Постанова № 23968346, 31.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2012 р. Справа № 5023/7506/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

прокуратури м. Харкова - Галушка Ю.І.

прокуратури Харківської області - не з'явився.

позивача - ОСОБА_2

1-го відповідача - не з'явився.

2-го відповідача - ОСОБА_3

Харківської міської ради - Струкової Л.В.

3-ї особа (ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") - Сизової Л.В.

3-ї особа (Інспекція ДАБК в Харківській області) -Таможанського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (вх. № 5216Х/3-9), заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (вх. № 5217Х/3-9), Харківської міської ради (вх. № 5105Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 07.11.11 року у справі № 5023/7506/11

за позовом ТОВ "Всіпр", м. Харків

до 1. ФОП ОСОБА_7, м. Харків

2. ТОВ "Таміра", м. Харків

про визнання правочину дійсним та стягнення коштів,

та зустрічний позов ТОВ "Таміра", м. Харків

до ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Всіпр», Харківської міської ради,

3-і особи на боці відповідача, що не заявляють самостійних вимог:

1. ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

2. Інспекція ДАБК в Харківській області, м. Харків

про визнання права власності, -

встановила:

У вересні 2011 р. позивач ТОВ «Всіпр» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «Ольга.»про повернення суми попередньої оплати в розмірі 30000 грн. за попереднім договором від 13.02.2007р., без зазначення мотивів та підстав позову, та без документів, підтверджуючих позовні вимоги.

15.09.2011 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати дійсним попередній договір, укладений між ТОВ «Всіпр», ТОВ «Таміра», ФОП ОСОБА_7 13.02.2007 року та стягнути солідарно з ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «Таміра» на користь ТОВ «Всіпр» суму попередньої оплати - грошові кошти в розмірі 30000грн., також без зазначення мотивів та підстав позову, та без документів підтверджуючих позовні вимоги.

15.09.2011 р. відповідач - ТОВ «Таміра» звернувся до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Всіпр», Харківської міської ради, 3 особи на боці відповідача, які не заявляють самостійних вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», інспекція ДАБК в Харківській області. про визнання права власності на самовільно реконструйоване майно, в якому просить суд визнати за ТОВ «Таміра»право власності на нежитлову будівлю літера «У-2», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13, загальною площею 37755.9 м. кв.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.2011 р. по справі № 5023/7506/11 в задоволенні первісного позову ТОВ «Всіпр» до ФОП ОСОБА_7, та в позові ТОВ «Всіпр» до ТОВ «Таміра» відмовлено повністю. Зустрічний позов ТОВ «Таміра»до ФОП ОСОБА_7 та позов ТОВ «Таміра» до Харківської міської ради задоволено в повному обсязі, визнано за ТОВ «Таміра» (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, буд. 9, код ЄДРПОУ 22610495) право власності на нежитлову будівлю літера «У-2», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13, загальною площею 37755.9 м. кв.

На зазначене рішення суду заступником прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, заступником прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Інспекції ДАБК в Харківській обл., Харківською міської ради подані апеляційні скарги, які об'єднані для розгляду в одне провадження.

Звертаючись до суду, на підставі п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 закону України «Про прокуратуру», ст. 29 ГПК України заступник прокурора Харківської області у своїй апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його не законним та не обґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати рішення суду від 07.11.2011 р. по справі № 5023/7506/11. Свою позицію апелянт обґрунтовує тим, що господарським судом положення ст. 376 ЦК України були застосовані з порушенням норм матеріального права, без комплексного застосування норм цивільного права, які визначають такий інститут права, як право власності та підстави його набуття. Вважає, що суд при постановленні рішення про визнання права власності на новостворене нерухоме майно незаконно не застосував спеціальні норми права, в той час, коли вони визначені законом, а застосував загальні норми права, що є порушенням основних принципів права. Крім того, на думку апелянта, судом не встановлено обов'язкової передумови набуття права власності ТОВ «Таміра»на оспорюване нерухоме майно.

