Ухвала суду № 23983187, 03.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 р. Справа № 24416/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Обрізка І.М..

Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2011 р. по справі № 2а-9676/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівзахідтрансбуд» до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова, про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівзахідтрансбуд» звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052200/8845 від 10.03.2011р. щодо стягнення пені до розміру дебіторської заборгованості в іноземній валюті у розмірі 141 278, 80 грн., рішення про опис майна у податкову заставу від 29.03.2011р № 11402/10/24-030 на нерухоме майно, скасувати Акт опису майна від 08.06.2011 року. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівзахідтрансбуд» з питань своєчасності здійснення розрахунків в іноземній валюті, результати якої оформлено актом від 28 лютого 2011 р. № 280/22-0/32639820. На підставі даного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.03.2011 р. № 0000052200/8845, за яким відповідачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем пеня за порушення терміну розрахунку у сфері зовнішньо - економічної діяльності. Зазначає, що пеня застосована у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не може визначатись як податкове зобов'язання і не може стягуватись за податковим повідомленням-рішенням. Вважає, що оскільки відсутній податковий борг, то у податкового органу відсутні правові підстави для винесення Рішення про опис майна у податкову заставу від 29.03.2011р.№ 11402/10/24-030.

Згідно постанови Львівського окружного суду від 27 грудня 2011 року - позов задоволено та визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в залізничному районі м. Львова № 0000052200/8845 від 10.03.2011р. щодо стягнення пені до розміру дебіторської заборгованості в іноземній валюті у розмірі 141 278, 80 грн., а також скасовано рішення ДПІ в Залізничному районі м. Львова про опис майна у податкову заставу від 29.03.2011р № 11402/10/24-030 на нерухоме майно та скасовано акт опису майна ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 08.06.2011 року.

Не погодившись з таким рішенням суду , Державна податкова інспекція в Залізничному районі м. Львова звернулася до суду з апеляційною скаргою на вищезазначену постанову суду, мотивуючи свої вимоги тим , що суд неповно з'ясував обставини справи та порушив норми матеріального права, та просить скасувати постанову суду 1 інстанції та відмовити в позивачу в позовних вимогах, оскільки в процесі проведення перевірки податковим органом встановлено, що ТзОВ «Львівзахідтрансбуд» порушено вимоги статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в результаті чого ним нараховано пеню в сумі 141 278,80 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 10.03.2011р №0000052200/8845. у зв'язку з несплатою ТзОВ «Львівзахідтрансбуд» узгодженої суми грошового зобов'язання, ДПІ у Залізничному районі м. Львова було виставлено позивачу податкову вимогу від 28.03.2011 р. №289 та керуючись, ст.89 Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №11402/10/24-030 від 29.03.2011 р. Вважає податкове повідомлення - рішення та рішення про опис майна у податкову заставу ДПІ у Залізничному районі м. Львова законними та обґрунтованими.

В судовому засіданні представник апелянта Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова вимоги підтримав зіславшись на викладене в апеляційній скарзі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівзахідтрансбуд» просить суд відмовити апелянту в задоволенні вимог апеляційної скарги , а рішення суду 1 інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та досліджено представлені докази по справі у їх сукупності, та суд вірно прийшов до висновку, що вимоги апелянта є не обґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже, не підлягають до задоволення.

Як вбачається з акту перевірки від 28 лютого 2011 р. № 280/22-0/32639820, що Державною податковою інспекцією у в Залізничному районі м. Львова проведено позапланову перевірку з питань своєчасності здійснення розрахунків в іноземній валюті Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівзахідтрансбуд», за наслідком якої встановлено, що позивачем порушено вимоги статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого відповідно до ст.4 цього Закону податковим органом нараховано пеню в сумі 141 278,80 грн. та порушено вимоги статті 9 ДКМУ від 19.02.1993р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", в результаті чого податковим органом застосовано до підприємства фінансову санкцію у розмірі 1 360,0 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у в Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052200/8845 від 10.03.2011р. щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівзахідтрансбуд» пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 141 278, 80 грн.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівзахідтрансбуд» була надіслана вимога від 28.03.2011р. № 289 про стягнення пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД .

На підставі вищезазначеної вимоги податковим органом винесено Рішення від 29.03.2011р. № 11402/10/24-030 та складений Акт опису майна від 08.06.2011р., яким накладена податкова застава на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівзахідтрансбуд» за адресою м . Львів, вул. Авіаційна, 7.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого відповідно до ст.4 цього Закону податковим органом нараховано пеню в сумі 141 278,80 грн. та статті 9 ДКМУ від 19.02.1993р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", в результаті чого податковим органом застосовано до підприємства фінансову санкцію у розмірі 1 360,0 грн. Порушення полягає у тому, що попередньою плановою документальною виїзною перевіркою по нерезиденту-фірмі "Przedsiebiorstwo Budowo Drog "Drogopol-ZW" Sp.z.o.o., Польща згідно імпортного контракту від 25.06.08 № 25-06/1 на предмет поставки товару встановлена протермінована дебіторська заборгованість у сумі 17 500,0 Євро. За порушення вимог ст.2 Закону України від 23.09.94 № 135/94-ВР '"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) та керуючись ст. даного Закону України, ТзОВ "Львівзахідтрансбуд" нараховано пеню в розмірі 0,3% за кожний день прострочення у сумі 35 390,01 грн., яка сплачена до бюджету у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»зі змінами та доповненнями, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Статтею - 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 4 згаданого Закону передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Пеня за порушення встановлених ст. ст. 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Окрім того, адміністративно-господарські санкції загалом і пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб'єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна -, тому їх застосування відповідно до ст. 41 Конституції України можливе лише за рішенням суду.

Суд 1 інстанції в постанові зазначає, що застосування штрафних санкцій за порушення готівкового обігу є неправомірним, оскільки минув річний строк давності їх застосування, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів з цим аргументом погоджується. Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Штраф за порушення вимог регулювання обігу готівки накладається за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності у сфері розрахунків, а тому відповідає усім ознакам адміністративно-господарської санкції, які наведені у ст. 238 ГК України.

Відповідно до ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач нарахував штрафні санкції за події, що мали місце у січні-березні 2009 року. Акт перевірки складено 28.03.2011 р. Застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося 29 березня 2011 року, шляхом прийняття оскаржуваного Рішення. З урахуванням вимог ст. 250 ГК України штраф може бути застосовано не пізніш як через один рік з дня порушення. Оскільки санкції застосовані за порушення, що мали місце більше як за рік до встановлення правопорушення, їх застосування відбулося без урахування строків, передбачених у ст. 250 ГК України, а тому з цих підстав неправомірним є застосування штрафних санкцій за це порушення у зв'язку із спливом строку, з чим колегія суддів погоджується.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на вище наведене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст. 254 КАС України Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2011 р. по справі № 2а-9676/11/1370 - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді І.М. Обрізко

І.В. Глушко