд звертає увагу на той факт, що скасувавши п.1 наказу командира військової частини А 3840 від 22.07.2011 №414 пунктом 1. наказу №522 від 12.09.2011р., відповідач пунктом 3 цього же наказу №522 від 12.09.2011р., викладає п.1 наказу №414 від 22.07.2011р. (вже скасований) в іншій редакції. При цьому фактично п. 1 наказу №414 від 22.07.2011р. у новій редакції відрізняється від попередньої лише тим, що містить ще і посилання на ст.13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні 22.03.2012р. ухвалою суду було зобов'язано відповідача надати суду копії усіх документів, на підставі яких прийнято оскаржувані накази, зокрема матеріали службових розслідувань, для чого у розгляді справи було оголошено перерву, але представник відповідача у наступні судові засідання не з`явився, жодних документів відповідачем суду надано не було, про причини ненадання документів відповідачем суд не повідомлено.

Відповідно до п. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З наведених у наказі №414 від 22.07.2011р. обставин, які послугували підставами для прийняття цього наказу неможливо встановити з яких саме сум складається остаточна сума нестачі у розмірі 39316,47 грн., стягнута за спірним наказом з ОСОБА_1, обставини виникнення та виявлення кожної із сум, які складають загальну суму нестачі, інших доказів по справі відповідачем суду не надано, про причини їх ненадання суд не повідомлено, тож суд вважає ці обставини недоведеними відповідачем.

За наведених обставин суд вважає, що наказ командира військової часини А 3840 №414 від 22.07.2011р. «Про покарання винних щодо нестачі матеріальних засобів автомобільної та електрогазової служби» є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, наказ командира військової частини А 3840 №522 від 12.09.2011р. «Про внесення змін до наказу командира військової частини А 3840 від 22.07.11 №414» підлягає скасуванню тільки в частині щодо внесення змін до наказу №414 від 22.07.2011, а саме - скасуванню підлягає лише п.3 наказу №522, оскільки пунктом 1 цього наказу скасовано п. 1 наказу №414 від 22.07.2011р., чого і вимагає позивач і що відповідає вищенаведеним висновкам суду, а п. 2 наказу №522 не стосується прав та обов'язків позивача і жодних заперечень проти цього пункту наказу позивачем та його представником суду не надано.

Згідно п. 24 Положення про матеріальну відповідальність, у разі скасування наказу (в контексті п. 23 Положення про матеріальну відповідальність, мається на увазі наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи) утримані суми повертаються.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошові кошти, стягнуті з позивача на підставі спірних наказів, підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача повернути утримані суми.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За змістом ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в свою чергу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

До позовної заяви позивачем були додані копії договору про надання правової допомоги та копія квитанції №1909-2 від 19 серпня 2011р. про сплату ОСОБА_1 6000 грн. за надання правової допомоги в справі про скасування наказів командира в/ч А-3840, які на думку суду не можуть бути належним документальним підтвердженням судових витрат позивача, оскільки по-перше договір про надання юридичних послуг укладено позивачем з юридичною фірмою «Пріоритет», а квитанція видана ПП ОСОБА_5, крім того зазначена квитанція не містить переліку наданих позивачу послуг, пов'язаних саме з розглядом цієї адміністративної справи.

У зв'язку з наведеним позивачу слід присудити судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору відповідно до частини задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А3840 про скасування наказів та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А3840 №414 від 22 липня 2011 року «Про покарання винних щодо нестачі матеріальних засобів автомобільної та електрогазової служби».

Визнати протиправними та скасувати п. 3 наказу командира військової частини А3840 №522 від 12 вересня 2011 року «Про внесення змін до наказу командира військової часини А3840 від 22.07.11 №414».

Зобов`язати військову частину А3840 повернути ОСОБА_1 кошти, утримані з останнього на підставі наказів командира військової частини А3840 №414 від 22 липня 2011 року і №522 від 12 вересня 2011 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 20 гривень 00 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя (підпис) Н.В. Стрельнікова