Ухвала суду № 23983347, 03.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 р. Справа № 24889/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Обрізка І.М..

Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року в адміністративній справі за позовом Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень - рішень № 0001401720/4/17345 від 26.10.2010 року та № 0001401720 від 14.01.2011 року,-

В С Т А Н О В И В:

03.06.2011р. Львівське швейне підприємство «Силует» Українського товариства глухих (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі по тексту - управління) в якому просить визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.10.2010 року № 0001401720/4/17345 від 26.10.2010 року та № 0001401720 від 14.01.2011 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив позивач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою визнати не чинною та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова з наступних міркувань:

Відповідно до п. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

П. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку. п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 цього Закону передбачено перелік доходів, які вважаються додатковим благом, зокрема вартість використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств, вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті тощо.

В апеляційній скарзі , апелянт також звертає увагу, що судом 1 інстанції встановлено, що за 2008 рік, відповідно до шляхових листів, директором ЛШП «Силует» УТОГ ОСОБА_2, витрачено коштів на придбання палива в сумі 23591,31 грн., а за 2009 рік за відповідно до шляхових листів директором ЛШП «Силует» ОСОБА_2, витрачено коштів на придбання палива в сумі 44755,01 грн., якому, відповідно до авансових звітів та касових документів, вказані витрати були відшкодовані. Загальна сума затрат палива здійснена директором ЛШП «Силует» ОСОБА_2 за цей період склала 68346,32 грн. Працівнику ОСОБА_3 згідно звітів про використання коштів на підставі представлених чеків на пальне відшкодовано витрати за жовтень 2008 року в сумі 269,86 грн., за жовтень 2009 року-639,1 грн., за листопад 2009 року - 619,99 грн.

Зважаючи на те, що подорожні листи оформлені на водіїв ЛШП «Силует» УТОГ, а пальне (бензин) для експлуатації автомобілів ЛШП «Силует» УТОГ купувалось директором підприємства ОСОБА_2 та працівником ОСОБА_3, тому вважають, що суд дійшов помилкового висновку, що витрати на пальне були понесені саме водіями на яких було виписано подорожні листи. Так як жодних обмежень щодо понесення витрат на пальне для службового автотранспорту іншими працівниками підприємства, окрім водіїв, не встановлено, а отже придбання працівниками ЛШП «Силует» УТОГ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пального для використання у господарській діяльності платника податку з подальшою компенсацією підприємством понесених ними витрат вважають правомірним. Пальне (бензин), придбане працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_4, використовувалось виключно для забезпечення експлуатації транспортних засобів ЛШП «Силует» УТОГ в межах здійснення господарської діяльності, згідно звітів про використання коштів складених на підставі чеків за придбане пальне, які були надані контролюючому органу при перевірці, жодних додаткових матеріальних благ директору ЛШП «Силует» УТОГ ОСОБА_2 чи працівнику підприємства ОСОБА_3 не надавалось.

Також апелянт вважає, що ситуація, яка є предметом спору, не може розцінюватись як надання підприємством своїм працівникам додаткового блага, оскільки у цьому випадку були витрачені кошти працівників на придбання пального для експлуатації автотранспорту підприємства, які в подальшому їм були відшкодовані на підставі підтверджуючих документів. Придбане працівниками пальне використовувалось у господарській діяльності ЛШП «Силует» УТОГ, що підтверджується відповідними документами бухгалтерського обліку, зокрема шляховими листами та звітами про використання коштів.

Суд також вказав, що згідно наказу та відповідно до табеля виходу на роботу директор підприємства ОСОБА_2 в період з 07.12.2009 року по 18.12.2009 року знаходився у відпустці, однак підприємством відшкодовано витрати згідно звітів про використання коштів, а також те, що працівником пальне купувалось у вихідні дні згідно табелів обліку робочого часу, що на думку суду вказує на використання пального для власних потреб. Проте, вказані висновки є необгрунтовані та побудовані на припущеннях, які не спростовують того, що ОСОБА_2, як працівником підприємства понесено вказані витрати на придбання пального для експлуатації автотранспорту ЛШП «Силует» УТОГ. Всупереч вищенаведеним обставинам, суд першої інстанції застосував п, 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно якої до загального місячного оподатковуваного доходу працівника включають і вартість отриманих додаткових матеріальних благ, з суми якої підприємству слід було утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб внаслідок чого дійшов до висновку про порушення п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.1.2 п.

ст. 8., п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та правомірність донарахування контролюючим органом податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 10251,95 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.07 по 31.12.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 по 31.12.09 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 8.05.2010р. .№270/23-2/03972666, яким зокрема встановлено порушення ri.4.2,9 п.4.2. ст..4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8. пп.8.1.2 п.8.1 ст.8. пп.8.1.4 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-1V "Про податок з доходів фізичних осіб" (із змінами і доповненнями) донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 11429,63 грн.

За наслідками акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 11.06.2010р. №00014001720/0/13375, про донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій загалом в розмірі 34288,89 грн. (в чому числі 11429,63 грн., - основного платежу та 22859,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Вказане податкове повідомлення рішення оскаржувалось платником в процедурі адміністративного оскарження. За результатами розгляду скарг платника (позивача) вказане податкове повідомлення рішення скасовано Рішенням начальника ДПІ у м. Львові від 22.10.2010 №20212/10/25-005/291 про результати розгляду повторної скарги, в частині основного платежу податку з доходів фізичних осіб в сумі 142,25 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 284,5 грн.

Відповідно до звітів про використання коштів за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 директору підприємства ОСОБА_2, відшкодовано витрати на пальне (бензин) в сумі 68346,32грн., однак представлені до перевірки подорожні листи, оформлені на водіїв даного підприємства, з чого слідує, що і витрати на витрачене пальне понесені водіями. Подорожні листи оформлені з порушенням п.2.1 ст.2 та п.2.2 ст.2 Інструкції «Про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи» (зі змінами та доповненнями) від 17.02.98 №74, а саме: подорожній лист не завжди оформляється на один робочий день, відсутні дані у графах 2 та 3 відповідно початок та кінець обслуговування посадової особи.

Водіями за 2008 рік відповідно до шляхових листів затрачено палива на суму 23591,31грн., директору підприємства відповідно до авансових звітів та касових документів відшкодовано суму в такому ж розмірі, за 2009 рік водіями відповідно до шляхових листів затрачено палива на суму 44755.01грн., директору відповідно до авансових звітів та касових документів відшкодовано суму в такому ж розмірі. Звіти про використання коштів на водіїв не складалися, відшкодування понесених витрат їм не проводилось. Виходячи з наведеного директор підприємства ОСОБА_2 отримав додаткові матеріальні блага у вигляді компенсації витрат за пальне на загальну суму 68346,32грн..

Позивачем не спростовано висновків про те, що згідно наказу та відповідно до табеля виходу на роботу директор підприємства ОСОБА_2 в період з 07.12.2009р. по 18.12.2009р. знаходився у відпустці, однак підприємством відшкодовано витрати, згідно звітів про використання коштів.

Відповідно до підпункту 8.1.1. 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-1V Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що йото нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду

Згідно пункту 19.2 статті 1 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані зокрема своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у справі №2а-1370/6444/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді І.М. Обрізко

І.В. Глушко