Харківською міською радою подана апеляційна скарга, в якій апелянт, посилаючись на те, що судом при постановленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права, просить частково скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання за ТОВ «Таміра»права власності на нежитлову будівлю літера «У-2», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13, загальною площею 37755,9 м. кв.

Аргументуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що судом положення ст. 392 ЦК України застосовані з порушенням норм матеріального права, без комплексного застосування норм цивільного права, які визначають інститут права власності та підстави його набуття, а також неповно з'ясовано обставини, які мають значення для даної справи. Так, на думку апелянта, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про оспорювання права власності або невизнання цього права Харківською міською радою. Також апелянт вказує на те, що судом неправомірно були застосовані загальні норми права, при існуванні спеціальних норм, що регулюють інститут права власності на самочинно збудоване майно. На думку апелянта, суд не встановив факт, який є передумовою для набуття, а отже, і, для визнання права власності на реконструйоване та побудоване нерухоме майно, оскільки згідно чинного законодавства, передумовою для виникнення права власності і отже його визнання є прийняття нерухомого майна в експлуатацію.

З рішенням суду першої інстанції від 07.11.2011 р по справі № 5023/7506/11 не погоджується заступник прокурора м. Харкова, який керуючись п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 закону України «Про прокуратуру», ст. 29 ГПК України звернувся з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Харківської міської ради, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання за ТОВ «Таміра» права власності на нежитлову будівлю літера «У-2», розташовану за адресою: м.Харків, вул. Морозова, 13, загальною площею 37755,9 м. кв. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «Таміра» відмовити.

У апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема на невірне застосування ст. 392 ЦК України та не з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для вірного вирішення спору.

Позивач за зустрічним позовом ТОВ «Таміра» з обставинами, викладеними у апеляційних скаргах не погоджується, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційні скарги, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства, та суд дав вірну правову оцінку всім обставинам справи та наданим сторонами доказам. При цьому, на думку ТОВ «Таміра», доводи апелянтів є безпідставними, твердження необґрунтованими, апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню.

ПАТ «Державний експортно-імпортний банк»надав до суду пояснення, в яких проти зустрічних позовних вимог не заперечує.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг та часткове скасування рішення господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

13.02.2007 року між ТОВ "Всіпр" та ФОП ОСОБА_7, ТОВ "Таміра" укладено попередній договір, відповідно до якого ТОВ "Таміра" зобов'язується передати у власність ТОВ "Всіпр" майно, зазначене у пункті 1.2 попереднього договору, а ТОВ "Всіпр" зобов'язується прийняти це майно та сплатити за нього відповідну грошову суму за умови укладання в майбутньому (у строк до 01.04.2007 року) між сторонами відповідної угоди згідно чинного законодавства України. Пунктом 1.7. попереднього договору передбачено, що перший відповідач зобов'язався солідарно відповідати за виконання другим відповідачем умов цього договору перед позивачем та нести усі права та обов'язки, як Поручителя, згідно чинного законодавства.

Отже, предметом попереднього договору було зобов'язання укласти до 1.04.2007р. відповідний договір купівлі -продажу.

Пунктом 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлене ним.

Як свідчать матеріали справи, позивач не здійснив попередньої оплати за попереднім договором, а отже не мав наміру виконувати взяті на себе зобов'язання та укладати договір купівлі-продажу у майбутньому.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач не надав доказів виконання умов попереднього договору, зокрема, до суду не надано підтвердження факту перерахування грошових коштів у розмірі 30000,00 грн. на рахунок відповідача, а також відсутні докази укладання договору купівлі -продажу.

Згідно п. З ст. 635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

В строк передбачений п. 1.1 попереднього договору основна угода не була укладена, в зв'язку з чим зобов'язання за попередньою угодою є припиненим .

Пунктом 1.1 попереднього договору від 13.02.2007 року передбачена оплатна передача у власність нерухомого майна шляхом укладання у майбутньому відповідної угоди.

Абзацом 4 п.1 ст. 635 ЦК України передбачено, що попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 655, ч.1 ст. 657 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму; договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, то і попередній договір мав бути укладений у тій самій формі та нотаріально посвідчений.

