Рішення № 23968329, 04.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2012 р. Справа № 5023/1389/12

вх. № 1389/12

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюкова А.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. №284 від 28.12.11 р. відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 8074,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПрАТ "Фарлеп-Інвест" (правонаступник ТОВ ТК "Вілком"), звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання телекомунікаційних послуг №1006914 від 16.07.09 р., укладеним між ТОВ ТК "Вілком" та ФОП ОСОБА_2 Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 8074,38 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.12 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 02.04.12 р.

02.04.12 р. ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на 17.04.12 р.

17.04.12 р. ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на 04.05.12 р.

Представник позивача в судовому засіданні 04.05.12 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у призначені судові засідання 02.04.12 р., 17.04.12 р. та 04.05.12 р. не з'явився. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвала про порушення провадження у справі від 20.03.12 р., що була направлена відповідачеві рекомендованим листом, отримана відповідачем за адресою для листування (61000, м. Харків, вул. Бакуліна, 4а), яка вказана в позовній заяві та співпадає з тією, яка зазначена в договорі про надання телекомунікаційних послуг №1006914 від 16.07.09 р., укладеним між ТОВ ТК "Вілком" та ФОП ОСОБА_2, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано господарським судом 30.03.12 р. та долучено до матеріалів справи.

Ухвала про порушення провадження у справі від 20.03.12 р., що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за його юридичною адресою (61072, м. Харків, вул. 23 серпня, 48, кв. 64), вказаною в позовній заяві, повернулась до канцелярії суду з відміткою відділення пошти "за закінченням терміну зберігання".

Ухвала про відкладення розгляду справи від 02.04.12 р., що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за адресою для листування (61000, м. Харків, вул. Бакуліна, 4а), вказаною в позовній заяві, повернулась до канцелярії суду з відміткою відділення пошти "в 54 в/с такого № будинку немає".

Ухвала про відкладення розгляду справи від 02.04.12 р., що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за його юридичною адресою (61072, м. Харків, вул. 23 серпня, 48, кв. 64), вказаною в позовній заяві, була отримана відповідачем про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримано господарським судом 10.04.12 р. та долучено до матеріалів справи.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 17.04.12 р., що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за його юридичною адресою (АДРЕСА_2), вказаною в наданому позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №739293 від 10.04.12 р., повернулась до канцелярії суду з відміткою відділення пошти "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), визначається, ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно ч.6 ст.19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Витребувані судом документи та відзив на позов відповідач не надав. Про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16.07.09 р. між ТОВ ТК "Вілком" та відповідачем був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг №1006914 від 16 липня 2009 року (надалі - договір).

Відповідно п. 1.1 договору оператор (ТОВ ТК "Вілком") надає абоненту (відповідач) телекомунікаційні послуги (надалі - «послуги»), а абонент отримує та зобов'язується оплачувати їх відповідно до умов договору.

Відповідно п. 3.1.7 договору абонент зобов'язується оплачувати рахунки за послуги в повному обсязі та не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (1 календарний місяць). У разі неотримання рахунка до 15 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій, абонент повинен звернутися до оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Відповідно п.4.1 оплата послуг здійснюється на підставі рахунків оператора у строки, вказані в рахунку. При здійсненні оплати рахунку абонент зобов'язаний вказати у своєму платіжному дорученні номер цього договору та номер рахунку, який він оплачує. Всі витрати, пов'язані зі сплатою виставленого рахунку, несе абонент.

Обов'язок відповідача своєчасно оплачувати послуги зв'язку також передбачено чинними законодавчими актами України. Зокрема: ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 року №1280- IV, п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09 серпня 2005 року.

У результаті реорганізації, проведеної шляхом приєднання TOB ТК «Вілком» до ВАТ «Фарлеп-Інвест», ВАТ «Фарлеп-Інвест» виступає правонаступником TOB ТК «Вілком».

На підставі рішення зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест», відповідно до вимог діючого Закону України «Про акціонерні товариства», найменування Відкритого акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» змінено на Приватне акціонерне товариство «Фарлеп-Інвест», що підтверджується копією статуту ПрАТ «Фарлеп-Інвест», яке є в наявності в матеріалах справи.

