Постанова № 23968380, 08.05.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р.Справа № 5017/159/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Подуст Л.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 08.05.2012р.:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 23.02.2012р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Логістік-Агро»

на рішення господарського суду Одеської області

від 26 березня 2012 року

по справі № 5017/159/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНК ТРАНС»

до відповідача: Приватного підприємства «Логістік-Агро»

про стягнення 33360 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08.05.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2012р. по справі №5017/159/2012 (суддя Брагіна Я.В.) частково задоволено позов ТОВ «ТАНК ТРАНС»до ПП «Логістік-Агро»про стягнення 33360 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 28360 грн., 3333,14 грн. -пені, 645,28 грн. -3% річних, 1307,04 грн. -судового збору, відмовлено в позові в частині стягнення пені в сумі 48,20 грн. та 3% річних в сумі 9,17 грн., з посиланням на те, що відповідачем належним чино не виконувалися умови договору №10-02/10 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиторських послуг від 13.03.2010р. в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в сумі 28360,00грн., наведене стало підставою для нарахування пені в сумі 3381,34грн. та 3% річних в сумі 654,54 грн., перевіривши розрахунок пені та 3% річних, доданих до заяви про зменшення позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про їх невідповідність вимогам чинного законодавства, оскільки заява складена 19.03.2012., про що зазначено в її тексті, а відправлена до господарського суду 20.03.2012р., про що свідчить поштовий конверт, при цьому позивач нараховує пеню та 3% річних до 23.03.2012р., тому судом було здійснено власний розрахунок пені та 3% річних і задоволено позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних частково -в сумі 3333,14 грн. та 645,28 грн. відповідно.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся відповідач -ПП «Логістік-Агро»з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2012р. по справі №5017/159/2012, у задоволенні позову відмовити, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що жодного документу, передбаченого п. 5.2 договору, та який би свідчив про узгодження ціни перевезення, позивачем не надано, позивачем лише надано копії товарно-транспортних накладних, де замовником (платником) зазначено НПП «НИВА»ТОВ, а відправником -ТОВ «Вин Агро», що свідчить про недотримання позивачем порядку, на підставі якого у відповідача б виникло зобов'язання оплатити виконані роботи.

04.05.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду ТОВ «ТАНК ТРАНС»надало відзив на апеляційну скаргу ПП «Логістік-Агро», в якому просило рішення господарського суду Одеської області залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.

Крім того, 04.05.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «ТАНК ТРАНС»надійшло клопотання, в якому ТОВ «ТАНК ТРАНС»просило розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП «Логістік-Агро», заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 13.03.2010р. між ТОВ «ТАНК ТРАНС»(перевізник) та ПП «Логістік-Агро»(замовник) укладено договір №10-02/10 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиторських послуг, відповідно до умов якого перевізник зобов'язався виконати перевезення ввіреного йому замовником вантажу до пункту призначення і передати його уповноваженій на його отримання особі, а замовник зобов'язується оплатити за перевезення вантажу та надані транспортно-експедиторські послуги встановлену плату.

За п.п. 4.1.-4.5 договору перевізник зобов'язався забезпечити подачу транспортних засобів під завантаження в узгоджені сторонами терміни та в належному стані, отримати вантаж у вантажовідправника згідно з товаротранспортною накладною, супроводжувати вантаж до місця призначення, пред'явити вантаж митним органам і видати вантаж уповноваженій особі замовника, належно отримати документи, пов'язані з отриманням товарів у вантажовідправника та передати їх замовнику.

Пунктами 5.1, 5.2 договору встановлено, що розмір плати за перевезення вантажів визначається сторонами при узгодженні замовлень на виконання перевезень, які є невід'ємними частинами даного договору, замовник здійснює оплату перевізнику, за здійснені ним перевезення та надані транспортно-експедиційні послуги на його банківський рахунок в розмірі 50% - в день завантаження автомобіля та 50% - протягом 5 банківських днів з дня одержання оригінальних екземплярів товаротранспортної накладної (CMR), оригіналу рахунку-фактури.

Відповідно до пп. 6.2.3 замовник несе відповідальність у разі затримки оплати в термін до п'яти днів з моменту закінчення терміну оплати, встановленого даним договором, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення оплати, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктам 9.1 та 9.6 договору сторони передбачили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 10.03.2011р., якщо жодна із сторін, після закінчення строку дії договору, вказаного у п. 9.1 цього договору, не заявить про його розірвання, то договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Як вбачається з матеріалів справи (копії міжнародної товарно-транспортної накладної А№10298 від 11.01.2011р., копій товарно-транспортних накладних та актів на виконання робіт (надання послуг) -арк. спр. 11-19, 60-67 т. І), на виконання умов договору №10-02/10 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиторських послуг від 13.03.2010р. ТОВ «ТАНК ТРАНС»здійснило перевезення вантажів та надало транспортно-експедиційні послуги на суму 44400 грн..

Між тим, ПП «Логістік-Агро»належним чином не виконало умови вищевказаного договору щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт та наданих послуг, внаслідок чого у замовника виникла заборгованість перед перевізником у розмірі 33360 грн..

Наведене стало підставою для звернення ТОВ «ТАНК ТРАНС»до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ПП «Логістік-Агро»про стягнення 33360 грн. заборгованості, 5777,16 грн. пені та 474,84 грн. 3% річних.

Під час розгляду справи в господарському суді Одеської області 02.02.2012р. ПП «Логістік-Агро»оплатило перевізнику 5000 грн. за надані транспортні послуги.