Як свідчать матеріали справи, попередній договір від 13.02.2007 року, укладений у письмовій формі, але нотаріусом не посвідчувався, припинив свою дію 02.04.2007р., діючим законодавством не передбачено визнання дійсним попереднього договору або договору про наміри.

Колегія суддів вважає, що позивач за первісним позовом знаючи про факти несплати попередньої оплати, а також про відсутність фактів оскарження дійсності попереднього договору, безпідставно звернувся з позовом до суду першої інстанції.

В зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні первісного позову про визнання попереднього договору дійсним та стягненні 30000 грн., як такого що не відповідає вимогам чинного законодавства. Тим більш, що спору між сторонами відносно дійсності попереднього договору та наявності заборгованості не існувало.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно, в порушення норм ст.60 ГПК України прийняв до провадження та задовольнив зустрічний позов з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Предметом первісного позову є стягнення попередньої плати за попереднім договором та визнання зазначеного договору дійсним.

Отже, в первісному позові не має вимоги про укладання договору купівлі -продажу обєкту нерухомості, передачу обєкту нерухомості, позивач не оспоруює право власності та взагалі відсутні мотиви та обгрунтування позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором; зобов'язання. Встановлене попереднім договором припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення; договір про наміри (протокол про наміри, тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Таким чином, право вимоги у сторони за попереднім договором виникає тільки після укладання основного договору на умовах передбачених попереднім догововором.

Як свідчать матеріали справи, основний договір між ТОВ "Всіпр" , ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Таміра", відповідно до умов попереднього договору від 13.02.2007 року у строк до 01.04.2007 року не укладався та зобов'язання по укладанню договору припинило свою дію.

Зазначене свідчить про те, що ТОВ "Таміра" (другим відповідачем), безпідставно заявлений зустрічний позов, оскільки заявлений позов про визнання дійсним попереднього договору від 13.02.2007 року між ТОВ "Всіпр", ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Таміра", та зустрічний позов про визнання права власності на самовільно реконструйоване майно, а саме нежитлових приміщень цокольного поверху № 1-60, 1-го поверху № 1-75, 77-130, 2-го поверху №1-89 в літ. "У-2", які розташовані в м. Харкові по вул. Морозова, буд. 13, ніяким чином не пов'язаний з первісним позовом, до того ж залучені сторони (відповідачі), котрі не зазначені в первісному позові.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Таміра»( другий відповідач за первісним позовом) є власником нежитлового приміщення літ. "У-2", що розташоване за адресою м. Харків, вул. Морозова, 13 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 29.06.2005року за реєстровим №2440, реєстраційний номер правочину 679281 від 29.06.2005року, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів за №1162163 та акту прийому-передачі від 29.06.2005 року, зареєстрованому у КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації 27.07.2007 року, номер запису 5327 в книзі 1, реєстраційний номер: 11243771 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №7663929.

Як свідчать матеріали справи. протягом 2008 - 2010 років ТОВ «Таміра» (другий відповідач), самовільно здійснило реконструкцію нежитлового приміщення літери "У-2", зокрема, знесені не несучі перегородки та при поточній інвентаризації змінено нумерацію приміщень цокольного поверху з №1-60, 1-го поверху №1-75, 77-130, 2-го поверху №1-89 на приміщення цокольного поверху №1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, ЗО, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89 та уточнено загальну площу приміщень, яка становить 36886,8 м.кв.

У березні 2011 році КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" проведено технічну інвентаризацію та встановлено, що приміщення цокольного, 1-го, 2-го поверхів самочинно реконструйовані з добудовою приміщень цокольного поверху, частини приміщення № 53 площею 104,8м.кв., приміщень №№ 48, 49, 51, 52, антресолі 1-го поверху №112, 113, 145-164, антресолі 2-го поверху №109.

