Постанова № 2397102, 24.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2008 року                                                                   № К-35665/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Патюк А.О.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Львівський виноробний завод»

на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 р.

та постановугосподарського суду Львівської області від 21.02.2006 р.

у справі№ 5/2092-12/350 (5/2869-19/339) господарського суду Львівської області

за позовомДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

доЗакритого акціонерного товариства «Львівський виноробний завод»

прозвернення стягнення на активи, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ДПІ у Личаківському районі м. Львова звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ЗАТ «Львівський виноробний завод» про звернення стягнення на кошти в сумі 1 883 589,20 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останньою постановою господарського суду Львівської області від           21.02.2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 р., позовні вимоги ДПІ у Личаківському районі м. Львова задоволено частково та стягнуто з ЗАТ «Львівський виноробний завод» на користь Державного бюджету суму 1763101,53 грн., а також 17631,01 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ЗАТ «Львівський виноробний завод» оскаржило їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач є боржником по платежах до бюджету і його заборгованість становила           1 896 039 грн., у тому числі по таких платежах, як комунальний податок, акцизний збір, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, земельний податок, податок на додану вартість.

Бюджетна заборгованість відповідача не погашена ним на момент звернення позивача з позовом до суду, хоч останнім направлялись на адресу ЗАТ «Львівський виноробний завод» перша податкова вимога від 05.10.2001 р. № 1/45 та друга податкова вимога від 13.11.2001 р. № 2/274.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що ЗАТ «Львівський виноробний завод» проведено часткове погашення бюджетної заборгованість, яка станом на 21.02.2006 р. становить 1763 101,53 грн., зокрема по таких платежах:

· комунальному податку з врахуванням платежів станом на 21.02.2006 р. заборгованість становить – 1 311,86 грн.;

· акцизному збору з врахуванням платежів станом на 21.02.2006 р. заборгованість становить - за платежем лікеро-горілчана продукція – 231 983,61 грн., за платежем виноробна продукція – 600 443,64 грн.;

· по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів з врахуванням платежів станом на 21.02.2006 р. заборгованість становить- 3 431,15 грн.;

· по податку на прибуток з врахуванням платежів станом на 21.02.2006 р. заборгованість становить – 6 263,81 грн.;

· по земельному податку з врахуванням платежів станом на 21.02.2006 р. заборгованість становить – 267 292,45 грн.;

· по податку на додану вартість з врахуванням платежів станом на 21.02.2006 р. заборгованість становить – 652 375,01 грн.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

На підставі вказаних норм, судами зроблено обґрунтований висновок, що застосування податковим органом заходів, передбачених ст.ст. 8-10 Закону № 2181-ІІІ щодо застосування податкової застави та продажу активів, що перебувають у податковій заставі, не позбавляє права позивача на звернення до суду в порядку, визначеному пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ.

Таким чином, до стягнення в доход Державного бюджету з ЗАТ «Львівський виноробний завод» підлягає сума в розмірі 1763101,53 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про правильність вирішення судами попередніх інстанцій даного спору по суті.

Проте, колегія суддів не може погодитись з проведеним судами розподілом судових витрат у справі.

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з відповідача на користь Державного бюджету суму 1763101,53 грн., суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, стягнув з відповідача на користь Державного бюджету 17631,01 грн. судових витрат, виходячи із суми задоволених позовних вимог.

Однак, судами не було враховано вимоги пункту 3 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита.

Згідно підпункту 2 пункту 3 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору визначається відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту, а саме, розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.

Виходячи з викладеного та враховуючи нормативно-правовий припис ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції приходить до висновку про необхідність зміни ухвали суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат та стягнення із ЗАТ «Львівський виноробний завод» в доход Державного бюджету 1700 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Львівський виноробний завод» задовольнити частково.

Змінити ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від             20.09.2006 р., виклавши резолютивну частину ухвали в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Львівський виноробний завод» (79017, м. Львів, вул. Погулянка, 26, код ЄДРПОУ 30918060, р/р 26003200611001/980 в ОПЕРУ обл. дир. АПБ «Україна») на користь Державного бюджету суму 1763101,53 грн.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Львівський виноробний завод» (79017, м. Львів, вул. Погулянка, 26, код ЄДРПОУ 30918060, р/р 26003200611001/980 в ОПЕРУ обл. дир. АПБ «Україна») на користь Державного бюджету 1700 грн. судового збору.»

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

(підпис)                     Карась О.В.

                                                           (підпис)                     Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                      Патюк А.О.