23.03.2012р. ТОВ «ТАНК ТРАНС»подало до господарського суду Одеської області заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з ПП «Логістік-Агро»28360 грн. заборгованості за надані послуги, 3381,34 грн. пені та 654,54 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір №10-02/10 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиторських послуг, відповідно до умов якого перевізник зобов'язався виконати перевезення ввіреного йому замовником вантажу до пункту призначення і передати його уповноваженій на його отримання особі, а замовник зобов'язується оплатити за перевезення вантажу та надані транспортно-експедиторські послуги встановлену плату.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами, суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно зі ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства, вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

За ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату.

Статтею 311 Господарського кодексу України визначено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору встановлено, що вартість транспортно-експедиційних послуг узгоджується сторонами у кожному конкретному випадку у заявці на організацію перевезення та відображається у рахунку, який виставляється експедитором замовнику, перерахування грошових коштів експедитору за організацію автоперевезення здійснюється згідно з встановленим у заявці розміром, акт прийому-здачі виконаних робіт являється звітом експедитора.

За п.п. 4.1.-4.5 договору перевізник зобов'язався забезпечити подачу транспортних засобів під завантаження в узгоджені сторонами терміни та в належному стані, отримати вантаж у вантажовідправника згідно з товаротранспортною накладною, супроводжувати вантаж до місця призначення, пред'явити вантаж митним органам і видати вантаж уповноваженій особі замовника, належно отримати документи, пов'язані з отриманням товарів у вантажовідправника та передати їх замовнику.

Пунктами 5.1, 5.2 договору встановлено, що розмір плати за перевезення вантажів визначається сторонами при узгодженні замовлень на виконання перевезень, які є невід'ємними частинами даного договору, замовник здійснює оплату перевізнику, за здійснені ним перевезення та надані транспортно-експедиційні послуги на його банківський рахунок в розмірі 50% - в день завантаження автомобіля та 50% - протягом 5 банківських днів з дня одержання оригінальних екземплярів товаротранспортної накладної (CMR), оригіналу рахунку-фактури.

В період з січня 2011 року по серпень 2011 року ТОВ «ТАНК ТРАНС»з виконало роботи по організації перевезення вантажу належним чином на суму 44440 грн., що підтверджується копіями міжнародної товарно-транспортної накладної А№10298 від 11.01.2011р., товарно-транспортних накладних та актів на виконання робіт (надання послуг) (арк. спр. 11-19, 60-67 т. І).

Між тим, матеріали справи свідчать про те, що в порушення умов договору ПП «Логістік-Агро»належним чином не виконало умови вищевказаного договору щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт та наданих послуг, так замовник розрахувався за надані послуги лише частково у сумі 16080 грн., будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у сумі 28360 грн., замовник не надав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед перевізником у розмірі 28360 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, господарським судом першої інстанції цілком правомірно задоволено позовну вимогу ТОВ «ТАНК ТРАНС»про стягнення з ПП «Логістік-Агро»заборгованості у сумі 28360 грн..

Апеляційним господарським судом не приймаються до уваги доводи ПП «Логістік-Агро», викладені в апеляційній скарзі, про недотримання позивачем порядку, на підставі якого у відповідача б виникло зобов'язання оплатити виконані роботи, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи - актами на виконання робіт (надання послуг) (арк. спр. 60-67 т. І).

У заяві про зменшення позовних вимог ТОВ «ТАНК ТРАНС»також просило стягнути з відповідача пеню у розмірі 3381,34 грн. несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором, яка передбачені пп. 6.2.3 договору.

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пп. 6.2.3 замовник несе відповідальність у разі затримки оплати в термін до п'яти днів з моменту закінчення терміну оплати, встановленого даним договором, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення оплати, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Розрахунок пені, який здійснений ТОВ «ТАНК ТРАНС»за порушення строків оплати послуг, які надані позивачем в межах дії договору від 11.03.2010р., не відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, у зв'язку з чим господарським судом складено власний розрахунок пені, який перевірений господарським судом апеляційної інстанції та встановлено його відповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Таким чином, господарським судом першої інстанції цілком вірно частково задоволено позовну вимогу ТОВ «ТАНК ТРАНС»про стягнення з відповідача пені у сумі 3333,14 грн..

Крім того, у заяві про зменшення позовних вимог ТОВ «ТАНК ТРАНС»просило господарський суд стягнути з ПП «Логістік-Агро»3% річних у сумі 654,54 грн..

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який здійснений ТОВ «ТАНК ТРАНС»за порушення строків оплати послуг, які надані позивачем в межах дії договору від 11.03.2010р., також не відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, у зв'язку з чим господарським судом складено власний розрахунок 3%, який перевірений господарським судом апеляційної інстанції та встановлено його відповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Таким чином, господарським судом першої інстанції цілком вірно частково задоволено позовну вимогу ТОВ «ТАНК ТРАНС»про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 645,28 грн..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2012р. по справі №5017/159/2012 слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2011р. по справі №5017/159/2012 скаржника -ПП «Логістік-Агро»було зобов'язано надати до суду докази оплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (з врахуванням вимог Закону України «Про судовий збір»- доплатити 468,30 грн.).

Між тим, ПП «Логістік-Агро»до Одеського апеляційного господарського суду не надало витребувані судом документи -докази оплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (з врахуванням вимог Закону України «Про судовий збір»- доплатити) на суму -468,30 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи;

За вимогами п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що з ПП «Логістік-Агро»слід стягнути 468,30 грн., які не були сплачені скаржником під час оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2012р. по справі №5017/159/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Стягнути з ПП «Логістік-Агро»(67734, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Красна Коса, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ №36891076) до Спеціального фонду Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 «Судовий збір»(Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206 код ЄДРПОУ суду 26016990) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 30 коп..

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 11.05.2012р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.