Ухвала суду № 23990597, 09.12.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів - Парапана В.Ф., Панасенкова В.О.

при секретарі - Плавич С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Астарта», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договорів поруки такими, що укладені ОСОБА_2 не на користь сім'ї, визнання квартири спільної сумісної власності подружжя - майном, на яке не може бути накладено стягнення за зобов'язанням,-

встановила:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з окремими позовами до Кредитної спілки «Астарта», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договорів поруки такими, що укладені ОСОБА_2 не на користь сім'ї, визнання квартири спільної сумісної власності подружжя - майном, на яке не може бути накладено стягнення за зобов'язанням.

За заявою позивача, на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2011 року позовні вимоги одного позивача до різних відповідачів були об'єднані в одне провадження.

16 червня 2011 року позивач об'єднала позовні заяви та виклала єдині позовні вимоги до усіх відповідачів разом.

Позов ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 наприкінці вересня 2010 року стало відомо, що в період з липня 2008р. по квітень 2009 р. її чоловіком - ОСОБА_2 було укладено договори поруки, згідно яких він взяв на себе обов'язок відповідати за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які укладали із КС «АСТАРТА» кредитні договори та отримали кошти.

Строки дії кредитних договорів вийшли, однак, останні свої обов'язки щодо виплат сум кредитів, оплати процентів за користування кредитами, не виконали.

Ні на час укладення договорів, ні на даний час, чоловік позивачки не мав і не має майна, яким міг би розпоряджатися на власний розсуд. Про укладення чоловіком договорів поруки ОСОБА_1 не знала і письмової згоди на це не надавала. Ні на момент укладення договору поруки, ні на даний час її чоловік не має виділеної в натурі частки у спільної сумісної власності. Керуючись ст.ст. 61, 63, 65, 73 Сімейного Кодексу України вона просить задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_10 в судове засідання з'явилася. Позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала.

Представник Кредитної спілки «Астарта» - Зелінко Л.О. в судове засідання з'явився, проти позову заперечувала, позовні вимоги про визнання договорів поруки такими, що укладені ОСОБА_2 не на користь сім'ї, визнання квартири спільної сумісної власності подружжя - майном, на яке не може бути накладено стягнення за зобов'язанням вважає безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. Надала до справи письмове заперечення, в якому посилаючись на норми діючого законодавства зроблений висновок, що укладений договір поруки не є договором відчуження та розпорядження будь-яким спільним майном подружжя, тому при укладенні цього договору з відповідачем ОСОБА_2 не потрібне було погодження позивача.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про час та місце розгляду справи були неодноразово сповіщені належним чином, у судове засідання не з'явилися без поважних причин.

Рішенням суду в задоволені позову було відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач та відповідач ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати це рішення, та постановити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

17 липня 2008 року між кредитором в особі Кредитної спілки «Астарта», позичальником в особі ОСОБА_7 та поручителем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 000000000111-П, згідно якого поручитель бере на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника, яким є ОСОБА_7, що випливають із договору кредиту № АНП- 0000084 від 17 липня 2008 року укладеного між кредитором та позичальником.

07 квітня 2009 року між кредитором в особі Кредитної спілки «Астарта», позичальником в особі ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 000000000016-П, згідно якого поручитель бере на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника, яким є ОСОБА_3, що випливають із договору кредиту № АНП-00000017 від 07.04.2009 року укладеного між кредитором та позичальником.

31 липня 2008 року між кредитором в особі Кредитної спілки «Астарта», позичальником в особі ОСОБА_6 та поручителем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 000000000125-П, згідно якого поручитель бере на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника, яким є ОСОБА_6, що випливають із договору кредиту № АНП- 00000093 від 31.07.2008 року укладеного між кредитором та позичальником.

02 жовтня 2008 року між кредитором в особі Кредитної спілки «Астарта», позичальником в особі ОСОБА_5 та поручителем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 000000000165-П, згідно якого поручитель бере на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника, яким є ОСОБА_5, що випливають із договору кредиту № АНП- 00000131 від 02.10.2008 року укладеного між кредитором та позичальником.

05 вересня 2008 року між кредитором в особі Кредитної спілки «Астарта», позичальником в особі ОСОБА_4 та поручителем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 000000000147-П, згідно якого поручитель бере на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника, яким є ОСОБА_4, що випливають із договору кредиту № АНП- 00000113 від 05.09.2008 року укладеного між кредитором та позичальником.

лютого 2009 року між кредитором в особі Кредитної спілки «Астарта», позичальником в особі ОСОБА_8 та поручителем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 000000000008-П, згідно якого поручитель бере на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника, яким є ОСОБА_8, що випливають із договору кредиту № АНП-00000007 від 09.02.2009 року укладеного між кредитором та позичальником.

Згідно ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.Суд першої інстанції правильно визначив, що норми даної статті відносяться до договорів, які направлені на розпорядження майном (відчуження чи отримання), яке належить подружжю на праві спільної власності подружжя.Згідно до ст. 553 ЦК України ( Глава 49 Забезпечення зобов'язання) встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.В «Узагальнені судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)» Верховного суду України від 7 жовтня 2010 року зазначено, що при оспорюванні кредитних договорів чи договорів поруки іншим з подружжя судам треба враховувати, положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для другого із подружжя, а лише для позичальника, як сторони договору (частина 1 статті 1054 ЦК України). Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак до даних правовідносин норми статті 65 СК України не застосовуються.Відповідно ст. 73 Сімейного кодексу України, за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.На підставі вище викладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що спірні договори поруки не підлягають правовій оцінці з точку зору їх укладення в інтересах чи не в інтересах сім'ї, тому положення ст. 73 СК України по даному спору також не підлягають застосуванню.У випадку, якщо настануть негативні наслідки (наприклад, відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення боргу з ОСОБА_2.), порядок стягнення визначається Законом України «Про виконавче провадження», який в тому числі передбачає процедуру примусового стягнення на майно. З матеріалів справи не вбачається, що на цей час здійснюється процедура звернення стягнення на будь-яке сумісне майно подружжя ОСОБА_2, а відповідно ст. 3 ЦПК України захисту підлягають тільки порушені, невизнані або оспорюванні права, тобто захист прав на майбутнє законодавством України дійсно не передбачено.Суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача заявлені безпідставно та необґрунтовано.Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянти не довели обставини, на які посилалися як на підставу своєї позовної заяви та апеляційної скарги.

Твердження апелянтів в апеляційних скаргах про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,ухвалила:Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.Головуючий Р.Д. ГромікСудді В.Ф. Парапан В.О. ПанасенковЗ оригіналом згідно

Суддя апеляційного суду Одеської області Р.Д. Громік