В результаті самочинної реконструкції літери "У-2", загальна площа об'єкту становить - 37755,9 кв.м.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як свідчать матеріали справи позивач за первісним позовом не оспорює права власності, відсутні також документи, що підтверджують оспорювання права власності або невизнання цього права Харківською міською радою, тобто відсутній предмету спору про право власності, а сам позов направлений не на визнання права, а на узаконення самочинно реконструйованого та збудованого обєкту.

Зазначене виключає прийняття зустрічного позову, який ніяким чином не пов'язаний з первісним позовом.

Отже, позивач за зустрічним позовом подав позов про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва та реконструкції.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування та забудову території» здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт чи його перереєстрації, а також здійснення незазначених у дозволі будівельних робіт вважається самочинним будівництвом. Дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Позивач за зустрічним позовом не надав документи, що підтверджують наявність дозволу, проекту та введення об'єкту в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, реконструкція та будівництво здійснювалося позивачем за зустрічним позовам самочинно, тобто вони збудовані або будувалися без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, і вказані будівлі та споруди не були прийняті в експлуатацію в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2, 3, 5, 7 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Отже, зазначений об'єкт будівництва повинен бути введений в експлуатацію та відповідати проекту, при відхиленні від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб або при істотному порушенні будівельних норм експлуатація об'єкту забороняється.

Таким чином, зазначене нерухоме майно, на яке за оскаржуваним рішенням суду визнано право власності за позивачем, є самовільним будівництвом, та з огляду на положення чинного законодавства, визнання права власності на це майно за позивачем без виконання передбачених нормами діючого законодавства процедур є передчасним.

Згідно ст. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Отже, зміст та структура ч.2 ст. 331 ЦК України є підставою для висновку про те, що у випадку наявності певних обставин для набуття права власності на нову річ, заінтересована в цьому особа, повинна дотримуватися передбачених законом умов та встановлення Цивільним кодексом України спеціального режиму правового регулювання відносин у сфері набуття права власності на новостворене нерухоме майно.

Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги вимоги зазначеної норми права, не з'ясував - у чому саме полягала неможливість здачі об'єктів до експлуатації та не навів обставин, які звільняють позивача за зустрічним позовом від обов'язку здійснити процедуру прийняття нежитлової будівлі літера «У-2»до експлуатації, а отже судом не з'ясовано, що саме стало підставою невиконання позивачем вимог ч. 2 ст. 331 ЦК України.

Рішенням !Х сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.08.2011р. № 390/11 встановлено процедуру вирішення питань пов'язаних з самочинним будівництвом, затверджений «Порядок вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом».

Зазначеним порядком встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництво об'єктів полягає у підтвердженні готовності об'єкту нового будівництва та реконструкції до експлуатації шляхом видачі інспекцією ДАБК декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Позивач за зустрічним позовом не надав доказів звернення до Харківської міської ради про прийняття в експлуатацію реконструйованих приміщень.

Виходячи з вищевикладеного, незастосування судом при постановленні свого рішення про визнання права власності на самочинно реконструйоване та побудоване майно спеціальних норм права, коли вони визначені законом, а застосування загальних норм права, є порушенням основних принципів права.

Під час судового розгляду справи судом не з'ясовано, а позивачем за зустрічним позовом не доведено обставини, що мають значення для правильного розгляду справи про визнання права власності на новостворене та реконструйоване нерухоме майно, не доведені підстави для звернення з зустрічним позовом, а тому визнання права власності на зазначене майно є передчасним.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 07.11.11 року у справі № 5023/7506/11 в частині задоволення зустрічного позову прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, з порушенням норм процесуального права в частині прийняття зустрічного позову, тому в цій частині рішення підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню.

Керуючись ст. ст. 331, 376, 392 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99,101, п.3 ст.103, ст.ст. 104 -105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційні скарги задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 07.11.11 року у справі № 5023/7506/11 в частині задоволення зустрічного позову скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 07.11.11 року у справі № 5023/7506/11 залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, буд. 9, код ЄДРПОУ 22610495, п/р 26003016817338 в відділенні №2 ВАТ "Укрексімбанк", філії м. Харкова, МФО 351618) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 12750,00 грн. сплаченого судового збору.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 30.01.2012 року.