Рішення № 23980703, 23.03.2012, Дергачівський районний суд Харківської області

23.03.2012

Справа № 2010/2-2883/11

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

15.03.2012

Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді - Нечипоренко І.М.

за участю секретаря

судового засідання - Носачової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач просить суд ухвалити рішення, згідно якому стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 129860,85грн. та моральну шкоду 100000,00грн. посилаючись на те, що 12 лютого 2011 року відповідач керував автомобілем Фольксваген Т4 Транспортер і під час руху порушив правила дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу та під час заносу припустив зіткнення з автомобілем Шкода Октавіа під його керуванням. В результаті ДТП автомобіль Шкода Октавіа отримав механічні ушкодження, розмір шкоди становить 127036,67грн. Крім того, йому були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров*я, у зв*язку з чим, йому довелося робити операцію, здійснювати лікування. Також, йому спричинена моральна шкода в розмірі 100000,00грн., яка виразилася в тому, що автомобіль втратив товарний вигляд, родина залишилася без засобу пересування. Через травму руки він втратив працездатність, через постійні болі порушився сон та звичайний спосіб життя. Повинен був витрачати особистий час на поїздки до ДАЇ, лікарню, проведення експертиз, тощо. Тривалий час перебував у стресовому, а потім депресивному стані. 25.07.2011 року згідно вироку Ленінського районного суду м. Харкова відповідач визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Згідно ухвали апеляційного суду Харківської області від 20.10.2011 року вирок скасовано, кримінальну справу закрито на підставі акту амністії.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та про обставини справи пояснила, як зазначено вище.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову посилаючись на те, що відповідальність ОСОБА_3 була застрахована, тому збитки повинна виплачувати страхова компанія.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилалися представники сторін, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

12 лютого 2011 року приблизно о 19-50год. ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN T4 transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1, належним ОСОБА_5, рухаючись по Кузинському мосту в м. Харкові зі сторони вул. Муранова в напрямку вул. Котлова зі швидкістю 50 км/год., грубо порушивши вимоги п.п.1.5, 2.3 «б», 10.1, 12.1, 34.1.1.1.3 Правил дорожнього руху України, втратив контроль над керуванням свого автомобіля, виїхав по смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем «skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку зі сторони вул. Котлова. В результаті даного ДТП пасажиру автомобіля «VOLKSWAGEN T4 transporter» та водію автомобіля «skoda Octavia» були причинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно вироку Ленінського районного суду Харківської області від 25 липня 2011 року ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України за фактом, зазначеним вище.

20 жовтня 2011 року ухвалою апеляційного суду Харківської області вирок Ленінського районного суду м. Харкова у відношенні ОСОБА_3 скасовано, а кримінальну справу закрито внаслідок акту амністії, звільнивши ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 6 п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач під час дорожньо-транспортної пригоди був володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Пленум Верховного Суду України в п.4 своєї постанови №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», роз'яснив судам, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Згідно ч.5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Із висновку судової автотоварознавчої експертизи № 2656 від 22.03.2011 року вбачається, що величина матеріального збитку, завданого володільцю автомобіля «Skoda Octavia» складає 127036,67грн.

Крім того, позивач просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 2824,18грн., як затрати понесені на лікування. Суд вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 березня 1992 р. № 6 (зі змінами, внесеними постановами від 08.07.94 р. № 7, від 30.09.94 р. № 11 та від 25.05.98 р. № 15) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Матеріалами справи та наявними в ній доказами не доведено, що саме відповідачем була причинена позивачу майнова шкода, розмір якої становить 2824,18грн. і на підтвердження даної обставини позивачем не надано належних та допустимих доказів.

Суд не бере до уваги надані позивачем касові чеки (а.с. 12, 28,29), оскільки ОСОБА_2 не довів, що саме зазначені в чеках ліки та комплект хірургічний для кисті були йому призначені лікарем у встановленому порядку у зв*язку з причиненням відповідачем тілесних ушкоджень. Із даних світлокопій чеків не можна встановити відомостей, які б мали значення для справи.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, незалежно від вини особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, в тому числі якщо шкоди завдано ушкодженням майна внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_2 завдана моральна шкода, яка полягала у фізичному болю та стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, причиненням тілесних ушкоджень середньої тяжкості та у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням його майна.

Згідно до ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються розумності і справедливості.

З урахуванням викладеного, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості та враховуючи характер, глибину моральних страждань, внаслідок чого позивач був вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права, а також враховуючи характер і глибину душевних страждань позивача, суд прийшов до висновку, що заявлений ОСОБА_2 позов про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 10000,00 гривень.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження глибини та тривалості понесених моральних та душевних страждань та погіршення стану здоров'я позивача, суду не надано та не зазначено джерел їх здобуття, а наданий консультативний висновок не підтверджують причинний зв*язок звернення до лікарів та погіршення стану здоров*я з подією ДТП, що мала місце 12.02.2011 року.

Суд враховує, що в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95р. роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також в п. 7 зазначеної Постанови роз'яснено, що заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Судові витрати згідно ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212,

214-216, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 127036,67грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00грн., а всього 137036,67грн. (сто тридцять сім тисяч тридцять шість гривень 67 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1270, 37грн. які необхідно перерахувати (код ЄДРПОУ 02893841, УДК у Дергачівському районі, код отримувача: 24134314, ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001, рахунок № 31217206700200).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. М. Нечипоренко