Відповідно до договору №96 від 15.06.09 р. про надання послуг, укладеного між Споживчим товариством "Житлово-будівельний кооператив "С-Инвест сервіс" (управитель) та ФОП ОСОБА_2 (орендар), предметом договору є організація управителем надання орендарю послуг (прибирання внутрішньобудинкових місць загального користування та прибудинкової території, організація надання комунальних послуг, технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, послуг балансоутримання та управління неподільним та загальним майном тощо) по утриманню нежитлового комплексу офісного центру, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 4а, а орендар забезпечує своєчасну оплату цих послуг за встановленим тарифом у строки та наумовах, передбачених цим законодавством. Доказів розірвання договору №96 від 15.06.09 р. про надання послуг в матеріалах справи немає.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті послуг зв'язку виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 01 листопада 2011 року становить 6 836 (шість тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 90 коп.

Сума заборгованості та порядок її виникнення підтверджується рахунками на оплату послуг зв"язку та довідкою про заборгованість за надані телекомунікаційні послуги перед ПрАТ "Фарлеп-Інвест" від 01.03.12 р., що є в наявності в матеріалах справи.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем на адресу надання телекомунікаційних послуг відповідачу рекомендованим листом було надіслано претензію №342/05-10/05 від 01.11.11 р. з вимогою погасити зазначену заборгованість, але отримавши її 30.1211 р. відповідачем не було виконано умови договору та вимог претензії до подання позивачем позовної заяви.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, відповідач порушив вимоги договору та вимоги ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення де зазначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, у зв'язку з чим, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості за надання телекомунікаційних послуг в розмірі 6836,90 грн. обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки встановлена ст. 257 ЦК України. Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Інших строків позовної давності відносно основного зобов'язання Господарський кодекс не встановлює. Скорочений строк позовної давності один рік встановлений ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 5.3 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання абонентом грошових зобов'язань, включаючи затримку по оплаті за надані послуги понад встановлений термін, абонент сплачує оператору пеню за кожну добу затримки платежу в розмірі чинної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідно до ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" № 1280-ІV від 18.11.2003р. відповідачу нараховується пеня, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг, в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки.

При цьому, суд не приймає до уваги норми ч. 6 ст. 232 ГК України, в якій вказано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки, договором сторони передбачили нарахування пені за кожен день прострочки.

Крім того, оскільки, відповідачем не заявлено про застосування строку позовної давності, суд не застосовує норми ст. 258 Цивільного кодексу України, відповідно до вимог якої при стягненні штрафних санкцій (штрафу, пені) застосовується скорочений строк позовної давності в один рік.

Позивачем зроблений розрахунок суми пені в розмірі 529,86 грн. за період з 01.12.10 р. по 30.11.11 р.

Перевіривши нарахування пені позивача в розмірі 529,86 грн. суд дійшов висновку, що ці нарахування не відповідають діючому законодавству, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню в розмірі 528,39 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок суми інфляції з урахуванням інфляційних відсотків за період з грудня 2010 року по листопад 2011 року, сума яких складає 348,68 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних від простроченої суми у в розмірі 358,94 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 204,54 грн. В іншій частині стягнення 3% річних слід відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, Законом України "Про телекомунікації", Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 11, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629 ЦК України, ст. 173, 174, 193, 216, 232, 343 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; р/р 260040000814 в ХОД Райффайзен банк Аваль, МФО 350589; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" (01011, м. Київ, пров. Кутузова, 3; р/р 26004329377701, Банк в філії АБ "Південний" в м. Київ, МФО 320917; код ЄДРПОУ 19199961) суму основного боргу в розмірі 6836,90 грн., інфляційні витрати в сумі 348,68 грн., 3% річних в розмірі 204,54 грн., пеню в розмірі 528,39 грн. та судовий збір в сумі 1609,50 грн.

В частині стягнення3% річних в розмірі 154,4 грн. - в позові відмовити.

В частині стягнення пені в розмірі 1,47 грн. - в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повний текст рішення підписаний 08.05.2012 р.