Постанова № 23968124, 08.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 5019/2351/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -судді Плюшка І.А. суддів :Кочерової Н.О. Саранюка В.І. -доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"на рішення від та на постанову відгосподарського суду Рівненської області 20.12.2011 р. Рівненського апеляційного господарського суду 15.02.2012 р. у справі господарського суду№ 5019/2351/11 Рівненської областіза позовомСуб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Рівненська філія Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"пророзірвання договору банківського рахунку від 23.05.2000 р. та стягнення в сумі 6 422, 67 грн.

за участю представників від позивача -ОСОБА_5від відповідача -Зубчик С.С.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору банківського рахунку від 23.05.2000 р. та стягнення 6 422, 67 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.12.2011 р. у справі № 5019/2351/11 (суддя Бережнюк В.В.) позов задоволено. Розірвано договір № 259-06 про розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків в національній та іноземній валюті від 22.05.2000 р., укладений між Комерційним банком "Приватбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") та підприємцем ОСОБА_4. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі Рівненської філії на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 6 422, 67 грн. належних їй коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1, 187, 00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236, 00 витрат на оплату послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 000, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р. у даній справі (колегія суддів у складі: головуючого -судді Бучинської Г.Б., суддів Саврій В.А., Дужич С.П.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", рішення господарського суду Рівненської області від 20.12.2011 р. залишено без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами встановлено, що 22.05.2000 р. між Комерційним банком "Приватбанк" (на даний час -Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") в особі директора Рівненської філії Власенко В.Ф. та підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір № 259-06 про розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків в національній та іноземній валюті (надалі -договір).

Відповідно до розділу 1 договору предметом даної угоди є відкриття поточного рахунку (рахунків) в банку на підставі інструкції Національного банку України "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті" та чинного законодавства; здійснення всіх видів розрахункових та касових операцій, передбачених режимом поточного рахунку в національній або іноземній валюті.

Згідно з п.п. 2.1.1 договору банк зобов'язується відкрити клієнту на момент укладання договору поточний рахунок (рахунки): № НОМЕР_1 в національній валюті. Наступні рахунки відкриваються на підставі письмової заяви клієнта за формою, встановленою Національним банком України і обслуговуються у відповідності з цим договором.

Пунктом 6.1 договору визначено, що термін дії договору - один рік з моменту його укладення. При цьому договір вважається продовженим на такий же строк, якщо одна із сторін не заявить про розірвання договору за 20 днів до його закінчення (п. 6.4 договору).

За умовами п. 2.1.14 договору банк зобов'язаний закрити рахунок (рахунки) клієнта за його письмовою заявою у випадках, не заборонених чинним законодавством.

Водночас, умовами договору встановлено, що сторони не мають права розірвати даний договір в односторонньому порядку за винятком випадків, передбачених діючим законодавством і даним договором.

07.02.2011 р. розрахунковий рахунок позивача було заблоковано. Підставою блокування стало накладення постановою відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 25.01.2011 р. арешту на все майно, що належить ОСОБА_4 на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-14202 від 11.11.2010 р.

Разом з тим, 28.01.2011 р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було прийнято рішення у цивільній справі № 2-14202 про стягнення заборгованості, яким позовні вимоги задоволено, зокрема: стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у рахунок погашення кредитного договору № 0702/03 від 06.02.2007 р. -476 893, 19 грн.; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 200, 00 грн. у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 0702/03 від 06.02.2007 р.. Однак, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.06.2011 р. рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2011 р. скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

01.08.2011 р. ОСОБА_4 звернулась до відповідача з листом про розблокування рахунку, на якому знаходяться належні їй кошти в сумі 6 422, 67 грн., проте даний рахунок банком не був розблокований. Після цього позивач звернулась до банку із заявою про розірвання договору банківського рахунку від 22.05.2000 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, закриття рахунку та перерахування коштів.

Дана заява відповідачем залишена без позитивного реагування, кошти в сумі 6 422, 67 грн., які знаходяться на вказаному рахунку ОСОБА_4, не повернуті, що стало приводом для звернення останньої з позовом, який є предметом розгляду у даній справі.

При вирішенні даного спору місцевий господарський суд виходив з того, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, який відповідно до ч. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України, розривається за заявою клієнта в будь-який час. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі та договорі, підтверджуються матеріалами справи, а відтак, підлягають задоволенню. Крім того, суд, з посиланням на ч. 6 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України, визнав неправомірним блокування банком коштів, що знаходяться на рахунку позивача, після скасування судового рішення про солідарне стягнення боргу у цивільній справі № 2-14202, оскільки заходи забезпечення позову у вигляді арешту на все майно ОСОБА_4 застосовувались ухвалою суду до набрання рішенням суду у зазначеній справі законної сили.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду і, крім того, визнав безпідставними посилання банку на ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, якою визначено підстави зміни чи розірвання договору, зазначивши, що до спірних правовідносин повинна застосовуватись ст. 1075 Цивільного кодексу України, якою визначено спеціальний порядок розірвання договору банківського рахунку.

В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" зазначає, що блокування рахунку позивача здійснено банком на підставі відповідної постанови державного виконавця, при цьому на адресу банку не надходило ухвали про скасування вжитих заходів забезпечення позову, як це передбачено ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а тому у банку були відсутні підстави для розблокування рахунку ОСОБА_4 Скаржник вважає, що спірний договір може бути розірвано на вимогу клієнта лише за наявності підстав, передбачених ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, зокрема у разі істотного порушення банком умов договору, що позивачем не доведено.

Колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій укладений між сторонами договір № 259-06 від 22.05.2000 р. про розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків в національній та іноземній валюті за своєю правовою природою є договором банківського рахунка.

Згідно зі ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За загальним правилом ч. 2 ст. 151 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта в будь-який час.

Аналогічні вимоги передбачено пунктами 20.1, 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 (далі -Інструкція), якими встановлено, що поточні рахунки клієнтів банків закриваються: на підставі заяви клієнта; на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо); у разі смерті власника рахунку -фізичної особи та фізичної особи-підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця); а також на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом. Закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі.

При цьому залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами (ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, виходячи з встановлених обставин справи, а саме наявності заяви позивача на адресу банку про розірвання договору та повернення залишку коштів на рахунку, яка залишена відповідачем без задоволення, суди дійшли цілком обґрунтованих висновків про наявність підстав для розірвання договору в судовому порядку та стягнення з відповідача неповернутих ним коштів на рахунку на користь позивача.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, якими визначено загальні підстави зміни або розірвання договорів, слід визнати безпідставними. Так, зазначені правові норми не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки останні врегульовані спеціальною правовою нормою ст. 1075 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що прийняті у даній справі судові рішення є законними та обґрунтованими і підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р. та рішення господарського суду Рівненської області від 20.12.2011 р. у справі № 5019/2351/11 залишити без змін.

Головуючий - суддя І.А. Плюшко

Судді Н.О. Кочерова

В.І. Саранюк